29 вересня 2025 рокусправа № 380/3369/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. у письмовому провадженні розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру премії під час перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 17.12.2021.
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України провести перерахунок складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 17.12.2021, а саме премій у належних відсоткових розмірах, установлених до проведення перерахунку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі №380/9499/24, та виплатити недоотримані суми грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , та через неповну виплату грошового забезпечення внаслідок неврахування розміру прожиткового мінімуму з 29.01.2020 звернувся до суду. Після проведення перерахунку на виконання рішення суду у справі №380/9499/24 відповідачем зменшено розмір фактично отриманої премії. Дії відповідача, які полягають у зменшенні позивачу відсоткового розміру премії за період з 29.01.2020 до 17.12.2021 при перерахунку розміру грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/9499/24, вважає протиправними, просив задовольнити позов.
Ухвалою від 25.02.2025 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Відповідач скористався правом на подання відзиву та подав суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.
Суд неодноразово ухвалами витребовував докази у позивача для підтвердження обставин, викладених у позовній заяві та у відповідача.
Лише 26.09.2025 відповідач виконав ухвалу суду від 15.09.2025, тому суд ухвалив рішення.
Ухвали суду про витребування доказів у позивача від 30.05.2025, від 02.07.2025 залишені позивачем без виконання.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у спірний період у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не заперечується відповідачем.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.12.2021 №278 (по строковій частині) старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено у запас на підставі п.п. «б» п. 2 ч. 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17.12.2021.
Вказаним наказом також визначено виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, премію за період з 01.12.2021 до 17.12.2021 в повному обсязі, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року, грошову компенсацію за невикористані 98 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015-2021.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, якою просив відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020,2021 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020року та на 01 січня 2021року.
Листом від 22.09.2024 відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00грн.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому з 01.01.2020 по 17.12.2021 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, протиправною, тому звернувся із цим позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №380/17071/24 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 до 17.12.2021 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї та інших похідних виплат, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021рік» станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
На виконання вказаного рішення суду 23.01.2025 військовою частиною перераховано на банківський рахунок позивача 2518,81грн.
23.01.2025 позивач звернувся із заявою до відповідача стосовно проведення розрахунків за рішенням суду у справі №380/17071/24.
Відповідач подав позивачу відповідь, з якої видно, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №380/17071/24 позивачу зменшено відсотковий розмір премії.
Позивач, вважаючи, що розмір премії для розрахунку грошового забезпечення повинен бути таким, як і до перерахунку на виконання рішення суду, тоді як здійснюючи перерахунок його грошового забезпечення відповідач зменшив відсоткове значення премії. Тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII встановлено: до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Пунктом 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:
1) установлювати:
посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 1-11 за аналогічними посадами;
посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені цією постановою, на 1-5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника;
надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою;
2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення;
3) надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Тобто, встановлення відсоткового значення додаткових складових грошового забезпечення є повноваженням відповідача.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 року №200 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) та з метою визначення порядку й умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі - Інструкція).
Розділом XVII Інструкції визначено окремі питання преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Відповідно до пункту 2 розділу XVII Інструкції розміри премії встановлюються за рішенням командувача Національної гвардії України з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, та особливостей проходження служби.
Згідно пункту 3 розділу XVII Інструкції виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, що настає за місяцем преміювання. У разі переведення або звільнення військовослужбовців з військової служби - у місяці виключення зі списків особового складу в розмірі, що визначається пропорційно часу їх служби в поточному місяці.
Пунктом 4 розділу XVII Інструкції визначено, що командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або зменшувати її розмір у межах показників, визначених у положенні про преміювання військовослужбовців військової частини. При цьому військовослужбовці можуть бути позбавлені премії в повному обсязі або її розмір може зменшуватися виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих у встановленому порядку в кінці кожного місяця клопотань (рішень) безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього. Забороняється позбавляти премії військовослужбовців або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне допущене порушення.
Відповідно до пункту 5 розділу XVII Інструкції премія військовослужбовцям виплачується з того дня, з якого вони стали до виконання обов'язків за посадами (у тому числі до тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)). Особам офіцерського складу, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що навчаються у військових навчальних закладах, премія виплачується з дня зарахування на навчання до дня його закінчення, а також за час перебування у відпустці, що надається після закінчення військового навчального закладу.
Згідно з пунктом 2 розділу XVII Інструкції премія не виплачується військовослужбовцям:
які звільняються з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнено до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення);
у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків, чи злочинів (командиру та іншим посадовим особам, які не вживали заходів для запобігання аваріям, подіям і злочинам).
Згідно з статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Згідно з абзацом 3 статті 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оскільки спірними діями відповідача зменшено розмір вже виплаченої премії позивача у період, коли він припинив правовідносини служби у відповідача та за відсутності його попередження та погодження, вказане погіршує умови оплати вже виконаної ним роботи.
Як встановив суд, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №380/17071/24, відповідачем зменшений відсотковий розмір премії позивача з лютого 2020 до грудня 2021.
Так позивачу зменшено відсотковий розмір премії із належних 135% до 72%, в розрахунковий період з 29.01.2020 до 28.02.2020; із належних 70% до 29% в розрахунковий період з 01.03.2020 до 31.12.2020; із належних 70% до 12% у розрахунковий період з 01.01.2021 до 17.12.2021, про що свідчить довідка про перерахунок грошового забезпечення, отримана судом 26.09.2025 на виконання ухвали суду від 15.09.2025.
Рішенням суду, що набрало законної сили, у вказаній вище судовій справі підтверджене порушення відповідачем права позивача у тому ж періоді на належне обчислення та розмір його грошового забезпечення під час проходження публічної служби.
За умов несення служби відповідач, як роботодавець, має обов'язок згідно зі саттею103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Зменшення змінної частини винагороди, не повідомлене працівнику заздалегідь, свідчить про штучний характер такого зниження, що порушує принцип призначення преміювання саме за ті умови і результати роботи, що були враховані під час їх виплати працівнику (перегляд оцінки виконаної роботи).
Преміювання та виплата інших додаткових складових є правом роботодавця та визначення відсоткового їх значення саме в його дискреційних повноваженнях. Проте, якщо вони вчинені після припинення трудових (службових) правовідносин, перегляд їх розміру в бік зменшення має ознаки порушення принципу справедливості та безпідставного вручання в право особи на мирне володіння своїм майном.
Встановлені обставини свідчать, що спірне рішення прийняте без участі позивача щодо перегляду вже виплачених йому сум коштів заробітної плати, а мотиви відповідача щодо їх перегляду не стосуються перегляду виконаної позивачем роботи, її результатів, а виключно для штучного обчислення розміру оплати внаслідок необхідності приведення у відповідність до закону (для виконання рішення судів) розрахункової величини його посадового окладу, що, безумовно, впливає на обчислення інших, вже виплачених додаткових складових грошового забезпечення.
Законодавство України встановлює заборону приймати рішення з оплати праці, що погіршує умови, встановлені законодавством.
Умови оплати праці (у тому числі розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу), доплати, премії, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати, оплата роботи в нічний та надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні) відповідно до пункту 4 частини 4 статті 496 КЗпП України є істотними умовами трудового договору. Тому порушенням права на оплату праці вважатиметься не сама по собі зміна відсоткового значення додаткових складових грошового забезпечення, а саме зменшення розміру до виплати.
Отже, відповідач, зменшивши позивачу відсотковий розмір премії, не дотримався вказаних вимог законодавства, що призвело до погіршення умов вже оплаченої служби позивача, встановлених законодавством, а саме зменшення розміру грошового забезпечення позивача за виконувану ним роботу при відсутності змін до оцінки його досягнень за виконану роботу для преміювання.
Зміна відсоткового значення премії позивача має протиправний характер, оскільки в результаті щомісячна сума премії до виплати стала меншою фактично отриманої позивачем, що свідчить про необґрунтоване втручання відповідача у його право на мирне володіння своїм майном (коштами).
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що зменшення позивачу відсоткового розміру премії під час перерахунку грошового забезпечення за період з 02.03.2022 по 20.05.2023, є протиправним.
Відтак, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивачу відсоткового розміру премії під час перерахунку грошового забезпечення за період з 02.03.2022 по 20.05.2023 та зобов'язання відповідача провести перерахунок складових грошового забезпечення позивача за період з 02.03.2022 по 20.05.2023, з урахуванням премій у належних відсоткових розмірах, установлених до проведення перерахунку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №380/17071/24, та виплатити недоотримані суми грошового забезпечення.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (у редакції постанови КМУ від 21.08.2019 року № 799) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб (п.3).
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5).
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, яким встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовець, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.
Таким чином, разом із виплатою індексації позивачеві підлягає виплата компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами 3 та 5 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами 1 та 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022 (далі - Закон №2352-ІХ), назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції.
Зокрема, частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Оскільки виплата позивачу проведена 03.12.2024, а з позовною заявою позивач звернувся до суду 07.01.2025, то суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Керуючись 242-246, 255,293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру премії під час перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 17.12.2021.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України здійснити перерахунок складових грошового забезпечення ОСОБА_1 з з 29.01.2020 до 17.12.2021, з урахуванням премій у належних відсоткових розмірах, установлених до проведення перерахунку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №380/17071/24, та виплатити недоотримані суми грошового забезпечення, з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.