30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33985/24
(суддя Царікова О.В.,м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі №160/33985/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, треті особи: - ОСОБА_2 , Державний нотаріус Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори Єфремова А.В. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 24 грудня 2024 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області згідно з яким, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови від 12.11.2024 року за №60960-44253/T-01/8-0400/24 у виплаті заборгованості по пенсії у порядку спадкування у справі №160/10070/22 від 19.09.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості по пенсії його батька ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/10070/22 від 19.09.2022 року в сумі 278 564,25 грн., так як він є спадкоємцем та правонаступником.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є рідним сином померлого пенсіонера, ОСОБА_3 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач пенсії. Позивач вважає, що він, як син покійного пенсіонера, має право згідно з частиною 1 статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на одержання сум пенсії, що підлягали йому виплаті і залишилися недоодержаними, у зв'язку з його смертю, однак, листом від 12.11.2024 відповідачем відмовлено у виплаті недоотриманої суми пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_3 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повінстю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не є суб'єктом, визначеним ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, а також звернувся поза строками, встановленими ч. 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, а тому права позивача відповідачем не порушені.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неправильного застосування норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач має право як спадкоємець на отримання суми заборгованості по пенсії його батька ОСОБА_3 .
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є сином померлого пенсіонера ОСОБА_3 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 20.12.1975 (а.с.12).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі №160/10070/22, зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 ОСОБА_3 , на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01.04.2022 № ФД72808, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 ОСОБА_3 , на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01.04.2022 № ФД72808, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 №2262-ХІІ, з урахуванням проведених виплат.
ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 14.10.2024, в якій просив виплатити суму пенсії, що підлягала виплаті пенсіонеру ( ОСОБА_3 ), яка залишилася недоодержаною, у зв'язку з його смертю (а.с.39-40).
Листом №60960-44253/T-01/8-0400/24 від 12.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 14.10.2024 та зазначено, що ОСОБА_3 перебував на обліку та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата якої припинена у зв'язку зі смертю.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі №160/10070/22 доплата пенсії ОСОБА_3 складає 278564,25 грн (а.с.41-42). Правомірність відмови відповідача у виплаті позивачу суми пенсії, яка підлягала виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідно до частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Абзацом 3 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Відповідно до абз. 1 п. 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Таким чином, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
Поряд із цим, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя".
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-VI та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-ІV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
З аналізу зазначених норм вбачається, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ч. 1 ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за умови, що звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера та надання такою особою документів, які підтверджують родинні стосунки та підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Зважаючи на те, що позивач звернувся до пенсійного органу 14.10.2024 про виплату суму пенсії, що підлягала виплаті пенсіонеру ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто поза межами строків, встановлених статтею 61 Закону №2262-ХІІ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем встановленого законом строку для такого звернення.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач не є суб'єктом, визначеним ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, оскільки як вбачається з доданих до заяви від 14.10.2024 року документів, позивачем не надано до пенсійного органу документів в підтвердження того, що він є суб'єктом, визначеним ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносно інших доводів скаржника, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі №160/33985/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва