30 вересня 2025 року м. Рівне №460/13152/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2024 № 431-ОС у частині, що стосується продовження дії контракту старшого сержанта ОСОБА_1 (П-050375) понад встановлені строки, з 16 липня 2024 року на період дії воєнного стану; 2) зобов'язати начальника Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16 червня 2025 року, виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та видати наказ про його звільнення з військової служби відповідно до підпункту "ж" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у відповідача на підставі контракту, укладеному 22.05.2023 строком на один рік до 15.07.2024. 16.06.2025 ним було подано рапорт про звільнення з військової служби внаслідок закінчення строку служби згідно з контрактом. Листом від 20.06.2025 відповідач повідомив про відсутність підстав для звільнення та відмову у задоволенні рапорту, мотивовану тим, що наказом від 17.05.2024 № 380-ОС строк дії контракту продовжено з 16.07.2024 понад встановлений строк на період дії воєнного стану. Таку відмову та наказ про продовження дії контракту позивач вважає протиправними, оскільки про продовження строку його не повідомляли, із відповідним наказом не ознайомили. Відповідач всупереч п.4 типового контракту, що передбачає внесення змін та доповнень тільки за згодою сторін, змінив його умови в односторонньому порядку. Просить позов задовольнити повністю.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти вимог і вказує, що діяв відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України лише в межах своїх повноважень на підставі та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України. За правилами абзаців 2 і 3 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній як на дату прийняття наказу від 02.05.2024 про продовження позивачу військової служби за новим контрактом з 16 липня 2024, так і подання ним рапорту від 01 травня 2024 про продовження служби за новим контрактом терміном на один рік), що відповідає нормам абзаців 2 і 4 п. 2 ч. 8 ст. 23 Закону (у редакції, чинній на час звернення позивача з рапортом від 01 травня 2024), під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону. Пунктом 41 Положення встановлено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період, визначений пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону. Прийняття наказу від 17.05.2024 № 431-ОС було зумовлено необхідністю приведення наказу від 02.05.2024 № 380-ОС у відповідність до норми абзаців 2, 3 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ. З огляду на викладене, у позивача відсутні підстави для звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач подав відповідь на відзив в якій відхиляє доводи відзиву з тотожних змісту позову підстав.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив в якому підтримує позицію, викладену у відзиві з тих же підстав.
Позовна заява надійшла до суду 31.07.2025.
Ухвалою суду від 31.07.2025 позивачу відмовлено в забезпеченні позову.
Ухвалою суду від 06.08.2025 позов залишений без руху.
Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно витягу з ЄДРПОУ, найменування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України - Військова частина НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу 22.05.2023, який набрав чинності 16.07.2023.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.05.2023 №341-ОС позивача зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення з 16.07.2023.
01.05.2024 позивачем поданий рапорт про продовження контракту на один рік з 16.07.2024.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.05.2024 № 380-ОС старшому сержанту ОСОБА_2 продовжено військову службу за новим контактом строком на 1 (один) рік з 16 липня 2024 року.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 № 431-ОС внесено зміни в пункт наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.05.2024 № 380-ОС щодо продовження військової служби за новим контрактом та викладено в такій редакції: «ПРОДОВЖИТИ ДІЮ КОНТРАКТУ ПОНАД ВСТАНОВЛЕНІ СТРОКИ: 66.7. Старшому сержанту ОСОБА_3 (П-050375), інспектору прикордонної служби 2 категорії - черговому відділення чергових чотирнадцятої прикордонної застава (з місцем дислокації н. п. «П…») ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації н. п. «В…»), з 16 липня 2024 року на період дії воєнного стану.».
16.06.2025 позивач подав рапорт на ім'я начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про звільнення його з військової служби на підставі п. п. «ж» п.3 ч.5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ внаслідок закінчення строку служби за контрактом, укладеним під час дії воєнного стану.
Листом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України прикордонного загону ДПС 20.06.2025 у звільненні відмовлено за відсутністю підстав, оскільки строк дії контракту був продовжений і не закінчився.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відносини між сторонами регулюються Законом України ««Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232- ХІІ» та підзаконними актами, зокрема Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, яким затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Стаття 26 Закону № 2232 визначає підстави звільнення з військової служби, в тому числі у зв'язку із закінченням строків контракту.
Так, відповідно до п.2) ч. 9 ст. 23 Закону № 2232 (у редакції, чинній станом на час видання наказу від 17.05.2024 № 431-ОС) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:
на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону;
до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;
на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
В особливий період, крім періодів мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п.20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.
Відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232 (у редакції, чинній станом на час подання позивачем 16.06.2025 рапорту про звільнення), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Отже з вищенаведених норм закону вбачається, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232 виникає після закінчення контракту, укладеного під час дії воєнного стану, тобто у спірному випадку після закінчення контракту, тобто з моменту припинення воєнного стану.
На момент подачі рапорту про звільнення строк дії контракту не закінчився, а був продовжений у порядку, встановленому законом. Отже у відповідача не було підстав для звільнення позивача зі служби.
Суд не приймає до уваги доводи позивача, що відповідач не надав доказів про ознайомлення його з наказом, яким продовжено строк дії контракту на період воєнного часу, позаяк ця обставина не впливає на чинність наказу і норми закону, якою передбачено в імперативному порядку продовження контракту на період дії воєнного стану, що виключає звільнення з військової служби до його припинення.
Щодо спірного наказу в частині продовження контракту на період дії воєнного стану суд вважає необхідним зазначити, що, виходячи з положень п.2 ч.9 ст.23 Закону № 2232, цей наказ у цій частині є правомірним, оскільки на день його прийняття (17.05.2024) норма закону передбачала саме такий строк продовження контракту.
Крім того, в п.1 Контрактів, підписаних позивачем 22.05.2023 та 02.05.2024, вказано, що ОСОБА_1 добровільно вступає на військову службу за контрактом і бере на себе зобов'язання протягом дії Контракту, а в разі настання особливого періоду понад установлений в контракті строк проходити військову службу на посадах осіб сержантського та старшинського складу.
Водночас суд зауважує, що відповідач, продовжуючи контракт із позивачем шляхом укладення нового контракту від 02.05.2024 строком на один рік, діяв всупереч вимогам закону, позаяк у даному періоді діяв воєнний стан і для продовження дії контракту слід було керуватися нормами п.2 ч.9 ст.23 Закону № 2232.
Разом з тим, з метою приведення у відповідність наказу від 02.05.2024 № 380-ОС до норми п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону № 2232, ним було видано наказ від 17.05.2024 № 431-ОС, яким внесено зміни до наказу від 02.05.2024 № 380-ОС, а саме дія контракту продовжена понад встановлені строки на період дії воєнного стану, що відповідає вимогам чинного законодавства. Тобто, відповідач привівши наказ у відповідність до вимог чинного законодавства, виправив своє порушення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем доведено правомірність спірного наказу і підстави для його скасування відсутні.
Також суд наголошує, що надаючи оцінку всім іншим доводам представника позивача, приймає до уваги рішення ЄСПЛ у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «… хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що покладені в основу спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторони, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що в ході розгляду справи позивач не довів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, натомість доводи відповідача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, тому позов не підлягає до задоволення.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Суддя Т.О. Комшелюк