Справа № 420/11725/24
29 вересня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної установи "Північна виправна колонія (№90)" (далі- відповідач, ДУ "Північна виправна колонія (№90)"), у якому, просить:
- визнати протиправною відмову Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» щодо здійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1 розмірів посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливі умови служби та премії за періоди: з січня по грудень 2020 року, застосовуючи при їх перерахунку і виплаті розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; з січня по грудень 2021 року, застосовуючи при їх перерахунку і виплаті розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; з січня по березень 2022 року, застосовуючи при їх перерахунку і виплаті розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року.
- стягнути з Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» на користь ОСОБА_1 не доплачені їй з січня 2020 року по березень 2022 року: 36 160,00 грн посадового окладу, 9 300,00 грн окладу за звання, 22 730,00 грн надбавки за вислугу років, 4 407,00 грн надбавки за особливі умови служби, 40 857,00 грн премії, а всього стягнути 113 454,00 грн із урахуванням одночасної виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою суду від 22.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом. (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України)
Як встановлено судом, 07.05.2024 р. представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтовано тим, що грошове забезпечення Позивачці виплачувалось кожного місяця за період проходження служби, охоплюючи спірний період з січня 2020 року по день звільнення (15.03.2022 року), а отже, про його отримання в меншому розмірі, ніж передбачено законом, Позивачка повинна була дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір та методику обчислення свого грошового забезпечення. З урахуванням викладеного, Позивачка повинна була дізнався про порушення свого права з 30.01.2020, при цьому, Позивачка звернувся до суду 16.04.2024 року з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
Вирішуючи клопотання представника відповідача, з урахуванням вказаних доводів щодо пропуску строку звернення до суду, суд вказує про таке.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу
Як встановлено судом спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного позивачу грошового забезпечення за період проходження ним служби у відповідача у період з 02.07.2020 по 15.03.2023 р.
Водночас Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
З огляду на вказане суд вважає помилковою позицією представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.
У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
Як вбачається з матеріалів позову, позивач звернувся до суду з даним позовом після звільнення зі служби (15.03.2022 року) з підстав не нарахування та невиплати йому грошового забезпечення за період з 02.07.2020 року по 15.03.2022 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік.
Відтак до спірних правовідносин у цій справі належить застосовувати норми статті 233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 р., якою передбачено право особи звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, судом не встановлено порушення позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП, в редакції яка поширюється на події, які мали місце до 19.07.2022 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 122, 123, 183, 243, 248, 250 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволені клопотання представника Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» про залишення позову без розгляду.
Копію ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна