Справа № 161/16732/25
Провадження № 2-а/161/265/25
22 вересня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Мазура Д.Г.,
секретаря судового засідання Дручок О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАД № 519027 від 02.08.2025 про накладення адміністративного стягнення,
15 серпня 2025 скаржник ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із скаргою до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на постанову у справі про адміністративне правопорушення.
15 серпня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
27 серпня 2025 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків скарги разом з позовною заявою, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАД № 519027 від 02.08.2025 про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що постановою серії БАД № 519027 від 02.08.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126 КУпАП, ч.4 ст.126 КУпАП, ч.1 ст.121-3 КУпАП та з врахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.
Зі складеною постановою позивач не погоджується, вказує, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №161/13063/24 його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Попереднє правопорушення, за яке його було позбавлено прав, мало місце 02.07.2024. Таким чином, річний строк позбавлення права керування сплив 02.07.2025.
Нове інкриміноване йому правопорушення відбулося 02.08.2025, тобто через 31 день після завершення строку позбавлення. Позивач вважає, що на цю дату він вже не перебував у статусі особи, позбавленої права керування, а тому склад адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП є відсутнім.
На момент зупинки транспортного засобу у смартфоні позивача в офіційному державному застосунку «Дія» відображалося його чинне посвідчення водія (документ №ВНВ5036, категорії В, С), що було продемонстровано працівникам поліції.
Відповідно до Постанови КМУ №956 від 23.08.2021, електронне посвідчення водія у застосунку «Дія» є абсолютно рівнозначним фізичному пластиковому документу та підтверджує право особи на керування транспортним засобом.
Відображення чинного посвідчення в державному застосунку «Дія» прямо спростовує твердження інспектора про те, що позивач, нібито, був позбавлений права керування.
Щодо відсутності складу правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП позивач зазначає, що номерний знак «YORIK» є офіційно замовленим, оплаченим та зареєстрованим індивідуальним номерним знаком, що підтверджується наступними доказами: скріншот з офіційного «Кабінету водія», де відображена заявка №175819 від 06.04.2023 на виготовлення ІНЗ «YORIK» зі статусом «Готово». Квитанція NoKL14-EYU2-54EE-2 від 10.04.2023 про сплату 977,67 грн до Головного сервісного центру МВС за послугу виготовлення ІНЗ. В призначенні платежу чітко зазначено його прізвище та назва знаку: « ОСОБА_2 (YORIK)».
Таким чином, дії позивача повністю відповідають встановленій державою процедурі, а отже, склад адміністративного правопорушення за ст. 121-3 КУпАП відсутній.
Позивач просить скасувати постанову серії БАД № 519027 від 02.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, ч.4 ст.126 КУпАП, ч.1 ст.121-3 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.08.2025 у вищевказаній справі було відкрито провадження. Відповідачу визначено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
16 вересня 2025 на адресу суду надійшов відзив від представника Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказує, що 02.08.2025 патрульним екіпажем в складі поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Матвіїв Іваном Івановичем, при несенні служби у м. Луцьку о 01 год 20 хв в період дії комендантської години по вул. Теремнівська, 8 було виявлено водія, який керував транспортним засобом FORD MUSTANG д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом на підставі постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/13063/24 від 21.08.2024 року, а також без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також керував транспортним засобом з номерним знаком, який не належить даному транспортному засобу, чим порушив п. 2.9. «в», 2.1. «ґ» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».
Представник відповідача просила звернути увагу суду на ту обставину, що постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/13063/24 від 21.08.2024 року набрала законної сили 03.09.2024, за вчинене правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Таким чином, на момент вчинення адміністративного правопорушення 02.08.2025 позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, а саме до 03.09.2025. У задоволенні позову просить відмовити.
Представник відповідача до суду подала заяву про розгляд справи без її участі, заперечує проти задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.1 ст. 121-3, ч.ч. 1, 4 ст. 126 КУпАП.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з матеріалами справи на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано відеозапис, який на переконання суду є належним доказом у справі.
За правилами ч. 1 т. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Як згадувалось вище, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за керування транспортним засобом будучи позбавленим такого права керування.
Згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/13063/24 від 21.08.2024 громадянина ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік згідно з дати набрання законної сили постанови.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.08.2024 у справі №161/13063/24 набрала законної сили 03.09.2024.
Згідно з ч. 6 ст. 78 КУпАП, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Разом з цим, з дослідженого відеозапису та відзиву представника відповідача вбачається, що поліцейський взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Матвіїв І.І. на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови під час перевірки у позивача документів, встановив, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/13063/24 від 21.08.2024, яка набрала законної сили 03.09.2024, останнє не заперечувалось позивачем.
Відповідно до приписів ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 20 розділу Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затв. Постановою КМ України № 340 від 08.05.1993 (із відповідними змінами та доповненнями), позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.
Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний та практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.
Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
Повернення посвідчення водія (у тому числі отриманого вперше) особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснюється після закінчення строку позбавлення без складення іспитів.
Вилучені посвідчення водія зберігаються у територіальному сервісному центрі МВС за місцем проживання осіб, зазначеним у рішенні про позбавлення права на керування транспортними засобами.
Із змісту наведених норм слідує, що чинним законодавством чітко визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили постановою суду про позбавлення цього права.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, до моменту повернення посвідчення водія в установленому порядку особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом; будь-якого механізму отримання нових водійських прав законом не передбачено.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що на момент винесення оскаржуваної постанови позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, та не мав законних підстав керувати автомобілем.
Не заслуговують на увагу доводи про те, що на момент зупинки транспортного засобу у смартфоні позивача в застосунку «Дія» відображалося його посвідчення водія.
Водночас, як вбачається з диспозиції ч.1 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у такій формі: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Під час несення служби 02.08.2025 працівниками патрульної поліції було виявлено водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом FORD MUSTANG д.н.з. НОМЕР_1 без чинного полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 (г) ПДР України.
Переглянувши відеозаписи долучені до відзиву на позовну заяву можна переконатись, що вході розмови позивач повідомив, що у нього відсутній поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів. Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.
Забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перевірка наявності чинних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, на вимогу поліцейського водій механічного транспортного засобу повинен пред'явити для перевірки документи передбачені п. 2.1 ПДР України. При цьому, відповідні документи повинні знаходитись безпосередньо у розпорядженні водія (у транспортному засобі, яким водій керує). Виходячи з аналізу законодавства, посилання позивача про відсутність будь-яких правових підстав для зупинки транспортного засобу є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки відсутність страхового полісу (сертифікату) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів правопорушення є окремим самостійним складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Тобто, нормами вищенаведеного Закону, експлуатація транспортного засобу без чинного поліса страхування забороняється, а перевірка та контроль за наявністю чинних договорів страхування є обов'язком підрозділів Національної поліції.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у діях позивача ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, без чинного полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, у діях ОСОБА_1 суд вбачає наявність адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126 КУпАП, ч.4 ст.126 КУпАП.
Щодо доводів позивача про відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 -3 КУпАП, суд зазначає наступне.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що порядок замовлення та видачі індивідуального номерного знаку (ІН3) врегульовано Постановою КМУ №1081 від 11.11.2022. Номерний знак «YORIK» є офіційно замовленим, оплаченим та зареєстрованим індивідуальним номерним знаком (ІН3), що підтверджується наступними доказами: скріншот з офіційного «Кабінету водія», де відображена заявка №175819 від 06.04.2023 на виготовлення ІНЗ «YORIK» зі статусом «Готово». Квитанція NoKL14-EYU2-54EE-2 від 10.04.2023 про сплату 977,67 грн до Головного сервісного центру МВС за послугу виготовлення ІНЗ. В призначенні платежу чітко зазначено його прізвище та назва знаку: « ОСОБА_2 (YORIK)».
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, але він не надав жодних доказів законності й обґрунтованості притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 -3 КУпАП.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції України.
Зі змістуст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Отже, оцінюючи в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 -3 КУпАП в діянні позивача є недоведеними, оскаржувана постанова в цій частині не є законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Оскільки, постановою серії БАД № 519027 від 02.08.2025 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, ч.4 ст.126 КУпАП, ч.1 ст.121-3 КУпАП та, відповідно до ст. 36 КУпАП накладено стягнення в межах санкції ч. 4 ст. 126 КУпАП (більш серйозного правопорушення з числа вчинених), тому постанову в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення слід залишити без змін.
Згідно з ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на положенняст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є часткове скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Згідно ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, суд не вбачає підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,9,77,241-246,286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БАД №519027 від 02 серпня 2025 про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №519027 від 02 серпня 2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення в цій частині закрити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №519027 від 02 серпня 2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП, ч.4 ст. 126 КУпАП залишити без змін.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, місце знаходження: вул. Залізнична, 15, м. Луцьк, 43006, код ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур