Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8795/25
Номер провадження 1-кс/711/2189/25
24 вересня 2025 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження № 12025250000000668 від 22.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисянка Звенигородського району Черкаської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, який не є особою з інвалідністю, неодруженого, водія-номера обслуги зенітної ракетної обслуги стартового відділення зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
Слідчий СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12025250000000668 від 22.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що СУ ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000668 від 22.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , 22 вересня 2025, близько 16 год. 30 хв. перебуваючи на відкритій ділянці місцевості за адресою вул. Площа Миру, 21, с-ще Лисянка, Звенигородського району, Черкаської області, в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи умисел спрямований на позбавлення життя потерпілого, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті та бажаючи їх настання, наніс один удар ножем в ділянку шиї потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани правої половини шиї з повним перетинанням правої яремної вени та правої зовнішньої сонної артерії, які відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995, можуть відноситись до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Після чого ОСОБА_4 , виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, залишив місце події, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, так як потерпілому було надано кваліфіковану медичну допомогу.
22.09.2025 ОСОБА_4 затриманий в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України.
23.09.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: даними протоколів оглядів від 22.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_8 від 22.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_9 від 22.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_10 від 22.09.2025; показаннями свідка ОСОБА_11 від 22.09.2025; даними довідки КНП «Лисянська територіальна лікарня»; іншими матеріалами досудового розслідування в своїй сукупності.
Вказані матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Згідно ст. 12 КК України, даний злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Ініціатор клопотання зазначає, що необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні;
- іншим чином перешкодити кримінальному провадженню;
- продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та/або вчинити нове кримінальне правопорушення.
Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є:
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 має високий ступінь суспільної небезпеки, так як скоєно військовою службовою особою Збройних Сил України, який зобов'язаний показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників), піклуватися про підлеглих, дбати про здоров'я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення, бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності, постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права, неухильно дотримуватися положень Конституції України, а також, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Більше того, відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо її винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів.
За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов'язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 утриманців не має, має належний стан здоров'я та проходить військову службу, у зв'язку з чим, може бути переведений/відряджений до інших регіонів країни для виконання завдань військової служби.
Крім того, після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 , вжив вичерпних заходів до приховування слідів кримінального правопорушення, з місця вчинення злочину зник.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 , усвідомлюючи свою вину та невідворотність суворого покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років (особливо тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на: свідків - понятих, які були присутні під час проведення слідчих дій та затримання останнього, свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні показання щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, у зв'язку з тим, що на даний час є реальні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі може на них незаконно впливати, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз та фізичного насильства, що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження та судового розгляду, зокрема в частині відмови надання ним показань або зміни показань.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що на даний час органом досудового розслідування не встановлені всі обставини вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 , останній, перебуваючи на волі зможе підговорити осіб, необізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення до надання завідомо неправдивих показань на користь підозрюваного, на підтвердження висунутих ним захисних версій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який був не доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту полягає в тому, що ОСОБА_4 фактично буде перебувати поза межами виконання обов'язків військової служби, весь свій час буде використовувати на власний розсуд, матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, зокрема, зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні, що об'єктивно може зашкодити встановленню істини у цій справі, а також є підстави вважати, що у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний змінить місце проживання (перебування), що може негативно вплинути на подальше проведення досудового розслідування.
Відповідно до положень п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, слідчий, за погодженням з прокурором, просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном 60 діб без визначення застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково зазначив, що підозра ОСОБА_4 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, є обґрунтованою на підставі вже зібраних органом досудового розслідування доказів, зокрема показами свідків, які були свідками кримінально-протиправних дій підозрюваного. Крім того зауважив на реальності та обґрунтованості існуванні ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання, в разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, може переховуватись від слідства та суду. При цьому просив врахувати, що останній під час затримання чинив опір та намагався втекти, що свідчить про намагання уникнути кримінальної відповідальності. Також, для уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою зміни раніше наданих показань чи відмови від надання показань, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , з якими він проживає в одному населеному пункті, обізнаний про місце їх проживання, а також на потерпілого та його родичів, оскільки встановлено, що потерпілий є кумом підозрюваного ОСОБА_4 . Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, на думку прокурора вказує те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, злочин ним вчинено під час перебування у відпустці, а тому він може не з'явитись на службу чи вчинить інше кримінальне правопорушення та ухилятиметься від явки до слідчого та суду. Ризик продовжити вчинення кримінального правопорушення, у вчинення якого підозрюється, полягає в тому, що ОСОБА_4 усвідомлював свої дії та бажав настання смерті потерпілого, забороняв свідкам надавати йому допомогу, що підтверджується показами свідків. Злочин не було закінчено з незалежних від ОСОБА_4 обставин. А тому, зважаючи на особливості подій кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваного продовжує існувати, що створює істотну загрозу для життя потерпілого. На підставі викладеного прокурор просив застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів без визначення застави.
Підозрюваний ОСОБА_13 не заперечував факту нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, однак вказував на перебування в той час в стані афекту, а також що це була самооборона. Потерпілим є його кум і він шкодує про те, що сталось. Він не має наміру вчиняти дії для перешкоджання кримінальному провадженню. Просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти клопотання сторони обвинувачення та просив суд відмовити в його задоволенні, з огляду на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення. Так, ознайомившись з показами свідків, він вважає, що органом досудового розслідування невірно кваліфіковано дії його підзахисного. Він не бажав смерті потерпілого та мав можливість довести свій задум, проте ОСОБА_13 здійснив удар ножом і поїхав. Сам підозрюваний вказує на самооборону та перебування в стані афекту, що потребує отримання висновку експерта. На переконання захисника, правова кваліфікація дій підозрюваного за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України є завищеною. Ризики, зазначені стороною обвинувачення необґрунтовані та безпідставні, оскільки підозрюваний не вчиняв жодних дій, що вказували б на можливість переховування від органу досудового розслідування чи суду, можливий вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому він підозрюється. Зокрема зазначав, що жоден із допитаних свідків не повідомляв про здійснення тиску з боку підозрюваного. Жодних доказів про намір закінчити злочин чи перешкоджати іншим чином не підтвердженні. Всі ризики є абстрактними, надуманими та ґрунтуються на припущеннях. Якщо під час затримання ОСОБА_4 чинив опір, то це має встановити суд. Захисник вважає, що рапорт не є доказом, згідно ст. 84 КПК України. Просив врахувати, що його підзахисний вперше притягується до кримінальної відповідальності, відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання, з покладенням відповідних обов'язків.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025250000000668 від 22.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
За версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 115 КК України - в закінченому замаху на умисне вбивство, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Згідно положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років), відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Так, 22.09.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, яке було направлене на позбавлення життя іншої особи, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, а саме: даними протоколів оглядів місця події від 22.09.2025; показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 від 22.09.2025; даними довідки КНП «Лисянська територіальна лікарня»; іншими матеріалами досудового розслідування в своїй сукупності.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Таким чином, на думку слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази переконали б неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично адвокат дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування на предмет їх належності та допустимості, що є на цей час передчасним. Крім того, позиція сторони захисту, фактично не виключає можливість застосування до ОСОБА_4 , який є підозрюваним, запобіжного заходу, відповідно до ст. 176 КПК України.
Також, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований в провину ОСОБА_4 злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту.
Про обґрунтованість вказаного ризику свідчить і те, що підозрюваний зник з місця скоєння злочину та намагався втекти від працівників поліції під час затримання, що підтверджується рапортом заступника начальника ОПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_15 .
При цьому, слідчий суддя відхиляє доводи захисника про те, що рапорт не є доказом, оскільки згідно ст. 84 КПК України - доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя та суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
Таким чином, доводи про те, що рапорт не є доказом неспроможні, оскільки доказ це не сам процесуальний документ «рапорт», а відомості, отримані у встановленому законом порядку та вміщені в ньому.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №425/217/17.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин наведених стороною захисту, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , які є односельцями підозрюваного, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Крім того, на переконання слідчого судді на даний час існує ризик незаконного впливу підозрюваного на потерпілого ОСОБА_7 , який є кумом підозрюваного та останній обізнаний щодо місця його проживання, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, що йому загрожує, особисто чи через третіх осіб може здійснювати вплив на потерпілого з метою відмови від дачі показів.
Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_4 підозрюється, зважаючи на злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, який не було доведено до кінця з підстав, що не залежали від волі підозрюваного.
В той же час, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначений в клопотанні є неконкретизованим, будь-які обґрунтування існування вказаних обставин відсутні, що на думку слідчого судді носить лише формальний характер.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.
Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, враховуючи дані про особу підозрюваного, особливості його життєдіяльності, вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінального правопорушення, суспільну небезпеку інкримінованого органом досудового розслідування злочину, слідчий суддя вважає, що такі запобіжних заходів як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт неможливо застосувати до підозрюваного та єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою.
Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування..
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, спілкування підозрюваного із свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні, а також можливості закінчити злочин, який не було закінчено з підстав, що не залежали від волі підозрюваного.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню та обирає підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20.11.2025.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Слідчий суддя, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, який був направлений на позбавлення життя іншої особи, яке відповідно до ст. 3 Конституції України, визнається найвищою соціальною цінністю, а враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, висвітлених в підозрі у даній редакції, а саме вчинення закінченого замаху на вбивство, на даний час наявні побоювання щодо доведення злочину до завершення виглядають реальними.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження № 12025250000000668 від 22.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - задовільнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 20.11.2025 включно з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 22.09.2025.
Строк дії ухвали визначити до 20 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1