про повернення позовної заяви
29 вересня 2025 рокусправа № 380/18327/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління СБУ у Львівській області, яка полягає у протиправній невиплаті розміру грошового забезпечення Позивачу з 06.12.2024;
- зобов'язати Відповідача виплатити Позивачу недоотриманий розмір грошового забезпечення з 06.12.2024.
Ухвалою суду від 12.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованої заяви щодо поновлення пропущеного строку на звернення з позовом до суду з наведенням поважних причин його пропуску та наданням доказів щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду із позовом.
23.09.2025 представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків, у якій просить поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовною заявою та поновити такий строк. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, зокрема зазначає, що грошове забезпечення позивачу виплачувалося різними частинами, не завжди своєчасно та регулярно, тому об'єктивно зробити висновок про зменшення йому виплат за характером виплат на банківський рахунок не було можливості. Про наявність оспорюваного наказу позивача не було повідомлено в належний спосіб, відтак, про його існування він не знав та не здогадувався. Про наявність наказу, як підстави для зменшення розміру грошового забезпечення, позивачеві стало відомо лише 10.07.2025, коли ним на адвокатський запит отримано відповідь УСБУ у Львівській області про існування наказу №326-ОС/дск від 14.06.2024 року про зняття надбавок. Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «Догани» 07.06.2025 року, на підставі якого було видано вказаний наказ, позивачу не було відомо та з таким його не було ознайомлено. Позивач був впевнений, що грошове забезпечення йому було зменшено на підставі наказу про накладення дисциплінарного стягнення «суворої догани» від 05.07.2024, оголошена на нараді заступника начальника управління, а не окремим наказом.
Зауважує, що в зв'язку з інтенсивністю та місцем несення служби у м. Дрогобич, на контрольному пості «Лисовичі» Стрийського району, позивач не мав змоги належним чином скористатися всіма належними способами щодо захисту своїх прав та інтересів як в досудовому та судовому порядку врегулювання спору.
Представник позивача вважає, що позивач діяв добросовісно, вчиняв дії, пов'язані із готуванням до звернення до суду, а з боку відповідача має місце порушення порядку здійснення владних та адміністративних повноважень, яке виразилось в неознайомленні позивача з нормативно-правовим актом індивідуального характеру (оспорюваного наказу), тобто, саме своїми умисним діями відповідач перешкоджав дотриманню позивачем процесуальних строків на звернення до суду.
Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо строку звернення позивача до суду із даним позовом, суд зазначає таке.
Як встановив суд, в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 380/16224/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України від 14.06.2024 № 326- ОС/дск в частині установлення йому надбавки в розмірі 1% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно з главою 2, з 01 червня 2024 року та зниження розміру преміювання згідно з главою 13 до 10% посадового окладу, з 01 червня 2024 року, скасування виплати доплати згідно з главою 5 з 01 червня 2024 року.
Ухвалою суду від 27.08.2025 у справі № 380/16224/25 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
У вказаній ухвалі суд зробив висновок, що про наказ Служби безпеки України від 14.06.2024 № 326-ОС/дск ОСОБА_1 дізнався на службовій нараді оперативного складу Дрогобицького РВ Управління 04.07.2024.
Суд зауважує, що позивачем у даній справі №380/18327/25 не оскаржуються будь-які накази відповідача, винесені щодо нього. Натомість позивач оскаржує протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати з 06.12.2024 належного розміру грошового забезпечення, вважаючи, що строк дії дисциплінарного стягнення у виді суворої догани закінчується 06.12.2024, та з цього часу розмір виплат грошового забезпечення йому повинен бути відновлений.
За загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу положень ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17, від 22.11.2018 у справі №815/91/18 та від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Суд звертає увагу, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям проводиться у місяць за попередній місяць служби. Отже, про порушення відповідачем свого права на належне грошове забезпечення після 06.12.2024 позивач повинен був дізнатись, отримавши грошове забезпечення у січні 2025 року.
Крім цього, з матеріалів справи суд встановив, що позивач звертався до начальника УСБУ у Львівській області із рапортом, у якому доповідав про неможливість з 17.02.2025 прибувати на добове чергування на БП «Лісовичі» та нести службу в Дрогобицькому РВ у зв'язку із недостатнім грошовим забезпеченням; просив вирішити питання щодо подальшого проходження ним служби: підняття грошового забезпечення (відновлення всіх надбавок) до відповідного рівня; переведення на посаду ІІІ, IV категорій; виведення поза штат Управління (в розпорядження).
З наведеного суд робить висновок, що станом на 17.02.2025 позивачу вже було відомо про порушення відповідачем свого права на належне грошове забезпечення.
Із цим позовом позивач звернувся до суду лише 09.09.2025. Тобто, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із позовом, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Отримання позивачем (його представником) листа відповідача від 22.08.2025 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на звернення до суду, встановлений законом, може бути підставою для висновку про його пропуск з поважних причин.
Таким чином, наведені представником позивача обставини як у позові так і у заяві про усунення недоліків, як підстави для поновлення позивачу строку на звернення із позовом до суду, суд визнає неповажними, оскільки представником позивача не наведено обставин, які є об'єктивно непереробними і не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного його звернення до суду із даним позовом.
Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу
Оскільки позивач, у наданий судом строк, не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, та не подав до суду обґрунтованої заяви щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з наведенням поважних причин його пропуску та наданням доказів щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися до суду із позовом, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. відповідно до квитанції № 41 від 06.08.2025.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
позовну заяву заяви ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. відповідно до квитанції № 41 від 06.08.2025
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала. Оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в системі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про повернення позовної заяви без надсилання позивачу позовної заяви та усіх доданих до неї матеріалів.
Повернення позовної заяви не позбавляє права позивача повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати підписання ухвали.
Повний текст ухвали складено 29.09.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович