30 вересня 2025 рокусправа № 380/2072/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 25, код ЄДРПОУ 26306742), в якому просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди (яка складається з посадового окладу та доплати за вислугу років) та допомоги на оздоровлення за період з 23 жовтня по 31 грудня 2024 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди (яка складається з посадового окладу та доплати за вислугу років) та допомоги на оздоровлення судді ОСОБА_1 за період з 23 жовтня по 31 грудня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028 гривень, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів і обов'язкових платежів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Указом Президента України № 715/2024 від 16 жовтня 2024 року позивача призначено на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області. Наказом Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2024 №167-к/ тр його з 23.10.2024 зараховано до штату Стрийського міськрайонного суду Львівської області. З 23 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно відповідач нарахував йому суддівську винагороду (яка складається з посадового окладу та доплати за вислугу років) та допомогу на оздоровлення, для визначення сум яких використовувалася величина в розмірі 2102 гривні під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Зазначає, що відповідно до приписів спеціального закону, яким є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» відповідач повинен був нараховувати мені суддівську винагороду в 2024 році виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 гривень. Внаслідок цього, розмір йоговинагороди протягом періоду з 23 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно не відповідав розміру, установленому спеціальним законом, у зв'язку із чим я не погоджується із сумою виплаченої йому суддівської винагороди і вважаю, що відповідачем порушено його право на належне матеріальне забезпечення.
Ухвалою судді від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач 25.02.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді застосовується розмір 2102,00 грн. Отже, згаданим законами запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 2024 рік становить 2102,00 грн. Станом на час розгляду цієї справи норма статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не визнана неконституційною, тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні. Згідно з ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі, у тому числі і по виплаті заробітної плати (суддівської винагороди), тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а відповідно, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів, здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, тому вважає, що відповідач-1 діяв в межах чинного законодавства, а дії відповідача-1 по нарахуванню та виплаті позивачу суддівської винагороди за 2024 р. виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2024 рік у розмірі 2102 грн. є правомірними. За викладеного, відповідач вважає, що останній жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснював дій, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача. З огляду на наведене у задоволенні заявленого позивачем позову просить відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Указом Президента України № 715/2024 від 16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
Наказом Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2024 №167-к/тр позивача з 23.10.2024 зараховано до штату Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
У відповідь на інформаційний запит позивача від 14.01.2025 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області повідомило, що відповідно до статті 7 Закону №3460-ІХ встановлено з 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн. Тому в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 відповідач здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.
Позивач вважаючи, що такі дії відповідача суперечать чинному законодавству, оскільки для обрахунку розміру суддівської винагороди, яка враховується для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватися саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законами про Державний бюджет України станом на 01 січня кожного календарного року, а не відповідний базовий розмір (2102,00 грн), звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України визначено, серед іншого, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 1402-VIII) закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно до статті 46 Конституції України, визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України Про прожитковий мінімум від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі - Закон України № 966-XIV).
Згідно статті 1 цього Закону, прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Отже, Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зазначає, що Законом України № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
При цьому, судді названим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, статтею 7 Законів України «Про державний бюджет на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX, «Про державний бюджет на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX разом із встановленням на 01 січня прожиткового мінімуму для працездатних осіб, введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.
Отже, окремими приписами законів України Про Державний бюджет України встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд зауважує, що наведені приписи цих законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачу, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області діяв на законних підставах.
Суд також зазначає, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про «Державний бюджет України» на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним Законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Більше того, питання щодо наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року, було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/9028/24 (постанова від 24.04.2025).
Здійснюючи розгляд такої справи, Велика Палата Верховного Суду вказала, що окремими приписами законів України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2023 та з 01.01.2024 відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
За наслідком розгляду справи № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначивши про те, що починаючи з 2021 року в законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Вищезазначене спростовує доводи позивача про те, що останній має право на перерахунок суддівської винагороди за період з 23.10.2024 по 31.12.2024 виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого станом 01.01.2024 становить 3028 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 241-246, 250, 255, 293, 295, КАС України, суд,-
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан