29 вересня 2025 року м. Львівсправа № 380/11356/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01 березня 2025 року пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нараховувати та виплачувати з 01 березня 2025 року пенсію ОСОБА_1 у розмірі 77% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 березня 2025 року по день проведення перерахунку;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що з 01 березня 2025 року відповідач здійснив перерахунок його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209, проте обмежив пенсійну виплату максимальним розміром. Зазначену поведінку відповідача позивач уважає протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. А тому внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі собою не створюють підстав для такого обмеження. Тому підстави для обмеження пенсійної виплати позивача з 01 березня 2025 року максимальним розміром у відповідача були відсутні.
З огляду на наведене позов просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відзначає, що з 01 березня 2025 року позивачу перераховано пенсію, така виплачується відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та становить 23610,00 грн, зокрема індексація відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 - 1500,00 грн та щомісячна доплата згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 - 2000,00 грн. Отже, пенсія позивачу перерахована та виплачується відповідно до вимог законодавства.
З огляду на наведене у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Основний розмір пенсії становить 77% сум грошового забезпечення.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 відповідач з 01 березня 2025 року здійснив перерахунок (проіндексував) пенсію позивача, сума індексації пенсії становить 1500,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) після проведеного перерахунку становить 25689,59 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Листом, копія якого міститься в матеріалах справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило представника позивача, зокрема про те, що відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії до виплати з урахуванням статті 43 вказаного Закону становить 23610,00 грн (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії з 01 березня 2025 року після її перерахунку на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 максимальним розміром, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду в цій справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача з 01 березня 2025 року максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668 внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, яку викладено в редакції Закону № 3668, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Водночас Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668.
Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Одночасно з цим положення статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто була наявна колізія між Законом № 2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668 - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Водночас суд ураховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Вказав, що приписи статті 2 Закону № 3668, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, норма Закону № 3668, якою встановлений максимальний розмір пенсії, та який поширював свою дію на Закон № 2262, втратила чинність з 12 квітня 2023 року (через шість місяців з дня ухвалення вказаного вище рішення Конституційного суду України).
З огляду на наведене суд резюмує, що станом на момент перерахунку пенсії позивача (01 березня 2025 року) у законодавстві України відсутня норма, яка обмежувала б пенсію позивача максимальним розміром.
За цих обставин суд доходить висновку про протиправність поведінки відповідача щодо обмеження пенсії позивача з 01 березня 2025 року максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Зважаючи на викладене, належить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 березня 2025 року без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Стосовно позовних вимог, що стосуються здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01 березня 2025 року у розмірі 77% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209, та щомісячної доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, суд зазначає таке.
Відповідно до перерахунку за пенсійною справою позивача від 01 березня 2025 року основний розмір пенсії позивача з 01 березня 2025 року становить 77% грошового забезпечення.
Також у зв'язку із виданням Кабінетом Міністрів України постанови від 25 лютого 2025 року № 209 позивачу проведено перерахунок пенсії (проіндексовано пенсію) з 01 березня 2025 року, а сума нарахованої індексації становить 1500,00 грн.
Крім цього, щомісячна доплата до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 виплачується позивачу з 01 березня 2025 року у сумі 2000,00 грн.
Водночас загальну пенсійну виплату позивача (яка включає, зокрема й основний розмір пенсії 77% грошового забезпечення, суму нарахованої індексації за 2025 рік згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 (1500,00 грн) та щомісячну доплату до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 (2000,00 грн)) обмежено максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, що становить 23610,00 грн.
З наведеного випливає, що суть застосованого відповідачем обмеження полягає не у невиплаті пенсії в належному відсотковому розмірі та/чи невиплаті нарахованої суми індексації пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 за 2025 рік і щомісячної доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, а саме в обмеженні загальної пенсійної виплати позивача, яка включає всі ці складові, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (23610,00 грн), що й становить предмет спору у розглядуваній справі.
Тож з урахуванням викладеного право позивача на отримання з 01 березня 2025 року пенсії у відсотковому розмірі 77% сум грошового забезпечення, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209, в розмірі 1500,00 грн та щомісячної доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 у сумі 2000,00 грн наразі не порушене відповідачем (право позивача порушене відповідачем у інший спосіб - обмеженням загальної пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, і такі порушення суд цим рішенням виправив).
Оскільки судовому захисту відповідно до статті 5 КАС України підлягають лише порушені права особи, а не ті, порушення яких можливо/імовірно відбудуться у майбутньому, то у задоволенні розглядуваних позовних вимог належить відмовити як передчасних.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
За змістом пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з правилами статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки позов містить декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у цій справі, підлягає сума судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 березня 2025 року без обмеження її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 29 вересня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна