30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/32975/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року
у справі № 160/32975/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнення просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.11.2024 №047250023463 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, як учаснику бойових дій, згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 24.07.1985 по 30.04.1986 на посаді слюсаря по ремонту будівельних машин та механізмів в Нікопольському СУ тресту «Днепродомнаремонт», з 22.04.1991 по 21.03.1996 - на посаді тракториста в колгоспі імені Карла Маркса Нікопольського району Дніпропетровської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди проходження військової служби під час мобілізації в особливий період з 11.08.2014 по 30.06.2016, в тому числі періоди безпосередньої участі в антитерористичній операції з 22.08.2014 по 29.11.2014, з 10.12.2014 по 04.03.2015, з 23.03.2015-21.04.2015, з 29.04.2015 по 28.05.2015, з 11.07.2015 по 21.08.2015, з 21.08.2015 по 16.12.2015, з 06.01.2016 по 24.03.2016, з 26.03.2016 по 19.05.2016, з 23.06.2016 по 06.11.2016, з 25.11.2016 по 12.04.2017, з 29.04.2017 по 10.06.2017 у пільговому обчисленні, із розрахунку один місяць служби за три місяці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України з 27.02.2022 по 23.08..2022, з 31.08.2022 по 10.04.2023, з 20.04.2023 по 23.08.2023, з 05.09.2023 по 11.01.2024, з 24.01.2024 по 08.07.2024, з 22.07.2024 по 06.11.2024 у пільговому обчисленні, із розрахунку один місяць служби за три місяці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 06.11.2024 про призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій, згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.11.2024 №047250023463 про відмову у призначенні позивачу пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 24.07.1985 по 30.04.1986, з 22.04.1991 по 17.03.1996, період проходження військової служби з 11.08.2014 по 30.06.2016.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди участі в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, і відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях з 22.08.2014 по 29.11.2014, з 10.12.2014 по 04.03.2015, з 23.03.2015-21.04.2015, з 29.04.2015 по 28.05.2015, з 11.07.2015 по 21.08.2015, з 21.08.2015 по 16.12.2015, з 06.01.2016 по 24.03.2016, з 26.03.2016 по 19.05.2016, з 23.06.2016 по 06.11.2016, з 25.11.2016 по 12.04.2017, з 29.04.2017 по 10.06.2017 та періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 27.02.2022 по 23.08.2022, з 31.08.2022 по 10.04.2023, з 20.04.2023 по 23.08.2023, з 05.09.2023 по 11.01.2024, з 24.01.2024 по 08.07.2024, з 22.07.2024 по 06.11.2024 року в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 06.11.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи та військової служби.
Суд першої інстанції виходив з того, що наведені пенсійним органом підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії не узгоджуються з нормами чинного законодавства, не відповідають фактичним обставинам. Суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці чи у довідці. Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Відтак, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно не зарахувало період з 24.07.1985 по 30.04.1986 згідно трудової книжки серії від 24.07.1985, а тому такий період підлягає обов'язковому зарахуванню до страхового стажу позивача.
Також, суд з'ясував, що позивачем було надано трудову книжку колгоспника, в якій є записи про прийняття позивача до членів колгоспу ім. Карла Маркса 22.04.1991 та виключення із членів колгоспу 21.03.1996, що засвідчено печаткою установи та підписом відповідальної особи, та дійшов висновку, що позовні вимоги про зарахування до страхового стажу періоду роботи підлягають частковому задоволенні у частині періоду з 22.04.1991 по 17.03.1996, оскільки період з 18.03.1996 по 21.03.1996 відповідачем було зараховано до спеціального стажу, що підтверджується розрахунком стажу форми РС-право, наявним в матеріалах справи.
Дослідивши наявні у справі докази щодо участі позивача в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, і відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, а також безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд визнав, що періоди участі позивача у вказаних заходах мають бути зараховані до страхового стажу в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці.
Окрім того, суд з'ясував, що пенсійним органом протиправно не враховано позивачу до страхового стажу періоди з 11.08.2014 по 30.06.2016, під час яких позивач проходив військову службу, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції врахував, що дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що страховий стаж позивача згідно поданих ним документів складає лише 23 роки 11 місяців 17 днів, а отже є недостатнім для призначення пенсії позивачу за віком як учаснику бойових дій. Зауважує, що позивач не надав документи, які передбачені Порядком №637, а отже позивачу правомірно не зараховано до страхового стажу період роботи з 24.07.1985 по 30.04.1986, з 22.04.1991 по 17.03.1996 та період військової служби з 11.08.2014 по 30.06.2016. Зазначає, що також відсутні підстави для зарахування позивачу як до страхового стажу так і у пільговому обчисленні із розрахунку один місяць служби за три спірних періодів проходження військової служби під час мобілізації, адже відсутні довідка, що передбачена Порядком №22-1. Відтак, скаржник наполягає на тому, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач 06.11.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийнято рішення №047250023463 від 12.11.2024, яким відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що вік заявника 56 років 6 місяців 4 дні, страховий стаж особи становить 23 роки 11 місяців 17 днів, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 24.07.1985 по 30.04.1986, оскільки дата звільнення (30.04.1985) не відповідає наказу про звільнення (30.04.1986), період роботи в колгоспі ім. Карла Маркса з 22.04.1991 по 21.03.1996, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні), а в трудовій книжці інформація про час роботи за фактичною тривалістю не завірена належним чином, періоди роботи з 01.04.2006 по 23.02.2009, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).
Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст.62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047250023463 від 12.11.2024 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.
За змістом спірного рішення, до страхового стажу не зараховано період роботи з 24.07.1985 по 30.04.1986, оскільки дата звільнення (30.04.1985) не відповідає наказу про звільнення (30.04.1986), період роботи в колгоспі ім. Карла Маркса з 22.04.1991 по 21.03.1996, оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні), а в трудовій книжці інформація про час роботи за фактичною тривалістю не завірена належним чином, періоди роботи з 01.04.2006 по 23.02.2009, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд апеляційної інстанції з'ясував, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 24.07.1985 містить відомості про трудову діяльність позивача у період з 24.07.1985 по 30.04.1986.
Відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, що була чинною у спірному періоді, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Виходячи з наведених норм, суд апеляційної інстанції вважає, що трудова книжка заповнювалась роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17.
Відтак, враховуючи, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 24.07.1985 містить відомості про трудову діяльність позивача у період з 24.07.1985 по 30.04.1986, наведені пенсійний органом обставини не є такими, що викликають сумнів у достовірності спірних періодів роботи позивача, не можуть вважатися недоліком заповнення документів, що тягне за собою такий негативний наслідок для позивача як не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, а отже наявні підстави зарахувати період роботи з 24.07.1985 року по 30.04.1986 року до страхового стажу позивача. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
Щодо періоду роботи позивача в колгоспі.
Згідно п.2 Постанови Ради Міністрів СССР від 21.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.
Відповідно до пунктів 5, 6 Постанови №310 до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Пунктом 13 Постанови №310 передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Відтак, особи, що працювали як члени колгоспів, мали свій окремий вид трудової книжки - трудову книжку колгоспника.
Також, суд враховує встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Судом з'ясовано, що трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 від 19.04.1991 позивача містить відомості про його трудову участь в колгоспі за період з 22.04.1991 по 21.03.1996.
В даному випадку відсутність довідки про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні), про що вказує відповідач, не може бути підставою для не зарахування вказаного вище періоду до страхового стажу позивача, оскільки необхідні відомості про трудову участь позивача в колгоспі внесені до трудової книжки колгоспника.
Отже, враховуючи наявність відповідних записів у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що скаржник протиправно не врахував до страхового стажу роботи позивача період в колгоспі з 22.04.1991 по 17.03.1996.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів проходження військової служби.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Також, цією статтею Закону передбачено види військової служби, до яких зокрема віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.3 розділу II Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 №530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три. Крім того, згідно цього пункту Положення №530 аналогічно зараховуються періоди, зазначені в підпункті «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
В свою чергу, відповідно до підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема, участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - один місяць служби за три місяці.
Таким чином, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Разом з тим, загальний період військової служби під час мобілізації підлягає зарахуванню до стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі, а період безпосередньої участі у бойових діях у воєнний час, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з розрахунку один місяць служби за три місяці.
З протоколу форми РС-право суд з'ясував, що позивачу не зараховано до страхового стажу період з 11.08.2014 по 30.06.2016. Водночас, згідно змісту військового квитка НОМЕР_3 позивач у період з 11.08.2014 по 30.06.2016 року проходив військову службу, а отже цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 22.08.2014 по 29.11.2014, з 10.12.2014 по 04.03.2015, 23.03.2015-21.04.2015, з 29.04.2015 по 28.05.2015, з 11.07.2015 по 21.08.2015, з 21.08.2015 по 16.12.2015, з 06.01.2016 по 24.03.2016, з 26.03.2016 по 19.05.2016, з 23.06.2016 по 06.11.2016, з 25.11.2016 по 12.04.2017, з 29.04.2017 по 10.06.2017 приймав участь у бойових діях.
У період з 27.02.2022 по 23.08.2022, з 31.08.2022 по 10.04.2023, з 20.04.2023 по 23.08.2023, з 05.09.2023 по 11.01.2024, з 24.01.2024 по 08.07.2024, з 22.07.2024 по 06.11.2024 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджено довідкою, виданою командиром військової частини НОМЕР_4 .
Відтак, виходячи з наведеного правового регулювання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані вище періоди участі позивача в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, і відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях та періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні - один місяць служби за три місяці.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що пенсійним органом не було забезпечено розгляд наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, а отже спірне рішення пенсійного органу від 12.11.2024 №047250023463 є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 160/32975/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров