Справа № 536/1759/24
Провадження № 2/536/110/25
22 вересня 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
Головуючого судді - Колотієвського О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Коваль В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кременчуці цивільну справу за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області - Хатьонка В., в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кременчуцької районної військової (державної) адміністрації, до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 , третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання незаконним та скасування рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16.05.2011 року та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК № 224926 від 23.09.2011 року, витребування з володіння земельної ділянки,
Позов обґрунтовано зокрема тим, що відповідно до рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16.05.2011 року «Про надання земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0291, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного рішення відповідачем-2 отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0291 ЯК № 224926, який 23.09.2011 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під № 5532240001001153.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту по кадастровому номеру земельної ділянки 5322483805:05:005:0291 відомості відсутні.
Разом з тим, окружною прокуратурою встановлено, що вищезазначена земельна ділянка сформована та вибула у приватну власність на підставі рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16.05.2011 року всупереч вимогам земельного і лісового законодавства, оскільки в силу положень ст. ст. 20, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Згідно інформації Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» № 194 від 12.05.2023 згідно матеріалів лісовпорядкування 2017 року земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0291 площею 0,1201 га накладається на землі Державного лісового фонду України, площа перетину 0,1201 га (квартал 47 Градизького лісництва Філії «Кременчуцьке лісове господарство» ДП «Ліси України»).
Згідно викопіювань кварталу 47 Градизького лісництва з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Кременчуцький лісгосп» 1979, 1989, 2007 та 2017 років (планшет № 13) спірна земельна ділянка нанесена на планово-картографічні матеріали ДП «Кременчуцьке лісове господарство».
Відповідно до висновку судової комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС від 26.03.2024 року № КСЕ-19/117-23/16064 за результатами проведеного дослідження в розрізі наданих матеріалів, встановлено накладання земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0291 на землі, які належать Філії «Кременчуцьке лісове господарство» Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України», відповідно до правовстановлювальних документів, документації із землеустрою та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування на ці земельні ділянки. Площа накладання земельних ділянок становить 0,1201 га.
Згідно таксаційного опису земельних ділянок лісового фонду Градизького лісництва (Ліси у межах населених пунктів згідно матеріалів лісовпорядкування 2017 року) в межах кварталу 47 земельні ділянки мають наступну характеристику: виділ 40 - напіввідкриті простори з рівномірним розміщенням дерев, підлісок; виділ 41 - біополяна; виділи 42, 43 землі лісового фонду - напіввідкриті простори з рівномірним розміщенням дерев, виділ 44 - відкриті простори без дерев, виділ 45 - рослинність осокова, відкриті простори без дерев.
Згідно таксаційного опису земельних ділянок лісового фонду Градизького лісництва (згідно матеріалів лісовпорядкування 2007 року) земельні ділянки мають наступну характеристику: в межах кварталу 47 виділів 31- підлісок, закриті простори-деревостани горизонтальної замкнутості; 32 - землі лісового фонду - відкриті простори без дерев, біополяна; 33, 34 - підлісок, закриті простори з рівномірним розміщенням дерев, 35 - рослинність осокова, відкриті простори без дерев.
Таким чином, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Філії «Кременчуцьке лісове господарство» Слобожанського офісу ДП «Ліси України», листом Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» № 194 від 12.05.2023 року та висновком судової комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС від 26.03.2024 № КСЕ-19/117-23/16064.
З огляду на викладене та враховуючи, що спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського призначення державної власності, а не до земель комунальної форми власності, рішення Піщанської сільської ради від 16.05.2011 року прийняте з перевищенням наданих законом повноважень та всупереч п. «ґ» ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56, ч. 5 ст. 116, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.
Згідно листів Філії «Кременчуцьке лісове господарство» від 14,12.2023 № 817/28.4-2023, від 14.08.2023 № 558/28.4-2023 в межах кварталу 47 Градизького лісництва погодження на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення Філія не надавала, в довгострокове тимчасове користування лісові ділянки в межах даного кварталу Градизького лісництва не передавались.
Відповідно до листів Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України» від 09.02.2024 № 22/28-2024, Державного агентства лісових ресурсів України від 19.12.2023 № 02-18/6953-23 погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних лісових ділянок в межах кварталу 47 Градизького лісництва філії «Кременчуцьке лісове господарство» не надавалося.
Як установлено окружною прокуратурою, земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 0,1201 га, що перебуває на праві постійного користування у Філії «Кременчуцьке лісове господарство» Слобожанського офісу ДП «Ліси України» (квартал 47 Градизького лісництва) вибула з державної власності у приватну власність ОСОБА_1 внаслідок прийняття Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області рішення від 16.05.2011 з порушенням вимог ч. 2 ст. 20, ч. 3,4 ст. 142, ч. 2 ст. 149, п. «ґ» ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56, ч. 5 ст. 116, ч. З ст. 122 ЗК України.
Відтак відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Кременчуцької РВА - означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.
Таким чином, земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення. І оскільки держава в особі Кременчуцької РВА не розпорядилася земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, Піщанська сільська рада відчужила її без вираження на це волі власника.
На підставі вищевикладеного, просив суд ухвалити рішення, яким:
1. Визнати незаконним та скасувати рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16.05.2011 «Про надання земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 » щодо надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,1201 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0291, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
2. Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1201 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0291 серія ЯК № 224926, який 23.09.2011 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під № 5532240001001153.
3. Витребувати на користь власника Кременчуцької районної військової (державної) адміністрації (ЄДРПОУ 22543942, вул. Соборна, 14/23, м. Кременчук, 39600) з володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) земельну ділянку площею 0,1201 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0291.
4. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,1201 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0291 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо даної земельної ділянки.
5. Стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 12112 грн.
Представник Піщанської сільської ради надіслав до суду відзив на позов, який обґрунтований зокрема тим, що Рішенням 7 сесії Піщанської сільської ради 6 скликання від 16.05.2011 «Про надання земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 » відповідно до ст.ст.12,40, 118,121, 125,134 ЗК України, затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 із земель не наданих у власність та користування (рілля) земельну ділянку площею 0,12 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (землі відведені під будівництво (будівництво не розпочато) в межах АДРЕСА_1 .
На підставі цього гр. ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5322483805:05:005:0291, ЯК№224926 від 23.09.2011 зареєстрований 23.09.2011.
Таким чином, рішення 7 сесії Піщанської сільської ради 6 скликання від 16.05.2011 «Про надання земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 » , згідно якого передано у власність земельну ділянку, яка відносилася до земель запасу та земель, не наданих у власність та постійне користування в межах населених пунктів (які не надані у тимчасове користування) прийняте в межах повноважень Піщанської сільської ради відповідно до ст.ст. 12, 20, 40,116, 122,125 Земельного кодексу України.
Позивач встановив, що факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, підтверджується зокрема планово - картографічними матеріалами лісовпорядкування Філії «Кременчуцьке лісове господарство» Слобожанського офісу ДП «Ліси України»; листом Державного підприємства «Харківська державна лісова експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержлісгоспроект» №194 від 12.05.2023 та висновком судової комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи Полтавського НДЕКЦ МВС від 26.03.2024 №КСЕ-19/117-23/16064, з яких, на думку заступника прокурора беззаперечно встановлено, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду України.
Однак, позивачем не надано до суду відповідних доказів, що підтверджують право Філії «Кременчуцьке лісове господарство» Слобожанського офісу ДП «Ліси України» на надане їй право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,12 га, зокрема, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування затверджені та погоджені відповідними органами, опис меж та експлікацією угідь, аерофотозйомку і матеріали звітності за формою 6-зем, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.
Також на підтвердження позовних вимог заступником керівника прокурора долучено листи Державного агентства лісових ресурсів України №02-18/6953- 23 від 19.12.2023, Філії «Кременчуцьке лісове господарство» ДП «Ліси України» №817/284-2023 від 14.12.2023, №65/28.4-2024 від 29.02.2024, №558/28.4-2023 від 14.08.2023, Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України» №22/28-2024 від 09.02.2024, однак, вказані листи не можна вважати допустимими доказами, оскільки такі листи не підтверджені фрагментами з картографічних баз даних та фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесенням меж земельної ділянки, яка належить до лісового фонду та чітким нанесенням меж кварталу 47 Градизького лісництва. Крім того, при передачі земельної ділянки комунальної власності у власність громадян чинним законодавством погодження зазначених органів не передбачено.
У наданих прокурором документах планшет №13 лісовпорядкування 2017 року відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.
З огляду на приписи ст. 116 Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, копія планшету №13 лісовпорядкування 2017 року не є підставою для набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Ліси України", у них відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо, а також відсутні посилання на відповідний розпорядчий акт про набуття ДП "Ліси України" права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Доданий до позовної заяви прокурором план лісонасаджень Градизького лісництва ДП "Кременчуцький лісгосп" лісовпорядкування 2007, 2017 років також не містить посилання на індивідуальні ознаки земельних ділянок загальною площею 0,12 га, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо. Згідно умовних позначень на плані не відзначена фактична межа території Градизького лісництва ДП "Кременчуцький лісгосп", та вказана орієнтовна площа, тому не є достовірним доказом для підтвердження заявлених у позовній заяві вимог.
Матеріали лісовпорядкування не містять даних про затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та погодження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.
Матеріалів кадастру при проведенні лісовпорядкування 2007 та 2017 року позивачем не надано.
Враховуючи вищезазначене, вважають, що надані позивачем копії з Проектів організації та розвитку лісового господарства 2007 та 2017 років, зокрема планшет №13 лісовпорядкування 2017 не є достатніми та належними доказами, що підтверджують право постійного користування Філії «Кременчуцький лісгосп» ДП «Ліси України» на весь масив лісових ділянок кварталу 47 Градизького лісництва, в межах якого сформовано спірну земельну ділянку.
Посилання позивача, як на підставу для задоволення позову на висновок експертизи, також є недопустимим з огляду на те, що дана експертиза ґрунтувалася на матеріалах лісовпорядкування 2007 та 2017 років, та листах, які не є підставою для набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Ліси України". Для експертизи не надано експертам необхідних для надання відповіді на поставлені запитання документів, зокрема не було надано правовстановлюючої документації на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство», документації із землеустрою на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство», поземельної книги на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство».
На підставі вищевикладеного просили суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить такого висновку.
Так, судом встановлено, що відповідно до рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16.05.2011 «Про надання земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0291, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного рішення відповідачем-2 отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0291 ЯК № 224926, який 23,09.2011 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під №5532240001001153.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту по кадастровому номеру земельної ділянки 5322483805:05:005:0291 відомості відсутні.
Разом з тим, згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звернувшись до суду з даним позовом, прокурор в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що спірні земельні ділянки вибули до відповідача всупереч вимогам земельного лісового законодавства.
Однак, позивачем не надано до суду відповідних доказів, що підтверджують право Філії «Кременчуцьке лісове господарство» Слобожанського офісу ДП «Ліси України» на надане їй право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,27 га, зокрема, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування затверджені та погоджені відповідними органами, опис меж та експлікацією угідь, аерофотозйомку матеріали звітності за формою 6-зем, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.
Також на підтвердження позовних вимог заступником керівника прокурора долучено листи Державного агентства лісових ресурсів України, Філії «Кременчуцьке лісове господарство» ДП «Ліси України», Слобожанського лісового офісу ДП «Ліси України», однак, вказані листи не можна вважати допустимими доказами, оскільки такі листи не підтверджені фрагментами з картографічних баз даних та фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесенням меж земельної ділянки, яка належить до лісового фонду та чітким нанесенням меж кварталу 47 Градизького лісництва. Крім того, при передачі земельної ділянки комунальної власності у власність громадян чинним законодавством погодження зазначених органів не передбачено.
У наданих прокурором документах планшет №13 лісовпорядкування 2017 року відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо.
З огляду на приписи ст. 116 Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, копія планшету №13 лісовпорядкування 2017 року не є підставою для набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Ліси України", у них відсутні посилання на індивідуальні ознаки земельної ділянки, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо, а також відсутні посилання на відповідний розпорядчий акт про набуття ДП "Ліси України" права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Доданий до позовної заяви прокурором план лісонасаджень Градизького лісництва ДП "Кременчуцький лісгосп" лісовпорядкування 2007, 2017 років також не містить посилання на індивідуальні ознаки земельних ділянок загальною площею 0,1201 га, за якими можливо визначити її межі, місце розташування, цільове призначення тощо. Згідно умовних позначень на плані не відзначена фактична межа території Градизького лісництва ДП "Кременчуцький лісгосп", та вказана орієнтовна площа, тому не є достовірним доказом для підтвердження заявлених у позовній заяві вимог.
Матеріали лісовпорядкування не містять даних про затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та погодження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Крім того, згідно ст. 36 ЛКУ нормативно-правові акти з ведення лісового господарства встановлюють порядок вимоги до системи заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів, комплекс якісних та кількісних показників, параметрів, що забезпечують регулювання діяльності у цій галузі. ЛК України у ст. 37 надає перелік питань, що регулюються нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства, одними із яких є організація лісовпорядкування (п.3) та ведення державного лісового кадастру, обліку, моніторингу та проведення національної інвентаризації лісів (п.4).
Лісовпорядкування відповідно до ст. 45 ЛКУ включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування згідно ст. 46 насамперед передбачає відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України визначення внутрігосподарської організації (п.1); забезпечення первинного обліку лісів державного лісового кадастру (п.11).
Також у матеріалах лісовпорядкування, згідно ст. 48, дається якісна кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Державний лісовий кадастр (ст. 50 ЛКУ) включає:
1) облік якісного кількісного стану лісового фонду України;
2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;
3) грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);
4) інші показники.
Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.
Матеріалів кадастру при проведенні лісовпорядкування 2007 та 2017 року позивачем не надано.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що надані позивачем копії з Проектів організації та розвитку лісового господарства 2007 та 2017 років, зокрема планшет №13 лісовпорядкування 2017 не є достатніми та належними доказами, що підтверджують право постійного користування Філії «Кременчуцький лісгосп» ДП «Ліси України» на весь масив лісових ділянок кварталу 47 Градизького лісництва, в межах якого сформовано спірну земельну ділянку.
Посилання позивача, як на підставу для задоволення позову на висновок експертизи, також є недопустимим з огляду на те, що дана експертиза ґрунтувалася на матеріалах лісовпорядкування 2007 та 2017 років, та листах, які не є підставою для набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Ліси України". Для експертизи не надано експертам необхідних для надання відповіді на поставлені запитання документів, зокрема не було надано правовстановлюючої документації на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство», документації із землеустрою на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство», поземельної книги на земельні ділянки, які належать ДП «Кременчуцьке лісове господарство».
Будь яких інших матеріалів, які підтверджували обставини викладені прокурором у позові суду не надано.
Відтак, суду позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження того, що спірна земельні ділянки отримані на підставі оскаржуваного розпорядження накладаються на землі лісового фонду не надано, а тому підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже доводи позову на належних засобах доказування не ґрунтуються.
У той же час, суд звертає увагу й на те, що згідно із положеннями ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, передбачено інші правила, ніж ті, що визначено у відповідному акті законодавства України, то згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право» застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року питання тлумачення й застосування цієї Конвенції та протоколів до неї підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини.
Обов'язковість цієї юрисдикції визнана Україною під час ратифікації Конвенції, що закріплено в Законі України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Законі України «Про ратифікацію Протоколу № 6 до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари», Законі України «Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод».
Також згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.
У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №2997904 (ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».
У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
Крім того, Європейський суд з прав людини в справі у рішенні від 16 лютого 2017 року «Кривенький проти України» наголосив, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод.
Таким чином порушених прав позивача, які б підлягали захистові, в цій справі судом не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 76, 82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 287, 352 ЦПК України, ст.ст.3, 4, 88, 89 ВК України, ст.ст.19, 21, 58, 59, 60, 61, 62, 83, 84, 88, 89, 90 ЗК України,
У задоволенні позову заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області - Хатьонка В., в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кременчуцької районної військової (державної) адміністрації, до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 , третя особа: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання незаконним та скасування рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 16.05.2011 року та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК № 224926 від 23.09.2011 року, витребування з володіння земельної ділянки - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. О. Колотієвський