з питань забезпечення позову
30 вересня 2025 року м. Рівне №460/17664/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.М. Дудар, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області
доВараської міської ради
провизнання протиправним та скасування рішення,
Вараська міська військова адміністрація Вараського району Рівненської області (далі - Вараська МВА, позивач) звернулася з позовом до Вараської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вараської міської ради від 24.09.2025 №3011-РР-VIII "Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік".
Одночасно з пред'явленням позову подано заяву про забезпечення позову, згідно з якою позивач просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом:
- зупинення дії рішення Вараської міської ради від 24.09.2025 №3011-РР-VIII "Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;
- заборони відповідачу в особі Вараської міської ради вчиняти певні дії, а саме - приймати рішення щодо внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, який затверджений наказом Вараської МВА №331 від 18.12.2024 "Про затвердження бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік" (зі змінами, внесеними наказами начальника МВА №340 від 24.12.2024, №345 від 25.12.2024, №19 від 16.01.2025, №23 від 27.01.2025, №46 від 28.02.2025, №72 від 24.03.2025, №75 від 24.03.2025, №86 від 03.04.2025, №121 від 16.04.2025, №127 від 24.04.2025, №167 від 16.05.2025, №256 від 30.05.2025, №369 від 19.06.2025, №468 від 18.07.2025, №493 від 24.07.2025, №504 від 30.07.2025, №506 від 04.08.2025, №510 від 07.08.2025, №522 від 18.08.2025, №529 від 01.09.2025) до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Заяву обґрунтовано тим, що утворення військової адміністрації населеного пункту тимчасово обмежує реалізацію місцевого самоврядування, оскільки з моменту її утворення до військової адміністрації переходять окремі повноваження органів місцевого самоврядування, визначені ч.2 ст.15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", серед яких складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету. Прийняття Вараською міською радою рішення про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік фактично створює ситуацію правової невизначеності, коли одночасно діють рішення двох суб'єктів владних повноважень про внесення змін до одного і того ж місцевого бюджету, що є неприпустимим в розрізі діючого бюджетного законодавства та в період дії правового режиму воєнного стану. Ці обставини вказують на небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам державного органу, утвореного Указом Президента України від 20.02.2024 №82/2024 - Вараської МВА, до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, оскільки невжиття судом заходів із забезпечення позову принесе збитки бюджету Вараської міської територіальної громади.
Від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про забезпечення позову, згідно з якими прохання Вараської МВА забезпечити позов шляхом встановлення заборони Вараській міській раді приймати рішення щодо внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік, тобто заборонити виконувати власні самоврядні повноваження, що передбачені Конституцією України та Законами України, не відповідає чинному законодавству, нічим не аргументоване, не передбачене КАС України та жодним чином не стосується предмету позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та заперечення на цю заяву, дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
За приписами ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Такий правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Суд зауважує, що інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Предметом спору у цій справі є рішення Вараської міської ради від 24.09.2025 №3011-РР-VIII "Про внесення змін до бюджету Вараської міської територіальної громади на 2025 рік", яким було внесено зміни до рішення про бюджет Вараської міської територіальної громади на 2025 рік.
Згідно з преамбулою, зазначене рішення відповідач прийняв, керуючись Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", беручи до уваги пропозиції головних розпорядників бюджетних коштів та з метою дотримання принципів бюджетної системи України.
Суд зазначає, що, обравши способом забезпечення позову зупинення дії оспорюваного рішення та заборону відповідачу приймати надалі рішення щодо внесення змін до бюджету територіальної громади, позивач фактично просить суд ухвалити рішення без розгляду справи по суті, без надання правової оцінки такого наказу та дій відповідача.
Застосування запропонованих заявником заходів забезпечення позову може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішень, дій чи бездіяльності відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Зазначені обставини можуть бути встановлені виключно під час розгляду по суті справи, предметом якого буде надання судом правової оцінки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, враховуючи вимоги КАС України, зміст заявлених позовних вимог у співставленні з заходами забезпечення позову, про які просить позивач, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Вараської міської військової адміністрації Вараського району Рівненської області про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено 30 вересня 2025 року.
Суддя О.М. Дудар