30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/241/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (суддя Калугіна Н.Є., повне судове рішення складено 22 травня 2025 року) в справі № 160/241/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправною відмову у звільненні його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на підставі рапорту від 21 лютого 2024 року та поданих документів, викладену у листі від 16 жовтня 2024 року;
зобов'язання прийняти рішення про звільнення його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі рапорту від 16 жовтня 2024 року та поданих документів як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року до участі у справі залучено співвідповідача військову частину НОМЕР_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання від 3.08.2024 року, а посилався тільки на витяг №1087 про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні.
Згідно з рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2001 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. Відповідно до цього рішення суду після розірвання шлюбу сторони дійшли згоди, що син ОСОБА_4 буде проживати разом з батьком, донька - ОСОБА_5 з матір'ю, ОСОБА_2 . Тобто донька ОСОБА_5 не може здійснювати догляд, адже фактичне її місце перебування не відомо з 2001 року. Родинні стосунки між батьком та донькою відсутні.
Позивач є сином (перший ступінь споріднення) ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та яка потребує постійного стороннього догляду відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ№574345 від 13.08.2024 року. Довідкою ЛКК №362 КП КНП» Центральна лікарня» Криничанської селищної ради від 15.08.2024 надано висновок, відповідно до якого ОСОБА_3 за станом здоров'я потребує стороннього догляду. Сам себе обслуговувати не може. Форма індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається медико-соціальними експертними комісіями, від 13.08.2024 року встановлює ІІ ступінь обмеження до самообслуговування, пересування, трудової діяльності. Огляд лікаря хірурга ОСОБА_6 від 14.08.2024 р. носить рекомендації, відповідно до яких ОСОБА_3 самостійно пересувається з великими труднощами, потребує сторонньої постійної допомоги, але при розгляді рапорту з відповідними документами відповідачем дану довідку не взято до уваги, як й судом першої інстанції.
Отже, основним критерієм для звільнення з військової служби є сам факт наявності інвалідності у батька, або наявність/відсутність опікунів, піклувальників, шлюбних відносин, тощо.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просять залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 мобілізований на підставі Указу Президента України №758/2022 та 25.02.2023 на підставі наказу №24-ос зарахований до особового складу в/ч НОМЕР_3 .
Станом на час виникнення спірних правовідносин позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , яка перебуває у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 .
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 , в якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. "г" п. 2 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", так як має необхідність у здійсненні постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_3 , який являється рідним батьком позивача. До вказаного рапорту позивачем долучено нотаріально посвідчені копії: паспорта, коду ОСОБА_1 ; військового квитка ОСОБА_1 ; паспорту, коду ОСОБА_3 ; довідки до акту огляду медико - соціальної експертною комісією, довідки огляду лікаря, (хірурга) ОСОБА_3 , довідки ЛКК №362, форму ІПР акту №41 обстеження матеріально-побутових умов, витягу про зареєстрованих осіб, свідоцтва про народження ОСОБА_1 , свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Згідно з відповіддю начальника управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2024 №7757 вказаний рапорт повернуто без реалізації у зв'язку з тим, що підстави на звільнення не відповідають п. 2 ч. 4 та п. 3. ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» підпункту “г». Вказано, що у наданих матеріалах на звільнення немає підтверджуючих документів про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які зобов'язані та можуть здійснювати за ним догляд та надана довідка до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серія 12 ААГ№574345 від 13.08.2024 року з висновком про умови та характер праці: “Протипоказані всі види праці в звичайних виробничих умовах».
Позивач звернувся до Південного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із усною заявою про надання повної довідки про реєстрацію актів цивільного стану (родинних стосунків) на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
04.10.2024 року заявник ( ОСОБА_3 ) отримав відповідь №1023/31.3-32, відповідно до якої на підставі ст. 6 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану від 01.07.2010, встановлення родинних відносин та визначення ступеню родинних зв'язків до компетенції відділу не входять.
16.10.2024 року позивач повторно подав рапорт, з тим же пакетом документів та отримав відповідь ТВО начальника управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024 №8569, якою повідомлено командира військової частини НОМЕР_2 про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби, зазначивши, що у наданій Довідці до акту огляду медико - соціальної експертної комісії серія 12 ААГ№574345 від 13.08.2024року з висновком про умови та характер праці вказано: “Протипоказані всі види праці в звичайних виробничих умовах». Факт необхідності здійснювати постійний догляд не підтверджується вказаним висновком.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з непідтвердження підстав для звільнення позивача з військової служби, а саме непідтвердження відсутності у ОСОБА_3 інших родичів першого та другого ступеню споріднення.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 у вересні 2024 року звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 , в якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки має необхідність у здійсненні постійного догляду батьком ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту позивачем долучено, зокрема, довідку до акту огляду медико - соціальної експертної комісії, довідку огляду лікаря (хірурга) ОСОБА_3 , довідку ЛКК №362, форму ІПР акту №41 обстеження матеріально-побутових умов, витяг про зареєстрованих осіб, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Начальником управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 від 26 вересня 2024 року №7757 рапорт повернуто без реалізації у зв'язку з тим, що підстави на звільнення не відповідають п. 2 ч. 4 та п. 3. ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підпункту «г», адже у наданих матеріалах немає підтверджуючих документів про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які зобов'язані та можуть здійснювати за ним догляд, а довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ№574345 від 13 серпня 2024 року з висновком про умови та характер праці: «Протипоказані всі види праці в звичайних виробничих умовах».
Позивачем 16 жовтня 2024 року повторно подано рапорт з тим же пакетом документів.
Листом тво начальника управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 від 22 жовтня 2024 року №8569 повідомлено командира військової частини НОМЕР_2 про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби з підстав, що у довідці до акту огляду медико - соціальної експертної комісії серії 12 ААГ№574345 від 13 серпня 2024 року з висновком про умови та характер праці вказано: «Протипоказані всі види праці в звичайних виробничих умовах», факт необхідності здійснювати постійний догляд не підтверджується вказаним висновком.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 26 Закону № 2232-ХІІ встановлені підстави для звільнення з військової служби, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої якої передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, які дають підстави для звільнення з військової служби, відповідно до пункту 3 якої встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема:
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абзац 12).
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, (застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 12.11 розділу XIІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454, (далі - Інструкція №170, застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме з 02 жовтня 2024 року) передбачено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Пунктом 5 додатку 5 до Інструкції № 170 встановлено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставою через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, , зокрема, за абзацом 26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Відтак, з огляду на приписи Інструкції № 170 позивач на підтвердження відсутності в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) має подати документи: один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивачем до рапорту, поданому 16 жовтня 2024 року, тобто під час дії редакції Інструкції № 170, чинній з 02 жовтня 2024 року, не надано визначених цією інструкцією документів.
Позивачем до рапорту додано довідку до акту огляду медико - соціальної експертної комісії, довідку огляду лікаря (хірурга) ОСОБА_3 , довідку ЛКК №362, форму ІПР акту №41 обстеження матеріально-побутових умов, витяг про зареєстрованих осіб, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, що не є достатнім для підтвердження факту відсутності в особи з інвалідністю ІІ групи ( ОСОБА_3 ) інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач при зверненні з рапортом про звільнення з військової служби не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що його батько (як особа з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду) не має інших, окрім позивача, членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або ж що такі інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, та, відповідно, про необґрунтованість позовних вимог.
Доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання, довідки ЛКК №362 КП КНП «Центральна лікарня» Криничанської селищної ради від 15.08.2024, довідки лікаря про те, що ОСОБА_3 за станом здоров'я потребує стороннього догляду, не може обслуговувати себе, суд визнає необґрунтованими, адже судом першої інстанції надана оцінка цим документам.
Разом з тим, судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на те, що у довідці до акта огляду МСЕК №574345 від 23 серпня 2024 року чітко вказано, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання, безстроково), й визначені протипоказання всіх видів праці у звичайних виробничих умовах, проте не вказано про наявність показань для постійного стороннього догляду.
Також суд відхиляє доводи апелянта про підтвердження відсутності осіб, які можуть здійснювати догляд за батьком, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2001 року, яким установлено, що син ОСОБА_4 буде проживати разом з батьком, донька - ОСОБА_5 з матір'ю, ОСОБА_2 , а також відсутності відомостей про фактичне місце перебування доньки з 2001 року, відсутності родинних стосунків між батьком та донькою.
Суд зауважує з цього питання, що визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 з матір'ю жодним чином не свідчить про те, що донька не підтримує з батьком родинних відносин, а позивачем не надано жодного належного доказу, що ОСОБА_3 не підтримує родинних відносин з донькою.
Крім того, немає доказів відсутності інших осіб другого ступеня споріднення.
Відтак, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції про правомірність відмови позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року в справі №160/241/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року в справі №160/241/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 30 вересня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко