Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
30 вересня 2025 р. справа № 520/25790/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про: 1) визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України у незарахуванні до пільгової вислуги років ОСОБА_1 з розрахунку один місяць служби за три місяці - участь у бойових діях у воєнний час; 2) зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України внести зміни до наказу від 20.12.2023 року № 756-ос про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в частині зазначення: належної вислуги років на пільгових умовах - 11 років 05 місяців 06 днів, належної загальної вислуги років - 28 років 11 місяців 17 днів,
встановив:
В оформленні позову виявлені істотні недоліки, котрі об'єктивно перешкоджають прийняттю позову до розгляду.
Позов до суду було подано 29.09.2025р. за допомогою системи "Електронний суд", та зареєстровано судом 29.09.2025р.
Розглядаючи подану заяву суд зазначає, що за змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України кожен учасник суспільних відносин повинен забезпечити дотримання обов'язку вчинення процесуальних дій із захисту прав та інтересів у судовому порядку у строк, визначений відповідним процесуальним законом.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/22361/15 та постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
У розумінні п.17 ч.1 ст.4 КАС України предмет ініційованого заявником спору охоплюються суспільними відносинами з проходження особою публічної служби.
Тому строк звернення до суду у даному випадку установлений ч.5 ст.122 КАС України і складає один місяць.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Безперервність, регулярність та щоденність виконання громадянином України обов'язків за посадою державної служби (окрім випадків знаходження у стані тимчасової непрацездатності чи у стані відпочинку) зумовила формулювання законодавцем положень ч.5 ст.121 КАС України як спеціальної норми процесуального закону у спосіб викладення тексту, який (на відміну від загального правила ч.2 ст.122 КАС України) не містить посилання на необхідність обчислення строку звернення до суду саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наведене об'єктивно зумовлено тим, що подія вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу припинення публічної служби особи або з приводу припинення оплати праці не може бути невідома зацікавленій особі у наступний календарний день від дати видання наказу з звільнення з роботи (служби).
При цьому, момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав (свобод чи інтересів) у відносинах публічної служби, слід виокремлювати від моменту, коли особа сформулювала власну незгоду із рішенням суб'єкта владних повноважень про припинення публічної служби (у тому числі і за рахунок отримання професійної правничої допомоги адвоката чи отримання документів у порядку Закону України "Про доступ до публічної служби") або дійшла до суто власного переконання чи усвідомлення невідповідності закону рішенням суб'єкта владних повноважень про припинення публічної служби, позаяк перший із згаданих моментів є дійсною та справжньою подією настання у учасника суспільних відносин стану обізнаності, а другий із згаданих моментів є подією початку реального захисту того права (інтересу), котре учасник суспільних відносин вважає порушеними.
Суд також зауважує, що з огляду на загальні правила безперервності, регулярності та щоденності виконання громадянином України обов'язків за посадою державної служби позивач не може бути не обізнаний із подією припинення проходження державної служби з моменту фізичного припинення виконання функцій найманого працівника.
З'ясування причин указаного припинення повинно відбуватись у межах строку звернення до суду згідно з ч.5 ст.122 КАС України, а остаточне формування правової позиції з приводу незгоди із відповідністю управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень стосовно припинення публічної служби положенням закону може бути безперешкодно здійснено вже після звернення до суду з урахуванням ч.1 ст.47, ст.80, ч.2 ст.121, ч.2 ст.173, ч.3 ст.262 КАС України.
Розглядаючи подану заяву та матеріали справи, суд зазначає, що згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.12.2023 №756-ОС заявника було звільнено з військової служби в запас та виключено зі списків особового складу на підставі підп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Даний наказ приєднаний заявником до позову.
Оскільки позов було подано до суду - 29.09.2025р. (тобто по минуванню строку майже 1 рік 9 місяців від дати звільнення зі служби - 20.12.2023р.), то заявником суттєво пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Окрім того, з Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що заявник 27.02.2024р. вже звертався із позовом з аналогічними вимогами в межах справи №520/5343/24, проте ухвалою суду від 26.09.2025р. позов було залишено без розгляду, оскільки адвокат Коломойцев Микола Миколайович використовував ордер серії АН № 1131203 для надання правничої допомоги у судах при подачі різних семи адміністративних позовів. Тому, зважаючи на наявні документи, що надані в якості повноважень на представництво позивача в даній справі - ОСОБА_1 адвокатом Коломойцевим М.М. в даній справі, суд дійшов висновку, що дану позовну заяву подано та підписано адвокатом Коломойцевим М.М. при відсутності належних повноважень на ведення справи.
Отже, заявник достеменно був обізнаний із порушенням власних прав стосовно неправильного обрахунку пільгової вислуги років (на думку сторони позивача) не пізніше від - 27.02.2024р. (як календарної дати подання позову у межах справи №520/5343/24).
Суд відмічає, що підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Натомість, причина неналежного оформлення позову у справі №520/5343/24 є суто суб"єктивною і полягає у ставленні до виконання процесуального обов"язку. Відтак, дана причина не може бути визнана поважною причиною звернення до суду поза межами установленого процесуальним законом строку.
Тому, повторне подання аналогічного позову в межах справи №520/25790/25 із належним ордером не може бути визнане судом поважною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Окремо суд відмічає, що у тексті позову сторона позивача стверджує, що про існування факту порушеного права у межах спірних правовідносин заявник довідався з листа відповідача від 14.02.2024р.
Наведене додатково підтверджує відсутність поважних причин несвоєчасного повторного звернення заявника до суду у межах справи №520/25790/25, позаяк оформлення декількох позовів з використанням одного і того ж самого ордеру адвоката (обставини чого установлені ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2025р. по справі №520/5343/24) не може бути кваліфіковано у якості справедливо достатнього виправдання порушення строку звернення до суду із вимогами у справі №520/25790/25.
Відповідно до частини 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, позов поданий поза межами строку звернення до суду без заяви про поновлення строку звернення та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, що є порушенням ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України.
Викладене зумовлює залишення позову без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 121-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 257, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1. Позов - залишити без руху.
2. Надати час для усунення недоліків - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.
3. Встановити способом усунення недоліків подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.
4. Роз'яснити, що невиправлення недоліків в оформлення позову зумовлює повернення позову.
5. Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко