Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 вересня 2025 року Справа № 520/148/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною та скасувати постанову головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про накладення штрафу №8 від 10.12.2024, прийняту відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову покликається на те, що постанова №8 є протиправною. Перевірка проводилася 20 листопада 2024 року під час повітряної тривоги (з 10:27 до 12:34), коли позивач перебувала в укритті, що є поважною причиною її відсутності. Відповідач не повідомив позивача належним чином про проведення перевірки, зокрема не погодив терміни інспектування, як обіцяв у листі від 21 жовтня 2024 року №19.1-057/2/8515-24. Предмет перевірки, зазначений у посвідченні №317 від 13 листопада 2024 року, був ширшим, ніж передбачено приписом №90 від 9 вересня 2024 року. Протокол №08 від 21 листопада 2024 року та постанова №8 не містять посилань на конкретні положення законодавства, які нібито порушені позивачем. Відповідач не запросив позивача для участі в розгляді справи, як того вимагає Закон України «Про адміністративну процедуру». Дата набрання чинності постанови (9 січня 2025 року) зазначена помилково, оскільки строк оскарження спливає 9 січня 2025 року, а чинність мала б початися 10 січня 2025 року. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що перевірка була законною, проведена на підставі наказу №740 від 13 листопада 2024 року та посвідчення №317. Позивача повідомили про перевірку через «Viber» 20 листопада 2024 року о 10:55, на що вона відповіла о 12:01. Предмет перевірки відповідав припису №90. Повітряна тривога не є поважною причиною відсутності, оскільки заклад перевірки працював, що підтверджується фіскальним чеком від 20 листопада 2024 року о 12:37. Позивач не забезпечила присутність свою чи уповноваженої особи, чим перешкоджала інспекторам. Просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 08.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.
Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) 06 травня 2023 року, пройшовши визначену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набула статусу суб'єкта господарювання зі спеціалізацією у виробництві хлібобулочних та борошняних кондитерських виробів (КВЕД 10.71), що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2004800000000265464.
У період з 05 по 06 вересня 2024 року головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі - Відповідач) провело позапланову перевірку магазину Позивача за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, 63Д. Підставою для інспектування стали наказ №550 та посвідчення №223 від 26 серпня 2024 року.
За результатами перевірки, відповідач 09 вересня 2024 року виніс припис №90, в якому наведено порушення вимог законодавства про харчові продукти, але, на думку Позивача, цей документ не містив конкретних правових волевиявлень та чітко визначених дій, що підлягають виконанню. Позивач вважає припис таким, що не відповідає вимогам правової визначеності, є неконкретизованим, протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом, який ухвалою суду від 23.10.2024 у справі №520/29198/24 прийнятий до розгляду, та відкрито спрощене провадження. Суд відмічає, шо рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про накладення штрафу №4 від 08.10.2024, винесену відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано припис головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №90 від 09.09.2024.Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі № 520/29198/24 залишино без змін.
Попри порушення процедури оскарження, 10 грудня 2024 року відповідач виніс постанову №8 про притягнення позивача до відповідальності відповідно до протоколу №08 від 21.11.2024. Цей протокол був складений на підставі акту перевірки та акту про неможливість здійснення перевірки, які, за словами Позивача, не були вручені належним чином.
Позивач стверджує, що їй не було повідомлено про вихід інспекторів на перевірку 19 і 20 листопада 2024 року, а час перевірки збігся із повітряною тривогою, що виключає можливість її проведення. Вона надала письмові пояснення щодо відсутності події правопорушення, але ці пояснення не були враховані.
Постанова №8, за твердженням позивача, винесена із порушенням вимог ч.7 ст.66 Закону України №2042, оскільки протокол №08 не був надісланий їй у встановлений термін та без належного правового обґрунтування, не містив чіткого посилання на порушену норму права.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд визнати постанову №8 протиправною та такою, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров'я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України визначає Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» від 18.05.2007 № 2042-VIII (надалі Закон №2042).
Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2042 законодавство про державний контроль складається з Конституції України, цього Закону, Митного кодексу України, законів України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про ветеринарну медицину", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції", "Про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами" та інших виданих відповідно до них нормативно-правових актів.
За результатами проведення перевірки, відповідачем 09.09.2024 було винесено припис №90 про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин.
Вважаючи, що в приписі №90 відповідач не сформулював конкретних, чітких юридичних волевиявлень як суб'єктом адміністративного права, який видав акт, а лише зазначив порушення норм законодавства та він не містить визначення конкретних дій, обов'язкових до виконання для усунення виявлених порушень, є неконкретизованим, а отже є протиправним, не підлягає виконанню та підлягає скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до адміністративного суду.
Абзацом 14 частини дев'ятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877) визначено, що розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.
Як визначено ч.7 ст.66 Закону №2042, протокол про порушення складається у двох примірниках та підписується особою, яка його склала. Один примірник протоколу вручається під розписку особі, щодо якої складено протокол, або її представникові, а другий - зберігається у компетентному органі або його територіальному органі. У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від отримання примірника протоколу в ньому робиться відповідний запис, і не пізніше наступного робочого дня після складення протокол надсилається такій особі рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. У разі ненадання особою, щодо якої складено протокол, інформації про її місцезнаходження (місце проживання) протокол надсилається за відповідною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.
В порушення зазначених приписів Закону, позивачу протоколу від 21.11.2024 №08 не було вручено ані під розписку, ані було надіслано рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення.
Позивач, звернувшись 25.11.2024 до відповідача з запитом на отримання публічної інформації, листом відповідача №19.1-057/2/9505-24 від 27.11.2024 отримала скановані копії наказу головного Управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 13.11.2024 року №740 «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ФО-П ОСОБА_1 » та посвідчення (направлення) на проведення (планового) заходу державного контролю стосовно дотримання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин від 13.11.2024 № 317.
Як передбачено ч.1 ст.7 Закону №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Частиною 2 ст.7 Закону №877 визначено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Як вбачається з наказу про перевірку від 13.11.2024 №740, державним інспекторам наказано “здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспектування ФО-П ОСОБА_1 з метою перевірки припису про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин від 09.09.2024 №90 у термін з 19.11.2024 по 20.11.2024 року».
Стаття 7 Закону №877 вимагає, щоб у направленні на перевірку був зазначений предмет перевірки, а ст. 6 цього Закону вказує на те, що під час проведення позапланового заходу при перевірці виконання суб'єктом господарювання припису, виданого за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю), предмет перевірки повинен бути конкретизований і в направленні на перевірку повинні бути вказані лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу.
В той же час, в посвідченні (направленні) на перевірку від 13.11.2024 №317 зазначено, що предмет здійснення заходу “перевірка дотримання вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»; Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів»», що не відповідає переліку порушень, зазначених в приписі №90 та які вимагається усунути, позаяк перевіряється виконання припису та зазначені в ньому вимоги, а не проводиться перевірка дотримання вимог трьох перелічених Законів України.
В приписі №90 не зазначено про порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», перевірка дотримання вимог якого є предметом здійснення заходу, зазначеного в посвідченні (направленні) на перевірку №317.
Отже, визначення в направленні на перевірку такого предмету здійснення заходу як перевірка дотримання вимог трьох зазначених Законів України є значно ширшим, аніж містить припис №90, а тому не відповідає вимогам ч.1 ст.6 Закону №877 в якій зазначено, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо предмету перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтею 10 Закону №877 передбачено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі: з'ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу. Про це зазначив і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.09.2021 року у справі № 2040/5544/18, від 17.03.2021 року у справі № 500/2878/18.
Позивач, протокол №08 про порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми було складено відповідачем 21.11.2024 на підставі акту складеного за результатами проведення позапланового заходу державного контролю (інспектування) стосовно дотримання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти від 20.11.2024 №317 (надалі Акт перевірки) та акту складеного щодо неможливості здійснення заходу державного контролю стосовно дотримання оператором ринку вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин від 20.11.2024 №317.
В Акті перевірки в розділі “Загальна інформація про проведення заходу державного контролю (інспектування)» зазначено: розпорядчий документ, на виконання якого проводиться захід державного контролю (інспектування) від 13.11.2024 №740, посвідчення від 13.11.2024 №317, тип заходу державного контролю позаплановий.»
Також в акті перевірки зазначено “інформація про відмову в допуску посадової особи компетентного органу та/або його територіального органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або інше перешкоджання їх законній діяльності: ФО-П ОСОБА_1 не забезпечила доступ державних інспекторів, посадових осіб головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до здійснення інспектування.»
В акті перевірки зазначено строк проведення заходу державного контролю (інспектування): початок 19.11.2024 - 11 годин 05 хвилин, завершення 19.11.2024 - 12 годин 10 хвилин; початок 20.11.2024 - 11 годин 55 хвилин, завершення 20.11.2024 - 12 годин 35 хвилин.
В акті щодо неможливості перевірки причиною неможливості здійснення заходу державного контролю зазначено, що “ФОП ОСОБА_1 не забезпечила доступ державних інспекторів, посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до здійснення інспектування.»
Наприкінці акта щодо неможливості перевірки не зазначено, що позивач примірник акта отримала або примірник цього акта було надіслано позивачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Відповідач не надсилав Позивачу примірник цього Акта рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення.
Вимоги до протоколу про порушення Закону №2042 викладені в частинах 4 та 5 статті 66 цього Закону.
Так, форма протоколу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини. У протоколі повинно бути серед іншого зазначено посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті, пункту, її частини чи абзацу), яке було порушено особою, щодо якої складено протокол.
В протоколі №08 від 21.11.2024, в порушення пункту 5 ч.4 ст.66 Закону №2042 та його форми, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 23.01.2018 №29 на виконання вимог ч.5 ст.66 Закону №2042, не зазначено посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті, пункту, її (його) частини чи абзацу), яке було порушено особою, щодо якої складено протокол, а зазначено лише посилання на відповідальність за порушення згідно з пунктом 17 частини першої статті 65 Закону №2042.
Частиною 10 статті 66 Закону №2042 визначено, що запрошення для участі у розгляді справи учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, здійснюється відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру».
Згідно з вимогами статті 32 Закону України «Про адміністративну процедуру» учасник адміністративного провадження залучається адміністративним органом для надання пояснень і для участі у процедурних діях шляхом вручення (направлення) запрошення. Запрошення учасника адміністративного провадження здійснюється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня відповідної процедурної дії. У запрошенні зазначаються: 1) найменування та адреса адміністративного органу; 2) назва справи, статус та мета, з якою запрошується учасник адміністративного провадження; 3) дата, час і місце, куди запрошується учасник адміністративного провадження; 4) контактний номер телефону та адреса електронної пошти адміністративного органу, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) посадової особи адміністративного органу, яка розглядає справу; 5) інші відомості (за потреби).
В порушення зазначених вимог Закону, відповідач не здійснив запрошення позивача для участі у процедурній дії та не зазначив відповідної інформації визначеної Законом.
У відповідності з частиною 12 статті 66 Закону №2042 позивач 06.12.2024 надала письмові пояснення по справі (Додаток 10) відносно відсутності події або складу порушення Закону №2042, законодавства про харчові продукти та корми де зазначила, що за результатами розгляду справи має бути винесена постанова про закриття справи, оскільки припис оскаржується.
Відповідач 19.11.2024 та 20.11.2024 про вихід на перевірку не повідомляв позитвача про перевірку. Окрмі цього, 20.11.2024 час перевірки збігається з часом повітряної тривоги, а отже в цей час потрібно знаходитись в укритті, а не проводити перевірку.
Відповідачем пояснення позивача не були враховані й прийняті до уваги та за результатами розгляду Протоколу №08 від 21.11.2024, в якому не зазначено посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті, пункту, її (його) частини чи абзацу), яке було порушено позивачем, відповідачем 10.12.2024 було винесено постанову №8 про накладення штрафу за порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти і корми.
Відповідач в оскаржуваній постанові №8 зазначив, що позивач не забезпечила допуск державних інспекторів, посадових осіб головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до здійснення інспектування за адресою її фактичного розташування - проспект Ювілейний, 63Д, провести захід державного контролю у формі інспектування неможливо у зв'язку з перешкоджанням в законній діяльності державних інспекторів: а саме ігнорування необхідності прибуття до потужності керівника оператора ринку, незважаючи на належне сповіщення, відповідальність за що передбачено пунктом 17 частини першої статті 65 Закону №2042. Вищезазначене підтверджується Актом перевірки та Актом щодо неможливості перевірки. Твердження ФО-П ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, а саме інспектування проводилося в часи безперебійної роботи Булкарні ФО-П ОСОБА_1 , яка не припинялася; будь-якого повідомлення - інформування від суб'єкта господарювання ФО-П ОСОБА_1 про виникнення надзвичайної ситуації (у відповідності до ст.130 Кодексу цивільного захисту України) до державних інспекторів, які проводили позаплановий захід державного контролю, не надходило. Звернення до адміністративного суду без забезпечення позову не зупиняє дію припису від 09.09.2024 №90.
Постановою №8 на підставі пункту 17 частини першої статті 65 Закону №2042 на позивача накладено штраф у розмірі семи мінімальних заробітних плат (8000х7), що становить 56000,00 гривень.
Відповідач в постанові №8 зазначив, що позивач не забезпечила допуск державних інспекторів до проведення державного контролю у формі інспектування відповідно до посвідчення на перевірку, тобто перевірку виконання вимог припису від 09.09.2024 №90.
Позивачем припис №90 від 09.09.2024 був оскаржений в установленому законом порядку.
Відповідач достеменно був обізнаний з тим, що Харківським окружним адміністративним судом розглядається справа №520/29198/24 про скасування припису №90 від 09.09.2024 та постанови №4 від 08.10.2024.
Оскільки позивач вважав припис №90 протиправним та таким, що не підлягає виконанню, та оскаржив його в установленому законом порядку, а отже в цьому разі припис не набрав чинності, то до моменту прийняття судом рішення у відповідача не було підстав для здійснення державного контролю за виконанням припису №90 з яким позивач не погодився.
З огляду на те, що позивач вважав припис №90 від 09.09.2024 та постанову №4 від 08.10.2024 про накладення штрафу неправомірними та заперечував факт існування порушень, то виконавши цей припис позивач фактично погодився б із правомірністю оскаржуваних припису та постанови про накладення штрафів.
Відповідач раніше в своєму листі №19.1-057/2/8515-24 від 21.10.2024 повідомив позивача, що інспектування потужності ФО-П ОСОБА_1 щодо виконання припису про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин від 09.09.2024 №90 буде здійснено в погоджені із позивачем терміни, тобто після 30 жовтня 2024 року. Отже, Відповідач сам визнав та зазначив, що після 30 жовтня 2024 року з Позивачем будуть погоджені терміни інспектування щодо виконання припису №90.
В листі №19.1-057/2/9505-24 від 27.11.2024 (Додаток 4) відповідач зазначив, що будь-які листи чи документи в період з 30.10.2024 року по 19.11.2024 року (включно), на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не надсилалися.
Тобто, після 30 жовтня 2024 року по 19 листопада 2024 року включно відповідач позивачу не повідомляв та не погоджував терміни, як він зазначав в листі №19.1-057/2/8515-24 від 21.10.2024 (Додаток 12), інспектування щодо виконання припису №90.
Під час перебування державних інспекторів Відповідача 19.11.2024 в період з 11 год. 05 хв. по 12 год. 10 хв. у приміщенні магазину за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, 63Д, про що зазначено в Акті перевірки. Відповідач не повідомляв позивача про вихід на перевірку та необхідність позивача в цей час прибути за адресою потужності.
До того ж, оскільки позивач не була обізнана з тим, що відповідач буде проводити перевірку виконання припису саме 19.11.2024 об 11 год.05 хв. то позивач 19.11.2024 з 11 год. до 12 год. була на прийомі у стоматолога з приводу гострого болю, що підтверджується наданою 09.12.2024 стоматологом довідкою.
Отже, враховуючи, що відповідач належним чином не сповіщав позивача про перевірку, а відтак відповідачем не доведено належним чином, що відповідачем було належно сповіщено позивача про необхідність прибуття до потужності.
Також, в акті перевірки зазначено що 20.11.2024 строк проведення заходу державного контролю (інспектування) тривав в проміжку часу з 11 год. 55 хв. по 12 год. 35 хв.
В цей час перевірки, за інформацією наданою Департаментом цивільного захисту Харківської обласної державної (військової) адміністрації в листі №14.01-12/3995 від 05.12.2024 (Додаток 14), на території міста Харкова 20 листопада 2024 року була повітряна тривога з 10:27 до 12:34 та тривала 02 год. 07 хв.
Працівники Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області у відповідності з Інструкцією дій під час оголошення сигналу «Повітряна тривога», затвердженої наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 31.01.2023 №79, якщо почули сирени, перебуваючи на роботі, повинні були виконати заходи, передбачені на цей випадок Планом дій або Інструкцією. Тобто, працівники під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» повинні негайно припинити роботу та швидко, без паніки зайняти місце у захисній споруді (сховищі, підвальному приміщенні) та виконувати вимоги старшого (коменданта). Перебуваючи у громадському місці потрібно вислухати вказівки адміністрації громадського місця та діяти відповідно до них (йти в зазначені сховища або укриття).
Під час повітряної тривоги органи державного нагляду (контролю) не мають права здійснювати державний нагляд (контроль) та вимагати від фізичної особи-підприємця бути присутньою під час здійснення державного нагляду (контролю) за адресою потужності, коли є явна небезпека для життя.
Не слід зневажати, що під час воєнного стану повітряна тривога не буває навчальною. Коли надходить інформація від сил протиповітряної оборони про рух ворожої авіації (крилатих ракет) або про запуск балістичних ракет та інших повітряних цілей, існує загроза життю.
Сповіщення про повітряну тривогу це повідомлення про реальну загрозу удару з повітря.
Сигнали повітряної тривоги передаються підрозділами ДСНС та військових адміністрацій через автоматизовані системи центрального оповіщення цивільного захисту (звучання сирен), через медіа (теле- та радіоповідомлення) та засоби електронних комунікацій (SMS-повідомлення, повідомлення у месенджерах та мобільних застосунках). Сигнали повітряної тривоги направлені на захист здоров'я і життя населення від бомбардувань та ракетних обстрілів і є обов'язковими для виконання всіма особами згідно з п.2 ч.2 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України.
Стаття 130 Кодексу цивільного захисту України передбачає планування діяльності єдиної державної системи цивільного захисту та не визначає, що повинно бути повідомлення-інформування від суб'єкта господарювання про виникнення надзвичайної ситуації.
Пунктом 17 частини 1 статті 65 Закону №2042 передбачено, що юридичні особи і фізичні особи підприємці несуть відповідальність за такі правопорушення: відмова в допуску посадової особи компетентного органу або його територіального органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або інше перешкоджання її законній діяльності.
Отже, згідно з постанови №8 відповідач притягнув позивача до відповідальності саме за інше перешкоджання законній діяльності посадової особи компетентного органу або його територіального органу.
Законодавство чітко не містить визначення які саме дій чи бездіяльність віднесено до іншого перешкоджання діяльності посадової особи компетентного органу, a притягнення позивача до відповідальності за ігнорування необхідності прибуття до потужності без належного повідомлення про це Позивача з боку Відповідача, не є підставою для притягнення до відповідальності за п.17 ч.1 ст. 65 Закону № 2042.
Як визначено частиною 15 статті 66 Закону №2042 постанова у справі, серед іншого, має містити посилання на положення законодавства, які були порушені, та посилання на положення закону, які передбачають відповідальність за правопорушення.
Оскаржувана постанова №8 в порушення приписів законодавства не містить посилання на положення законодавства, які були порушені, а містить лише закону, які передбачають відповідальність за посилання на правопорушення.
Пунктом 17 частини першої статті 65 Закону №2042 передбачена відповідальність юридичних осіб і фізичних осіб підприємців за відмову в допуску посадової особи компетентного органу або його територіального органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або інше перешкоджання її законній діяльності.
Акт перевірки №317 від 20.11.2024, Акт щодо неможливості перевірки №317 від 20.11.2024, Протокол №08 від 21.11.2024, Постанова №8 від 10.12.2024 не свідчать, що позивач відмовила в допуску посадової особи відповідача до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або інакше перешкоджала її законній діяльності.
Відповідачем були допущені процедурні порушення в ході здійснення провадження у справі про порушення позивачем вимог закону.
Щодо предмету перевірки. Позивач стверджує, що предмет перевірки в посвідченні №317 був ширшим, ніж у приписі №90. Суд встановив, що в посвідченні зазначено «перевірка виконання припису №90», а перелік питань відповідає порушенням, указаним у приписі. Отже, предмет перевірки був належно визначений.
Щодо повідомлення про перевірку. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №2042 позапланові перевірки проводяться без попереднього повідомлення, крім випадків, коли це необхідно для ефективності контролю. У цьому випадку попереднє повідомлення не було обов'язковим. Повідомлення через Viber о 10:55 20 листопада 2024 року не відповідає вимогам ст. 32 Закону «Про адміністративну процедуру» щодо семиденного строку, але закон не вимагає такого повідомлення для позапланових перевірок. Тому відсутність формального повідомлення не впливає на законність перевірки.
Щодо повітряної тривоги. Суд встановив, що перевірка з 11:55 до 12:35 20 листопада 2024 року відбувалася під час повітряної тривоги (10:27- 12:34), що підтверджується листом Департаменту цивільного захисту Харківської ОДА №14.01-12/3995 від 5 грудня 2024 року. Відповідно до Інструкції, затвердженої наказом відповідача №79 від 31 січня 2023 року, працівники повинні припинити роботу та прямувати до укриття під час тривоги. Аналогічна інструкція діє для персоналу позивача. Таким чином, інспектори не мали права проводити перевірку, а позивач мала право перебувати в укритті. Її відсутність не є перешкоджанням.
Щодо змісту протоколу та постанови. Згідно з ч. 4 ст. 66 Закону №2042 протокол повинен містити посилання на конкретні порушені норми. У протоколі №08 та постанові №8 зазначено лише п. 17 ч. 1 ст. 65 Закону (відповідальність), але не вказано, які норми порушив позивач. Це є порушенням вимог закону.
Щодо запрошення на розгляд справи. Відповідно до ст. 32 Закону «Про адміністративну процедуру», запрошення на розгляд справи надсилається за сім днів. Відповідач не надав доказів такого запрошення.
Отже, перевірка під час повітряної тривоги суперечить безпековим нормам, а відсутність позивача є виправданою. Інспектори порушили Інструкцію №79, проводячи перевірку під час тривоги. Протокол №08 та постанова №8 не відповідають вимогам щодо вказівки порушених норм. Відсутність позивача не є перешкоджанням за даних обставин. Отже, постанова №8 є протиправною та підлягає скасуванню.
За таких обставин, наявність вищевказаних порушень не доведені відповідачем.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд прийшов висновку про визнання постанови головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про накладення штрафу №8 від 10.12.2024 протиправною, у зв'язку із чим таку необхідно скаасувати.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягнути судовий збір у суму 2422,40 грн.
Крім того, позивач просив стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору про надання правової допомоги від 16.12.2024 укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Розсошенко Ігорем Івановичем (Адвокат).
Згідно вказаного договору адвокат надає позивачу правову допомогу, яка включає в себе надання послуг адвоката у вигляді консультацій, аналізу судової практики, збору доказів, складанні позовної заяви та інших процесуальних документів, представництво інтересів позивача в Харківському окружному адміністративному суді по справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу.
Узгоджений Сторонами розмір гонорару за цим Договором є фіксованим і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого Адвокатом, а отже є визначеним та становить 7000,00 (дванадцять тисяч) гривень. Детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги за цим Договором, Адвокатом Клієнту не надається (п.3.1. Договору).
Оплата гонорару за договором здійснюється Позивачем не пізніше 5-ти днів з моменту прийняття адміністративним судом рішення у справі (п.3.2. Договору).
Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 (справа № №420/6027/19) положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги.
Відтак суд приймає до уваги зафіксовані у детальному описі надані адвокатом правничі послуги, кількість витрачено часу, за якою ціною та визначено загальну вартість таких послуг, тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 (справа №640/15803/19), від 01.09.2020 (справа №640/6209/19).
Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палата Верховного Суду 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що такий розмір витрат у даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Так, докази, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, переконливо доводять, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції, однак вони є неспірмірними із складністю справи, адже така розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а включення адвокатом до наданих позивачу послуг таких видів наданої правової допомоги, а саме подання адміністративного позову до суду - не можна віднести до адвокатських послуг у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
З огляду на викладене вище, фактичний об'єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, який обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про накладення штрафуна фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 від 10.12.2024 №8.
Стягнути з головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Стягнути з головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області, місцезнаходження - місто Харків, просп. Науки, буд. 40, код ЄДРПОУ 40324829.
Повне судове рішення складено суддею 30.09.2025.
Суддя М. І. Садова