Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
30 вересня 2025 р. № 520/6108/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.12.2024 № UA807000/2024/000720/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача 03.04.2025 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 30.03.2024, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач) і компанією "NINGBO ZHENGHONG UNIVERSAL JOINT CO. LTD", (Китай), позивачем до Харківської митниці (далі - відповідач, митний орган) 23.12.2024 було подано електронну митну декларацію (далі - «МД») №24UА807200018805U1, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України (далі - МК України).
При поданні МД позивачем було надано наступні документи:
Пакувальний лист від 30.03.2024 б/н.
Рахунок-фактура (інвойс) від 30.03.2024 №NBZH20240332.
Коносамент від 04.10.2024 №SZJF24100001В.
Автотранспортна накладна від 16.12.2024 б/н.
Сертифікат про походження товару від 27.11.2024 №24С4403В6175/52639.
Акт про проведення огляду від 20.12.2024 №UА500420/2024/001222.
Банківський платіжний документ від 03.05.2024 №36.
Банківський платіжний документ від 23.08.2024 №58.
Банківський платіжний документ від 11.09.2024 №59.
Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.12.2024 №0212-24.
Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2024 №1511-24-2.
Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2024 №910.
Банківський платіжний документ від 19.12.2024 №168.
Банківський платіжний документ від 21.11.2024 №30274_2.
Банківський платіжний документ від 09.12.2024 №3528840_00.
Банківський платіжний документ від 21.11.2024 №75.
Банківський платіжний документ від 09.12.2024 №79.
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 20.12.2024 №22.
Прейскурант від 30.03.2024.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються, від 30.03.2024 №30-03.24.
Договір (контракт) про перевезення від 25.07.2023 №GЕХ-2507/23/
Договір (контракт) про перевезення від 12.09.2023 №G7EU/12092023.
Заявка на транспортно-експедиторське перевезення від 04.10.2024 №0412-24.
Заявка на транспортне експедирування перевезення від 12.12.2024 №1212-24.
Заявка на транспортне експедирування від 12.12.2024 №1212-24.
Декларація країни відправлення від 02.10.2024 №310120240000165869.
Митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 23.12.2024 №24UА807200018805U1.
Наданих документів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, є цілком достатньо для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Не зважаючи на достатність документів для визначення митної вартості за основним методом, 23.12.2024 від відповідача надійшло повідомлення, в якому було зазначено, що документи, подані декларантом для здійснення митних процедур недостатньо для визначення складових митної вартості товарів.
Також митним органом повідомлено, що документи зазначені в ч. 2 ст. 53 МК України, надані для розмитнення, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Запропоновано з посиланням на виконання вимог, передбачених ст. 53 МК України додатково надати документи, без конкретної ідентифікації документів, їх доцільності для проведення митних процедур або усунення «встановленої» недостатності.
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 23.12.2024 №807000/2024/000720/2 митний орган визначив митну вартість товарів за другорядним методом, мотивуючі своє рішення, що документи подані для розмитнення містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено, або підлягає сплаті за ці товари.
З метою недопущенням припинення роботи підприємства, позивач шляхом подання нової МД від 23.12.2024 №24UА807200018854U5 здійснив митне оформлення вантажу за митною вартістю, сплативши при цьому різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, яка склала 253202,86 грн. про що зазначено в графі 47В (розрахунок податків - подробиці розрахунків) митної декларації.
Не погодившись із прийнятим Харківською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.
При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16, від 01.04.2021 по справі № 260/695/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судовим розглядом встановлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).
Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Коригування митної вартості здійснено митним органом за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.
Рішення митного органу №UA807000/2024/000720/2 про коригування митної вартості прийнято відповідно до статей 54, 55, 57, 58-63 МК України.
Підстави обрання другорядного методу визначення митної вартості, джерела та інша необхідна інформація зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості.
ФОП « ОСОБА_1 не погодився з прийнятим митницею рішеннями про коригування митної вартості товару та скористався своїм правом щодо випуску товару у вільний обіг за ЕМД №24UA807200018854U5 від 23.12.2024, з наданням гарантій відповідно до розділу X статті 55 МКУ, але не звертався до Харківської митниці щодо надання додаткових документів для підтвердження рівні митної вартості товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно положень статті 264 МК України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Щодо посилань митного органу щодо підвищення митної вартості на наявність джерел цінової інформації, яким він користується при здійсненню контролю за правильністю визначення митної вартості, а саме: МД від 11.10.2024 №UА100060/2024/228606, МД від 18.11.2024 №UА100060/2024/235657, МД від 23.11.2024 №UА408020/2024/58012, МД від 25.09.2024 №UА807200/2024/014241, суд зазначає, що отримана з бази даних інформація про МД, на які відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.
Відомості з інформаційних баз даних відповідача мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж наданні декларантом первинні документи на товар. Розбіжність між рівнем заявленої митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої позивачем митної вартості товару, так як торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації баз даних митного органу, оскільки порядок їх формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання їх даних суб'єктами господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.
Щодо відсутності каталогів, обмежень прав імпортера, специфікацій виробника товару, то такі документи не є обов'язковими для здійснення митних процедуру в силу ст. 53. МК України і тому їх подача для здійснення митних процедур є факультативною і відповідно до ч. 3 цієї статті подаються у випадку, якщо документи, зазначені в ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, чого митним органом не доведено та не визначено.
Щодо зазначення відповідачем наявності рішення про визнання митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству, то Верховний Суд своєю Постановою від 14.09.2023 у справі № 814/1262/16 зазначив, що відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Таким чином, ціна договору, у тому числі і зміна ціни в подальшому та/або надання знижок є однією з істотних умов договору та волевиявленням сторін, яке обґрунтоване виключно їх розсудом, відтак може бути піддана сумніву суб'єктами публічного права виключно у разі порушення законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Щодо посилань митного органу, що декларантом не було ненадо коносаменту №1693155В (зазначеного в митній декларації країни відправлення), відмінного від коносаменту від 04.10.2024 №SZJF24090001В (наданого разом для здійснення митних процедур в Україні), позивач у позові зазначає, що наявність коносаменту №1693155В обумовлена особливостями транспортної логістики в Китаї, де наявні як внутрішні (домашні), так і Лінійні коносаменти. Лінійний коносамент складається при завантаженні контейнеру на борг судна і видає його лінія, а не внутрішні перевезення.
Суд зазначає, що наявність іншого коносаменту в декларації країни відправлення не впливає на визначення митної вартості товарів, так як послуги по морському транспортуванню контейнеру №TIIU6343613 здійснив експедитор GEX7 AGENCY, UNIVERSSOAL LDA в рамках дії договору транспортного експедирування від 25.07.2023 № GEX-2507/23 на підставі заявки від 04.10.2024 №0410-24 в якій зазначено умови поставки саме FОВ порт NINGВО (Китай), без перевантажень - порт СONSТАNТА (Румунія), виставленого товарно-супровідного документу - коносаменту від 04.10.2024 №SZJF24090001В з рахунком на оплату від 02.12.2024 №02112-24.
Додатково на підтвердження здійснення витрат на транспортування по морю, позивачем було надано платіжну інструкцію про оплату рахунку від 02.12.2024 №02112-24 в сумі 4584,95 Євро.
Таким чином, позивач жодних витрат по перевантаженню контейнеру не поніс.
Митна декларація країни відправлення, в силу ст. 53 МК України, не є обов'язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів, що імпортуються, і несе лише консультативний, факультативний, довідковий характер. Таким чином, не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості.
Щодо відсутності інформації договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, про що зазначено митним органом у спірному рішенні.
Так, у зовнішньоекономічному договорі від 30.03.2024 №30-03.24, укладеному позивачем і постачальником, зазначено, що предметом договору є поставка товару за цінами і у кількості відповідно до замовлення, ціна на товар підтверджується інвойсом на поставку.
До митних процедур було долучено інвойс та банківські платіжні документи щодо оплати поставленого товару постачальникові.
Жодні треті особи в контракті, інвойсах та інших документах не зазначені і тому у випадку відсутності інформації про третіх осіб контракту, довідку про відсутність третіх осіб не надається можливим витребувати та надати митному органу або надати рахунки на користь третіх осіб.
Положеннями п. 4 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми складання рахунків на оплату поставлених товарів.
Виконання умов контракту обома сторонами, а також відсутність зауважень один до одного з боку сторін, свідчить про досягнення між ними взаємної згоди щодо істотних умов такого контракту, а також про досягнення взаємної згоди про те, що поставка товару здійснюється згідно інвойсу, без визначення виробника товару.
З огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у документах інформації про виробника не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів; для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Щодо калькуляції транспортних витрат, то відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.02.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Для підтвердження транспортних витрат позивачем відповідачу було надано довідку про транспортні витрати від 20.12.2024 №22 по морському перевезенню контейнера TIIU6343613 від місця завантаження (на умовах FОВ NINGВО) до порту вивантаження - Констанца, Румунія з автотранспортного перевезення по маршруту порт Констанца (Румунія) - митний пост (Орлівка) в загальній сумі 218753,05 грн. з рахунками на оплату та платіжним інструкціями про оплату транспортних послуг.
При цьому, в довідці зазначено що навантажувальне-розвантажувальні роботи включені у вартість до транспортно-експедиційного обслуговування за межами державного кордону України і становить 36366,93 грн. (815 Євро), що підтверджується заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування від 12.12.2024 з рахунком та платіжною інструкцією від 21.11.2024, що свідчить про оплату таких послуг.
Крім цього в довідці про транспортні витрати зазначено вартість автотранспортного перевезення по маршруту порт Констанца (Румунія) - митний пост (Орлівка) в сумі 2800,00 грн, що підтверджується заявкою від 12.12.2024 №1212-24, рахунком від 16.12.2024 №910, ЦМР від 16.12.2024, платіжною інструкцією на оплату міжнародного перевезення.
При цьому, як зазначає позивач у позові, перевезення здійснювалось без страхування вантажу, про що зазначено в довідці.
Крім довідки про вартість перевезення, позивачем для митного оформлення надавались наступні документи:
- договір транспортного експедирування від 23.07.2023 №GEХ-2507/23;
- договір транспортного експедирування від 12.09.2023 №G7EU/12092023;
- коносамент (товаророзпорядчий морський документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу) від 04.10.2024 №SZJF24090001В;
- заявку до договору транспортного експедирування № GЕХ-2507/23 від 04.10.202 4 на організацію перевезення товарів з порту Нінгбо (Китай) - до порту Констанца (Румунія) з рахунком на оплату та платіжною інструкцію з оплатою послуг;
- заявку до договору транспортного експедирування №GЕХ-2507/23 від 12.12.2024 на портове експедирування в порту Констанца (Румунія) з рахунком та платіжними інструкціями про послуг;
- заявку до договору транспортного експедирування №G7EU/12092023 від 03.12.2024 про автотранспортне перевезення товарів від порту Констанца (Румунія) до митного посту Орлівка (Україна);
- СМR (товарно-транспортна накладна міжнародного зразка) від 16.12.2024 б/н.
За умов надання вищезазначених документів у митного органу є можливість ідентифікувати належність транспортних витрат по доставці товару для підтвердження складової митної вартості товару.
Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов'язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.
Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах с допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Митний кодекс України не містить положень, які зобов'язують для підтвердження витрат на транспортування подавати виключно первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таких вимог не містять і Правила заповнення декларації митної вартості.
Таким чином, з огляду на те, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, у митного органу відсутні підстави вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат та витребування калькуляції транспортних витрат.
Щодо перекладу експортної декларації суд зазначає, що силу ст. 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак, митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов'язковим документом для здійсненім розмитнення товарів. Але в свою чергу в митній декларації країни постачальника арабськими (зрозумілими для пересічених громадян) цифрами зазначено код товару, кількість і вартість товару, що імпортується. Крім цього англійською мовою продубльовано отримувача товару, контракт та інші відомості. За таких умов, відсутня необхідність в перекладі МД українською мовою.
Щодо порушення декларантом правил заповнення декларації митної вартості, а саме не заповнення реквізитів документів, що підтверджують митну вартість, то відповідно до правил заповнення митної декларації, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2022 №599, в графі 4 митної декларації зазначаються номер, дата укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), у тому числі змін до нього (за наявності), або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), рахунків-фактур (інвойсів), виставлених продавцем покупцеві, або рахунків-проформ та інших документів, що підтверджують відомості про заявлену митну вартість.
У митній декларації, поданій позивачем до митного орагну, зазначено інвойс від 30.03.2024 №NBZH20240332, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), рахунків-фактур (інвойсів), виставлених продавцем покупцеві, а зовнішньоекономічний договір також надавався разом з декларацією, про що свідчить посилання митного органу на такий договір в картці відмови в прийнятті митної декларації.
Відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначає про відсутність експедиційних витрат за межами кордону України, проте, судом встановлено, що при подачі документів до митного органу для митного оформлення товару позивачем надавались заявка на портове експедирування в порту Констанца (Румунія) від 12.12.2024 №1212-24 з рахунком на оплату таких послуг від 15.11.2024 №1511-24-2 та платіжного інструкцією про оплату послуг експедирування за межами України.
Надання таких документів спростовує твердження відповідача.
Таким чином, на виконання ст. 53 МК України до митного оформлення на підтвердження митної вартості позивачем було надано - зовнішньоекономічний контракт інвойс, платіжні інструкції про проведення оплати поставленого товару, коносамент та інші транспортні (перевізні) документи, розрахунок вартості перевезення імпортованого товару до митного кордону України, які в своїй сукупності надають можливість встановити складові митної вартості товару та ідентифікувати саме цю партію товарів.
В свою чергу, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Митному органу витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частина 3 ст. 53 МК містить чіткі умови, за наявності яких митний орган вправі вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи надати додаткові документи: якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивачем до митного органу надавались всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за основним (першим) методом. Витребувавши документи за переліком, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган не зазначав, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимог, митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Також, ч. 3 ст. 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (висновок щодо застосування положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України, викладений в постановах Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19, від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21), що при застосуванні резервного методу крім номера та дати митної декларації має бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Позиція Верховного Суду України при вирішенні спорів про коригування митної вартості товарів полягає у наступному: «посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стані джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки».
Отже, при використанні цінової бази ЄАІС відповідачем неправомірно використана як джерело цінова інформація із митних декларацій від 11.10.2024 №UА100060/2024/228606, від 18.11.2024 №UА100060/2024/235657, від 23.11.2024 №UА408020/2024/58012, від 25.09.2024 №UА807200/2024/014241.
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Таким чином, застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
За таких умов, митним органом не наведено жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій митній вартості, оскільки усі розбіжності спростовуються документами, поданими декларантом до митного оформлення.
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митного органу під час митного оформлення товару пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів 23.12.2024 № UA807000/2024/000720/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення з Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на надання професійної правничої допомоги до позовної заяви додано копію ордеру серії ВМ №1062250 від 17.02.2025 на надання правничої допомоги фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги №04-02/1/2025 від 17.02.2025, виданого адвокатом Бакаєвим Олександром Сергійовичем, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, копію Договору про надання професійної правничої допомоги №04-02/25 від 17.02.2025, в якому в п.4.4. зазначено про те, що сторони домовились, що розмір гонорару Адвокатського бюро (Адвоката) за надання правової допомоги в суді 1-ї інстанції становить 10 000 (десять тисяч) гривень, копію Договору про надання професійної правничої допомоги №04-02/1/25 від 17.02.2025.
Також, до позовної заяви додано копію платіжної інструкції №17 від 17.02.2025, якою підтверджується сплата ФОП ОСОБА_1 за послуги професійної правничої допомоги за договором №04-02/25 від 17.02.2025 згідно рахунку на оплату №СФ-00005 від 17.02.2025 у сумі 10 000,00 грн.
Суд зазначає, що згідно із ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 500/1410/21, відповідно до якого однією з особливостей нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу за Кодексом адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату професійної правової допомоги за послуги, виконані за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь позивача суми у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.12.2024 № UA807000/2024/000720/2.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 2540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн 00 коп. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов