07541, вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська обл.
№ провадження 3/356/202/25
Справа № 356/445/25
30.09.2025 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 1 Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 4 ст. 130 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 332480 від 16.05.2025, водій ОСОБА_1 16.05.2025 о 15 годині 00 хвилин в м. Березань, вул. Травнева, 65, вживала алкоголь коньяк «Азнаурі» після дорожньо-транспортної пригоди з її участю або після зупинки на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Результат огляду 1,61 проміле.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.
17.09.2025 та 22.09.2025 захисник Богінкевич А. М. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтовані тим, що 11.08.2025 судом було винесено постанову про відмову у задоволенні його клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, що набрала законної сили 11.08.2025 та оскарженню не підлягає. 17.09.2025 захисник Богінкевич А. М. повторно звернувся до суду з аналогічним клопотанням та у його задоволенні судом також було відмовлено. Захисник вказує, що у відповідності до положень п. 12 ч. 1 ст. 3 КАС України постанова є письмовим рішенням в адміністративній справі, яким вирішуються вимоги адміністративного позову по суті, тому винесення судом вказаної вище постанови є кінцевим етапом адміністративного провадження і продовження розгляду справи після її винесення є неможливим. При цьому вказує, що в силу ч. 1 ст. 1 КАС України розгляд адміністративних справ має здійснюватися виключно на підставі та в межах положень КАС України. За таких обставин, захисник Богінкевич А. М. просить суд закрити провадження у справі № 356/445/25, у зв'язку із винесенням судом постанови від 11.08.2025 про відмову у задоволенні його клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, та неможливістю її оскарження в апеляційному порядку (а.с.55-56,71,74).
ОСОБА_1 як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання на розгляд справи 16.06.2025, 11.08.2025, 18.09.2025 та 30.09.2025 повторно не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином у відповідності з вимогами ст. 277-2 КУпАП, причини поважності неявки суду не повідомила, із заявами чи клопотаннями, у тому числі про відкладення розгляду справи до суду не зверталась (а.с.15,22,46,60).
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення складено в присутності ОСОБА_1 , у порядку ст. 256 КУпАП їй роз'яснені її права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та повідомлено про розгляд його справи судом; зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомлена під підпис, копію протоколу отримала та засвідчила правильність внесених про неї даних, в тому числі, і в частині зазначеної в протоколі адреси його місця проживання (перебування), про що в протоколі міститься відповідна відмітка. Окрім того, в матеріалах справи також містяться її пояснення та заява на отримання електронних повісток від 16.05.2025 із зазначеними у них адресами місця її проживання, справжність яких засвідчено підписами ОСОБА_1 (а.с.1,7,11).
Таким чином, ОСОБА_1 як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, було достеменно відомо про наявність судового провадження відносно неї, про час та місце розгляду справи остання повідомлена належним чином, а також мала змогу ознайомитись з інформацією про справу на офіційній сторінці вебсайту судової влади України за посиланням: https://be.ko.court.gov.ua/sud1002/, що знаходиться у вільному доступі, разом з тим, в судові засідання не розгляд справи повторно не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань суду не надала та з розумним інтервалом часу станом здійснення судового провадження у справі не цікавилась.
Водночас, процесуальний статус захисника в справах про адміністративні правопорушення та його процесуальні права і обов'язки регламентовано Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КУпАП захисником у справі про адміністративне правопорушення можуть бути адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 271 КУпАП повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.
16.07.2025 адвокатом Зачепіло З. Я. до суду подано заяву, до якої долучено, зокрема, копію ордеру серії ВН № 1371233 на здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 у судових та правоохоронних органах Березанському міськрайонному суді Київської області, в той час як розгляд справи здійснюється Березанським міським судом Київської області (а.с.29).
08.08.2025, 17.09.2025 та 22.09.2025 адвокат Богінкевич А. М. подав до суду заяви, до яких на підтвердження своїх повноважень захисника долучив копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1229576, при цьому не додавши витягу з договору про надання правової допомоги, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 271 КУпАП (а.с.38,40,43,50,54,57,68,72,75).
З метою недопущення порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 судом здійснено судовий виклик адвокатів Богінкевича А. М. та Зачепіло З. Я.
Захисники Богінкевич А. М. та Зачепіло З. Я., будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, в судове засідання на розгляд справи повторно не з'явились, причини поважності неявки в судове засідання не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило (а.с.36-37,47,64-65).
08.08.2025, 17.09.2025 та 22.09.2025 захисник Богінкевич А. М. подав до суду тотожні за своїм обґрунтуванням клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, у задоволенні яких постановами Березанського міського суду Київської області від 11.08.2025, 18.09.2025 та 30.09.2025 було відмовлено з аналогічних підстав.
За наведених обставин, повторне звернення захисника Богінкевича А. М. до суду з тотожними клопотаннями про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з тим же предметом та з аналогічних підстав, без урахування мотивів, наведених судом у вказаних вище постановах з подальшою неявкою в судові засідання порушує принцип юридичної визначеності (п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), носить ознаки зловживання процесуальними правами, спрямованого на умисне затягування судового розгляду справи.
Судом враховано, що захисник Богінкевич А. М. активно комунікує з судом в електронній формі, подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, отже, не позбавлений можливості реалізувати надані йому повноваження, зокрема, шляхом надсилання до суду заяв, клопотань у письмовому, в тому числі, електронному вигляді, у яких висловити свою позицію по справі, а також подати суду відповідні докази.
Разом з тим, захисник Богінкевич А. М., достеменно знаючи про час та місце розгляду справи, будь-яких доказів на підтвердження причин своєї неявки в судові засідання впродовж тривалого часу не надав, про бажання надати додаткові пояснення, заперечення чи подати до суду докази не заявляв.
В світлі наведених вище обставин, суд розцінює вказану процесуальну поведінку захисника як затягування розгляду справи, з метою уникнення відповідальності особою, інтереси якої він представляє, тому неявка захисника в судове засідання на розгляд справи не може бути розцінена як поважна.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Окрім цього, у справі «Каракуця проти України» (заява № 18986/06; п. 57) Європейський суд з прав людини зазначив, що це обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05.02.2004 року).
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України» (заява №3572/03) національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання, а також, чи вжити якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи вказане, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 268, ст. 271 КУпАП, згідно яких при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника не є обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за їхньої відсутності.
Дослідивши матеріали справи та додані до них докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Так, частиною 4 статті 130 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
За положеннями частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов'язків водія, є Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2011 (далі - ПДР).
Згідно з п.п. 1.3, 1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, пунктом п. 2.10 «є» ПДР встановлено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
За ч. 2 ст. 266 КУпАП України під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи вказане, вина ОСОБА_1 у вчиненому за наведених вище обставин підтверджується сукупністю наданих суду доказів, що повністю узгоджуються між собою та не викликають сумніву в їх достовірності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 332480 від 16.05.2025 (а.с.2), рапортом від 16.05.2025, зареєстрованим в ІПНП (ЖЄО) СПД № 1 ВП № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області за вх. № 2052 від 16.05.2025 (а.с.1), рапортом поліцейського з РПП СПД № 1 ВП № 1 Броварського РУП ГУ НП в Київській області Солов'яна В., згідно з яким 16.05.2025 під час чергування надійшло повідомлення про ДТП; прибувши на місце події, було виявлено автомобіль Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився перевернутим в р. Недра, через деякий час прийшла власниця авто та пояснила, що після пригоди вони з подругою пішли до неї додому по АДРЕСА_2 та повідомила, що одразу після ДТП вони з подругою випили коньяк, у зв'язку з чим останній було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, на що вона погодилась, результат огляду позитивний 1,61 проміле (а.с.4), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою приладу Drager, відповідно до яких 16.05.2025 за результатом проведеного огляду водія ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest 6810», прилад ARВL - 0531, тест № 2680, встановлено, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду позитивний - 1,61 %о, згідно відмітки в акті огляду, ОСОБА_1 з результатом огляду згодна, що підтвердила своїм підписом в акті (а.с.3,5), схемою ДТП (а.с.6), письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , згідно з якими 16.05.2055 о 14 год. 20 хв. вона керувала належним їй транспортним засобом Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Привокзальна в бік переїзду через р. Недра в напрямку вул. Козацька та не доїжджаючи до мосту, не впоралась з керуванням та здійснила з'їзд у річку, після чого вийшли разом з пасажиркою ОСОБА_2 , яка також перебувала в авто та попрямувала до неї додому, було холодно і вони вжили коньяк «Азнаурі», після чого повернулися на місце ДТП (а.с.7), письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 (а.с.8), поясненнями свідка ОСОБА_3 (а.с.9).
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного веб-порталу "Судова влада України" за посиланням: https://court.gov.ua/fair/, що є відкритими та загальнодоступними, постановою Березанського міського суду Київської області від 16.06.2025 в справі № 356/444/25, що набрала законної сили 27.06.2025, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., а також стягнуто в дохід держави судовий збір.
Згідно відмітки в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_3 , в порядку ст. 265-1 КУпАП посвідчення водія не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався (а.с.2).
Крім того, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, підтверджується також долученим до матеріалів справи відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліції № 855867, на якому об'єктивно зафіксовано, як ОСОБА_1 підтвердила, що одразу після ДТП, до якої причетна, вона вживала алкоголь (відрізок часу 06:10-06:30 файлу «130 ч4» на диску), та на пропозицію працівника поліції у встановленому законом порядку з власної згоди пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці дорожньо-транспортної пригоди за допомогою приладу ALCOTEST 6810, результат огляду позитивний - 1,61 %о, що перевищує допустиму норму більш, ніж у 8 разів, результати огляду були озвучені та доведені до відома оглянутої особи (відрізок часу 06:17-06:30, 09:26-12:58 файлу «130 ч4» на диску) (а.с.12).
Результат огляду, а також дії працівників поліції при цьому ОСОБА_1 не оспорювала, з будь-якими заявами чи клопотаннями не зверталася, про забезпечення достовірності результатів шляхом її огляду в закладах охорони здоров'я не заявляла.
В ході спілкування поліцейських з водієм ОСОБА_1 підтвердила, що це вона керувала транспортним засобом, за участю якого сталась ДТП, пояснює щодо обставин події (відрізок часу 04:33-04:43, 05:40-06:10 файлу «130 ч4» на диску) (а.с.12).
На відеозаписі також зафіксовано обстановку на місці події, міст через р. Недра, поблизу якого трапилась ДТП та автомобіль Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у річці (відрізок часу 00:46-02:35 файлу «130 ч4» на диску).
Вся процедура огляду, а також пояснення ОСОБА_1 зафіксована технічними засобами відеозапису, що відповідає критеріям доказу, визначеним є доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, і такі докази отримано уповноваженою особою у відповідності до положень частини 2 статті 266 КУпАП, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає застосування поліцейським технічних засобів відеозапису для виконання покладених на них завдань та здійснення повноважень, визначених законом, в тому числі під час проведення огляду водія на стан сп'яніння, містять інформацію, що підлягає доказуванню, отже, є належним та допустимим доказом, і у суду відсутні сумніви у достовірності зафіксованої ним інформації.
Вказані вище пояснення ОСОБА_1 , зафіксовані на відеозаписі, повністю узгоджуються з її письмовими первісними поясненнями, доданими до матеріалів справи, суд визнає їх належним та допустимим доказом, що в сукупності з іншими наданими та дослідженими судом доказами підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких доказів, які б спростовували вказані висновки, суду надано не було.
Протокол про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку підписаний ОСОБА_1 , містить відмітку про отримання нею копії даного протоколу, будь-яких її зауважень чи заперечень не містить (а.с.2).
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань захисника Богінкевича А. М. про закриття провадження у справі з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість та невідповідність вимогам чинного законодавства з наступних підстав.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
За ч. 2 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Перелік підстав для закриття провадження в справах про адміністративні правопорушення визначений ст. 247 КУпАП, є вичерпним та не передбачає такої підстави як винесення судом постанови за результатом розгляду клопотання учасника з процесуальних питань.
Отже, доводи захисника Богінкевича А. М. про те, що постанова суду від 11.08.2025 про відмову у задоволенні його клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції є кінцевим етапом адміністративного провадження і продовження розгляду справи після її винесення є неможливим як підставу для закриття провадження є неспроможними та ґрунтуються на помилковому ототожненні захисником справ про адміністративні правопорушення, порядок провадження в яких регламентовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, та адміністративних справ, що є публічно-правовими спорами, розгляд яких здійснюється в порядку адміністративного судочинства, врегульованого Кодексом адміністративного судочинства України, які, відтак, є різними видами судочинства, мають відмінні правове регулювання та правову природу.
Отже, досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та в сукупності підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, зазначені в протоколі.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена поза розумним сумнівом, в її діях суд вбачає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, суд враховує положення ст.ст. 33-35 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, її майновий стан, і вважає за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення в межах санкції ч. 4 ст. 130 КУпАП, встановленої для інших осіб, а саме у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 40-1, ч. 4 ст. 130, 251-252, 268, 283-284, 294 КУпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові суду, а саме 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову судді може бути подана протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області.
Строк пред'явлення постанови для виконання - 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя: І. О. Капшученко