30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5808/25
(суддя Боженко Н.В.,м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі №160/5808/25 за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 20 лютого 2025 року звернувся до суду з позовом до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, згідно з яким, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не здійснення перерахунку та доплати ОСОБА_1 «одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» у розмірі 83 554,80 грн;
- зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та Державну службу України з надзвичайних ситуацій здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» у розмірі 83 554,80 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачами було неправильно розраховано виплачену позивачу одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправною відмову Державної служби України з надзвичайних ситуацій у перерахунку виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року №908, викладену у листі від 10.12.2024 року №04-28877/30.
Зобов'язав Державну службу України з надзвичайних ситуацій провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року №908, із застосуванням грошового забезпечення, обчисленого виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 рік Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позову - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що обставина протиправного та неправильного обчислення розміру грошового забезпечення позивача є такою, що встановлена стосовно позивача, отже, вона є преюдиційною та будь-яке інше тлумачення вказаної норми права та обставин справи фактично зводилося б до заперечення змісту та висновків суду у справі №160/10948/23, що є неприпустимим, оскільки воно набрало законної сили. При цьому, згідно з діючим нормативно-правовим регулюванням (ч. 4 ст. 118-3 Кодексу цивільного захисту України) повноваження щодо виплати спірної допомоги наявні саме у Державну службу України з надзвичайних ситуацій.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна служби України з надзвичайних ситуацій, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без розгляду.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання щодо недотримання позивачем процесуальних строків звернення до суду із позовом у справі № 160/5808/25, не дослідив матеріали справи та прийшов до поспішного неправильного висновку про відмову у задоволенні клопотання ДСНС про залишенні позову без розгляду, чим допустив порушення вимоги процесуального законодавства. Застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нарахованої та виплаченої відповідно до статті 118 Кодексу ЦЗ, Порядку КМУ № 908, повинно здійснюватися з першого дня наступного місяця після отримання виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, оскільки особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг місячного строку звернення з позовом до суду. Зазначає про те, що ДСНС відповідно до Порядку КМУ № 908 безпосередньо не здійснює виплату одноразової грошової допомоги, а лише приймає рішення про призначення, що відображається у протоколі у вигляду протоколу Комісії ДСНС. Позиція суду не узгоджується із положеннями Порядку КМУ № 908, яким чітко передбачено, який орган призначає допомогу, який виплачує.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 24.11.2020 року серії 12ААВ №023723 позивачу з 23.11.2020 року встановлено другу групу інвалідності безтерміново. Захворювання Так, пов'язане з проходженням служби.
Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 11.11.2020 року №395 позивача виключено з кадрів ДСНС України з 11.11.2020 року.
Згідно з довідкою від 07.12.2020 року №2411 розмір грошового забезпечення позивача для виплати одноразової грошової допомоги складав 10324,00 грн.
Відповідно до протоколу засідання комісії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 02.12.2021 року позивачу вирішено виплатити допомогу згідно пп. 2 п. 2 Порядку №908 у розмірі 433608,00 грн (а.с.76).
Згідно з платіжним дорученням від 22.12.2021 року №1621 позивачу виплачено відповідну суму.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі №160/10948/23 зобов'язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 11.11.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.9-11).
Вказане рішення суду набрало законної сили 07.11.2023 року.
Відповідачем перераховано грошове забезпечення позивача, що вбачається з наданого позивачем розрахунку перерахунку такого грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 11.11.2020 року.
08 листопада 2024 року позивач звернувся до кожного з відповідачів з ідентичними заявами про перерахунок розміру одноразової грошової допомоги з урахуванням грошового забезпечення, визначено згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі №160/10948/23 (а.с1, 13, 14)..
2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об'єктів листом від 15.11.2024 року №49-203-1208/49-206 відмовив у перерахунку з посиланням на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі №160/5227/24 (а.с.15).
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області листом від 21.11.2024 року №4902-10791/4911 відмовило у перерахунку з посиланням на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі №160/5227/24 та втрату чинності Постанови №908 (а.с.16).
Державна служба України з надзвичайних ситуацій листом від 10.12.2024 року №04-28877/30 відмовила у перерахунку з посиланням на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі №160/5227/24, а також на неможливість такого перерахунку з огляду на відсутність для цього підстав (а.с.17).
Правомірність дій відповідачів щодо обрахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України (КЦЗ України) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Відповідно до статті 115 Кодексу цивільного захисту України, держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частиною 2 статті 118 Кодексу цивільного захисту України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання статті 118 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України постановою від 11.07.2007 року №908 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (Порядок №908).
Відповідно до п. 2 ч. 2 Порядку № 908, особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі:
48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;
42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;
36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
Згідно з ч.3 п.3 Порядку №908, розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.
В свою чергу, Верховний Суд у справі №440/6017/21, за результатами розгляду якої прийнято постанову від 02.08.2022 року зробив такі виновки:
- з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Зазначений висновок в подальшому було підтримано Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, у постанові від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, у постанові від 22.09.2022 у справі №500/3840/21, тощо.
З аналізу зазначеного вбачається, що розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення станом на 1 січня відповідного календарного року.
Зважаючи на те, що позивачу було розраховано таку допомогу виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виплачена позивачу грошова допомога підлягає перерахунку.
Щодо доводів апеляційної скарги про попуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
У Рішенні від 12 липня 2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі, і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Єдиний виняток з цього правила, що закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп).
Враховуючи викладені норми, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Тобто, до позовних вимог щодо вирішення трудового спору про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, заявлених за період до 19 липня 2022 року, строк звернення до суду з позовом не застосовується.
Зважаючи на те, що спірні відносини виникли під час виплати позивачу допомоги згідно пп. 2 п. 2 Порядку №908 у розмірі 433608 грн призначеної відповідно до протоколу засідання комісії від 02.12.2021 року, тобто спірні відносини виникли до 19 липня 2022 року, суд апеляційної інстанції вважає, що строк звернення до суду з таким позовом не застосовується.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що втрата чинності 22.04.2023 року Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року №908 якою затверджено «Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» не може позбавляти позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, що мав бути розрахований станом на дату призначення такої допомоги.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі №160/5808/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва