Справа № 500/3113/25
30 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» (далі - позивач, або товариство) звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач, або ГУ ДПС у Тернопільській області), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00052510701 від 21.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог у заявах по суті справи позивач вказує, що ним 20.02.2025 було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2025 року, та 13.03.2025 уточнюючу, в яких визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 962994,00 грн., суму від'ємного значення, яка не перевищує обчислену відповідно до п. 200-1.3. ст.200-1 Податкового кодексу України - 962994,00 грн, та яка була зазначена у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування.
На підставі поданих декларації та заяви ГУ ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.02.2025 №9039205329 з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 13.03.2025 №9063010339 (далі Декларація) від'ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами перевірки встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст..198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, а саме завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2025 року на 962994,00 грн.
Вказані порушення відображені в акті № №4492/19-00-07-01/44672536 від 28.03.2025, на підставі якого відповідачем винесене спірне податкове повідомлення рішення про зменшення розміру бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2025 року на суму 962994,00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 240748,50 грн.
Зокрема, в ході перевірки встановлено наявність фінансово-господарських операцій ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» (код ЄДРПОУ 44672536) з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з придбання паливо-мастильних матеріалів, які, на думку контролюючого органу, не можуть вважатись реальними через: відсутність у ФОП ОСОБА_1 ліцензій на оптову торгівлю пальним та на зберігання пального; відсутність реєстрації чеків РРО по заправках на АЗС у с. Чистилів; неналежне оформлення лімітно-забірних карт та первинних документів.
Позивач вважає вказані висновки необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях вказує, що проведеною перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального. АЗС ФОП ОСОБА_1 , розташована в с. Чистилів Тернопільського району Тернопільської області, обладнана РРО «МАРІЯ -303АІ (заводський № ЗХ1991063015, ФН 3001109971). Тому постачання ПММ на цій АЗС контролюється РРО, фіскальний блок якого мав бути забезпечений зв'язком з ПРК (приладом обліку). Таким чином, реалізація палива на АЗС має здійснюватися із застосуванням зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи спеціалізованого РРО з роздрукуванням чеків установленої форми. РРО мають забезпечувати індикацію ціни нафтопродукту, кількості та загальної вартості виданої дози нафтопродукту.
ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» до перевірки не надало чеків РРО встановленої форми на заправлення автомобілів на АЗС ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Згідно системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ГУ ДПС у Тернопільській області не встановлено реєстрації чеків ФОП ОСОБА_1 на АЗС адресою Тернопільська область Тернопільський район с.Чистилів вул. Нова,1. (РРО «МАРІЯ -303АІ (заводський № ЗХ1991063015, ФН 3001109971) з кількістю відпущеного ПММ, що відповідало б кількості зазначеній у лімітно-забірних картах.
Надані лімітно-забірні карти, якими оформлено відпуск дизельного палива, не місять всіх реквізитів та не відповідають формі №16-НП, яка є додатком до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпалива та енергетики України, Мінекономіки України, Мінтрансу та зв'язку України, Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 р. № 281/171/578/155.
З огляду на вказане, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» за період з 01.12.2023 по 31.01.2025р., а тому вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 28.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 18.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2025 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлено актом від 28.03.2025 №4482/19-00-07-01/44672536 (далі - Акт перевірки).
Як слідує з Акта перевірки, перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації): встановлено її завищення на 965985 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації».
Оскільки було завищено на 54716 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації за січень 2025 року внаслідок врахування всупереч п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п. 198.3 і абзацу третьому п. 198.6 ст. 198 Кодексу при його визначенні сум ПДВ по операціях з «придбання» ПММ у ФОП ОСОБА_1 , за відсутності документального підтвердження факту придбання.
Також, було завищено на 2 887 204 грн показник у рядку 16.1 (колонка Б) Декларації (листопад 2024 року). Цьому передувало врахування 3 684 800 грн. сум ПДВ всупереч п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п. 198.3 і абзацу третьому п. 198.6 ст. 198 Кодексу у показниках рядків 10.1 і 17 (колонка Б) податкових декларацій з ПДВ за грудень 2023 року - жовтень 2024 року, сум ПДВ по операціях з «придбання» ПММ у ФОП ОСОБА_1 , за відсутності документального підтвердження факту придбання, що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 звітності з ПДВ за листопад 2024 року на 2610166грн. та занижено показник рядка 18 цієї декларації.
Перевіркою встановлено наявність фінансово-господарських операцій ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» (код ЄДРПОУ 44672536) з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який перебуває за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Тернопільській області, Тернопільська ДПІ. Основний вид діяльності: 47.30-РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ ПАЛЬНИМ; Юридична адреса: с. Чистилів вул. Ювілейна, 28/1 Тернопільський район, Тернопільська область.
Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку документування операцій з придбання дизельного пального ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» у ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 24 038 480 грн. в тому числі ПДВ 4 006 413 грн.
До перевірки представлено договір купівлі - продажу та відповідального зберігання нафтопродуктів №1/7 від 01.07.2022 року, де постачальник ФОП ОСОБА_1 , який діє на підстав свідоцтва про державну реєстрацію №654938 від 26.08.2008р., та покупець ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» в особі директора Томчишена Тараса Володимировича.
Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця упродовж строку дії та відповідно до умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору.
Пунктом 2.2. договору сторони узгоджують відвантаження кожної партії товару в усній формі або засобами електронного зв'язку, де зазначається асортимент, кількість, ціна та строки поставки відповідної партії товару.
Відповідно п.3.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної, при цьому фізичне відвантаження товару з резервуарів постачальника до постачальника до покупця не відбувається.
Згідно п.3.14. відвантаження товару зі зберігання від постачальника здійснюється з Тернопільська обл., Тернопільський р-н. с.Чистилів вул. Нова,1
Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено документування операцій з придбання дизельного палива ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» у ФОП ОСОБА_1 на підставі податкових накладних в яких відсутня відмітка, про те що вони є зведені. (Перелік наведено у Акті перевірки).
Станом на 01.12.2023 року заборгованість по розрахунках з ФОП ОСОБА_1 по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» Кт. 10025074 грн.
ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» (код ЄДРПОУ 44672536) в період з 01.12.2023р. по 31.01.2025р. здійснило оплату ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 32 102 100 грн.
Для проведення перевірки документи що засвідчують якість дизельного палива не надано.
Згідно баз даних ГУ ДПС, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.12.2023 по 30.01.2025 мав ліцензії виключно на роздрібну торгівлю пальним а саме ліцензії: реєстраційний №19040314202400100 від 25.07.2024 (місце здійснення торгівлі Тернопільска олб. Чортківський район м.Копиченці, вул. Шевченка,115), реєстраційний №19150314201900181 від 15.09.2023 (місце здійснення торгівлі Тернопільська область , Тернопільський район с.Чистилів, АЗС), реєстраційний №19120314202400095 від 09.07.2024. (місце здійснення торгівлі Тернопільська область Тернопільський район смт. Підволочиськ, вул. Незалежності ,19 АЗС), реєстраційний № 1914031402400096 від 09.07.2024 (місце здійснення торгівлі Тернопільська область, Тернопільський район, с.Плебанівка , вул. Князя Василька, 101 АЗС), реєстраційний №19160314201900178 від 14.11.2023 (місце здійснення торгівлі Тернопільська область, Чортківський район, с.Пробіжна АЗС), реєстраційний №19150314202400097 від 09.07.2024 (місце здійснення торгівлі Тернопільська область, Тернопільський район с.Чистилів, АЗС), реєстраційний №19160314202500002 від 12.02.2025 (місце здійснення торгівлі Тернопільська область , Тернопільський район с.Чистилів , АЗС).
В ході проведення перевірки ГУ ДПС у Тернопільській області звернулось до ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» з письмовим запитом від 21.03.2025 про надання копій документів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та наданням пояснень щодо того де і яким чином відбувався відпуск дизельного палива. ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» 25.03.2025 №25/03 надало відповідь на запит ГУ ДПС у Тернопільській області від 21.03.2025, де зазначило, що автомобілі ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» заправлялись на АЗС ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Відпуск дизельного палива відбувався з АЗС безпосередньо у бак автомобілів ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг». Після звірки обома сторонами господарського процесу і підписання лімітно забірної відомості ФОП ОСОБА_1 виписував видаткову накладну. Також до перевірки надані копії лімітно забірних карток на видачу ПММ які складав ФОП ОСОБА_1 за період з 01.12.2023 - 31.01.2025рр.
Перевіркою встановлено, що надані до перевірки лімітно-забірні карти на видачу ПММ де надавач ПММ ФОП ОСОБА_1 а отримувач ПММ ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» не відповідають формі №16-НП, відповідно є формою не встановленого взірця. В наданих документах відсутні дані щодо номеру подорожнього листа та не зазначена кількість відпущеного нафтопродукту словами, що не відповідає обов'язковим показникам форми №16-НП.
Також встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального. АЗС ФОП ОСОБА_1 , розташована в с. Чистилів Тернопільського району тернопільської області обладнана РРО «МАРІЯ -303АІ (заводський № ЗХ1991063015, ФН 3001109971). Таким чином, постачання ПММ на цій АЗС контролюється РРО, фіскальний блок якого мав бути забезпечений зв'язком з ПРК (приладом обліку).
ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» до перевірки не надало чеків РРО установленої форми, на заправлення автомобілів на АЗС ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Згідно системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ГУ ДПС у Тернопільській області не встановлено реєстрації чеків ФОП ОСОБА_1 на АЗС адресою Тернопільська область Тернопільський район с.Чистилів вул. Нова,1. (РРО «МАРІЯ -303АІ (заводський № ЗХ1991063015, ФН 3001109971) з кількістю відпущеного ПММ, що відповідало б кількості зазначеній у лімітно - забірних картах. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не здійснював оформлення відпуску ПММ через РРО на цій АЗС для ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» за період з 01.12.2023 по 31.01.2025р.
Таким чином, відсутній документ, який в момент «заправки» ТЗ на АЗС ідентифікує ціну ПММ, кількість та загальну вартість виданої дози ПММ.
Враховуючи вище викладене, проведеною перевіркою не підтверджено факт отримання дизельного пального ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» від ФОП ОСОБА_1 через АЗС, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 фактично дизельне паливо для ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» не поставляв. При складанні документа за операціями з заправлення ТЗ, які використовує ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» на АЗС ФОП ОСОБА_1 , що розташована в с. Чистилів Тернопільського району, які дійсно не відбулися, платником податків порушено норми частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. Такі документи (видаткова накладна) не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. При перенесенні даних цих документів до облікових регістрів платником податків порушено норми частини п'ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 Положення № 88, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186.
З огляду на зазначене, контролюючий орган дійшов висновку, що у ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» відсутні підстави для формування в обліку показників з податкового кредиту згідно з податковими накладними ФОП ОСОБА_1 та як наслідок порушено п. 198.1, п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» в порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст..198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, завищено податковий кредит по операціях з ФОП ОСОБА_1 всього в сумі 4006413 грн., в т.ч. за: грудень 2023 року - 608333 грн., лютий 2024 року - 144500 грн., квітень 2024 року - 765667грн., червень 2024 року - 490917 грн. , липень 2024 року - 149000 грн., серпень 2024 року - 853550 грн., вересень 2024 року - 425750 грн., жовтень 2024 року - 247083 грн., листопад 2024 року - 193230 грн., грудень 2024 року - 73667 грн., січень 2025 року - 54716 грн.
Перевіркою дотримання ТОВ «Томойл Лоджистік Енд Трейдінг» податкового законодавства при декларуванні за січень 2025 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст..198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 встановлено завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2025 року на 962 994 грн.
На підставі висновків Акту перевірки, 21.04.2025 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00052510701, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2025 року на суму 962 994,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 240 748,50 грн.
Не погоджуючись із такими висновками акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими-повідомленнями рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзаци перший та другий).
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, регламентовано статтею 200 ПК України.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно з пунктом 200.2. статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.7 статті 200 ПК України визначено платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
У пункті 102.5 статті 102 ПК України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що сума від'ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду і враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від'ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товарів/послуг його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) та звітному податкових періодах або до Державного бюджету України.
Крім того, з наведених вище приписів податкового законодавства слідує, що платники податку на додану вартість мають право на отримання бюджетного відшкодування за умови подання контролюючому органу у складі податкової декларації з ПДВ заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування за результатами перевірки платника.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду 06 лютого 2024 року у справі № 808/3301/17.
Водночас, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
За змістом положень пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Пункт 135.1 статті 135 ПК України закріплює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Пункти 5-7 П(С)БО 16 «Витрати» передбачають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов'язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у низці постанов, до прикладу (але не виключно) у постановах від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі №280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 6 травня 2020 року у справі №640/4687/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Судом встановлено, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій Позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_1 згідно з договором купівлі - продажу та відповідального зберігання нафтопродуктів №1/7 від 01.07.2022 року.
Верховний Суд у справі № 420/23460/21 вказав, що з метою дослідження фактичного виконання господарських операцій, з огляду на специфіку товару (нафтопродукти), необхідно проаналізувати, яким чином транспортувався товар (нафтопродукти) (зокрема, пункти навантаження та розвантаження), де зберігався, в тому числі наявність у контрагента та перевізника спеціальних ресурсів для виконання таких зобов'язань або залучення з цією метою третіх осіб, з урахуванням дотримання особливих умов зберігання, перевезення та обліку нафтопродуктів згідно з Інструкцією № 281/171/578/155 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Оцінка правовідносин Позивача та його контрагентів у цьому випадку (з огляду на явну специфічність обумовлених правочинами послуг), вимагає ретельної перевірки обставин їх реального здійснення. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами та чи є обґрунтованими доводи податкового органу.
Тому, аналізуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на специфіку господарських операції між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 згідно з договором купівлі - продажу та відповідального зберігання нафтопродуктів №1/7 від 01.07.2022 року, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, регламентовані Законом № 481/95-ВР.
За приписами статей 28, 29 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Як стверджує у заявах по суті справи позивач, предметом договору купівлі продажу договором купівлі - продажу та відповідального зберігання нафтопродуктів №1/7 від 01.07.2022 була саме оптова закупівля пального та його зберігання, що не заперечується відповідачем.
Разом з тим, в ході перевірки контролюючим органом встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на АЗС, що розташована в с. Чистилів Тернопільського району Тернопільської області.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
При цьому, пунктом 12 статті 9 вказаного Закону передбачено, що РРО не застосовуються, якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
З огляду на вказане, реалізація палива на АЗС має здійснюватися із застосуванням зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи спеціалізованого РРО з роздрукуванням чеків установленої форми. При цьому, РРО можуть не застосовуватись лише при відпуску оптових партій пального, розрахунки за які здійснено шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку на рахунок, або шляхом взаємозаліку, або пального, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, за умови, коли такий відпуск здійснюється з ємностей, спеціально призначених для зберігання та відпуску оптових партій пального.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 640/24788/19.
Позивачем в ході перевірки та судового розгляду справи не надало чеків РРО, установленої форми, на заправлення автомобілів на АЗС ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , як і не надано доказів відпуску позивачу пального саме з ємностей, спеціально призначених для зберігання та відпуску оптових партій пального.
Водночас, контролюючим органом встановлено, що АЗС ФОП ОСОБА_1 , розташована в с. Чистилів Тернопільського району тернопільської області, обладнана РРО «МАРІЯ -303АІ (заводський № ЗХ1991063015, ФН 3001109971). Тому постачання ПММ на цій АЗС контролюється РРО, фіскальний блок якого мав бути забезпечений зв'язком з ПРК (приладом обліку).
Згідно системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ГУ ДПС у Тернопільській області не встановлено реєстрації чеків ФОП ОСОБА_1 на АЗС адресою Тернопільська область Тернопільський район с.Чистилів вул. Нова,1. (РРО «МАРІЯ -303АІ (заводський № ЗХ1991063015, ФН 3001109971) з кількістю відпущеного ПММ, що відповідало б кількості зазначеній у лімітно-забірних картах.
Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпалива та енергетики України, Мінекономіки України, Мінтрансу та зв'язку України, Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281), встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів.
Згідно п.10.3.2.1. Інструкції № 281 відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомостях на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.
Судом встановлено, що надані до перевірки лімітно-забірні карти на видачу ПММ де надавач ПММ ФОП ОСОБА_1 , а отримувач ПММ ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» не відповідають формі №16- НП. В них відсутні дані щодо номеру подорожнього листа, залишку пального на початок та кінець звітного періоду, що не відповідає обов'язковим показникам форми №16-НП.
Відтак, враховуючи вказані обставини в їх сукупності, суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу щодо нереальності спірних постачань дизельного пального ТОВ «Томойл Лоджістік Енд Трейдінг» від ФОП ОСОБА_1 через АЗС, розташовану за адресою Тернопільська область Тернопільський район с.Чистилів вул. Нова,1, відповідно до договору купівлі - продажу та відповідального зберігання нафтопродуктів №1/7 від 01.07.2022 року.
Суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності в нього обов'язку перевіряти наявність у його контрагента спеціальних дозвільних документів (ліцензії, реєстрації РРО та ін) та щодо недоліків оформлених ним документів, оскільки «належна податкова обачність» при виборі платниками податків контрагентів це законна передумова отримання податкової вигоди, тому платники повинні дотримуватись принципу «належної обачності».
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду 01 травня 2024 року у справі № 420/23460/21.
У цій справі дефекти документів за спірними операціями поряд з відсутністю документів, які б мали супроводжувати оформлення спірних операцій постачання товару згідно з укладеним правочином, мали б створити обґрунтований сумнів платника й послугувати передумовою для вжиття заходів задля забезпечення доведення як перед контролюючим органом, так і у суді, реального характеру спірних господарських операцій та підтвердження правомірності отриманої податкової вигоди. Натомість, всупереч сталій та сформованій судовій практиці щодо дотримання добросовісним платником принципу «належної обачності» як при виборі контрагента, так і під час документального оформлення господарських операцій, позивачем таких заходів вжито не було.
З урахуванням досліджених судом матеріалів справи, особливостей зберігання та реалізації специфічного товару - нафтопродуктів та враховуючи наведені вище норми законодавства, суд доходить висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №00052510701 від 21.04.2025, якими зменшено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, а також застосовано штрафну санкцію.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд не встановив факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.
Судові витрати
Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ" до Головного управління ДПС у Тернопільській області відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМОЙЛ ЛОДЖІСТІК ЕНД ТРЕЙДІНГ" (місцезнаходження: вул. Медова, 18, поверх 2, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46008, код ЄДРПОУ 44672536);
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ 44143637).
Головуючий суддя Юзьків М.І.