ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 170/419/19
Позовне провадження Провадження № 2/170/1/25
Шацький районний суд Волинської області
26 вересня 2025 року сел. Шацьк
Шацький районний суд Волинської області під головуванням судді Жевнєрової Н.В., за участю секретаря судових засідань Копитко І.О., прокурора Ляшук І.П., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Клімук Н.А., представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Ковальчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Шацьк та в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом першого заступника керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Ковельської районної державної адміністрації Волинської області про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів, витребування земельних ділянок, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
Прокурор в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) звернувся в суд з указаним позовом, який обґрунтовано тим, що розпорядженням голови Шацької районної державної адміністрації Волинської області від 25.12.2013 № 316 затверджено, зокрема, технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Пульмівської сільської ради площею 584,4387 га, на підставі якої сформовано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 19,869 га (кадастровий номер 0725784600:05:005:1033). Вказана земельна ділянка згідно зі схемою поділена на вісім окремих ділянок, з яких: ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1063, 0725784600:05:005:1064, 0725784600:05:005:1065, 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070 площею по 1 га кожна, ділянка 0725784600:05:005:1066 площею 11,9864 га. Після цього наказами Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14.08.2018 №3-919/15-18-СГ, №3-920/15-18-СГ, №3-921/15-18-СГ затверджено проекти землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 земельні ділянки (кадастрові номери 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, 0725784600:05:005:1068 відповідно), площею 1 га кожна, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів). На підставі вказаних рішень 20.08.2018 державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Турійської районної державної адміністрації здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069 за ОСОБА_3 , на земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070 за ОСОБА_4 , на земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1068 за ОСОБА_2 . Надалі між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №959, на підставі якого 30.08.2018 приватним нотаріусом Турійського нотаріального округу Гутом А.П. оформлено право власності на вищевказане майно за ОСОБА_1 . Крім цього, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №510, на підставі якого 23.08.2018 приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Заліською Наталією Миколаївною оформлено право власності на вищевказане майно за ОСОБА_1 .
Прокурор вважає, що вказане розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації Волинської області від 25.12.2013 № 316, зазначені накази Головного управління Держгеокадастру у Волинській, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в межах Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів) не відповідають вимогам земельного законодавства. Вказане підтверджує висновок судових земельно-технічної, оціночно-земельної експертиз та експертизи з питань землеустрою №8931-8936 від 01.01.2019, в якому зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070 площею по 1 га кожна розташовані на болоті (відносяться до земель водного фонду). Вказана невідповідність виникла у зв'язку із внесенням в проекти відведення земельних ділянок недостовірних даних (про ґрунтовий покрив), порушення процедури погодження та реєстрації земельних ділянок, порушення порядку створення та технічних вимог до топографічних планів.
Внесення в проекти відведення земельних ділянок недостовірних даних про ґрунтовий покрив підтверджують довідки за №1, №2, №3 від 08.01.2019, що складені за результатами проведення обстеження оспорюваних земельних ділянок Волинською філією державної установи «Інститут охорони ґрунтів України». Згідно з довідкою №1 від 08.01.2019, про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, що розташовані на земельній ділянці 0725784600:05:005:1068, ділянка має ґрунтовий покрив, що складається з двох агровиробничих груп ґрунтів, так як на дослідження було взято два розрізи. Розріз 1. За сукупністю генетичних та продуційних характеристик вказаний у розрізі тип ґрунту, згідно з кодифікатором агровиробничих груп ґрунтів відноситься до агрогрупи 152 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, неосушені. Розріз 2. За сукупністю генетичних та продуційних характеристик вказаний у розрізі тип ґрунту, згідно з кодифікатором агровиробничих груп ґрунтів відноситься до агрогрупи 181 б - дернові глейовані карбонаті глинисто-піщані.
Проте в проекті відведення картограма агровиробничих груп ґрунтів в межах Пульмівської сільської ради вказані такі ґрунти: дернові глибокі глейові супіщані ґрунти (178 в), що з огляду на довідку № 1 про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1068, не відповідає дійсності. Відповідно до довідки № 2 від 08.01.2019, про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070, земельна ділянка має ґрунтовий покрив, що складається з однієї агровиробничої групи ґрунтів. За сукупністю генетичних та продуційних характеристик вказаний у розрізі тип ґрунту згідно з кодифікатором агровиробничих груп ґрунтів відноситься до агрогрупи 152-торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, неосушені. В проекті відведення картограма агровиробничих груп ґрунтів в межах Пульмівської сільської ради вказані такі ґрунти: дернові глибокі глейові супіщані ґрунти (178 в), що з огляду на довідку № 2 про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070, не відповідає дійсності. Згідно з довідкою № 3 від 08.01.2019 про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069, установлено, що земельна ділянка має ґрунтовий покрив, що складається з однієї агровиробничої групи ґрунтів. За сукупністю генетичних та продуційних характеристик вказаний у розрізі тип ґрунту, згідно з кодифікатором агровиробничих груп ґрунтів, відноситься до агрогрупи 145 - торфо-болотні ґрунти та торфовища мілкі не осушені. В проекті відведення картограма агровиробничих груп ґрунтів в межах Пульмівської сільської ради вказані дернові глибокі глейові супіщані ґрунти (178 в), дернові глейові осушені супіщані ґрунти (179 в), що з огляду на надану додаткову довідку № 3 про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069, не відповідає дійсності.
Вказану невідповідність підтверджує лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 28.09.2018 за №10-3-0.4-6544/2-18, відповідно до якого на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069 наявні ґрунти агровиробничої групи 153 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, осушені; на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1068 наявні ґрунти агровиробничої групи 152 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, неосушені; на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070 наявні ґрунти агровиробничої групи 152 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, неосушені, 153 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, осушені.
Крім цього прокурор звертає увагу на те, що відповідно до п. б ст. 150 Земельного кодексу України та Переліку особливо цінних ґрунтів, затвердженого наказом Держкомзему України від 06.10.2003 № 245, земельні ділянки, що розташовані в масиві, де залягає ґрунт 152 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, неосушені та 153 - агровиробнича група ґрунтів торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, осушені - відносяться до особливо цінних земель. Проте факт наявності особливо цінних земель не був врахований під час надання висновку державної землевпорядної експертизи. Прокурор вказує, що відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільове призначення оспорюваних земельних ділянок зазначене: для ведення особистого селянського господарства. Однак за результатами проведеного огляду та відповідно до наданих для дослідження документів оспорювані земельні ділянки розташовані на болоті. Водночас підтвердженням того, що спірні земельні ділянки відведені із земель водного фонду, є лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.09.2018 за №0-3-0.42-163/90-18.
Крім цього, згідно з листами Управління екології та природніх ресурсів щодо погодження проектів землеустрою на спірні земельні ділянки від 24.01.2018 №150/1.15/2-18 вказані земельні ділянки розташовані в господарській зоні Шацького національного природного парку. З цієї ж підстави Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом від 12.03.2018 №Б-481-456/0/95-18 відмовило ОСОБА_3 у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області. Окрім цього Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області на адресу ОСОБА_3 скеровано лист Б-1786/0-1096/0/95-18 від 25.06.2018, в якому вказано, що затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області є неможливим, оскільки згідно зі схемою планування Пульмівської сільської ради земельна ділянка відноситься до земель, які підлягають консервації шляхом заліснення.
Прокурор вважає, що оскільки спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 075784600:05:005:1068, 075784600:05:005:1069, 075784600:05:005:1070 перебувають у власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, хоча відносяться до земель водного фонду, органом державної влади, який відповідно до закону реалізує державну політику у сфері земельних відносин на відповідній території є Волинська обласна державна адміністрація, яка є позивачем у справі. Невжиття Волинською обласною державною адміністрацією заходів щодо усунення порушень свідчить про невиконання обов'язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави. Таке порушення веде до спричинення суттєвої шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави.
Спірні земельні ділянки сформовані на підставі проведеної Головним управлінням Держземагенства у Волинській області інвентаризації земель, технічні документації із землеустрою щодо яких затверджено розпорядженням голови Шацької районної державної адміністрації від 25.12.2013 № 316. Проведення інвентаризації земель у даному випадку полягає у необхідності формування земельних ділянок, тобто визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, визначення її площі, меж, цільового призначення та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. За результатами проведеної інвентаризації виконавець робіт не встановив, що спірні земельні ділянки розташовані на болоті та відносяться до земель водного фонду, що потягло за собою невиконання основної мети інвентаризації, передбаченої ст. 35 Закону України «Про землеустрій», та віднесення вказаних земель до земель сільськогосподарського призначення. Зазначеними технічними документаціями із землеустрою щодо інвентаризації земель в порушення вимог земельного законодавства сформовано спірну земельну ділянку (земель сільськогосподарського призначення).
Крім того, згідно зі ст. 12, ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 122 та ч. 3 ст. 149 Земельного кодексу України територіальні органи Держгеокадастру України, районні державні адміністрації взагалі не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення і надання у власність земель водного фонду. Разом із цим, розпорядженням голови Шацької районної державної адміністрації від 25.12.2013 № 316 фактично сформовано спірну земельну ділянку, визначено її площу та цільове призначення попри те, що вона розташована на болоті та відноситься до земель водного фонду. Вказане свідчить про те, що Шацькою районною державною адміністрацією фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки на сільськогосподарські угіддя, що в подальшому призвело до їх незаконної передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та продажу двох земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Отже, оспорюване розпорядження голови Шацької районної адміністрації прийняте в порушення вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 3, 12, 20, 59, 84, 122 Земельного кодексу України, оскільки землі водного фонду не можуть передаватися у користування для ведення особистого селянського господарства. З аналогічних причин не відповідають вимогам зазначеного законодавства накази Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14.08.2018 №3-919/15-18-СГ, №3-920/15-18-СГ, №3-921/15-18-СГ про затвердження проектів землеустрою та надання у власність громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, 0725784600:05:005:1068 відповідно, площею по 1 га кожна, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів).
Також прокурор зазначає, що ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачає, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок з особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Відповідно до ст. 35 вказаного Закону позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється. Встановлено, що технічні документації щодо інвентаризації спірних земельних ділянок не містять висновків державної експертизи, тому голова Шацької районної державної адміністрації не мав права видавати оскаржуване розпорядження. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Проте вказана у позові земельна ділянка була зареєстрована до проходження державної землевпорядної експертизи.
Згідно з п. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Вказані проекти землеустрою затверджені оспорюваними наказами Головного управління Держгеокадастру у Волинській області без отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, чим порушено вимоги статей 59, 118, 122 Земельного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».
Крім того, прокурор вказує, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру регулює Закон України «Про державний земельний кадастр» та Порядок ведення державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2016 № 1051. Згідно з п. 5, п. 6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі, невідповідність поданих документів вимогам законодавства.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в межах Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів) на земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070 прийняті державним кадастровим реєстратором Слюз О.М. 01.06.2017 та зареєстровані протягом 14 днів, відповідно до п. 5 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Разом із тим частина погоджувальних документів і відомостей про ці ділянки внесені до проектів із землеустрою після того, як проекти пройшли державну землевпорядну експертизу, а саме: довідки державної статистичної звітності щодо складання якісної характеристики ґрунтового покриву земельних ділянок від 16.02.2018, висновки ПрАТ «Інститут ВОЛИНЬВОДПРОЕКТ» щодо ґрунтового покриву від 15.02.2018, висновки управління екології та природних ресурсів від 24.01.2018, висновки про розгляд проектів щодо відведення земельної ділянки державної землевпорядної експертизи від 14.05.2017. Відомості про внесення зазначених вище документів не відображені у листах контролю та коректури.
Відповідно до п. 107 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2016 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження в установленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Отже, земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, 0725784600:05:005:1068 зареєстровані до проходження проектами землеустрою щодо їх відведення державної експертизи землевпорядної документації, яку проведено у липні, червні та травні 2017 року відповідно, про що свідчать висновки від 14.07.2017 (міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 ); від червня 2017 року (міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 ); від 17.05.2017 (міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 ). Картографічні матеріали вказаних земельних ділянок створені у масштабі 1:2500, що не відповідає вимогам Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), яка затверджена наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру №56 від 09.04.1989. Згідно з п. 1.1.2 Інструкції, технологія створення і технічні вимоги до топографічних планів у масштабах 1:500 - 1:5000 є обов'язковими для всіх суб'єктів діяльності в цій галузі, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Порушення полягає в тому, що вищевказана Інструкція не передбачає створення такого масштабу картографічних матеріалів 1:2500, відповідно відсутня технологія створення матеріалів такого масштабу. Вказане порушення призвело до нанесення земельних ділянок на викопіювання з чергової кадастрової карти та карти агровиробничих груп ґрунтів неточно.
Отже, проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в межах Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів) на земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070 відповідно, не відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою.
Відповідно до ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.
В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Шацькою районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області відведено у користування для сільськогосподарських потреб землі водного фонду. Отже, розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації від 25.12.2013 № 316, яким спірну земельну ділянку водного фонду віднесено до земель сільськогосподарського призначення, підлягає визнанню незаконним та скасуванню в порядку, визначеному статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та статей 152, 155 Земельного кодексу України.
Внаслідок незаконності вказаного розпорядження, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області перевищило повноваження при розпорядженні спірними земельними ділянками, що є підставою для визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14.08.2018 №3-919/15-18-СГ, №3-920/15-18-СГ, №3-921/15-18-СГ, якими затверджено проекти землеустрою та надано у власність громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, 0725784600:05:005:1068 відповідно, площею по 1 га кожна, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів).
Оспорюваним розпорядженням порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибула земельна ділянка водного фонду.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.
На підставі технічної документації щодо інвентаризації спірних земельних ділянок, наказами Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14.08.2018 №3-919/15-18-СГ, №3-920/15-18-СГ, №3-921/15-18-СГ затверджено проекти землеустрою та надано у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1070, 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069 відповідно площею 1 га кожна із земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Право власності за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 1 га кадастровий номер 0725784600:05:005:1068 зареєстровано 16.08.2018.
Право власності за ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 1 га кадастровий номер 0725784600:05:005:1069 зареєстровано 20.08.2018. У той же час, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №959, приватним нотаріусом Турійського нотаріального округу Гутом А.П. 30.08.2018 оформлено право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 .
Право власності за ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 1 га кадастровий номер 0725784600:05:005:1070 зареєстровано 20.08.2018. У той же час, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №510, приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Заліською Наталією Миколаївною 23.08.2018 оформлено право власності на вищевказане майно за ОСОБА_1 .
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожного на захист свого права в разі його порушення. Порушенні права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України. Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Оскільки Волинською обласною державною адміністрацією розпорядження про передачу земель водного фонду у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не приймались, а Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не мало повноважень щодо надання дозволів на затвердження проектів землеустрою вказаним особам, то до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником земельної ділянки, яким, на теперішній час є держава в особі Волинської обласної державної адміністрації, і його володільцем застосовується дія положень статей 387, 388 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №1521/3260/12 та постанові Великої палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16. Саме такий спосіб захисту забезпечить повернення попереднього статусу земельних ділянок водного фонду та надасть можливість Волинській обласній державній адміністрації належним чином використовувати та розпоряджатись вказаною землею.
Вилучення з порушенням земельного законодавства земель водного фонду та передача їх у власність порушує права та інтереси держави. Крім того незаконне вибуття земель водного фонду з державної власності у приватну, безумовно, становить суспільний інтерес. За таких обставин суспільним, публічним інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння громадян є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок водного фонду, що є особливо цінними, перебувають у державній власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу. Суспільний, публічний інтерес і полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибули з такої власності. Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих у власність земельних ділянок водного фонду, які на даний час вільні від забудови об'єктами нерухомості, і таким чином не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини. За таких обставин результат звернення до суду з указаним позовом по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу. Такі правові висновки викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 30.05.3018 у справі 368/1158/16-ш від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц та Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.
Волинська обласна державна адміністрація на захист порушених прав держави до суду не зверталася, тому у прокурора виникло право на звернення до суду у зв'язку з бездіяльністю цього органу.
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» перебіг строку позовної давності починається не з дня виявлення прокурором порушень законодавства під час здійснення перевірки, а з моменту коли орган в інтересах якого звертається прокурор довідався або міг довідатися про порушення своїх прав. Зокрема, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який, на думку прокурора, мав відповідні повноваження щодо спірного майна, то й перебіг позовної давності мав розпочатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не прокурор.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/463/17, від 12.04.2018 у справі №914/999/17, від 16.04.2018 № 18/5009/7393/11, від 10.05.2018 у справі № 17/5007/98/11. Згідно з указаними правовими позиціями Верховного Суду перебіг строку позовної давності за позовами прокуратури, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватись з часу, коли відповідний орган довідався чи міг довідатись про порушення його прав чи особу, що їх порушила, а не з часу отримання таких даних прокуратурою. Отже, закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом коли саме уповноваженому органу, право якого порушено внаслідок прийнятого незаконного рішення, стало відомо про таке порушення.
Волинській обласній державній адміністрації про вказані порушення раніше не було відомо, оскільки рішення про передачу у власність земельних ділянок приймались без її участі. Органами державного контролю своєчасно не виявлено вказані порушення, у зв'язку з чим Волинська обласна державна адміністрація на захист порушених прав держави до суду не зверталася. Водночас інтереси держави було порушено унаслідок розпорядження землями водного фонду всупереч вимогам законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Волинській обласній державній адміністрації, яка відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт первинного порушення інтересів держави, саме внаслідок прийняття розпорядження головою Шацької районної державної адміністрації, а також наказів Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області, якими передано у власність землі водного фонду ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та в подальшому дві земельні ділянки продано ОСОБА_1 , - відомо не було.
Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише 04.09.2018, тобто з моменту внесення відомостей до ЄРДР за №42018031110000060 від 04.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Саме по собі внесення відомостей до ЄРДР ще не може бути підтвердженням факт порушення інтересів держави.
В технічній документації щодо інвентаризації земель та щодо встановлення (відновлення) меж спірних земельних ділянок відсутня будь-яка інформація про те, що земельні ділянки сформовано за рахунок земель водного фонду. Зокрема, висновки відділу Держземагенства у Шацькому районі про погодження зазначеної землевпорядної документації свідчать про те, що земельні ділянки сформовані за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, не наданих у власність або постійне користування, та розташовані за межами населених пунктів. Обмеження (обтяження) на використання земельних ділянок та земельні сервітути на вказаних ділянках відсутні. У зв'язку із цим, при вивченні розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації та наказів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, на підставі яких спірні ділянки передано у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та в подальшому дві земельні ділянки продано ОСОБА_1 , жодних сумнівів щодо законності відведення спірної земельної ділянки не виникало.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження 01.02.2019 проведено судову земельно-технічну експертизу, оціночно-земельну експертизу та експертизу з питань землеустрою (висновок № 8931-8936), результати якої показали, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070 площею 1 га кожна розташовані за межами населених пунктів Пульмівської сільської ради, відносяться до земель водного фонду (болота). Висновок цієї експертизи беззаперечно підтвердив, що спірні земельні ділянки відведено за рахунок земель водного фонду.
Отже, про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору фактично стало відомо лише після проведення зазначеної експертизи. Указані факти свідчать про об'єктивні обставини, пов'язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави. Волинська обласна державна адміністрація на захист порушених прав держави до суду не зверталася, тому у прокурора виникло право на звернення до суду у зв'язку з бездіяльністю вказаного органу.
Зважаючи на викладене, встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним рішення органів державної влади, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації спірної земельної ділянки, пропущено з поважних причин. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки: призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Ухвалою суду до участі у справі залучено правонаступника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області Ковельську окружну прокуратуру.
Прокурор подав суду додаткові пояснення щодо позову, суть яких зводиться до того, що після дослідження матеріалів судової справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 при купівлі спірних земельних ділянок у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяв недобросовісно. Крім цього, ОСОБА_2 , набуваючи право власності на земельну ділянку водного фонду, також діяв недобросовісно. Зокрема, спірні земельні ділянки розташовані у зоні Шацького національного природного парку, неподалік озер Пулемецьке та Климівське, перебувають у державній власності та віднесені до земель природно-заповідного фонду. При цьому те, що на території колишньої Пульмівської сільської ради розташовані землі водного фонду та землі природно-заповідного призначення, більша площа яких зайнята природними лісами та озерами, є загальновідомим фактом. Зокрема, із загальнодоступних джерел інформації, в тому числі на Інтернет-сайті «Вікіпедія» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , можна дізнатись інформацію про те, що Шацький національний природний парк було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1983 року № 533, на площі 32515,0 га. Згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 31 березня 1986 р. № 159-р у постійне користування парку було надано 6761,8 га, а відповідно до указу Президента України від 16 серпня 1999 року № 992 площу парку було розширено і на сьогодні вона становить 48977,0 га, з них 22 882,6 га земель перебуває у його постійному користуванні. Парк було створено на базі державних ландшафтних заказників: «Озеро Кримне» , «Озеро Пісочне», «Озеро Пулемецьке», «Озеро Світязь» (Шацькі озера), які були оголошені заказниками у 1974 році, а також зоологічної пам'ятки природи «Озеро Климівське», гідрологічних пам'яток природи «Болото Луки», «Болото Мелеване», «Болото Піддовге-Підкругле», що були оголошені пам'ятками у 1975 році.
Тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахуванням місцезнаходження спірних земельних ділянок могли та повинні були знати про те, що останні розташовані на території Шацького національного природного парку, землі у якому обмежені в оборотоздатності. Окрім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель водного фонду (болотистість місцевості, розташування неподалік озер), знали або, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що купують чи набувають у власність землі водного фонду. Також інформація про місце розташування спірних земельних ділянок, зокрема поблизу озера Пулемецьке, міститься на Публічній кадастровій карті за посиланням https://kadastr.live - такі відомості є відкритими та загальнодоступними.
Договори купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як продавцями, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладені 30.08.2018 та 23.08.2018, відповідно, тобто через 10 та 3 дні після першої реєстрації продавцями права власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (20.08.2018). Відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, площею 1 га кожна на території колишньої Пульмівської сільської ради Шацького району, нині - Шацької селищної ради, де розташований унікальний природний комплекс Шацького поозер'я, відбулося за 35200 гривень кожна. За договорами ділянки продавались як земля для ведення особистого селянського господарства, склад угідь - пасовища, у той час як доданими до позову доказами підтверджується, що останні відносяться до земель водного фонду. Більше того, законодавство не передбачає можливості передання земель водного фонду у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, як вказано в наказах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14.08.2018 №3-919/15-18-СГ, №3-920/15-18-СГ, №3-921/15-18-СГ, на підставі яких затверджено проекти землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 земельні ділянки.
Крім цього, ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення. Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення. У ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим. За змістом ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття права власності на земельні ділянки відповідачами) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони (дія норми на момент укладення договору). Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України (такий правовий висновок наведено у також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Згідно з ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття права власності на земельні ділянки відповідачами) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, указаними нормами права (статті 31, 33-37 Земельного кодексу України) визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України для такого виду використання. Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, що затверджений постановою КМУ «Про порядок ведення державного земельного кадастру» №1051 від 17.10.2012 до групи до групи угідь «002 02» належать пасовища. Цим переліком визначено, що підгрупа пасовища включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.
Отже, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як власники спірних земельних ділянок, повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм, тобто для систематичного випасання худоби. Водночас варто зазначити, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають на території Шацької селищної ради ( ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 - с. Озеряни, Ковельського району Волинської області), не ведуть та фізично не можуть вести господарство на цій території, зокрема і випасати худобу. За цих обставин, вищевказане створює обґрунтований сумнів у намірах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 використовувати спірні земельні ділянки за відповідним цільовим призначенням - зокрема для систематичного випасання худоби.
Також слід врахувати, що колишній начальник ГУ Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме в зловживанні владою та службовим становищем, тобто останній, діючи умисно, в інтересах фізичних осіб, використовуючи надану владу та службове становище, всупереч інтересам служби видав накази, відповідно до яких прийнято рішення про передачу у власність громадян земельних ділянок, що розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району та відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України є особливо цінними землями, внаслідок чого спричинено державним інтересам тяжкі наслідки. Обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 на сьогодні розглядається судом (справа № 161/18308/19).
Окремої уваги заслуговує також поведінка відповідачів після оформлення права власності на земельну ділянку. Як вбачається з матеріалів вказаної справи, щонайменше з 14.09.2018 (дата розгляду Шацьким районним судом Волинської області клопотання прокурора про арешт земельних ділянок) відповідачі дізналися про ймовірну купівлю/набуття права власності на земельні ділянки, що сформовані за рахунок земель водного фонду, які протиправно вибули з державної власності. Незважаючи на такі відомості, вони жодних дій, щоб пересвідчитися у тому, що набута ними земля не має спеціального статусу і не перебуває під особливою державною охороною, не вчиняли.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Якщо йдеться про укладення договору, то і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема поводитися добросовісно, розумно, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Пропозиція однією стороною нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін (постанова від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17). Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 вказано, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону. У постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 278/4465/22 (п.п. 85-86) зазначено, що суд апеляційної інстанції правильно вказав, що заволодіння приватними особами земельними ділянками зі спеціальним статусом (лісогосподарського призначення, вкритими багаторічними земельними насадженнями) всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Особа, якій виділялася земельна ділянка, могла і повинна була знати про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. У спірних правовідносинах загальний інтерес у контролі за використанням спірної земельної ділянки, яка розміщена посеред лісового масиву, за цільовим призначенням для гарантування безпеки довкілля переважає приватний інтерес набувача землі у збереженні права на земельну ділянку. Особа при придбанні земельної ділянки за 27 150 грн у продавця, який декілька днів до того набув і зареєстрував право власності, не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ділянка перебуває у лісовому масиві, вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність відповідачів під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів. Окрім зазначеного, спірна земельна ділянка не могла використовуватися і не використовувалася з метою ведення сільського господарства.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель водного фонду, знали або, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що земельні ділянки, які вони набули у власність, вибули з володіння держави з порушенням вимог закону. Придбання ОСОБА_1 та набуття у власність ОСОБА_2 земельних ділянок водного фонду, як земель сільськогосподарського призначення, ставить під обґрунтований сумнів їхню добросовісність. З огляду на викладене, прокурор стверджує про обізнаність відповідачів щодо незаконності виділення земельних ділянок та їхню недобросовісність у спірних правовідносинах.
Пред'явлення позову - це дія, яку вчиняє особа з метою захисту своїх прав, свобод чи інтересів (прав, свобод чи інтересів інших осіб) шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71) вказувала на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Тобто, визначення предмета і підстав позову є правом позивача, яке реалізується на його власний розсуд, а встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду під час розгляду справи та ухвалення рішення. За результатами дослідження доказів у справі № 170/419/19 прокурор вважає кінцевих набувачів спірних земельних ділянок - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - недобросовісними. Саме такому правовому обґрунтуванню позовних вимог має надаватися оцінка судом.
Тобто вирішення питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідачів у спірних правовідносинах має здійснювати суд на стадії ухвалення рішення і він не вправі відхиляти ці твердження позивача ще на стадії розгляду справи. У статті 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Невнесення прокурором вартості майна виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача. При цьому у випадку підтвердження в ході судового розгляду недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України, а у разі спростування відповідних доводів прокурора і встановлення обставин добросовісності відповідача - відмовляє у задоволенні позову, застосовуючи частину п'яту статті 390 ЦК України, з огляду на невнесення прокурором вартості майна на депозитний рахунок суду. Підсумовуючи зазначене, прокурор вказує, що абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі у цій справі (№ 170/419/19), що розглядає суд.
Позивач Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація) подала суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, на підставі наданих суду доказів, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов прокурора задовольнити.
Відповідач Шацька районна державна адміністрація Волинської області, яку після реорганізації шляхом приєднання до Ковельської районної державної адміністрації Волинської області, ухвалою суду було замінено на відповідача Ковельську районну державну адміністрацію Волинської області, подала суду відзив, який обґрунтовано тим, що прокурор звернувся в суд, зокрема, з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації від 25.12.2013 № 316 в частині земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 19,8690 га. Однак Шацька районна державна адміністрація не погоджується з позовними вимогами прокурора в частині незаконності видачі розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації від 25.12.2013 року № 316 щодо інвентаризації спірної земельної ділянки, яке у свою чергу змінило правовий статус земель та їх цільове призначення в порушення вимог Конституції України та Земельного кодексу України, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і у формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцева державна адміністрація затверджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій». Однак основним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відноси на території області, у тому числі і району, що включає в себе здійснення повноважень, визначених ст. 15 Земельного кодексу України, а саме забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель; забезпечення проведення державної експертизи документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених законом, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин та інших повноважень, - є Головне управління Держгеокадастру у Волинській області. Разом із тим, відповідно до ст. 14 Закону України «Про землеустрій» Головне управління Держгеокадастру у Волинській області забезпечує проведення державної інвентаризації земель на відповідній території.
Шацькою районною державною адміністрацією за клопотанням Головного управління Держземагенства у Волинській області від 20.08.2013 № 01-01-14/3634 про прийняття розпорядження про надання дозволу на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 4467,3 га видано розпорядження від 21.08.2013 року № 213 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності», а не земель водного фонду. Відповідно до п.п. 26, 28 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513, Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області відповідно до статті 57 Закону України «Про землеустрій» проведено інвентаризацію земель та розроблено технічну документацію, яка в подальшому була надана для погодження та затвердження у порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.
При цьому відповідно до пункту 13 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель надана для погодження до Шацької районної державної адміністрації за наявності всіх матеріалів, передбачених вимогами ст. 57 Закону України «Про землеустрій». З огляду на наявність погодження Головним управлінням Держземагенства у Волинській області розробленої технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Пульмівської сільської ради, а також наявність усіх матеріалів, передбачених ст. 57 Закону України «Про землеустрій», розпорядженням голови Шацької районної державної адміністрації від 25.12.2013 року № 316 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Пульмівської сільської ради.
Отже, Шацька районна державна адміністрація при затвердженні технічних документацій щодо інвентаризації земель та встановлення (відновлення) меж спірних земельних ділянок не володіла інформацією про те, що земельні ділянки сформовані Головним управлінням Держземагенства у Волинській області за рахунок земель водного фонду. Разом із тим, інвентаризація зазначених земель проводилася Головним управлінням Держземагенства у Волинській області, яке встановлювало цільове призначення спірних земельних ділянок. При цьому прийняте розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації від 25.12.2013 року № 316 ніяким чином не сформовувало спірну земельну ділянку, не визначало її площу, не змінювало її цільове призначення та не було підставою до її незаконної передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області у власність вищезазначеним особам, а тому будь-яких підстав стверджувати про перевищення Шацькою райдержадміністрацією наданих законом повноважень немає.
Крім цього, в ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України (в редакції до 2015 року) визначено, що формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а не шляхом проведення інвентаризації земель, що спростовує доводи прокурора щодо формування спірних земельних ділянок як об'єкта цивільних прав рішенням Шацької районної державної адміністрації про затвердження документації з інвентаризації спірних земель. Також суперечливим є наведений у позовній заяві факт прийняття розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації від 25.12.2013 року № 316 без висновків державної експертизи, тоді як відповідно до п. 107 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2016 року №1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування. При цьому необхідність наявності висновку державної експертизи в технічних документаціях щодо інвентаризації зазначених вище спірних земельних ділянок (сільськогосподарського призначення), чинним на той час земельним законодавством України не була передбачена.
Шацька районна державна адміністрація, видаючи розпорядження про затвердження технічної документації з інвентаризації спірних земель, діяла в межах своїх повноважень, відповідно до ст. 186 Земельного кодексу України, враховуючи відомості щодо виду цільового використання земель, надані Головним управлінням Держземагенства у Волинській області, тому що Шацька райдержадміністрація не є органом який проводить інвентаризацію земель. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури Волинської області до Шацької районної державної адміністрації в частині незаконності видачі розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації від 25.12.2013 № 316 в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області в частині земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 19,8690 га.; визнати Шацьку районну державну адміністрацію Волинської області неналежним відповідачем.
Ковельська районна державна адміністрація Волинської області подала суду письмову заяву, у якій просить проводити розгляд справи без участі представника адміністрації, на підставі наданих суду доказів, і не покладати на адміністрацію обов'язку зі сплати судового збору, оскільки Ковельська РДА не брала безпосередньої участі у прийнятті оскаржуваного розпорядження від 25.12.2013 №316.
Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Волинській області подало суду відзив, який обґрунтовано тим, що з доводами, викладеними у позовній заяві, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не погоджується з таких мотивів.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Згідно з п. 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - Положення), затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням. Згідно з пп. 13 п. 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Волинської області.
Статтею 81 Земельного кодексу України визначено підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки. Згідно з частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом із тим, згідно з частинами 8, 9 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до розпорядження Шацької районної державної адміністрації від 21.08.2013 № 213 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Головному управлінню Держземагентства у Волинській області надано дозвіл на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах Шацького району. На виконання вказаного розпорядження між Головним управлінням та Державним підприємством «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було укладено договір, в результаті чого розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (площа 584,4387 га).
Згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. Розпорядженням Шацької районної державної адміністрації від 25.12.2013 № 316 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Шацької селищної, Світязької, Пульмівської, Пулемецької, Піщанської, Прип'ятської, Ростанської, Грабівської, Самійличівської сільських рад» затверджено, серед іншого, вказану технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель. На підставі цієї технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель внесено відомості до Державного земельного кадастру, зокрема, про земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 19,869 га, з присвоєнням кадастрового номеру 0725784600:05:005:1033, що належить до земель сільськогосподарського призначення.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, серед іншого, на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель. Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
Громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із заявами, що зареєстровані 24.03.2016 за № К-1312/0/5-16, № Б-3525/0/5-16, № Б-1313/0/5-16, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,00 га кожна, що розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області.
Наказами Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 26.04.2016 № 1344/15-16-СГ, від 04.08.2016 № 3107/15-16-СГ, від 26.04.2016 № 1339/15-16-СГ громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,00 га кожна (землі державної власності сільськогосподарського призначення) у власність для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області. Після цього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Головного управління із заявами, які зареєстровані 14.08.2018 за № К-2349/0/49-18, № Б 2350/0/94-18, № Б-2351/0/94-18, про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання у власність вищевказаних земельних ділянок без зміни цільового призначення.
Наказами Головного управління від 14.08.2018 № 3-919/15-18-СГ, № 3-920/15-18-СГ, № 3-921/15-18-СГ затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та надано їм у власність земельні ділянки площею 1,00 га кожна, з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, без зміни цільового призначення, які розташовані за межами населених пунктів Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області. Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070 сформовані на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 0725784600:05:005:1033.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до статей 202-204 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом. Облік кількості земель - відображення у відомостях і документах даних, які характеризують кожну земельну ділянку, а також землі за площею та складом земельних угідь, розподіл земель за власниками, землекористувачами. Облік якості земель - відображення у відомостях і документах даних, які характеризують земельні угіддя за природними і набутими властивостями, що впливають на їх продуктивність та економічну цінність, а також за ступенем техногенного забруднення ґрунтів. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.
Згідно із довідками з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями відповідно до Державної статистичної звітності форми 6-зем Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області спірні земельні ділянки площею по 1,00 га кожна відносяться до земель запасу за межами населених пунктів, сільськогосподарські землі (пасовища).
Також, Головне управління звертає увагу суду на те, що згідно з розробленими проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та висновками наданих за принципом екстериторіальності, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок не підлягають обов'язковій земельній експертизі, так як оспорюванні земельні ділянки не відносяться до особливо цінних земель та є землями сільськогосподарського призначення (пасовища). Отже, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 площею 1,00 га кожна у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, без зміни цільового призначення, які розташовані за межами населених пунктів Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області розроблені, погодженні та затверджені відповідно до вимог законодавства. Випадки проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації зазначені у ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі сільськогосподарського та водного призначення (стаття 19 Земельного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).
Жодного рішення щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок уповноважений орган не приймав.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно зі статтею 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
При цьому земельні відносини, які виникають при використанні води відповідно до положень статті 3 Земельного кодексу України регулюються крім земельного законодавства також іншими нормативно-правовими актами, якщо вони не суперечать приписам Земельного кодексу України.
Головне управління в цілому не погоджується з висновками експертів № 8931-8936 судових земельно-технічної експертизи, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 01.02.2019, про віднесення спірних земель до водного фонду, оскільки, як вбачається з останнього, відповідно до правовстановлюючих документів, а саме: витягів з державного реєстру прав на нерухоме майно, наданих експертам на дослідження, встановлено, що цільове призначення земельних ділянок прощею 1 га кожна з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, 0725784600:05:005:1068 (переданих у власність громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) відповідно до КВЦПЗ секція А 01.03 - Для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель відповідно до ст.19 Земельного кодексу України - землі сільськогосподарського призначення. Також висновки експертів містить заключення, що фактично оспорювані земельні ділянки розташовані на болоті відповідно до проведеного огляду та наданих додаткових документів, а саме Довідок № 1, № 2, № 3 про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, виданих Волинською філією ДУ «Держгрунтохорона». Однак вказані довідки відсутні в матеріалах справи, а тому Головне управління вважає висновки експертів № 8931-8936 від 01.02.2019 не можуть бути визнані належним та допустимим доказом у справі, оскільки останній є неповним та необґрунтованим. Дослідження проведені фахівцем односторонньо з вивченням лише наданих проектів землеустрою та вищевказаних довідок, без урахування всіх матеріалів справи та норм чинного водного і земельного законодавства. Також, на думку відповідача, висновки експертів містять помилкове твердження відносно того, що частина погоджувальних документів і відомостей про ділянку були внесені до проекту із землеустрою після того, як проект пройшов державну земельну експертизу. Згідно ч. 7 ст. 181-1 Земельного кодексу територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій».
Позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб'єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган. На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб'єктів порівняно з іншими суб'єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15-ц та від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Волинська обласна державна адміністрація наділена повноваженнями щодо контролю за діяльністю Шацької районної державної адміністрації, а тому могла довідатися про порушення, на думку прокуратури, своїх прав і в порядку ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» самостійно звернутися до суду за їх захистом. При зверненні з даним позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави прокурор вказує на бездіяльність останньої, яка полягала у невжитті заходів захисту порушених прав держави в судовому порядку, що, на думку прокурора, надає йому право на звернення до суду.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що першим заступником керівника Ковельської місцевої прокуратури не вказано та не доведено належними доказами, коли Волинській обласній державній адміністрації, в інтересах якої подано позов, стало чи могло стати відомо про порушення своїх прав, а також про те, що Волинська обласна державна адміністрація в силу покладених на неї повноважень не могла дізнатися про таке порушення, а тому твердження позивача щодо поважності пропуску строку позовної давності є безпідставними, що має наслідком застосування строків позовної давності до спірних правовідносин. На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову та застосувати строк позовної давності.
Відповідач ОСОБА_1 подав суду відзив, який обґрунтував тим, що позовні вимоги не визнає повністю. Він вважає, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Волинської обласної державної адміністрації та відсутнє у позові належне обґрунтування цих підстав прокурором у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру. Також не відповідає дійсності наведена позивачем обставина, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду. Відповідач вважає, що не відповідає дійсності наведена позивачем обставина, що за результатом проведеної інвентаризації земель виконавцем робіт не встановлено, що ділянки знаходяться на болоті; що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам містять недостовірні дані про ґрунтовий покрив, та виготовлені з порушенням процедури погодження і реєстрації. Крім того, відповідач вважає, що сплив строк позовної давності звернення з указаними вимогами до суду. Тому відповідач просить відмовити в позові, а також застосувати позовну давність.
У відповіді прокурора на відзив відповідача ОСОБА_1 вказано, що відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» місцева прокуратура до пред'явлення даного позову до Шацького районного суду Волинської області направила Волинській обласній державній адміністрації 16.05.2019 повідомлення про намір пред'явити даний позов. Перед поданням позовної заяви, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Ковельська місцева прокуратура 16.05.2019 за №35/1-853 вих19 повідомила Волинську обласну державну адміністрацію про пред'явлення в її інтересах позовної заяви. Водночас, відповідь до місцевої прокуратури на вказаний лист надійшла лише 08.07.2019. З огляду на це, місцева прокуратура 29.08.2019 подала заяву про долучення документів, якою додано до матеріалів судової справи відповідь Волинської обласної державної адміністрації, згідно з якою орган влади не заперечує проти представництва інтересів держави. Окрім цього, згідно з клопотанням Волинської обласної державної адміністрації за № 5275/54/219 від 06.09.2019, вказаний орган влади не заперечує підстав представництва першим заступником керівника Ковельської місцевої прокуратури інтересів держави в особі Волинської обласної державної адміністрації. Усі обставини, які заперечує відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, спростовуються доданими до позовної заяви документами, які будуть предметом дослідження під час розгляду справи по суті.
Відповідач ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожен зокрема, належним чином повідомлені про місце день і час розгляду цивільної справи, через оголошення про виклик особи в судове засідання; заяв, клопотань, пояснень суду не подали, тому суд вважає за можливе провести розгляд цивільної справи за їх відсутності.
В судовому засіданні прокурор позов підтримала, просила вимоги задовольнити з викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях підстав і стягнути судовий збір на користь Волинської обласної прокуратури.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Клімук Н.А. щодо позову прокурора заперечувала, вважає позовні вимоги безпідставними, просила відмовити в позові з викладених у відзиві та поясненнях підстав і застосувати позовну давність.
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області Ковальчук О.В. щодо позову прокурора заперечувала з викладених у відзиві та поясненнях підстав, просила в позові відмовити і застосувати позовну давність.
Дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обґрунтованим, підтверджується належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами, тому підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд установив, що розпорядженням Шацької районної державної адміністрації Волинської області від 21.08.2013 № 213 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Головному управлінню Держземагентства у Волинській області надано дозвіл на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах Шацького району Волинської області. На виконання вказаного розпорядження між Головним управлінням Держземагентства у Волинській області та Державним підприємством «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було укладено договір, на підставі якого розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (площа 584,4387 га).
Розпорядженням голови Шацької районної державної адміністрації Волинської області від 25.12.2013 № 316 затверджено, зокрема, технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Пульмівської сільської ради площею 584,4387 га, на підставі якої сформовано земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 19,869 га (кадастровий номер 0725784600:05:005:1033). На підставі цієї технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель внесено відомості до Державного земельного кадастру, зокрема, про земельну ділянку державної форми власності площею 19,869 га, з кадастровим номером 0725784600:05:005:1033, що належить до земель сільськогосподарського призначення. Вказана земельна ділянка згідно зі схемою поділена на вісім окремих ділянок, серед яких: ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070 площею по 1 га кожна.
Наказами Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14.08.2018 №3-919/15-18-СГ, №3-920/15-18-СГ, №3-921/15-18-СГ затверджено проекти землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, 0725784600:05:005:1068, площею 1 га кожна, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів). На підставі вказаних рішень державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Турійської районної державної адміністрації Волинської області здійснив державну реєстрацію: 16.08.2018 права власності ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 0725784600:05:005:1068; 20.08.2018 права власності ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069; 20.08.2018 права власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №959, укладеного 30.08.2018 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Турійського нотаріального округу Гутом А.П. 30.08.2018 оформлено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №510, укладеного 23.08.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Заліською Наталією Миколаївною 23.08.2018 оформлено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070.
Відповідно до висновку комплексної судової земельно-технічної, оціночно-земельної експертиз та експертизи з питань землеустрою №8931-8936 від 01.02.2019, проекти землеустрою, кожен зокрема, щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів) ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1068, ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069, ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070 - не відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою з таких причин: внесення в проект відведення недостовірних даних (про ґрунтовий покрив); порушення процедури погодження та реєстрації земельної ділянки, порушений порядок створення та технічні вимоги до топографічних планів. Відповідно до правовстановлюючих документів, а саме: витягів з державного реєстру прав на нерухоме майно, цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070 відповідно до КВЦПЗ секція А 01.03 - Для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України - Землі сільськогосподарського призначення. Фактично землі земельних ділянок з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070 розташовані на болоті відповідно до проведеного огляду та наданих додаткових документів. Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України категорія земель - Землі водного фонду. Цільове основне призначення відповідно до КВЦПЗ Секція І 10 - Землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок, та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів).
Дослідження проведено експертами методами візуального обстеження досліджуваних земельних ділянок та зіставлення результатів візуального обстеження з наданими експерту матеріалами, а також зіставлення наданих документів з нормативно-правовими актами, чинними на момент розробки, складання та затвердження документації.
Згідно з указаним висновком експертів, внесення в зазначені проекти відведення земельних ділянок недостовірних даних про ґрунтовий покрив підтверджують довідки за №1, №2, №3 від 08.01.2019, що складені за результатами проведення обстеження оспорюваних земельних ділянок Волинською філією державної установи «Інститут охорони ґрунтів України». Згідно з довідкою №1 від 08.01.2019, про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, що розташовані на земельній ділянці 0725784600:05:005:1068, ділянка має ґрунтовий покрив, що складається з двох агровиробничих груп ґрунтів, так як на дослідження було взято два розрізи. Розріз 1. За сукупністю генетичних та продуційних характеристик вказаний у розрізі тип ґрунту, згідно з кодифікатором агровиробничих груп ґрунтів відноситься до агрогрупи 152 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, неосушені. Розріз 2. За сукупністю генетичних та продуційних характеристик вказаний у розрізі тип ґрунту, згідно з кодифікатором агровиробничих груп ґрунтів відноситься до агрогрупи 181 б - дернові глейовані карбонаті глинисто-піщані. Проте в проекті відведення картограма агровиробничих груп ґрунтів в межах Пульмівської сільської ради вказані такі ґрунти: дернові глибокі глейові супіщані ґрунти (178 в), що з огляду на довідку № 1 про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1068, не відповідає дійсності.
Відповідно до довідки № 2 від 08.01.2019, про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070, земельна ділянка має ґрунтовий покрив, що складається з однієї агровиробничої групи ґрунтів. За сукупністю генетичних та продуційних характеристик вказаний у розрізі тип ґрунту згідно з кодифікатором агровиробничих груп ґрунтів відноситься до агрогрупи 152-торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, неосушені. В проекті відведення картограма агровиробничих груп ґрунтів в межах Пульмівської сільської ради вказані такі ґрунти: дернові глибокі глейові супіщані ґрунти (178 в), що з огляду на довідку № 2 про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070, не відповідає дійсності.
Згідно з довідкою № 3 від 08.01.2019 про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069, установлено, що земельна ділянка має ґрунтовий покрив, що складається з однієї агровиробничої групи ґрунтів. За сукупністю генетичних та продуційних характеристик вказаний у розрізі тип ґрунту, згідно з кодифікатором агровиробничих груп ґрунтів, відноситься до агрогрупи 145 - торфо-болотні ґрунти та торфовища мілкі не осушені. В проекті відведення картограма агровиробничих груп ґрунтів в межах Пульмівської сільської ради вказані дернові глибокі глейові супіщані ґрунти (178 в), дернові глейові осушені супіщані ґрунти (179 в), що з огляду на надану додаткову довідку № 3 про проведення наукових та науково-технічних робіт з визначення типів ґрунтів, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069, не відповідає дійсності.
Вказані невідповідності також підтверджує лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 28.09.2018 за №10-3-0.4-6544/2-18, відповідно до якого на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069 наявні ґрунти агровиробничої групи 153 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, осушені; на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1068 наявні ґрунти агровиробничої групи 152 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, неосушені; на земельній ділянці з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070 наявні ґрунти агровиробничої групи 152 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, неосушені, 153 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, осушені.
Також підтвердженням того, що спірні земельні ділянки відведені із земель водного фонду, є лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.09.2018 за №0-3-0.42-163/90-18.
Крім цього відповідно до п. б ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України та Переліку особливо цінних ґрунтів, затвердженого наказом Держкомзему України від 06.10.2003 №245, земельні ділянки, що розташовані в масиві, де залягає ґрунт 152 - торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, неосушені та 153 - агровиробнича група ґрунтів торфовища середньо глибокі і глибокі сильно розкладені, осушені - відносяться до особливо цінних земель. Проте факт наявності особливо цінних земель не був врахований під час надання висновку державної землевпорядної експертизи.
Крім цього, згідно з листами Управління екології та природніх ресурсів щодо погодження проектів землеустрою на спірні земельні ділянки від 24.01.2018 №150/1.15/2-18 вказані земельні ділянки розташовані в господарській зоні Шацького національного природного парку. З цієї ж підстави Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом від 12.03.2018 №Б-481-456/0/95-18 відмовило ОСОБА_3 у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області. Окрім цього Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області на адресу ОСОБА_3 скеровано лист Б-1786/0-1096/0/95-18 від 25.06.2018, в якому вказано, що затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області є неможливим, оскільки згідно зі схемою планування Пульмівської сільської ради земельна ділянка відноситься до земель, які підлягають консервації шляхом заліснення.
Отже, спірні земельні ділянки сформовані на підставі проведеної Головним управлінням Держземагенства у Волинській області інвентаризації земель, технічні документації із землеустрою щодо яких затверджено розпорядженням голови Шацької районної державної адміністрації Волинської області від 25.12.2013 № 316. Проведення інвентаризації земель у даному випадку полягало у необхідності формування земельних ділянок, тобто визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, визначення її площі, меж, цільового призначення та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. За результатами проведеної інвентаризації виконавець робіт не встановив, що спірні земельні ділянки розташовані на болоті та відносяться до земель водного фонду, що потягло за собою невиконання основної мети інвентаризації, передбаченої ст. 35 Закону України «Про землеустрій», та віднесення вказаних земель до земель сільськогосподарського призначення. Зазначеними технічними документаціями із землеустрою щодо інвентаризації земель в порушення вимог земельного законодавства сформовано спірну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, які фактично є землями водного фонду.
Комплексну судову земельно-технічну, оціночно-земельну експертизу та експертизу з питань землеустрою було призначено ухвалою слідчого судді Шацького районного суду Волинської області від 04.12.2018 у кримінальному провадженні №42018031110000060. Згідно з висновком експертів №8931-8936 від 01.02.2019 земельні ділянки з кадастровими номерами: 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, площею 1 га кожна, розташовані на болоті, що відноситься до земель водного фонду. В обґрунтуванні експертами вказано, що згідно з картографічними матеріалами, з урахуванням умовних позначень, зазначені земельні ділянки відведені із земель водного фонду, оскільки вказані угіддя - болота (пункт «а» частини 1 статті 58 Земельного кодексу України). Крім того, з огляду на пункт «б» ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України, вказаний ґрунт можна віднести до особливо цінних земель (торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини).
Згідно з усталеною судовою практикою вказаний висновок експерта за результатами експертизи, призначеної і проведеної у кримінальному провадженні, є належним і допустимим доказом на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню у вказаній цивільній справі. Інших висновків експертів щодо досліджуваних питань учасники справи суду не надали.
Отже, суд установив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070 площею по 1 га кожна відносяться до земель водного фонду.
Крім того, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачає, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок з особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Відповідно до ст. 35 вказаного Закону позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється. Встановлено, що технічні документації щодо інвентаризації спірних земельних ділянок не містять висновків державної експертизи, тому голова Шацької районної державної адміністрації не мав права видавати оскаржуване розпорядження. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Проте вказана у позові земельна ділянка була зареєстрована до проходження державної землевпорядної експертизи.
Згідно з п. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Вказані проекти землеустрою затверджені оспорюваними наказами Головного управління Держгеокадастру у Волинській області без отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, чим порушено вимоги статей 59, 118, 122 Земельного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».
Крім того, внесення відомостей до Державного земельного кадастру регулює Закон України «Про державний земельний кадастр» та Порядок ведення державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2016 № 1051. Згідно з п. 5, п. 6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі, невідповідність поданих документів вимогам законодавства.
Згідно з висновком експертів №8931-8936 від 01.02.2019, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в межах Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів) на земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070 прийняті державним кадастровим реєстратором Слюз О.М. 01.06.2017 та зареєстровані протягом 14 днів, відповідно до п. 5 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Разом із тим, як стверджують експерти, частина погоджувальних документів і відомостей про ці ділянки внесена до проектів із землеустрою після того, як проекти пройшли державну землевпорядну експертизу, а саме: довідки державної статистичної звітності щодо складання якісної характеристики ґрунтового покриву земельних ділянок від 16.02.2018, висновки ПрАТ «Інститут ВОЛИНЬВОДПРОЕКТ» щодо ґрунтового покриву від 15.02.2018, висновки управління екології та природних ресурсів від 24.01.2018, висновки про розгляд проектів щодо відведення земельної ділянки державної землевпорядної експертизи від 14.05.2017. Відомості про внесення зазначених документів не відображені у листах контролю та коректури.
Відповідно до п. 107 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2016 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження в установленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Отже, земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, 0725784600:05:005:1068 зареєстровані до проходження проектами землеустрою щодо їх відведення державної експертизи землевпорядної документації, яку проведено у липні, червні та травні 2017 року відповідно, про що свідчать висновки від 14.07.2017 (міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 ); від червня 2017 року (міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 ); від 17.05.2017 (міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 ).
Окрім того, експерти встановили, що картографічні матеріали вказаних земельних ділянок створені у масштабі 1:2500, що не відповідає вимогам Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), яка затверджена наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру №56 від 09.04.1989. Згідно з п. 1.1.2 Інструкції, технологія створення і технічні вимоги до топографічних планів у масштабах 1:500 - 1:5000 є обов'язковими для всіх суб'єктів діяльності в цій галузі, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Порушення полягає в тому, що вищевказана Інструкція не передбачає створення такого масштабу картографічних матеріалів 1:2500, відповідно відсутня технологія створення матеріалів такого масштабу. Вказане порушення призвело до нанесення земельних ділянок на викопіювання з чергової кадастрової карти та карти агровиробничих груп ґрунтів неточно.
Отже, проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в межах Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів) на земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, не відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою.
Крім того, згідно зі ст. 12, ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 122 та ч. 3 ст. 149 Земельного кодексу України територіальні органи Держгеокадастру України, районні державні адміністрації не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення і надання у власність земель водного фонду. Разом із цим, розпорядженням голови Шацької районної державної адміністрації Волинської області від 25.12.2013 № 316 фактично сформовано спірну земельну ділянку, визначено її площу та цільове призначення попри те, що вона розташована на болоті та відноситься до земель водного фонду. Вказане свідчить про те, що Шацькою районною державною адміністрацією Волинської області фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки на сільськогосподарські угіддя, що в подальшому призвело до їх незаконної передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та продажу двох земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Отже, оспорюване розпорядження голови Шацької районної адміністрації Волинської області (в частині) прийняте в порушення вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 3, 12, 20, 59, 84, 122 Земельного кодексу України, оскільки землі водного фонду не можуть передаватися у користування для ведення особистого селянського господарства. З аналогічних причин не відповідають вимогам зазначеного законодавства накази Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14.08.2018 №3-919/15-18-СГ, №3-920/15-18-СГ, №3-921/15-18-СГ про затвердження проектів землеустрою та надання у власність громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, 0725784600:05:005:1068, площею по 1 га кожна, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів).
Отже, в судовому засіданні установлено, що розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації Волинської області від 25.12.2013 № 316 (в частині), накази Головного управління Держгеокадастру у Волинській від 14.08.2018 №3-919/15-18-СГ, №3-920/15-18-СГ, №3-921/15-18-СГ, якими затверджено проекти землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, 0725784600:05:005:1068 відповідно, площею 1 га кожна, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів) - не відповідають вимогам земельного законодавства і призвели до незаконного вилучення земельних ділянок водного фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також передання вказаних земельних ділянок із державної у приватну власність.
Згідно зі ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Тому вказане розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації Волинської області від 25.12.2013 № 316 (в частині) та накази Головного управління Держгеокадастру у Волинській від 14.08.2018 №3-919/15-18-СГ, №3-920/15-18-СГ, №3-921/15-18-СГ - необхідно визнати незаконними і скасувати.
Оскільки спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 075784600:05:005:1068, 075784600:05:005:1069, 075784600:05:005:1070 перебувають у власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, хоча фактично відносяться до земель водного фонду, органом державної влади, який відповідно до закону реалізує державну політику у сфері земельних відносин на відповідній території є Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація), яка є позивачем у справі. Невжиття Волинською обласною державною адміністрацією заходів щодо усунення порушень свідчить про невиконання обов'язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
При цьому склад відповідачів прокурор визначає самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу судів на те, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку суд визначає з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 38-40).
Питання про те, який строк вважати розумним, суд має вирішувати у кожному випадку з огляду на конкретну конфліктну ситуацію.
У позовній заяві та під час судового розгляду справи прокурор вказав, що про порушення інтересів держави внаслідок вибуття майна із володіння держави не з волі компетентного органу, шляхом відчуження цього майна органом, що не мав права ним розпоряджатися, позивачу Волинській обласній державній адміністрації і прокурору стало відомо після 01.02.2019, тобто після ознайомлення з висновком експертів №8931-8936 від 01.02.2019. До суду прокурор звернувся 25.06.2019, після встановлення бездіяльності Волинської обласної державної адміністрації, фактично надавши цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави протягом достатнього строку. На думку суду, з огляду на конкретну конфліктну ситуацію, такий строк можна вважати розумним.
Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ природних ресурсів, зокрема, до водних ресурсів, до яких відносяться спірні земельні ділянки.
У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів держави чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені держави як власника земельної ділянки із земель водного фонду. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги (стаття 41 Конституції України), згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).
У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття державними органами, як наділеними повноваженнями щодо первинної земельної ділянки, так і не наділеними повноваженнями щодо спірних земельних ділянок, незаконних рішень. Оскільки саме ці органи допустили порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, вони не можуть здійснювати захист цих інтересів у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом, а виступають відповідачами за позовом прокурора. Тому суд з огляду на судову практику, сформовану до моменту ухвалення судами оскаржених рішень, вважає, що підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі були. Здійснення відповідно до статті 131-1 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 2 і статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництва інтересів держави у суді відповідає у спірних правовідносинах суспільним інтересам та спрямовано на досягнення ідей, закладених у Преамбулі та статтях 13 і 14 Конституції України. Крім того, суд зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірних земельних ділянок до державної власності, зокрема підвищеного суспільного інтересу до збереження державного майна, прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів. До схожих за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 Земельного кодексу України). Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 Земельного кодексу України).
Відповідно до п. а абз. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.
Згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури; державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування: об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Отже, землі водного фонду, в тому числі болота, не можуть передаватися у користування чи власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.
Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Офіційним тлумаченням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначено, що під органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у договірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу державної влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.
Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Крім цього, слід зазначити, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Враховуючи, що земельні ділянки за кадастровими номерами 075784600:05:005:1068, 075784600:05:005:1069, 075784600:05:005:1070 перебувають у власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, хоча відносяться до земель водного фонду, органом державної влади, який відповідно до закону реалізує державну політику у сфері земельних відносин на відповідній території є Волинська обласна державна адміністрація, яка виступає позивачем у справі.
Крім цього, відповідно до ч. 7 ст. 28-1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації. Формування земельних ділянок у такому порядку може здійснюватися один раз. Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 26, п. 28 Порядку проведення інвентаризації земель, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 513 від 23 травня 2012 року, за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт складається технічна документація, що затверджується замовником.
Згідно з ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Проведення інвентаризації земель в даному випадку полягає у необхідності формування земельних ділянок, тобто визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, визначення її площі, меж, цільового призначення та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та
зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Відповідно до ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.
За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.
З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.
Отже, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, зокрема й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Відповідно до статей 317 і 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.
При цьому стаття 400 Цивільного кодексу України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна недобросовісним набувачем, від характеру набуття майна (на платній чи безоплатній основі). Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.
Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном недобросовісним набувачем передбачено статтею 387 Цивільного кодексу України.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (постанов Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19).
У разі звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого володіння підлягають установленню обставини, які можуть свідчити про добросовісність чи недобросовісність як першого, так й останнього набувача. При цьому власник може витребувати належне йому майно незалежно від того, скільки разів воно було відчужене та без визнання попередніх угод недійсними. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц наголосила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів.
Що стосується добросовісності набуття майна відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , то підтвердження такої добросовісності покладається на набувачів, які мають довести, що вони не знали і не могли знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.
Прокурор стверджує, що відповідач ОСОБА_1 при купівлі спірних земельних ділянок у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяв недобросовісно. Крім цього, ОСОБА_2 , набуваючи право власності на земельну ділянку водного фонду, також діяв недобросовісно.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Якщо йдеться про укладення договору, то і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема поводитися добросовісно, розумно, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Пропозиція однією стороною нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін (постанова від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17). Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 вказано, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону. У постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 278/4465/22 (п.п. 85-86) зазначено, що суд апеляційної інстанції правильно вказав, що заволодіння приватними особами земельними ділянками зі спеціальним статусом (лісогосподарського призначення, вкритими багаторічними земельними насадженнями) всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Особа, якій виділялася земельна ділянка, могла і повинна була знати про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. У спірних правовідносинах загальний інтерес у контролі за використанням спірної земельної ділянки, яка розміщена посеред лісового масиву, за цільовим призначенням для гарантування безпеки довкілля переважає приватний інтерес набувача землі у збереженні права на земельну ділянку. Особа при придбанні земельної ділянки за 27 150 грн у продавця, який декілька днів до того набув і зареєстрував право власності, не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ділянка перебуває у лісовому масиві, вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність відповідачів під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів. Окрім зазначеного, спірна земельна ділянка не могла використовуватися і не використовувалася з метою ведення сільського господарства.
Суд установив, що інформація про спірні земельні ділянки міститься у відкритому доступі. Так спірні земельні ділянки розташовані у зоні Шацького національного природного парку, неподалік озер Пулемецьке та Климівське, перебувають у державній власності та віднесені до земель природно-заповідного фонду. При цьому те, що на території колишньої Пульмівської сільської ради розташовані землі водного фонду та землі природно-заповідного призначення, більша площа яких зайнята природними лісами та озерами, є загальновідомим фактом. Зокрема, із загальнодоступних джерел інформації, в тому числі на Інтернет-сайті «Вікіпедія» за посиланням https://uk.wikipedia.org/wiki/ Шацький національний природний парк, можна дізнатись інформацію про те, що Шацький національний природний парк було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1983 року № 533, на площі 32515,0 га. Згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 31 березня 1986 р. № 159-р у постійне користування парку було надано 6761,8 га, а відповідно до указу Президента України від 16 серпня 1999 року № 992 площу парку було розширено і на сьогодні вона становить 48977,0 га, з них 22 882,6 га земель перебуває у його постійному користуванні. Парк було створено на базі державних ландшафтних заказників: «Озеро Кримне» , «Озеро Пісочне», «Озеро Пулемецьке», «Озеро Світязь» (Шацькі озера), які були оголошені заказниками у 1974 році, а також зоологічної пам'ятки природи «Озеро Климівське», гідрологічних пам'яток природи «Болото Луки», «Болото Мелеване», «Болото Піддовге-Підкругле», що були оголошені пам'ятками у 1975 році.
Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з оглядну на розташування спірних земельних ділянок могли та повинні були знати про те, що вони розташовані на території Шацького національного природного парку, землі у якому обмежені в оборотоздатності.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель водного фонду (болотистість місцевості, розташування неподалік озер), знали або, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що купують чи набувають у власність землі водного фонду. Також інформація про місце розташування спірних земельних ділянок, зокрема поблизу озера Пулемецьке, міститься на Публічній кадастровій карті за посиланням https://kadastr.live - такі відомості є відкритими та загальнодоступними.
Наведена інформація мала б спонукати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до виваженого рішення щодо придбання спірних земельних ділянок та проявити розумну обачність. За наявності численної відкритої інформації про вказані земельні ділянки та за встановлених обставин цієї справи купівля/набуття відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки не видається проявом добросовісної поведінки.
Також суд установив, що договори купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (покупець), між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (покупець), укладені 30.08.2018 та 23.08.2018 відповідно, тобто через 10 днів та через 3 дні відповідно - після першої реєстрації 20.08.2018 продавцями земельних ділянок права власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, площею 1 га кожна на території колишньої Пульмівської сільської ради Шацького району, нині - Шацької селищної ради, де розташований унікальний природний комплекс Шацького поозер'я, відбулося за 35 200 гривень кожна. За договорами ділянки продавались як земля для ведення особистого селянського господарства, склад угідь - пасовища, у той час як дослідженими в суді доказами підтверджено, що вказані земельні ділянки відносяться до земель водного фонду. Більше того, законодавство не передбачає можливості передання земель водного фонду у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, як вказано в наказах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14.08.2018 №3-919/15-18-СГ, №3-920/15-18-СГ, №3-921/15-18-СГ, на підставі яких затверджено проекти землеустрою та надано земельні ділянки у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .
За наявності у відкритому доступі такої численної інформації щодо місця розташування спірних земельних ділянок, придбання ОСОБА_1 цих ділянок у продавця, який три дні та десять днів тому отримав їх у власність в порядку безоплатної приватизації, на думку суду, не видається проявом добросовісної поведінки.
Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України для такого виду використання. Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, що затверджений постановою КМУ «Про порядок ведення державного земельного кадастру» №1051 від 17.10.2012 до групи до групи угідь «002 02» належать пасовища. Цим переліком визначено, що підгрупа пасовища включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.
Отже, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як власники спірних земельних ділянок, повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були їм передані, тобто для систематичного випасання худоби. Поряд із цим суд зауважує, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають на території Шацької селищної ради: ОСОБА_1 проживає у м. Дніпро, а ОСОБА_2 - у с. Озеряни Ковельського району Волинської області; вони не ведуть та фізично не можуть вести господарство на цій території, зокрема і випасати худобу.
За встановлених обставин, вказане дає підстави для обґрунтованого сумніву у намірах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 використовувати спірні земельні ділянки за відповідним цільовим призначенням - зокрема для систематичного випасання худоби.
Отже, з огляду на зовнішні, об'єктивні, явні і видимі характерні ознаки, відповідачі знали або, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом норм законодавства і, за необхідності, отримавши правову допомогу перед набуттям права на таке майно, повинні були усвідомлювати, що воно не може використовуватися для інших цілей, ніж це передбачено його призначенням, більше того, навіть при бажанні не може використовуватися як пасовище, оскільки фактично належить до земель водного фонду.
Також слід звернути увагу на поведінку відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 після оформлення права власності на спірні земельні ділянки. Суд установив, що щонайменше з 14.09.2018 (дата розгляду Шацьким районним судом Волинської області клопотання прокурора про арешт земельних ділянок) відповідачі дізналися про ймовірну купівлю/набуття права власності на земельні ділянки, що сформовані за рахунок земель водного фонду, які протиправно вибули з державної власності. Незважаючи на такі відомості, вони жодних дій, спрямованих на те, щоб пересвідчитися у тому, що набута ними земля не має спеціального статусу і не перебуває під особливою державною охороною, не вчиняли.
Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель водного фонду, знали або, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що земельні ділянки, які вони набули у власність, вибули з володіння держави з порушенням вимог закону. Придбання ОСОБА_1 та набуття у власність ОСОБА_2 земельних ділянок водного фонду, як земель сільськогосподарського призначення, ставить під обґрунтований сумнів їхню добросовісність. З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими твердження прокурора про обізнаність відповідачів щодо незаконності виділення земельних ділянок та їхню недобросовісність у спірних правовідносинах.
Водночас відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , протягом понад шість років розгляду справи судом були належним чином повідомлені про день, місце і час судових засідань і не були позбавлені можливості надавати суду в установленому законом порядку будь-які докази, що на їх переконання здатні спростувати обставини, якими обґрунтовано позов та позицію прокурора в інтересах держави, зокрема і мали право та можливість подати до суду висновок експерта, складений на їх замовлення.
Частина 3 ст. 16 ЦК України містить застереження про те, що суд може відмовити у захисті інтересів особи, якщо при їх реалізації вона не утримується від дій, які порушують права інших осіб, завдають шкоди довкіллю або культурній спадщині або зловживають правом в інших формах, не додержується моральних засад суспільства та інше.
При визначенні інтересу також потрібно керуватися принципом розумності, який характерний як для оцінки і врахування поведінки учасників цивільного обороту, так і для тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, та процесуальних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц).
Одним із критеріїв визначення того, чи є інтерес «охоронюваним законом», тобто самостійним об'єктом судового захисту, Конституційний Суд України визначив добросовісність як загальноправовий принцип. Вона є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України). Добра совість ? це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Зважаючи на те, що норми цивільного законодавства мають застосовуватись з урахуванням добросовісності, то цей принцип не може бути обмежений певною сферою.
У практиці Верховного Суду сформовано певні критерії розмежування добросовісності та недобросовісності. Зокрема, порушення імперативних норм права виключає добросовісність, оскільки встановлена законом абсолютна заборона не може бути спростована добросовісністю. Якщо закон містить абсолютну заборону, то це означає, що жодні дії, спрямовані на її обхід або порушення, не можуть вважатися добросовісними. Як приклад (але не виняток), таку заборону встановлено ст. ст. 83, 84 Земельного кодексу України щодо земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність; ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» щодо об'єктів права державної і комунальної власності, які не підлягають приватизації тощо; щодо земель загального користування установлено пріоритет права комунальної власності над приватним володінням, тобто законно набути право власності для забудови на цих земельних ділянках не може жодна юридична чи фізична особа.
У юридичній науці існує презумпція знання законодавства (лат. ignorantia juris non excusat ? незнання закону не вибачається), яка полягає в обов'язку кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України (ст. 68 Конституції України). Презумпція знання законодавства поширюється не тільки на закони, а й на інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, та є неспростовною.
Крім того, про обмеження в обороті предмета спору можуть свідчити його характеристики, які є у загальнодоступних даних: Генеральному плані населеного пункту, детальному плані території, історико-архітектурному опорному плані, іншій містобудівній документації, рішеннях відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування (про взяття на облік щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, внесення об'єктів до Державного реєстру нерухомих пам'яток, про створення об'єктів природнозаповідного фонду тощо). Обґрунтоване припущення про те, що спірне майно обмежене в обороті, навіть за відсутності спеціальних знань, можливо зробити під час візуального огляду земельної ділянки та наявних на ній чи поряд споруд із вивісками, які інформують про укриття, гідроспоруди, пам'ятки історії й архітектури тощо. Ознаками обмеженої оборотоздатності можуть бути: суцільний лісовий масив або велика кількість дерев (землі лісогосподарського призначення); розташування біля урізу води, в межах акваторії водних об'єктів, моря тощо (землі водного фонду); наявність знаків, об'єктів прикордонної смуги (землі оборони); кургани, могильники (землі історико-культурного призначення); розташовані інформаційні стенди і таблички, які вказують на статус об'єкта, охоронні знаки, що застерігають про особливий режим використання, природнозаповідного фонду; наявність ландшафтного дизайну, типової для парків садовопаркового мистецтва планувальної структури та відсутність житлової забудови (землі загального користування) тощо.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на важливості встановлення розумної обачності як критерію добросовісності набувача. Вона передбачає не лише порівняння відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також: перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб на майно (постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Очевидність порушень норм законодавства та цінність для суспільства спірних земельних ділянок можуть свідчити про те, що їх учасники мали усвідомлювати протиправність заволодіння майном, але свідомо чи через необачність можливі негативні наслідки, пов'язані з необхідністю повернення його до державної власності, проігнорували, що свідчить про відсутність добросовісності набувача.
Добросовісність також відсутня в діях, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
На недобросовісність можуть вказувати: у разі відведення земельних ділянок: обставини, коли від імені первісних набувачів діє за довіреностями одна або декілька осіб, які надалі укладають договори про відчуження земельних ділянок; в одному масиві одночасно подаються заяви про відведення ділянок громадянами із різних регіонів країни або навпаки - особи, які належать до однієї пільгової категорії; різні набувачі одночасно замовляють в одній проєктній організації землевпорядну документацію; у короткий строк після відведення земельних ділянок землі відчужуються одній особі, в одного нотаріуса; набуття спірних земель охоплюється єдиним умислом остаточного набувача, пов'язаним, зокрема, з наявністю прав на суміжні землі, власності на об'єкти нерухомого майна чи прав користування природними ресурсами, розташованими поруч тощо; у разі укладення правочинів щодо права володіння та розпорядження майном: момент вчинення правочину чи інших дій (у кого воно придбано, в які строки, за яку вартість, наявність родинних зав'язків між продавцем і покупцем); причини та обставини неодноразового його перепродажу; поведінка як продавців, так і покупців через порівняльну вартість придбаного з майновим станом особи; спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їхні фактичні наміри щодо цього майна; поведінка останнього покупця як до купівлі спірного майна, так і після його придбання (з'ясування того, чи знав або, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірне майно вибуло з володіння справжнього власника з порушенням вимог закону (постанови Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19, від 17.01.2024 у справі № 752/18246/21)).
Суд установив, що право власності на розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів) спірні земельні ділянки оформив один і той самий державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Турійської районної державної адміністрації Волинської області здійснив державну реєстрацію: 16.08.2018 право власності ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 0725784600:05:005:1068; 20.08.2018 право власності ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069; 20.08.2018 право власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070. При цьому усі вказані особи проживають у різних населених пунктах колишнього Турійського та Ковельського районів Волинської області.
Доказами недобросовісних дій можуть бути, зокрема, відомості щодо повідомлення про підозру відповідним особам, які залучались до заволодіння майном; результати досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінальних проваджень; відомості, що містяться у Державному земельному кадастрі, реєстрах речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень тощо. Такі докази можна отримати як під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях, так і поза його межами (опрацювання відкритих даних).
Як повідомила суду прокурор, колишній начальник ГУ Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме в зловживанні владою та службовим становищем, тобто останній, діючи умисно, в інтересах фізичних осіб, використовуючи надану владу та службове становище, всупереч інтересам служби видав накази, відповідно до яких прийнято рішення про передачу у власність громадян земельних ділянок, що розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району та відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України є особливо цінними землями, внаслідок чого спричинено державним інтересам тяжкі наслідки. Обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 на сьогодні розглядається судом (справа № 161/18308/19, об'єднано кримінальні провадження №42018140400000213 від 11.12.2018 та №42018031110000060 від 04.09.2018 за обвинуваченням ОСОБА_7 ). Саме у кримінальному провадженні №42018031110000060 від 04.09.2018 було призначено і проведено комплексну судову земельно-технічну, оціночно-земельну експертизу та експертизу з питань землеустрою і згідно з висновком експертів №8931-8936 від 01.02.2019 спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0725784600:05:005:1068, 0725784600:05:005:1069, 0725784600:05:005:1070, площею 1 га кожна, розташовані на болоті, що відноситься до земель водного фонду.
Велика Палата Верховного Суду дотримується послідовної позиції, висловленої, зокрема, у постанові від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 про те, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном, яке вона за добросовісної поведінки не могла б отримати у власність, не становить для такої особи надмірного тягаря.
Враховуючи все наведене, витребування земельних ділянок у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , добросовісність набуття спірних земельних ділянок якими за обставин цієї справи спростована, відповідатиме принципам справедливості та розумності.
Вказане передбачає захист права власності держави шляхом витребування земельних ділянок із застосуванням припису статті 387 ЦК України.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Проаналізувавши усі обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що прокурор за детально викладених у позові та відповіді на відзив відповідача ОСОБА_1 обставин звернувся з указаним позовом в суд у межах трирічного загального строку позовної давності, який слід обчислювати з часу, коли позивачу Волинській обласній державній адміністрації стало відомо про результати експертного дослідження (висновок №№8931-8936 від 01.02.2019), згідно з яким експерти дійшли висновку, що спірні земельні ділянки надані фізичним особам із земель водного фонду.
Тому посилання відповідачів на необхідність застосування позовної давності суд вважає безпідставними.
За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).
Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 лютого 2022 року справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
Суд установив, що за обставинами справи мета прокурора в інтересах держави в особі компетентного органу, з володіння якого поза його волею вибули земельні ділянки водного фонду, спрямована на повернення вказаних ділянок від відповідачів фізичних осіб у володіння держави саме як земельних ділянок водного фонду.
Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб'єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц).
Встановивши, що мета позову спрямована на повернення від відповідачів земельних ділянок водного фонду, суд розглядає вимоги про визнання незаконними і скасування розпорядження та наказів органів державної влади та витребування земельних ділянок водного фонду з чужого незаконного володіння від відповідачів фізичних осіб і повернення вказаних земельних ділянок у державну власність як земельних ділянок водного фонду. Тому заявлені прокурором позовні вимоги суд вважає належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави.
Отже позов прокурора необхідно задовольнити в повному обсязі.
З огляду на задоволення усіх позовних вимог прокурора, на підставі положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 56 014 гривень необхідно стягнути на користь Волинської обласної прокуратури: за одну позовну вимогу немайнового характеру з відповідача Ковельської районної державної адміністрації Волинської області у розмірі 1921 гривня; за три позовні вимоги немайнового характеру з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у розмірі 5763 гривні (1921х3); за дві позовні вимоги майнового характеру з відповідача ОСОБА_1 у розмірі 32 220 гривень (16 110х2); за одну позовну вимогу майнового характеру з відповідача ОСОБА_2 у розмірі 16 110 гривень (шістнадцять тисяч сто десять гривень).
Керуючись статтями 4, 10, 11, 12, 13, 30, 56, 57, 81, 83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов першого заступника керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Ковельської районної державної адміністрації Волинської області про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів, витребування земельних ділянок, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задовольнити повністю.
Визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації від 25.12.2013 № 316 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області в частині земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 19,8690 га.
Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14.08.2018 №3-919/15-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069, площею 1 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів).
Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14.08.2018 №3-920/15-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070, площею 1 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів).
Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 14.08.2018 №3-921/15-18-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1068, площею 1 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області (за межами населених пунктів).
Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) з володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1069, площею 1 га, що розташована за межами населених пунктів Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області.
Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) з володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1070, площею 1 га, що розташована за межами населених пунктів Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області.
Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0725784600:05:005:1068, площею 1 га, що розташована за межами населених пунктів Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області.
Стягнути з відповідача Ковельської районної державної адміністрації Волинської області на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1921 гривня (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня), зарахувавши його на р/р 35216072004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915.
Стягнути з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 5763 гривні (п'ять тисяч сімсот шістдесят три гривні), зарахувавши його на р/р 35216072004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 32 220 гривень (тридцять дві тисячі двісті двадцять гривень), зарахувавши його на р/р 35216072004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 16 110 гривень (шістнадцять тисяч сто десять гривень), зарахувавши його на р/р 35216072004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Н.В.Жевнєрова
Згідно з оригіналом
Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Жевнєрова