30 вересня 2025 року м. Рівне №460/14826/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2017, 2018, 2019, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 на 1,11; з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2025 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2017, 2018, 2019, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 на 1,11; з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 31.07.2024 в реанімаційному відділенні закладу охорони здоров'я у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В обґрунтування позовних вимог стверджує, що з 01.04.2020 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року призначення пенсії 2017-2019 роки - 7763,17 грн. В липні 2025 року ним було з'ясовано, що відповідач всупереч положенням чинного законодавства здійснює індексацію пенсії у неналежному розмірі. Відповідач листом від 30.07.2025 на заяву позивача повідомив, що позивачу призначено пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки - 7763,17 грн, то підстав для індексації пенсії позивача шляхом збільшення на відповідні коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, яка врахована для призначення пенсії з 01.07.2021 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127, з 01.03.2022 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, з 01.03.2023 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 немає. З листа відповідача також слідує, що на виконання вимог вищевказаних постанов Уряду до пенсії позивача встановлено підвищення: з 01.07.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023. Окрім цього, із наданих відповідачем документів позивачем з'ясовано, що з березня 2024 року відповідач всупереч чинному законодавству змінив для розрахунку її пенсії - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року призначення пенсії 2017-2019 роки - 7763,17 грн, що враховувався при призначенні її - на показник за 2014-2016 роки - 3764,40 грн із коефіцієнтами її підвищення. Так, з березня 2024 року Пенсійним органом враховується для розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки 2014-2016 роки із коефіцієнтами підвищення, яка для призначення пенсії позивачу не враховувалась та не повинна була братись для розрахунку її пенсійної виплати. Водночас, на переконання позивача саме середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року призначення пенсії 2017-2019 роки - 7763,17 грн повинна була індексуватись відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на відповідні затверджені Урядом коефіцієнти підвищення з 01.03.2021 на 1,11; з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115. Крім того, позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не зараховано період трудової діяльності з 01.01.2004 по 31.07.2024 до його страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на викладене, вважає дії відповідача протиправними та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини, встановлені судом:
ОСОБА_1 з 01.04.2020 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року призначення пенсії 2017-2019 роки - 7763,17 грн.
В липні 2025 року ним було з'ясовано, що відповідач всупереч положенням чинного законодавства здійснює індексацію пенсії у неналежному розмірі, у зв'язку з чим він звернувся через представника до пенсійного органу з заявою про нарахування та виплату пенсію у належному розмірі.
Листом від 30.07.2025 №1700-0202-8/56724 відповідач повідомив, що на виконання вимог постанов Уряду №127, №118, №168 до пенсії позивача встановлено підвищення: з 01.07.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 у відповідних розмірах. Також в листі зазначено, що з березня 2024 року відповідач змінив для розрахунку його пенсії - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року призначення пенсії 2017-2019 роки - 7763,17 грн, що враховувався при призначенні її пенсії - на показник за 2014-2016 роки 3764,40 грн із коефіцієнтами її підвищення (2021-2025 років). Також зауважив, що період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.07.2024 зараховано в календарному обчисленні.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з приписами ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов'язковий характер індексації визначається ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» №2040-ІХ, яким ч.5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було викладено в новій редакції.
Так, ч.5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Преамбулою названого Закону України закріплено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.
Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
20.02.2019 з метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).
Згідно з п.5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = (((ЗСЦ+ЗСЗ ) х 50% ) / 100%) + 1%,
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою: ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22.02.2021 № 127 установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118) з 01 березня 2022 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Пунктом 3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У свою чергу пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації пункту 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185, установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»: установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови).
Отже, індексація пенсій у подальшому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року № 127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25.02.2025 №209 проводиться згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.
Таким чином, положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами ч.2 ст.42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб'єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов'язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов'язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв'язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Отже, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 п.5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
В іншому випадку, відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію якості закону.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2025 роках згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року № 251, «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року № 127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25.02.2025 №209.
Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положень п.5 Порядку № 124, є протиправним.
З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.
Встановлені судом обставини в їх сукупності дають підстави для висновку, що відповідач не здійснюючи індексацію пенсії позивача на підставі ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити позивачу за період з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням індексації із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки, та які враховуються для обчислення пенсії, у розмірах 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та з 01.03.2025 на коефіцієнти 1,11, 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.
Щодо вимог в частині зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 31.07.2024 в подвійному розмірі, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV закріплено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 60 Закону №1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986 року, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології- реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.
При цьому згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» затверджено рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, згідно яких для виконання завдань, які стоять перед службою анестезіології, в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток організується анестезіологічна група.
При наявності в лікарні чи пологовому будинку 75 ліжок хірургічного профілю, а в центральній районній лікарні та онкологічного диспансеру - 50 ліжок хірургічного профілю, встановлюється не менше однієї посади лікаря-анестезіолога.
В лікарнях, які надають екстрену цілодобову медичну допомогу з числом ліжок хірургічного профілю не менше 200, в дитячих лікарнях - не менше 150, додатково встановлюється 3,75 посади лікарів-анестезіологів.
Таким чином робота лікарем анестезіологом-реаніматологом у відділеннях лікарень також прирівняна до роботи в реанімаційних відділеннях.
Слід відмітити, що у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
Крім іншого, відповідно до листа-роз'яснення Пенсійного фонду України № 3544-03 (копія додається), у якому зазначено: «При вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2002 р».
Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.10.1997 № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення» (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Керуючись вищезазначеним до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону №1788-ХІІ зараховуються періоди роботи у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997 року № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до записів трудових книжок позивача:
Запис №13 від 07.08.1989 - прийнятий на посаду лікаря-анестезіолога реаніматолога реанімаційного відділення в Рівненську обласну лікарню імені 50-ти річчя СРСР (наказ від 01.08.1989 №177-л);
Запис №14 - відділення реанімації перейменовано на відділення анестезіології та інтенсивної терапії (наказ від 18.11.1992 №204);
Запис №15 - назву посади лікаря-анестезіолога-реаніматолога змінено на посаду лікаря-анестезіолога (наказ від 31.01.2007 №26-ос);
Запис №16 - назву Рівненська обласна клінічна лікарня змінено на комунальний заклад «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради (наказ від 29.12.2012 №149-од/1);
Запис №17 - назву закладу змінено з 14.09.2018 на комунальне підприємство «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради (наказ від 14.09.2018 №88-ОД);
Запис №18 - з 15.06.2021 назву підприємства змінено на комунальне підприємство «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради (наказ від 07.06.2021 №64-ОД/2);
Запис №19 від 01.12.2021 - переміщено за ч. 2 ст. 32 КЗпП України на посаду лікаря-анестезіолога чергового відділення пульмонології (наказ від 29.11.2021 №210-ос/6);
Запис №20 від 01.01.2022 - переміщено за ч. 2 ст. 32 КЗпП України на посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії (наказ від 28.12.2021 №227-ос/4).
Запис про звільнення відсутній.
Згідно форми РС - право, доданої до позовної заяви, спірний період позивачу зараховано у календарному обчисленні.
Поряд з цим, підсумовуючи наведене та зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано вимогу статті 60 Закону №1788-ХІІ, оскільки період трудової діяльності позивача з 01.01.2004 по 30.11.2021, з 01.01.2022 по 31.07.2024 не зараховано до страхового стажу останнього у подвійному розмірі.
Період роботи позивача з 01.12.2021 по 31.12.2021 зарахуванню у подвійному розмірі не підлягає, оскільки позивач працював у відділенні пульмонології, що не передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на викладене, суд зазначає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2017, 2018, 2019, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 на 1,11; з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115 та не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 по 30.11.2021, з 01.01.2022 по 31.07.2024; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2025 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2017, 2018, 2019, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 на 1,11; з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 30.11.2021, з 01.01.2022 по 31.07.2024 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи частково довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 968,96грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2017, 2018, 2019, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 на 1,11; з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115 та не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 по 30.11.2021, з 01.01.2022 по 31.07.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2025 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2017, 2018, 2019, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2021 на 1,11; з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 30.11.2021, з 01.01.2022 по 31.07.2024 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 968,96грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень, 96 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Т.О. Комшелюк