Справа №2-а-985/10/1970
30 вересня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в особі судді Мартиць О.І. розглянувши заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в адміністративній справі за позовом Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області до ОСОБА_1 третя особа Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон
У провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2010 у справі №2-а-985/10/1970 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки с. Залав'є, Теребовлянського району, Тернопільської області до виконання зобов'язань покладених на неї рішенням суду.
10.09.2025 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухвалою суду від 12.09.2025 прийнято до розгляду заву представника ОСОБА_1 - адвоката Каліннікова Максима Олександровича про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Зобов'язано Теребовлянський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління у строк до 25 вересня 2025 року свої міркування щодо заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Теребовлянським відділом державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління станом на 30.09.2025 жодних заяв щодо скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в справі №2-а-985/10/1970 до суду не надходило.
При розгляді поданої заяви судом враховано наступне.
Згідно постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 у справі №2-а-985/10/1970 суд вирішив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, жительки с. Зеленче Теребовлянського району Тернопільської області до виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2024 року у справі №921/789/20 визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , завершено процедуру погашення боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 , звільнено боржника фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими ч.2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства.
Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом визнано погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.
Крім того, згідно листа Теребовлянського відділу державної виконавчої служби у Тернопільській області державним виконавцем 29.06.2017 року винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження.
На момент звернення із вказаною заявою до суду виконавче провадження відносно ОСОБА_1 не здійснюється. Реалізація майна та погашення вимог кредиторів проводиться виключно у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Відповідно до пункту 5 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі "Гочев проти Болгарії" "Gochev v. Bulgaria" від 26.1 1.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по- перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Оскільки виконавче провадження відносно ОСОБА_1 не здійснюється, процедуру погашення боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 завершено, звільнено боржника фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів за вимогами, передбаченими частини другої статті 134 Кодексу України з процедур банкрутства, реалізація майна та погашення вимог кредиторів проводиться виключно у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства, підстави для подальшого обмеження її у праві виїзду за межі України відсутні, а тому суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248 КАС України, суд
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жительки с. Зеленче Теребовлянського району Тернопільської області, яке встановлено Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 28.04.2010 у справі №2-а-985/10/1970 шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов'язань покладених на неї рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 30 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Мартиць О.І.