30 вересня 2025 року м. Рівне №460/14748/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.04.2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №121 від 30.04.2025 року (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини;
зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що в жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою постановки на військовий облік. За результатами військово-лікарської комісії було складено довідку ВЛК, згідно з якою ОСОБА_1 визнано не придатним до військової служби. Після цього ОСОБА_1 було видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 , у графі 7 якого здійснено запис - «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 ст.8А Пр.192 від 31.10.2022 року. Наказ МОУ 402 від 2008 року», а в графі 14 здійснено запис - «31.10.2022 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Крім того, відповідно до висновку лікаря-хірурга, який складено під час проходження ВЛК 28.10.2022 року, ОСОБА_1 , 1982 року народження на підставі статті 8а графи І Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби. Натомість, 29.04.2025 року під час перевірки військово-облікових документів, працівники ТЦК повідомили, що ОСОБА_1 не є виключеним з військового обліку, та під контролем працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 в примусовому порядку позивачем було пройдено ВЛК, за результатами якого, його визнано приданим до військової служби. 30.04.2025 року ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації. 30.04.2025 року наказом №121 командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 зараховано до особового складу військової частини. Позивач вважає дії відповідача 1 щодо його призову на військову службу під час мобілізації протиправними, як наслідок, на його думку, наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 21.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - залишено без руху.
Ухвалою суду від 28.08.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.09.2025 року від відповідача 1 до суду надійшов відзив, в якому відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 відповідно до приписів ч. 10 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі Положення №402). Відповідно до приписів п. 2.1 глави 2 розділу I Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання. Відповідно до п. 1.2 глави 1 розділу II Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду. Також зауважимо, що згідно даних ЄДРПВР протоколом засідання ВЛК від 31.10.2022 року №192/3400 позивач визнаний непридатним з виключенням з військового обліку за ст. 8а. Разом з тим, до наказу МОУ №402 було внесено ряд змін, зокрема: Наказом Міноборони України №490 від 18 серпня 2023 року - внесено зміни до Положення про ВЛК (Наказ №402), зокрема оновлено Розклад хвороб та актуалізовано статуси придатності. Ці зміни набули чинності з 25 серпня 2023 року. Наказом Міноборони України №262 від 27 квітня 2024 року - оновлено редакцію наказу №402. Ці зміни набули чинності з 4 травня 2024 року. Наказом №490, зокрема, повністю оновлено сам Розклад хвороб - список захворювань, станів здоров'я та фізичних вад, за якими ВЛК оцінює ступінь придатності до військової служби. Наказ МОУ №490 від 18.08.2023 істотно змінив Розклад хвороб, який є основним документом, що регламентує встановлення ступеня придатності до військової служби. Старі рішення ВЛК ґрунтувались на попередньому Розкладі хвороб, який втратив чинність після 25 серпня 2023 року. Тобто, правова підстава, на якій раніше визнавали особу непридатною, більше не чинна, а отже рішення ВЛК можуть бути юридично застарілими. У попередній редакції наказу №402 існували винятки: перелік статей Розкладу хвороб, за якими особа не могла бути визнана придатною навіть у воєнний час. Наказ №490 ці винятки скасував, а отже, тепер ті ж самі хвороби можуть не бути підставою для повної непридатності. Також, згідно з оновленнями до наказу МОУ №402, формулювання "непридатний з виключенням з військового обліку" більше не використовується. Натомість застосовується лише: "непридатний до військової служби" - без автоматичного виключення з обліку. Згідно з наказом МОУ №402, було запроваджено нову вимогу: будь-яке рішення ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає обов'язковому затвердженню регіональною (штатною) ВЛК. Це означає, що з серпня 2024 року районні ВЛК втратили повноваження самостійно приймати остаточні рішення про виключення з обліку. Рішення без затвердження - не набуває юридичної сили Якщо рішення ВЛК не було затверджене штатною ВЛК, воно не є чинним і не може бути підставою для внесення запису до ЄДРПВР, а також не створює правових наслідків (особа залишається військовозобов'язаною). Висновок ВЛК без погодження - це лише попередній медичний висновок, а не підстава для виключення з обліку. Тобто, навіть якщо ВЛК у минулому винесла рішення про виключення, чинна нормативна база не передбачає внесення такої формулювання до ЄДРПВР. Якщо особа була визнана непридатною у роках, коли діяла стара редакція, але ця норма скасована, то внесення відомостей про виключення з обліку на її підставі є юридично некоректним. Реєстр має містити лише актуальні та чинні підстави. Також, вказує, що відповідно до Наказу №402 рішення Військово-лікарської комісії (ВЛК) може бути скасовано або переглянуто якщо змінилися нормативно-правові акти, які регулюють порядок проходження ВЛК. З огляду на вищенаведене позивач був повторно направлений на медичний огляд ВЛК та протоколом №2025-0429-1138-2186-0 від 29.04.2025 року визнаний придатним до проходження служби в певних військових підрозділах, таких як логістика, охорона, зв'язок, навчальні центри, ТЦК СП або медичні підрозділи.
05.09.2025 року від відповідача 2 до суду надійшов відзив, в якому відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 , щодо скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.04.2025 обґрунтовуються тим, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову його на військову службу під час мобілізації є протиправним. Відповідно і наказ командира військової частини НОМЕР_1 , в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є незаконним, оскільки є похідним від наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дана позиція позивача є необґрунтованою, так як наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 і наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.04.2025 є актами індивідуальної дії. Інших правових підстав незаконності наказу командира військової частини НОМЕР_1 №121 від 30.04.2025 позивачем не зазначено. Сам факт порушення процедури призову на військову службу не є підставою для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №121 від 30.04.2025 та звільнення з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
16.09.2025 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Разом з тим, відповідно до висновку лікаря-хірурга, який складено під час проходження ВЛК 28.10.2022 року, ОСОБА_1 , 1982 року народження на підставі статті 8а графи І Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби.
У графі 7 тимчасового посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 №2438/22 від 31.10.2022 року здійснено запис - «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 ст.8А Пр.192 від 31.10.2022 року. Наказ МОУ 402 від 2008 року», а в графі 14 здійснено запис - «31.10.2022 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі ст. 8-А п.п.3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Поряд з цим, 29.04.2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №2025-0429-1138-2186-0 від 29.04.2025.
30.04.2025 позивач взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 та в той же день позивачу видано військовий квиток серії НОМЕР_3 .
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.04.2025 року позивача призвано на військову службу під час мобілізації та 30.04.2025 року його знято з військового обліку.
Також, матеріли справи містять поіменний список від 30.04.2025 року №01/4/2382, згідно з яким солдат ОСОБА_1 є придатним до військової служби у частинах забезпечення та рекомендований до проходження військової служби.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.04.2025 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 , водія-електрика апаратного відділення мобільних засобів вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 , з 30.04.2025 зараховано до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. за №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII).
Приписами ч.1 ст.1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до ч.10 ст.2 Закону №2232-XII, та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. за №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008р. за №1109/15800 (надалі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Приписами п.1.2 розділу І Положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України).
Відповідно до п.1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Положеннями п.2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Порядок проведення медичного огляду військовозобов'язаних врегульований пунктом 3 розділу ІІ Положення № 402.
Відповідно до п. 3.2 розділу ІІ Положення № 402 кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Згідно з п. 3.4 розділу ІІ Положення № перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Під час дії правового режиму воєнного стану ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші дослідження виконуються за показаннями.
Відповідно до п. 3.8 розділу ІІ Положення № 402 Постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу, зокрема: «Придатний до військової служби»; «Непридатний до військової служби», «Тимчасово непридатний до військової служби».
Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.
Отже, законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань.
Відповідно до п.20.1-20.2. розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.
Відповідно до п. 2.3.3. пункту 2.3 Положення № 402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Повноваження Центральної військово-лікарської комісії визначені 2.3.4. Положення № 402, серед яких, зокрема, право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов'язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Повноваження щодо прийняття постанов згідно з Положенням № 402, а також права контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК має і військово-лікарська комісія регіону (п. 2.4.5. Положення № 402).
З наведеного суд робить висновок, що дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті штатними ВЛК, можуть бути оскаржені ВЛК вищого рівня (ВЛК регіону) або ЦВЛК, які наділені, зокрема, повноваженнями перегляду оскаржуваної постанови ВЛК, прийняття рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивач не оскаржує порушення процедури медичного огляду та висновки комісії ВЛК щодо визначення ступеня придатності його до військової служби.
Щодо оскарження позивачем дій в частині порушення процедури призову (мобілізації) його на військову службу під час мобілізації та рішення щодо призову на військову службу за мобілізацією позивача, суд зазначає наступне.
Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) передбачені завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а саме: виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства (п. 8 Положення № 154).
Відповідно до п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них тощо.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону № 2232-XII, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Як встановлено судом з матеріалів справи, довідкою ВЛК № 2025-0429-1138-2186-0 від 29.04.2025, що долучена відповідачем 2 до відзиву, підтверджується, що 29.04.2024 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 було проведено медичний огляд солдата (запасу) ОСОБА_1 , в якій на підставі статті 8б, 52б графи II розкладу хвороб позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
На підставі складеної 29.04.2025 довідки №2025-0429-1138-2186-0 та визначення ступеня придатності позивача до військової служби та, зважаючи на відсутність в розпорядженні відповідача інформації про наявність обставин, які б давали позивачу право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відповідачем 1, в межах покладених на нього повноважень, правомірно прийнято наказ, яким позивача призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації та направлено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 .
Щодо позовних про визнання протиправним та скасування наказу командування військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , то суду слід зазначити наступне.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абз. 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що наказ, яким позивача призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації та наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.04.2025 (по стройовій частині) щодо зарахування позивача до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, є актами індивідуальної дії, тобто актами одноразового застосування, які станом на час вирішення справи вичерпали свою дію.
На переконання суду, після прийняття наказу № 121 від 30.04.2025 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII та Положенням № 1153/2008.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21).
Виходячи із зазначеної у вказаних судових рішеннях Верховного Суду правових висновків, суд зазначає, що скасування після їх реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.
Крім того, згідно з принципом процесуальної економії необхідно застосовувати такий спосіб захисту, який приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду, а також недопустимим є штучне подвоєння судового процесу (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.
Вказаний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, який відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації та наказ про зарахування до особового складу військової частини, як акти індивідуальної дії реалізовано їх застосуванням, а тому, їх оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування вказаних наказів не може привести до відновлення порушеного права.
Також, суд враховує правові висновки Верховного Суду від 05.02.2025 р. по справі №160/2592/23, в яких суд вказав, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Аналогічно, проведення медичного огляду позивача військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Суддя Д.П. Зозуля