30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/32269/24
(суддя Рищенко А.Ю., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі №160/32269/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 05 грудня 2024 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.06.2024 року №1301337-2416-0419-UA12040170000019083 форми «Ф» прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов?язання за платежем, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 21 450,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.04.2024 року №0285323-2416-0419-UA12040170000019083 форми «Ф» прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов?язання за платежем, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у розмірі 23110,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником приміщення корівника загальною площею 660 квадратних метрів, яке використовується ним для сільгоспвиробництва. Позивач зазначає про те, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області при обчисленні суми податкового зобов'язання невірно застосовано рішення Криничанської селищної ради Дніпропетровської області від 29.06.2021 №32-9/VIII «Про встановлення місцевих податків та зборів по Криничанській селищній раді», а саме: відповідач при нарахуванні сум податку застосував ставку в розмірі 0,5%, замість 0,1%. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.06.2024 року №1301337-2416-0419-UA12040170000019083 форми «Ф» в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 17160,00 грн.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.04.2024 року №0285323-2416-0419-UA12040170000019083 форми «Ф» в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 17688,00 грн. У задоволенні іншої частини позову - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Контролюючим органом помилково застосовано ставку земельного податку у розмірі 0,5% замість 0,1% відповідно до ставок визначених Рішенням дев'ятої сесії Криничанської селищної ради Дніпропетровської області восьмого скликання від 29.06.2021 №32-9/VI «Про встановлення місцевих податків та зборів по Криничанській селищній раді» яким було встановлено місцеві податки та збори.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в той час як за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України (далі - ІКС «Податковий блок») та за даними Державного реєстру речових права на нерухоме майно ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_2 платник) є власником: Нежитлової будівлі загальною площею 660 к.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1.; квартира, загальною площею 63,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності 1/1. При цьому, відповідач зазначає про те, що пільга передбачена абз. «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ може бути застосована до конкретного виду об'єктів нерухомості, а не до будь-яких, що використовуються в сільськогосподарській діяльності.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, а саме: приміщення корівника загальною площею 660 квадратних метрів, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене приміщення корівнику загальною площею 660 кв. м., було передано ОСОБА_1 у власність на підставі договору дарування від 31.03.2021, зареєстрованого в реєстрі за №240, який посвідчений приватним нотаріусом Криничанського районного нотаріального округу Овчаренко Л.Л. (а.с.9-10).
Як вбачається з технічного паспорту на виробничий будинок від 13.11.2024 приміщення, яке належить позивачу є: «Приміщенням будівлі корівника» (а.с.12).
Рішенням дев'ятої сесії Криничанської селищної ради Дніпропетровської області восьмого скликання від 29.06.2021 №32-9/VI «Про встановлення місцевих податків та зборів по Криничанській селищній раді» було установлено місцеві податки та збори. Додатком № 5 до цього рішення визначені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які вводяться в дію з 01.01.2022. Згідно вказаного додатку №5 встановлені наступні ставки податку:
1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства;
1271.1 Будівлі для тваринництва - 0,100 (а.с.25-21).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (далі - ДК 018-2000), будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо в сільськогосподарській діяльності, віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».
Цей клас включає такі підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва» (зокрема, товарні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми та свинофабрики, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи, собачі розплідники).
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2024 року №0285323-2416-0419-UA12040170000019083 форми «Ф» яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 22110,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 03.06.2024 року №1301337-2416-0419-UA12040170000019083 форми «Ф» яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у сумі 21450,00 грн (а.с.23,24).
Згідно з розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовано ставку податку у розмірі 0,500.
Законність та обґрунтованість вищезазначених повідомлень-рішень є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначенням, наведеним у ст. 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості .
Як встановлено положеннями пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом п. 266.5.1 ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пп.266.6.1 п.266.2 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктами 14.1.129 та 14.1.129-1 ПК України об'єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об'єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку.
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що визначення ставки податку, яку слід застосовувати до нерухомого майна, як об'єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки в порядку ст. 266 ПК України контролюючим органом має здійснюватися на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з обов'язковим урахуванням місця розташування (зональності) та типу чи категорії такого об'єкту нерухомості.
Згідно з п. 10.3 ст. 10 ПК України питання встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених ПК України.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному ПК України (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Підпунктом 12.3.2 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Рішенням дев'ятої сесії Криничанської селищної ради Дніпропетровської області восьмого скликання від 29.06.2021 №32-9/VI «Про встановлення місцевих податків та зборів по Криничанський селищний ради» було встановлено місцеві податки та збори. Додатком №5 до рішення Криничанської селищної ради від 29 червня 2021 року №32-9/VIII були визначені наступні ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які вводяться в дію з 01 січня 2022 року.
Згідно з вищевказаним додатком №5 встановлені наступні ставки податку:
1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства;
1271.1 Будівлі для тваринництва - 0,100.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Відповідно до положень Порядку проведення технічної інвентаризації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №488, технічний паспорт - документ, що складається з текстових та графічних матеріалів, які містять інформацію про склад, фактичну площу, об'єм, технічний стан об'єкта нерухомого майна, виготовлених на підставі матеріалів технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації на дату її проведення;
Відповідно до пункту 4 Порядку, до об'єктів нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації та на які за результатами технічної інвентаризації виготовляються інвентаризаційні справи, матеріали технічної інвентаризації і технічні паспорти (далі - об'єкт нерухомого майна), належать: 5) виробничі будівлі, будівлі і споруди громадського та виробничого (зокрема сільськогосподарського) призначення та їх комплекси; 6) нежитлові приміщення та групи нежитлових приміщень, які є самостійним об'єктом нерухомого майна;
На підставі інформації, отриманої виконавцем під час підготовки до обстеження та обстеження, визначаються відомості щодо складу, фактичної площі, об'єму, технічного стану та/або зміни зазначених характеристик об'єкта нерухомого майна за певний період часу та здійснюється оформлення результатів технічної інвентаризації шляхом виготовлення інвентаризаційної справи, матеріалів технічної інвентаризації та технічних паспортів з використанням Реєстру будівельної діяльності в електронній та/або паперовій формі відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 11 Порядку, у технічному паспорті містяться такі відомості: інформація про замовника та виконавця; реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності; ідентифікатор об'єкта; адреса об'єкта; відомості щодо основних конструктивних елементів, узагальнена інформація про технічний стан, наявність інженерних систем, рік будівництва; графічні матеріали (схематичний план, плани поверхів); експлікація до графічних матеріалів.
Відповідно до пункту 20 Порядку, найменування об'єкта нерухомого майна в матеріалах технічної інвентаризації, інвентаризаційній справі, технічному паспорті визначається відповідно до проектної документації, документів, що дають право на виконання будівельних робіт, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, документів, що посвідчують право власності на об'єкти нерухомого майна (у разі, коли право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
Найменування об'єкта нерухомого майна повинно відображати тип і його функціональне призначення відповідно до законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до пункту 21 Порядку, призначення приміщень у складі об'єкта нерухомого майна визначається виконавцем на підставі розробленої та затвердженої відповідно до законодавства проектної документації, будівельного паспорта з урахуванням їх фактичного використання.
Відповідно до пункту 26 Порядку, в абрисі зазначаються ідентифікатор об'єкта, його адреса (місце розташування), дата виконання вимірювань, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) виконавця, що проводив вимірювання, його підпис.
Відповідно до пункту 27 Порядку, у разі коли в абрисі неможливо відобразити дрібні деталі, частини об'єкта і (або) зазначити будь-які відомості, на окремому аркуші абрису робиться виноска з абрисом даної частини об'єкта разом з необхідними відомостями.
Відповідно до пункту 39 Порядку, схематичний план складається за результатами обстеження об'єкта нерухомого майна з метою відображення місця розташування об'єкта нерухомого майна у межах відповідної земельної ділянки, його взаємного розташування відносно таких будівель і споруд, розміщення на земельній ділянці.
Відповідно до пункту 40 Порядку схематичний план складається з дотриманням встановлених вимог до змісту, масштабу, умовних позначень, формату, оформлення та метаданих.
Відповідно до пункту 41 Порядку, під час складання схематичних планів застосовується масштабний ряд: 1:2000, 1:1000, 1:500.
Під час вибору масштабу схематичного плану слід керуватися вимогами мінімального розміру схематичного плану із збереженням необхідного рівня деталізації і відображенням необхідного змісту. Крім того, враховується можливість відображення необхідних складових елементів і приналежностей об'єкта технічної інвентаризації в масштабі плану.
Як вбачається з технічного паспорту на виробничий будинок від 13.11.2024 приміщення, яке належить позивачу є: «Приміщенням будівлі корівника» (а.с.12-14).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі у №822/2624/16, ДК 018-2000 використовується для визначення статусу нежитлового приміщення, від якого залежить ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації на об'єкт нерухомого майна.
Так, в Розділі І Вступ ДК 018-2000 вказано, що будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.10.2020 у справі №822/2972/13-а, від 15.12.2020 у справі №826/4847/15 та від 25.05.2021 у справі №823/1147/16, від 21.11.2024 у справі №480/5208/23 саме відповідач у межах реалізації покладених на нього функцій уповноважений отримувати у порядку, визначеному законодавством, інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи.
Натомість, відповідач в межах спірних відносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення.
Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов'язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що, як правильно зробив висновок суд першої інстанції, вказує на не дотримання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень статті 2 КАС України при прийнятті оскаржених рішень.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 24.07.2024 у справі №400/2283/20.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що контролюючи органом помилково застосовано ставку земельного податку у розмірі 0,5% замість 0,1% відповідно до ставок визначених Рішенням дев'ятої сесії Криничанської селищної ради Дніпропетровської області восьмого скликання від 29.06.2021 №32-9/VI «Про встановлення місцевих податків та зборів по Криничанській селищній раді» яким було встановлено місцеві податки та збори, як наслідок податкові повідомлення-рішення є частково протиправними та підлягають частковому скасуванню.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на те, що пільга передбачена абз. «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ не розповсюджується на позивача, оскільки у спірних відносинах відповідачам неправильно застосовано ставку податку, а не податкову пільгу.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі №160/32269/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов