29 вересня 2025 рокусправа № 380/6114/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ СТАНДАРТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ СТАНДАРТ»(місце знаходження: 04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 42982988) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:
-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/0006683, винесену Львівською митницею;
-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100103/1 від 07.03.2025, винесене Львівською митницею.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначає, що в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними в оскржуваних рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Відповідач, Львівська митниця, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею прийнято рішення №UA209000/2025/100103/1 від 07.03.2025 про коригування митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Відповідач вважає, що ним правомірно застосовано Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, як джерело інформації при винесені письмових рішень про коригування митної вартості №UA209000/2025/100103/1 від 07.03.2025. З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Також представник відповідача зазначив, що вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих на підставі оскаржуваних рішень, суд повинен виходити з того, що відповідно до ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Отже, картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Суд встановив таке.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ СТАНДАРТ» зареєстроване 06.05.2019, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками.
Інші види діяльності: Діяльність туристичних агентств, Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., Надання в оренду будівельних машин і устатковання, Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, Технічні випробування та дослідження, Діяльність у сфері архітектури, Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, Неспеціалізована оптова торгівля, Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього, Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, Інші будівельно-монтажні роботи, Електромонтажні роботи, Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання, Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення, Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у., Виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устатковання
01.03.2021 між ТОВ «ЛІФТ СТАНДАРТ» (Україна) (надалі - «Покупець») та SUZHOU MONA DRIVE EQUIP-MENT CO. LTD. (Китай) (надалі-«Продавець») укладено Контракт №STANDART- MONA-TM-2021-03, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю товар, передбачене у Інвойсах до даногоконтракту, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов контракту.
На підставі Контракту №STANDART- MONA-TM-2021-03 від 01.03.2021 та інвойсу (Commercial Invoice) №SHMNZ241124 від 20/12/2024 Покупець придбав у Продавця Продукт, загальною вартістю 12350.00 USD в кількості 15наборів.
Представником підприємства - декларантом, з метою митного оформлення вказаного товару подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209230019839U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: лебідки з електричним двигуном: безре дукторні ліфтові синхронні лебідки на по стійних магнітах:- Лебідка ліфтова елект рична в комплекті, мод. MONA 200, вантаж опідйомність 630kg, швидкість 1.0m/s (на пруга 380 В)- 15 наб.- Лебідка ліфтова електрична в комплекті, мод. MONA 320B, в антажопідйомність 1000 kg, швидкість 1.0 m/s (напруга 380 В) - 7 наб.- Лебідка ліфтова елект. 320B, вантажопідйомність 630kg, швидкіст ь 1.0m/s (напруга 380 В) - 3 наб. Не подвійного та не військового призначення. Торговельна марка - MONAВиробник - SUZHOU MONA DRIVE EQUIPMENT CO., LTD. Країна виробництва - Китай, CN.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209230019839U4, як підставу для застосування основного методу було надано документи, які містять, зокрема, відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Пакувальний лист (Packing list) №б/н від 20.12.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №SHMNZ241124 від 20.12.2024; Домашній коносамент (House bill of lading) №KYGDAH2400455 від 08.01.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №455761 від 26.02.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №С240551626720306 від 31.12.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару; Платіжна інструкція в іноземні від 19.11.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару - Платіжна інструкція в іноземні від 29.11.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару - Платіжна інструкція в іноземні від 18.12.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару№5037 від 26.02.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №STANDART-MONA-TM 2021-03 від 01.03.2021; Некласифікований внутрішній договір (контракт) Договір постачання №09072020 від 25.03.2021; Договір про надання послуг митного брокера №МБ047/01 від 05.09.2024; Договір (контракт) про перевезення №LCL-23122021 від 23.12.2021; Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами (Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції») №ZETC/77/2022 від 21.09.2022; Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах №б/н від 04.03.2025; Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю №б/н від 04.03.2025; Інші некласифіковані документи Certificate no 2022AF1081 від 17.10.2022; Інші некласифіковані документи Certificate no TSX B3700382022 від 12.09.2022; Інші некласифіковані документи Тех опис №бн від 18.07.2024; Інші некласифіковані документи Техопис №б.н від 16.09.2024; Копія митної декларації країни відправлення №223120240005168536 від 27.12.2024.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 26.07.2024 надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та до да тки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок спла чено, - банківські платіжнідокументи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нихдокументидля підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
На вимогу Декларант надав витребувані документи: прайс лист; Митну декларацію №25UA100200601074U7; Витяг з мережі Інтернет.
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/0006683.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100103/1 від 07.03.2025 в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;
- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
- умови поставки згідно інвойсу FOB SHANGHAI Відповідно до положень Інкотермс -2020, FOB (Free On Board (... named port of shipment)) Франко борт (... Назва порту відвантаження). Термін "франко - борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому покупцем порту відвантаження, з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару повинен нести покупець. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна (фактурна вартість) за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури.
Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, а саме п. 4.1.3.1 договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 23.12.2021 №LCL-23122021, до розрахунку митної вартості декларантом не враховано витрати понесені покупцем на розвантажувальні (завантажувальні) роботи, портові збори, агентські витрати, оформлення митної декларації у порту Гданськ;
- згідно наданої до митного контролю CMR від 26.02.2025 № 455761 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється LTD LAMAN TRANS - EXPRESS, разом з тим до митного оформлення декларантом надано довідку про транспортні витрати від 26.02.2025 № 5037, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ТОВ Транслогістика ЮА. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;
- відповідно до вимог п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2021 № STANDART-MONA-TM-2021-03 визначено, що контракт визначає загальні умови поставки, які є невід'ємними частинами всіх підписаних сторонами інвойсів. Проте інвойс від 20.12.2024 № SHMNZ241124 не погоджений (підписаний) однією із сторін договору (Покупцем), що не відповідає вимогам даної угоди
- відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2021 № STANDART-MONA-TM-2021 03 визначено, що Продавець зобов'язаний надати Покупцю оригінали товаро-супровідних документів, у тому числі сертифікат якості товару. Проте даний документ, декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної угоди;
- відповідно до вимог п. 1.2 договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 23.12.2021 №LCL-23122021 визначено, що під кожне перевезення сторони можуть укласти окрему Заявку. Де зазначаються істотні умови перевезення. При відсутності Заявки , умови перевезення, послуги, вартість перевезення дані про вантаж тощо, зазначаються у рахунках. Проте ні Заявки на перевезення ні рахунку на перевезення декларантом не надано митному органу, що не відповідає положенню даної угоди і не дає можливості митному органу впевнитись у повноті нарахування витрат понесених Покупцем до моменту перетину митного кордону України;
- відповідно до вимог п. 4.1.3.1 договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 23.12.2021 №LCL-23122021 визначено, що при перевезенні вантажу морським видом транспорту , платежі за послуги пов'язані з таким перевезенням (навантаження/розвантаження, портові збори, агентські тощо) клієнт має оплатити до вивазу вантажу з порту. Проте банківський платіжний документ який свідчить про факт оплати таких послуг, декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди;
- у графі «номер коносаменту» митної декларації країни відправлення вказано номер - 285396550D. До митного оформлення декларантом надано коносамент за № KYGDAH2400455.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи
- Митну декларацію № 25UA100200601074U7 (даний документ не може бути використаний як підтвердження заявленої митної вартості товару, у зв'язку з тим що митна (фактурна) вартість ідентичного товару більша ніж заявлена у митні й декларації);- Прайс-лист;- Витяг з мережі Інтернет.
Разом з тим, решти документів, які спростовують розбіжності, виявлені митним органом, декларантом не надано.Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).
Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару № 1 слугувала мд № UA209230/2024/66178 від 20.07.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 4,49 дол. США/кг; Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятим за його наслідками картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Частиною 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 5 статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина 4, 5 статті 55 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як встановив суд, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18 (ЄДРСРУ№ 80269839).
Суд встановив, що для здійснення митного оформлення товару декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230019839U4 від 04.03.2025 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митної декларації надано документи згідно переліку, який наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митну вартість товару згідно з поданих митної декларації визначено за першим методом - за ціною договору.
Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.
Відповідач не погодився з задекларованою митною вартістю товару та здійснив коригування, застосувавши метод 2ґ (ст. 64 МКУ).
Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив постановах, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
Як видно з оскаржуваного рішення, то в ньому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Однак, оцінюючи аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару, суд ураховує, що позивач на електронне повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару надіслало митниці повідомлення про надання додаткових документів щодо митних декларацій, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг.
Тобто відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п.2 ч.4 ст.54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Так, в ході судового розгляду судом визначено, що декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Щодо посилання відповідача на те, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, то суд зазначає таке.
Для визначення митної вартості за першим методом було подано належним чином оформлені документи, зокрема Пакувальний лист (Packing list) №б/н від 20.12.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №SHMNZ241124 від 20.12.2024; Домашній коносамент (House bill of lading) №KYGDAH2400455 від 08.01.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №455761 від 26.02.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №С240551626720306 від 31.12.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару; Платіжна інструкція в іноземні від 19.11.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару - Платіжна інструкція в іноземні від 29.11.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару - Платіжна інструкція в іноземні від 18.12.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару№5037 від 26.02.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №STANDART-MONA-TM 2021-03 від 01.03.2021; Некласифікований внутрішній договір (контракт) Договір постачання №09072020 від 25.03.2021; Договір про надання послуг митного брокера №МБ047/01 від 05.09.2024; Договір (контракт) про перевезення №LCL-23122021 від 23.12.2021; Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами (Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції») №ZETC/77/2022 від 21.09.2022; Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах №б/н від 04.03.2025; Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю №б/н від 04.03.2025; Інші некласифіковані документи Certificate no 2022AF1081 від 17.10.2022; Інші некласифіковані документи Certificate no TSX B3700382022 від 12.09.2022; Інші некласифіковані документи Тех опис №бн від 18.07.2024; Інші некласифіковані документи Техопис №б.н від 16.09.2024; Копія митної декларації країни відправлення №223120240005168536 від 27.12.2024.
Також на вимогу митниці було представлено додаткові документи.
В своїй сукупності усі надані документи свідчать, що усі відомості, які використовувались для розрахунку складової митної вартості є документально підтверджені. Розбіжностей у цих документах відповідач не виявив і в рішенні не вказав.
Суд звертає увагу, що посадова особа митного органу не конкретизувала, які саме документи не були подані декларантом до митного контролю та митного оформлення, які б в розумінні ч. 2ст. 53 МКУ мав подати декларант.
У свою чергу мотивування рішення необхідністю надання інших додаткових документів, без зазначення їх назви та без обґрунтуваннях необхідності їх подання - є помилковим.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів не можливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Однак, наведених вимог чинного законодавства України митним органом не дотримано.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності на неточності, зокрема, умови поставки згідно інвойсу FOB SHANGHAI Відповідно до положень Інкотермс -2020, FOB (Free On Board (... named port of shipment)) Франко борт (... Назва порту відвантаження). Термін "франко - борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому покупцем порту відвантаження, з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару повинен нести покупець. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна (фактурна вартість) за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури. Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, а саме п. 4.1.3.1 договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 23.12.2021 №LCL-23122021, до розрахунку митної вартості декларантом не враховано витрати понесені покупцем на розвантажувальні (завантажувальні) роботи, портові збори, агентські витрати, оформлення митної декларації у порту Гданськ; згідно наданої до митного контролю CMR від 26.02.2025 № 455761 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється LTD LAMAN TRANS - EXPRESS, разом з тим до митного оформлення декларантом надано довідку про транспортні витрати від 26.02.2025 № 5037, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ТОВ Транслогістика ЮА. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;відповідно до вимог п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2021 № STANDART-MONA-TM-2021-03 визначено, що контракт визначає загальні умови поставки, які є невід'ємними частинами всіх підписаних сторонами інвойсів. Проте інвойс від 20.12.2024 № SHMNZ241124 не погоджений (підписаний) однією із сторін договору (Покупцем), що не відповідає вимогам даної угоди відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2021 № STANDART-MONA-TM-2021 03 визначено, що Продавець зобов'язаний надати Покупцю оригінали товаро-супровідних документів, у тому числі сертифікат якості товару. Проте даний документ, декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної угоди; відповідно до вимог п. 1.2 договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 23.12.2021 №LCL-23122021 визначено, що під кожне перевезення сторони можуть укласти окрему Заявку. Де зазначаються істотні умови перевезення. При відсутності Заявки , умови перевезення, послуги, вартість перевезення дані про вантаж тощо, зазначаються у рахунках. Проте ні Заявки на перевезення ні рахунку на перевезення декларантом не надано митному органу, що не відповідає положенню даної угоди і не дає можливості митному органу впевнитись у повноті нарахування витрат понесених Покупцем до моменту перетину митного кордону України; відповідно до вимог п. 4.1.3.1 договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 23.12.2021 №LCL-23122021 визначено, що при перевезенні вантажу морським видом транспорту , платежі за послуги пов'язані з таким перевезенням (навантаження/розвантаження, портові збори, агентські тощо) клієнт має оплатити до вивазу вантажу з порту. Проте банківський платіжний документ який свідчить про факт оплати таких послуг, декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди; у графі «номер коносаменту» митної декларації країни відправлення вказано номер - 285396550D. До митного оформлення декларантом надано коносамент за № KYGDAH2400455.
До митного оформлення була надані документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом SHANGHAI (Китай) до порт (Gdansk ) Польща : на підтвердження транспортних витрат з пункту відправлення порт SHANGHAI (Китай) до порт (Gdansk ) Польща, що включає вантажно-розвантажувальні роботи надані довідку про транспортні витрати № 5037 від 26.022.025, що містить данні про вартість перевезення та супутніх витрат: з пункту відправлення порт SHANGHAI до порт Gdansk (Польща) містить посилання на номер коносаменту (KYGDAH2400455) що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, тощо Позивач не ніс. Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.
ТОВ «ЛІФТ СТАНДАРТ» та ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» уклали Договір транспортного експедирування №LCL-23122021 від 23.12.2021 , відповідно до якого ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» є експедитором, який може залучати перевізників для виконання своїх господарських зобов'язань перед ТОВ ««ЛІФТ СТАНДАРТ».
До митного контролю подавалися документи, що підтверджують транспортні витрати, які створені в ході господарських відносин з ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА».
Залучення експедитором до перевезення підприємств транспортних компаній не впливає на числові значення заявленої митної вартості.
Суд зауважує, що на вимогу митного органу декларантом додатково було долучено договір транспортно- експедиторське обслуговування №LCL-23122021 від 23.12.2021, відповідно до якого ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» виступає експедитором, а ТОВ ««ЛІФТ «СТАНДАРТ» - клієнтом, перевізником.
Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема:, довідка про вартість транспортування від 26.02.2025 №5037, банківські платіжні документи №87 від 19.11.2024, №88 від 29.11.2024,№89 від 18.12.2024.
На думку суду, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми та повною мірою відповідають вимогам Наказу №559.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо зауважень відповідача, не включення в митну вартість витрат на митні (формальності) процедури у порту призначення. Послуги про проведенню митних формальностей у порту призначення експедитором не надавались.
Таким чином Позивачем були включення всіх транспортних витрат до митної вартості товару, відповідно рахунків на перевезення та заявок на перевезення.
Послуги страхування під час перевезення товару морським транспортом експедитором не надавались.
Умовами поставки оцінюваної партіє товару є FOB (QINGDAO) відповідно до умов поставки FOB страхування Товару не є обов'язковим, страхування товару не було здійснено Продавцем, та не здійснювалось Покупцем. Таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, то твердження митного органу про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним.
Суд встановив, що з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки FOB, до митного контролю декларантом було надано пакет товаросупровідних документів.
Щодо відсутності підпису покупця на інвойсі від 20.12.2024 №SHMNZ241124, то суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 344 Господарського кодексу України рахунок-фактура належить до комерційних документів і використовується при міжнародних розрахунках.
Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) може бути підтверджений додатково-оформленими документами (як то акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг)).
Для зовнішньої торгівлі існує рекомендований формат рахунку-фактури (інвойсу), описаний в Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 6 від 1 вересня 1983 року «Типовий уніфікований рахунок-фактура для міжнародної торгівлі» (ECE/TRADE/148).
Суд зазначає, що у випадку інвойсу відсутній обов'язковий реквізит у вигляді підпису. Це означає, що у рахунках, які використовуються у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД), підпис не є обов'язковим, і тому при митному оформленні рахунок може бути прийнятий без підпису. Так, пунктами 9.4 та 9.8 Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 року №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» (ECE/TRADE/271) передбачено рекомендації уникати внесення «від руки» підписів на паперових документах, якщо це можливо.
Окрім цього, листом Державної митної служби від 01.03.2011 №11/3-10.10/3339-ЕП «Щодо необхідності наявності підпису особи на рахунках», з посиланням на Реко «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» та 1983року «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі»), Рекомендацією ЄЕК ООН 2001 року №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі», роз'яснено про те, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (Invoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.
Таким чином, суд наголошує на тому, що рахунок-фактура від 05.12.2022 № 5/12/2022 оформлений продавцем товару із зазначенням у ньому усіх необхідних для ідентифікації товару (та його вартості) реквізитів.
Суд наголошує на тому, що відсутність у інвойсі підпису покупця не може свідчити про його функціональну не чинність та безпосередньо не впливає на визначення позивачем митної вартості товару на основі вказаного рахунку-фактури №SHMNZ241124 від 20.12.2024.
Також, суд вважає безпідставними посилання контролюючого органу про не підтвердження витрат на перевезення товару, то суд зазначає, що по митній декларації поставка товару здійснювалась на умовах FCA, згідно яких обов'язок щодо завантаження товару на умовах FCA покладено на продавця, а також продавець зобов'язаний сплатити експортні витрати, тому такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження.
Відтак, вказане зауваження митного органу є формальним, необгрунтованим та таким, що не має впливу та не може бути підставою для сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару за основним методом.
З огляду на вказане, суд вважає, що наданий до митного оформлення інвойс дозволяє ідентифікувати поставку товару та містить відомості про вартість товару.
Крім того, митним органом не вказано, як означена обставина унеможливлює ідентифікувати імпортований товар із супровідними документами та визначити його митну вартість за ціною договору, оскільки така обставина сама по собі не є ані розбіжністю у документах, ані недостатністю документів, поданих для розмитнення, як це визначено статтею 53 МК України. Застосування означеної підстави для коригування митної вартості товару є безпідставним та явно необґрунтовано.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18 (адміністративне провадження №К/9901/13897/19) виснував, що «відсутність у рахунку посилання на контракт не є підставою вважати, що такий рахунок не пов'язаний з контрактом...».
У постанові Верховного Суду від 02.11.2018 у справі №821/3874/15-а, за аналогічних обставин, виснувано: «До того ж наведена обставина (в інвойсі відсутня інформація щодо номера/дати договору та інша інформація щодо умов поставки) не може бути визнана як достатня підстава для висновку про неможливість ідентифікувати інвойс із товаром, оскільки відсутність в інвойсі вказівки на реквізити зовнішньоекономічного контракту сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару».
Надані позивачем до митного оформлення документи дають можливість ідентифікувати поставлений товар, а тому висновки митного органу у цій частині є безпідставними. Також, сплачуючи вартість товару, Продавець у призначенні платежу посилався саме на цей інвойс та контракт №STANDART-MONA-TM 2021-03 від 01.03.2021.
Щодо ненадання до митного оформлення сертифікату якості на товар, то суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу сертифікат якості не є документом, що підтверджує митну вартість. Разом з тим сертифікат якості (паспорт товару) не містить жодної інформації, яка може вплинути на визначення митної вартості та в розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України не є документом, що підтверджує митну вартість. Отже, відсутність сертифікату якості продавця товару ніяким чином не впливала на можливість перевірки заявленої позивачем митної вартості товару митним органом.
Проте, позивач долучив такі документи на вимогу митного органу згідно митної декларації (Certificate no TSX B37003820220109 та Certificateno 2022AF1081 (код 9000)).
Щодо невідповідності номеру коносаменту в копії експортної декларації країни відправ лення з номером коносамента наданого до митного оформлення, суд зазначає, що експортне декларація складається відповідно до вимог законодавства країни відправлення та взагалі не містить номеру коносаменту, а містить номер накладної.
Проте, у митних деклараціях вказано номер коносаменту KYGDAH2400455 (код 0714), саме такий коносамент й надано для митного оформлення.
Крім цього, не можна залишити поза увагою, що відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. При цьому, в силу приписів ч. 3 ст. 53 МКУ, законодавцем дано право вимагати від декларанта додаткові документи лише в разі, якщо розбіжності містяться тільки в документах, зазначених у ч. 2 цієї статті, при цьому документ про наявність розбіжностей в якому зазначає відповідач, а саме декларація країни відправлення, до переліку наведеного в ч. 2 ст. 53 МК України не входить.
Відтак, суд зазначає, що вказане зауваження митного органу є таким, що не має впливу та не може бути підставою для сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару за основним методом.
Оскільки позивачем подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої Позивачем за першим методом, то заявлена митна вартість за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України.
Також, в спірних рішеннях про коригування митної вартості посадова особа митного органу зазначає посилаючись на п.2 ст. VII ГААТ, щодекларантомне надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості.
Однак, з даного приводу слід зазначити, що декларантом з митною декларацією подано згідно до переліку та відповідно до умов визначених ст. 53 МКУ документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували на ціну товару, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару (така ж позиція викладена постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №1.380.2019.001982).
Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
В свою чергу, митним органом не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Більш того, відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. ст. 58-63 цього кодексу.
Ураховуючи наведе, митним органом здійснено формальний підхід до аналізу документів, наданих декларантом для підтвердження складової митної вартості товару за основним методом та не проаналізовано їх повній мірі, крім того акцентовано увагу на даних, які не мають впливу на визначення складової митної вартості товару в розумінні норм ст.ст. 49-50, 53, 54, 55, 58 МКУ, а посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою коригування митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару №1 слугувала МД№UA209230/2024/66178 від 20.07.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 4,49 дол. США/кг.
В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірному рішенняі митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.
При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд переконаний, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а також прийняте найого підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Щодо питання розподілу судового збору, то відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 6056,00грн.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ СТАНДАРТ» (місце знаходження: 04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 42982988) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/0006683, винесену Львівською митницею.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100103/1 від 07.03.2025, винесене Львівською митницею.
Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІФТ СТАНДАРТ» (місце знаходження: 04080, м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 42982988) судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн.00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.