Справа № 560/511/25
іменем України
29 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10 листопада 2024 року №1128 «Про результати службового розслідування.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірний наказ винесений за результатами службового розслідування, яке проведено упереджено, не ґрунтується на фактичних обставинах, не містить достовірних доказів відмови позивача від виконання бойового завдання та не враховує реальні обставини щодо стану здоров'я військовослужбовця, що безпосередньо впливав на неможливість виконання ним наказу №27т від 24.10.2024.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач не довів у встановленому порядку, передбаченому статтею 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут), неможливість виконання бойового наказу.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані в заяві від 31.01.2025. Продовжено ОСОБА_1 на п'ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали строк для усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №560/511/25.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Позивач 10.03.2022 призваний на військову службу через ІНФОРМАЦІЯ_1 по мобілізації.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.10.2024 №1058 «Про призначення службового розслідування» наказано провести службове розслідування по факту відмови у виконанні бойового наказу командира Військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 , начальником клубу Військової частини НОМЕР_1 .
За результатами службового розслідування складено акт проведення службового розслідування.
Під час проведення службового розслідування встановлено, що 10.03.2022 згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №52 капітана ОСОБА_2 зараховано до списків Військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду заступника командира ракетної батареї з морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 19.10.2024 №296 капітана ОСОБА_2 призначено на посаду начальника клубу Військової частини НОМЕР_1 .
На вимогу начальника штабу - заступника командувача повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №173/124/641/дск/окп від 21.10.2024 згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2024 №300 капітан ОСОБА_2 з 24.10 по 25.10.2024 на базі Військової частини НОМЕР_3 пройшов підготовку стрільця-зенітника ПЗРК «FIM-92 Stinger».
На вимогу бойового розпорядження командувача ПвК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 22.10.2024 №1235/165т у Військовій частині НОМЕР_1 24.10.2024 відпрацьовано бойовий наказ №27т.
З абзаці 3 пункту 4.3 бойового наказу №27т вказано призначити до складу мобільної вогневої групи №15 стрільцем-зенітником начальника клубу капітана ОСОБА_1 . В пункті 6 цього ж наказу вказано приступити до бойового завдання о 20 год. 00 хв. 26.10.2024.
Надалі, 26.10.2024 близько 14 год. 00 хв. на шикуванні особового складу, який планувався для відрядження в район виконання бойового завдання в Чернівецькій області, начальником відділення управління застосування МВГ штабу Військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 перед строєм було доведено бойовий наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2024 №27т. В пункті 4.3 бойового наказу зазначено призначити до складу МВГ №15 стрільцем-зенітником начальника клубу капітана ОСОБА_1 . Відразу після доведення бойового наказу капітан ОСОБА_1 , перебуваючи в строю, перед усіма, відмовився виконувати бойовий наказ.
Факт відмови капітаном ОСОБА_2 виконати бойовий наказ письмово підтверджують начальник служби захисту інформації в автоматизованих системах капітан ОСОБА_4 та офіцер відділення управління застосування мобільно-вогневих груп капітан ОСОБА_5 , які на той час знаходились в строю, та начальник відділення управління застосування мобільно-вогневих груп майор ОСОБА_3 , який зачитував наказ.
Капітан ОСОБА_2 відмовився письмово надати пояснення своїм діям, посилаючись на статтю 63 Конституції України. В особистій бесіді каптан ОСОБА_2 повідомив, що він пройшов військово-лікарську комісію, де його признали непридатним до військової служби за станом здоров'я, а документи, які надала військово-лікарська комісія, знаходяться у Вінницькому шпиталі на розгляді. Пояснень щодо відмови виконати бойовий наказ, і чому саме в такій формі він виразив свою відмову капітан ОСОБА_2 не надав.
Негайної усної доповіді або письмового рапорту про неможливість виконання бойового наказу №27т капітан ОСОБА_2 не надав. З пояснень начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_6 капітан ОСОБА_2 25.09.2024 був направлений на проходження військово-лікарської комісії. Станом на 26.10.2024 результати проходження військово-лікарської комісії капітан ОСОБА_2 не надав.
Обставинами, що обтяжують вину є: відкрита відмова виконувати бойовий наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в період режиму воєнного стану; наявність стягнення «неповна службова невідповідність», накладеного 22.12.2022.
До обставин, що пом'якшують вину віднесено стан здоров'я військовослужбовця.
Однією з основних причин вчинення правопорушення є низькі морально-ділові якості військовослужбовця, впевненість в безкарності в зв'язку з незадовільним станом здоров'я та відсутність поваги до колективу.
Умовою вчинення правопорушення є бажання військовослужбовця звільнитися з лав Збройних Сил України за станом здоров'я.
За порушення військової дисципліни, неналежне дотримання вимог статей 11, 30, 37 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», статей 1, 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» та відкритої відмови виконати бойовий наказ, капітана ОСОБА_1 , начальника клубу Військової частини НОМЕР_1 , запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.11.2024 №1128 «Про результати службового розслідування» капітана ОСОБА_1 , начальника клубу Військової частини НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Догана».
У довідці військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 17.12.2024 №5734 зазначено, що позивач потребує звільнення від виконання службових обов'язків за станом здоров'я на термін необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2024 №358 капітана ОСОБА_1 , начальника клубу Військової частини НОМЕР_1 , звільнено від виконання службових обов'язків за станом здоров'я на термін необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.02.2025 №40 позивача з 09.02.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач, вважаючи наказ від 10.11.2024 №1128 протиправним, та таким, що належить скасуванню, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з пунктами 1, 3 частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно з статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статтею 11 Статуту визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Відповідно до вимог статей 28, 30 Статуту, статті 6 Дисциплінарного статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк.
Зокрема, статтею 30 Статуту встановлено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Статтею 31 Статуту встановлено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Приписами статті 35 Статуту встановлено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово.
Згідно з статтею 37 Статуту військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Приписами статті 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За нормами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців може бути накладене, зокрема, таке дисциплінарне стягнення, як догана.
Статтями 83 - 86 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608), визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України.
Пунктом 2 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (пункт 1 розділу V Порядку №608).
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування (пункт 2 розділу V Порядку №608).
Згідно з пунктом 3 розділу V Порядку №608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №608 у резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Згідно з пунктом 5 розділу V Порядку №608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (пункт 6 розділу V Порядку №608).
Для визначення правомірності або протиправності наказу про застосування дисциплінарного стягнення необхідно встановити наявність або відсутність складу дисциплінарного правопорушення.
В спірних правовідносинах об'єктом дисциплінарного правопорушення є суспільні відносини та цінності, що охороняються правом, на які спрямовано посягання суб'єкта правопорушення, додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Об'єктивна сторона це бездіяльність позивача, а саме відмова позивача виконувати бойовий наказ №27т без поважних причин в умовах воєнного часу. Об'єктивна сторона - у формі умислу. Суб'єкт - військовослужбовець - позивач.
Позивач у позові зазначає, що від не відмовлявся від виконання бойового наказу, а пояснив, що хворіє з 2022 року, на дату проголошення наказу перебуває на проходженні військово-лікарської комісії та з врахуванням наданих попередньо матеріалів за станом здоров'я не має можливості виконати бойовий наказ. Також зазначив, що службове розслідування, висновки якого викладено в спірному наказі, проведено упереджено, без урахування фактичних обставинах та стану здоров'я військовослужбовця, не містить достовірних доказів відмови позивача від виконання бойового наказу.
Суд враховує, що військовослужбовець повинен дотримуватись військової дисципліни, що ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі і тим більше під час дії воєнного стану.
Відтак, військова присяга зобов'язує позивача обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність. Сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок. За нормами Статуту позивач повинен виконувати військовий обов'язок та накази командира.
Позивач зазначає, що акт не містить відомостей про те, в якій саме формі та з посиланням на які обставини він ніби висловився про відмову від виконання бойового наказу. Щодо цього слід зазначити, що пунктами 2 - 4 розділу V Порядку №608 імперативно не визначено обов'язку зазначення форми відмови. Також позивачем не підтверджено висловлення ним обставин відмови від виконання бойового завдання на шикуванні особового складу. Натомість, в акті зазначено про відмову капітана ОСОБА_2 письмово надати пояснення своїм діям з посиланням на статтю 63 Конституції України.
Позивач зазначає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які надавали пояснення під час проведення службового розслідування, не проходили навчання у Військовій частині НОМЕР_3 , а також, в матеріалах службового розслідування не зазначено, чи вказані вони для проходження подальшої служби для виконання бойового завдання у Чернівецькій області. Тому, на думку позивача, сумнівним є перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час оголошення наказу №27т перед строєм осіб, які мали б вибувати для виконання даного наказу. Жодного солдата, старшого солдата, сержанта, які зазначені в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2024 №300, та які мали б бути присутніми при оголошенні ОСОБА_9 наказу №27т опитано не було.
Стосовно цього суд зазначає, що позивачем не заперечується, а навпаки, підтверджується факт перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перед строєм осіб, яким оголошено наказ №27т. Водночас, включення/не включення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до осіб, які мали б виконувати наказ №27т не спростовує підтвердження зазначеними особами відмови позивача від виконання бойового наказу (при визнанні позивачем їх присутності при оголошенні останнього). Щодо відібрання пояснень в інших осіб, то зміст наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.10.2024 №300 свідчить, що ним не визначено направлення в відрядження військовослужбовців для підготовки з подальшим призначенням до складу мобільної вогневої групи на виконання виключно бойового наказу №27т.
Твердження позивача, що він не відмовлявся від виконання наказу, а пояснив, що хворіє з 2022 року, на дату проголошення наказу перебуває на проходженні військово-лікарської комісії та з врахуванням наданих попередньо матеріалів за станом здоров'я не має можливості виконати бойовий наказ, суд оцінює критично з урахуванням матеріалів службового розслідування.
Щодо доводів позивача про те, що наказ №27т від 24.10.2024 він не міг виконати за станом здоров'я, то доказів звернень від позивача 24.10.2024 та 26.10.2024, щодо стану здоров'я до командира та/або до медичної служби Військової частини НОМЕР_1 , не надано.
Посилання позивача на записи лікаря невролога та лікаря-хірурга, іншу медичну документацію щодо стану його здоров'я за попередні періоди суд оцінює критично, оскільки придатність до військової служби визначає військово-лікарська комісія.
Стосовно довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 17.12.2024 №5734, то суд зазначає, що з урахуванням дати цієї довідки, вона не спростовує факт не звернення позивача 24.10.2024 та 26.10.2024 щодо стану його здоров'я.
Твердження позивача, що наказ №27т виданий до проходження навчання групою військовослужбовців та до отримання результатів такого навчання, тобто, фактично до наказу зараховано осіб, які не мали повноважень станом на дату його видання на виконання зазначеного в наказі бойового завдання, то суд зазначає, що предметом спору не є правомірність наказу №27т.
Станом на 26.10.2024 позивач проходив службу саме у Військовій частині НОМЕР_1 , а тому, в силу приписів статей 30, 35 та 37 Статуту, не був звільнений від своїх обов'язків та мав виконати отриманий наказ або доповісти про неможливість його виконання.
Відсутність на момент віддання бойового наказу реалізації рекомендацій ВЛК щодо можливих місць несення служби позивача, не є підставою для невиконання наказів командира військової частини, в розпорядженні якої на даний час знаходиться військовослужбовець, та не є підставою для звільнення останнього від відповідальності.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що матеріалами службового розслідування доведено наявність дисциплінарного проступку у діях позивача.
При цьому обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення.
Щодо посилання відповідача на нормативне визначення строку оскарження дисциплінарного стягнення, то суд враховує надані позивачем відомості на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху щодо строку звернення до суду, відкриття провадження у справі, а також, не виконання відповідачем вимог ухвали суду в частині надання відомостей про дату ознайомлення позивача з спірним наказом.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач спростував, а позивач не підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а тому, в їх задоволенні слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк