30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2076/25
(суддя Петренко О.С.,м. Кропивницький)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №340/2076/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 31 березня 2025 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач - 2) згідно з яким, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в м. Києві №112850004829 від 05.02.2025 про відмову у призначенні йому пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 21.04.1989 по 15.03.1993 та з 16.03.1993 по 05.05.1994 згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.05.1984. Позов обґрунтовано тим, що рішення №112850004829 від 05.02.2025 року порушує права позивача на призначення пенсії, право на яку він набув.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №112850004829 від 05.02.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити до загального страхового стажу, необхідного для отримання пенсії за віком, періоди роботи ОСОБА_1 з 21.04.1989 по 15.03.1993 та з 16.03.1993 по 05.05.1994.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки наданої судом у даному рішенні. У задоволенні іншої частини позову - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки або його відсутність/нечіткість на трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві оскаржило його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, військовий квиток, довідка з Центру зайнятості) та згідно з відомостями в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж позивача складає 26 років 5 місяців 13 днів, що недостатньо для призначення пенсії. Не враховано до стажу періоди роботи з 21.04.1989 по 15.03.1993 (запис про звільнення не засвідчений підписом, відсутня дата протоколу на звільнення) та з 16.03.1993 по 15.05.1994 (виправлення дати звільнення не завірене належним чином).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач 29.01.2025 року, в зв'язку з досягненням 60-річного віку, звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.02.2025 року позивачу повідомлено про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.02.2025 №112850004829, яким останньому відмовлено в призначені пенсії за віком.
У вказаному рішенні зазначено, що: «Відповідно до наданих до заяви документів про стаж /трудова книжка, ідентифікаційний номер, військовий квиток, довідка з Центру зайнятості/ та згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж складає 26 років 05 місяців 13 днів. Не враховано до стажу періоди роботи з 21.04.1989 по 15.03.1993 (запис про звільнення не засвідчено підписом, відсутня дата протоколу про звільнення) та з 16.03.1993 по 15.05.1994 (виправлення дати звільнення не завірене належним чином)» (а.с.11).
Законність та обґрунтованість рішень відповідачів про відмову у призначенні позивачу пенсії є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що особа набула права на призначення пенсії за віком у разі досягнення віку 60 років та наявності у неї з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року страхового стажу не менше 31 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу слугував факт того, що в трудовій книжці від 11.05.1987 НОМЕР_1 є недоліки (періоди роботи з 21.04.1989 по 15.03.1993 (запис про звільнення не засвідчено підписом, відсутня дата протоколу про звільнення) та з 16.03.1993 по 15.05.1994 (виправлення дати звільнення не завірене належним чином).
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно записів трудової книжки позивача (а.с.6-8) останній з 21.04.1989 по 15.03.1993 працювала в кооперативі «Шанс» та звільнений, в зв'язку з переведенням в МП СМФ «Омріяна». В період з 16.03.1993 по 15.05.1994 позивач працював в МП СМФ «Омріяна», звідки звільнений за власним бажанням (а.с.7-8)
Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі Інструкція N 162) встановлювала порядок ведення трудових книжок у 1993 році.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Згідно з п. 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведенні чи звільненні, а також про винагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За умовами п. 2.26 Інструкції №162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника проводиться з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 дата звільнення; в графі 3 причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.
З 27.04.93 року діє постанова Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» № 301 від 27.04.93 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Враховуючи те, що записи трудової книжки позивача є логічним та відповідають послідовності записам трудової книжки, при цьому відповідачем не надано доказів того, що ці записи зроблені за відсутності законних підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії, як наслідок рішення №112850004829 від 05.02.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Слід зауважити й на тому, що за умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
За наведених обставин, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці та інших документах позивача, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №340/2076/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов