Справа № 640/26370/20
29 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в м. Києві, як відокремленого підрозділу Держаної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в м.Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 12.10.2020 року №0512103310 в частині застосування штрафу у сумі 2 716,90 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в податковому органі як фізична особа-підприємець, та своєчасно здійснює сплату єдиного податку до бюджету. Разом з тим, йому надійшло податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 12.10.2020 року №0512103310 в частині застосування до нього штрафу у розмірі 50% за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 2 716,90 грн.
Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято необґрунтовано, без врахування фактичних обставин, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2020 року у справі №640/26370/20 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
27.11.2020 року від представника Головного управління ДПС в м. Києві до суду надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 22-25), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що на підставі аналізу даних в ІКП позивача по платежу «єдиний податок» перевіркою встановлено, що у зв'язку з відсутністю сплати авансового внеску за січень 2017 року виник борг, який у подальшому за періоди серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року та січень, лютий, березень, квітень, травень погашався за рахунок сплати єдиного податку за наступні періоди та виникав новий згідно з календарною черговістю його виникнення відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України. Борг погашено 11.05.2018 року. Зазначені обставини свідчать про порушення позивачем вимог п.295.1 ст.295 ПК України щодо несвоєчасної сплати грошового зобов'язання з єдиного податку на загальну суму 5 433,80 грн., що призвело до нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 716,90 грн. відповідно до вимог п. 122.1 ст.122 ПК України.
30.11.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 47), з якої вбачається, що позивач не погоджується із висновками податкового органу, викладеними у відзиві, та зазначає, що авансовий платіж за січень був сплачений вчасно, а саме 04.01.2017 року, що підтверджується відповідною випискою із банку. Щодо посилань податкового органу на факт погашення боргу 11.05.2018 року, то позивач зазначив, що такого боргу не існувало. При переході на загальну систему оподаткування податковим інспектором було виявлено, що платежі по єдиному податку за вересень 2017 року та за грудень 2017 року помилково були занесені до чужої карточки єдиного податку. 11.05.2018 року до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві позивачем було подано заяву про зарахування сплачених платежів по єдиному податку за вересень та грудень 2017 року до карточки єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, адміністративну справу №640/26370/20 було направлено для подальшого розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, адміністративна справа №640/26370/20 була передана судді Білостоцькому О.В.
Ухвалою суду адміністративну справу №640/26370/20 було прийнято до розгляду та вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою суду було замінено позивача у справі №640/26370/20 з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Держаної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд у справі встановив наступне.
ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в Головному управлінні ДПС в м. Києві, та з 29.05.2009 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Починаючи з 01.06.2009 року по 01.04.2018 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.
За заявою позивача про застосування спрощеної системи оподаткування (ІІ група), зокрема, але не виключно, з січня 2017 здійснювалось нарахування авансових внесків по єдиному податку по термінах сплати щомісяця не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, а саме у 2017 році - по 640 грн., а 2018 році - 744,60 грн.
Разом з тим, Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за 2017-2020 роки, внаслідок чого було складено акт від 19.08.2020 року №16769/26-15-33-16-11/ НОМЕР_1 (далі - акт). В акті зазначено, що в результаті перевірки встановлено порушення позивачем термінів сплати авансових внесків по єдиному податку протягом строків, визначених п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України.
Внаслідок вищевказаного, Головним управлінням ДПС у м. Києві було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.10.2020 року №0512103310, яким за несплату фізичною особою авансових внесків єдиного податку в сумі 5433,80 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50%, що складає 2716,90 грн.
Згідно наданого до вищевказаного ППР розрахунку штрафних санкцій за прострочення граничних строків сплати авансових внесків єдиного податку, вбачається, що 20.01.2018 року, 20.02.2018 року, 20.03.2018 року від суми несплаченого авансового внеску у розмірі 744,60 грн. та 20.08.2018 року, 20.09.2017 року, 20.10.2017 року, 20.11.2017 року, 20.12.2017 року від суми несплаченого авансового внеску у розмірі 640,00 грн. нараховувалось по 50% штрафу, що склало загалом 2 716,90 грн. за період 2018 року.
Разом з тим, позивач стверджує, що своєчасно сплачував авансові внески єдиного податку, зокрема:
04.01.2017 року - сплатив 640,00 грн. згідно виписки банку від 05.01.2017 року;
29.08.2017 року - сплатив 960,00 грн. згідно платіжного доручення №82 від 16.03.2017 року;
22.09.2017 року - сплатив 960,00 грн. згідно квитанції №ps207 від 22.09.2017 року;
12.10.2017 року - сплатив 640,00 грн. згідно квитанції №ps13 від 12.10.2017 року;
17.11.2017 року - сплатив 640,00 грн. згідно квитанції №ps288 від 17.11.2017 року;
14.12.2017 року - сплатив 640,00 грн. згідно квитанції №ps11 від 14.12.2017 року;
16.01.2018 року - сплатив 744,60 грн. згідно квитанції №ps44 від 16.01.2018 року;
15.02.2018 року - сплатив 744,60 грн. згідно квитанції №ps66 від 15.02.2018 року;
16.03.2018 року - сплатив 744,60 грн. згідно квитанції №ps448 від 16.03.2018 року.
Позивач зазначив, що у серпні та вересня 2017 року єдиний податок було сплачено після 20 числа відповідних місяців, а тому ним було сплачено по 960,00 грн., з розрахунку 640,00 грн. + 320,00 грн. (50% від несвоєчасної сплати авансового внеску єдиного податку).
Крім того позивач акцентував увагу на тому, що у нього не існувало податкового боргу станом на травень 2018 року. При переході на загальну систему оподаткування податковим інспектором було виявлено, що платежі по єдиному податку за вересень 2017 року та за грудень 2017 року помилково були занесені до чужої карточки єдиного податку. Внаслідок вказаного, 11.05.2018 року до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві позивачем було подано заяву про зарахування до карточки «єдиний податок» платежі по єдиному податку за вересень 2017 року в сумі 960 грн., сплаченого 22.09.2017 року, та за грудень 2017 року в сумі 640 грн., сплаченого 14.12.2017 року.
Факт незарахування вказаних платежів саме до карточки «єдиний податок» ФОП ОСОБА_1 підтверджується інтегрованою карткою платника податків за період вересня та грудня 2017 року.
Вважаючи, що у нього був відсутній податковий борг з огляду на своєчасність внесення необхідних платежів по єдиному податку, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом задля скасування податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Дослідивши зміст адміністративного позову, відзив Головного управління ДПС в м. Києві, а також наданих до суду письмових доказів у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України) (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Главою 1 розділу XIV ПК України передбачено особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПК України).
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 ПК України.
Так відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п. 293.1 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно п.295.1 ст.295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
За п.295.2 ст.295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Згідно п.295.6 ст.295 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 300.1 статті 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до Податкового кодексу України за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
За п.122.1 ст.122 ПК України несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Як було встановлено судом, Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку позивачем, внаслідок чого було встановлено порушення останнім термінів сплати авансових внесків по єдиному податку протягом строків, визначених п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України. Внаслідок вищевказаного, Головним управлінням ДПС у м. Києві було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.10.2020 року №0512103310, яким за несплату фізичною особою авансових внесків єдиного податку в сумі 5 433,80 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50%, що складає 2 716,90 грн.
Камеральною перевіркою встановлено, що 20.01.2018 року, 20.02.2018 року, 20.03.2018 року від суми несплаченого авансового внеску у розмірі 744,60 грн. та 20.08.2018 року, 20.09.2017 року, 20.10.2017 року, 20.11.2017 року, 20.12.2017 року від суми несплаченого авансового внеску у розмірі 640,00 грн. контролюючим органом нараховувалось по 50% штрафу, що склало загалом 2 716,90 грн.
З інтегрованої картки платника податків вбачається, що штрафні санкції позивачу почали нараховуватися з 20.08.2017 року.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач 29.08.2017 року сплатив 960,00 грн. згідно платіжного доручення №82 від 16.03.2017 року; 22.09.2017 року сплатив 960,00 грн. згідно квитанції №ps207 від 22.09.2017 року; 12.10.2017 року сплатив 640,00 грн. згідно квитанції №ps13 від 12.10.2017 року; 17.11.2017 року сплатив 640,00 грн. згідно квитанції №ps288 від 17.11.2017 року; 14.12.2017 року сплатив 640,00 грн. згідно квитанції №ps11 від 14.12.2017 року; 16.01.2018 року сплатив 744,60 грн. згідно квитанції №ps44 від 16.01.2018 року; 15.02.2018 року сплатив 744,60 грн. згідно квитанції №ps66 від 15.02.2018 року; 16.03.2018 року - сплатив 744,60 грн. згідно квитанції №ps448 від 16.03.2018 року.
Крім того, позивач визнав, що у серпні та вересні 2017 року єдиний податок було сплачено після 20 числа відповідних місяців, а тому ним було сплачено по 960,00 грн., з розрахунку 640,00 грн. + 320,00 грн. (50% від несвоєчасної сплати авансового внеску єдиного податку).
Суд критично ставиться до посилань сторони відповідача на те, що податковий борг у позивача виник з січня 2017 року через відсутність сплати авансового внеску, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем 04.01.2017 року було сплачено 640,00 грн. згідно виписки банку від 05.01.2017 року.
Крім того, суд враховує те, що представником відповідача за час розгляду справи не було спростовано того факту, що платежі позивача по єдиному податку за вересень 2017 року та за грудень 2017 року помилково були занесені до чужої карточки єдиного податку. Внаслідок вказаного, 11.05.2018 року до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві позивачем було подано заяву про зарахування до карточки «єдиний податок» платежі по єдиному податку за вересень 2017 року в сумі 960 грн., сплаченого 22.09.2017 року, та за грудень 2017 року в сумі 640 грн., сплаченого 14.12.2017 року.
Вищевказані обставини свідчать про те, що у позивача як платника податків не існувало податкового боргу зі сплати єдиного податку за періоди серпня-грудня 2017 року та січня-травня 2018 року, а тому були відсутні підстави для погашення боргу за рахунок сплати єдиного податку за наступні періоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що податковий орган за час розгляду справи не довів обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.10.2020 року №0512103310 в частині застосування штрафу до позивача у сумі 2 716,90 грн. за порушення строку сплати єдиного податку з фізичних осіб, а тому суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в м. Києві.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Головного управління ДПС в м. Києві суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в м. Києві, як відокремленого підрозділу Держаної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в м. Києві від 12.10.2020 року №0512103310.
Стягнути з Головного управління ДПС в м. Києві, як відокремленого підрозділу Держаної податкової служби України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840,80 грн.
Відповідно до абз. 6 п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ від 13.12.2022 року рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Суддя О.В. Білостоцький