Справа № 536/1444/25
Провадження № 2/536/1147/25
29 вересня 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Реки А.С.,
за участі секретаря судового засідання Черненко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.11.2019 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 200232506, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 23528,00 грн. на строк 1097 днів, та зобов'язалася повернути кредит, сплачувати сплату за користування кредитом. 25.07.2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №GL1N426202/1, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки. Відповідачка не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання по погашенню заборгованості, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №200232506 від 22.11.2019 року у розмірі 17685,22 грн., яка складається з 8784,82 грн. - заборгованість за тілом, 0,52 грн. - заборгованість за відсотками, 8899,88 грн. - заборгованість за комісією, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 червня 2025 року було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачці п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в провадження суду надав заяву, у якій просив провести розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі.
Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом направлення судових викликів за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою відповідачки, які були вручені їй особисто, тому, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачці належним чином. Відповідачка клопотання про розгляд справи у її відсутність до суду не подала, про причини неявки суд не повідомила. У встановлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не надала.
Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомлену відповідачку, яка про причини неявки не повідомила, неподання відповідачкою відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд постановив про розгляд справи за відсутності відповідачки та ухвалення заочного рішення у даній справі.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 22 листопада 2019 року між Акціонерним Товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 200232506 (а.с.18), згідно з умовами якого сума кредиту складає 23528,00 грн., строк кредиту - 1097 днів з 22.11.2019 року по 22.11.2022 року, ставка по кредиту(на строкову частину основного боргу) - 0,01% річних, ставка по кредиту (на прострочену частину основного боргу) - 0,00001% річних, щомісячна комісія - 774,08 грн.
Також відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту(а.с.9), який є додатком до договору, у якому було визначено, що реальна річна процентна ставка складає 84,16% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 52658,68 грн., мета отримання кредиту - на споживчі потреби. ОСОБА_1 підтвердила, що отримала та ознайомилась з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих виходячи із обраних нею умов кредитування, а також нею усіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов'язань за таким договором.
Факт надання кредиту підтверджується випискою по особовому рахунку угоди №200232506 від 22.11.2019 року за період з 05.04.2012 року по 10.06.2023 року(а.с. 14-42), з якої вбачається, що на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти у розмірі 23528,00 грн., а також періодичне погашення відповідачкою заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 200232506 від 22.11.2019 року(а.с.13) станом на 25.07.2024 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у загальному розмірі 17685,22 грн., яка складається з наступного: 8784,82 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 0,52 грн. - заборгованість за відсотками, 8899,88 грн. - заборгованість за комісією.
25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги №GL1N426202/1(а.с.46-54), відповідно до якого банк відступив належні права вимоги до позичальників та/або заставодавців ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», зазначених у Додатку №1.
Відповідно до Витягу із Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 25.07.2024 року (а.с.52) ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №200232506 від 22.11.2019 року в сумі 17685,22 грн., з яких: 8784,82 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,52 грн. - сума заборгованості за відсотками; 8899,88 грн. - заборгованість за комісією.
За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Судом установлено, що АТ «Банк Форвард» відступило ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача. Договір відступлення права вимоги №GL1N426202/1 є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.
Відтак, суд погоджується з ТОВ «ФК«Кредит-Капітал», що до нього, як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 не виконала зобов'язання за кредитним договором №200232506 від 22.11.2019 року, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 8785,34 грн., а саме: 8784,82 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 0,52 грн. - заборгованість по процентам.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачки на користь позивача щомісячної комісії у розмірі 8899,88 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Умовами договору №200232506 від 22.11.2019 року встановлено щомісячну комісію у розмірі 774,08 грн..
Встановивши у кредитному договорі щомісячну комісію банк та позивач, як правонаступник кредитора, не повідомили які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, розмір визначеної комісії, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорюванні відповідачем умови кредитного договору є несправедливими.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг, як і доказів їх надання та погодження зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення щодо обов'язку позичальника сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи, 02 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0206. За умовами вказаного договору адвокатське об'єднання надає клієнту послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта(а.с.58).
09.06.2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет» було підписано акт № 584 наданих послуг(правової(правничої) допомоги (а.с.59), відповідно до якого виконавцем надано, а клієнтом прийнято послуги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 200232506, сума послуг складає 7000 грн.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову, суд, з огляду на розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшов висновку про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. та судового збору в розмірі 1203,20 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 81, 89, 128, 131, 136, 141, 247, 258-259, 263, 265, 268, 276, 277, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 203, 207, 215, 526, 527, 530, 610, 628, 638, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
Ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б.1, корпус 28, 4 поверх, заборгованість за кредитним договором № 20022506 від 22 листопада 2019 року у розмірі 8785 (вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 34 коп., судовий збір в розмірі 1203 (одна тисяча двісті три) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Копію заочного рішення надіслати сторонам.
Заочне рішення може бути переглянуте Кременчуцьким районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б.1, корпус 28.
Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
СуддяА. С. Река