29 вересня 2025 рокусправа № 380/25552/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.
розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ ЛТД» до Львівської митниці про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «БТ ЛТД» (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2024 №UA2090002024107 та №UA2090002024108.
В обґрунтування позову зазначає, що помилка в Акті може свідчити про недотримання митним органом належної процедури перевірки та складання документів, а отже, висновки, які базуються на цих даних, також є недостовірними та не можуть бути прийняті як законні підстави для будь-яких дій чи санкцій. Вартість товарів за кожною декларацією не перевищувала 6 000 євро. При оформленні митних декларацій позивачем було подано рахунки фактури, які відповідно до Додатку IV a Доповнення 1 до Регіональної конвенції є деклараціями інвойс, якими підтверджено походження товарів з країни ЄС. У фактурах міститься декларація (повідомлення) про походження товару, у якій експортер декларує, що ці товари мають європейське преференційне походження. Стверджує, що що на товарах було присутнє маркування «Manufactured in EU», яке було виявлене при огляді двома інспекторами Львівської митниці та здійснено 8 фотографій товару, як зазначено у даному акті огляду. Львівською митницею під час митного оформлення імпортованого ТОВ «БТ ЛТД» товару не було безпосередньо встановлено невідповідності відомостей у наданих для митного оформлення документах. Вказує, що відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера. Отож, інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення позивачем надано всі доступні йому документи, визначені чинним законодавством, які надано експортером та підтверджують право позивача на преференцію.
Відповідач у відзиві зазначив, оскільки для вищезазначеного товару преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження в деклараціях про походження, складених експортером «FHU LOGISTICS ROMAN SOLTYS» на інвойсах, виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Регіональної конвенції застосовано неправомірно. На момент завершення перевірки ТзОВ «БТ ЛТД» не надано додаткових документів або інформації щодо преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено за митними деклараціями, зазначеними в наказі на проведення перевірки. В даному випадку під час складання акту перевірки посадовими особами митного органу було допущено технічну помилку, яка жодним чином не впливає на зміст та суть акту, а отже, не може бути причиною необґрунтованості результатів перевірки. Органи митного контролю після завершення митного оформлення набувають повноваження на проведення перевірки правильності розмитнення певного товару за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску такого товару і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Чинним митним законодавством України та міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу, у випадку отримання відповіді компетентного органу, за результатами перевірки документів про преференційне походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Стверджує, що листи уповноваженого органу Польщі вважається беззаперечними доказами порушення позивачем митних правил, оскільки предметом спору є правомірність надання позивачеві саме преференції, яке встановлюється шляхом перевірки преференційного походження товарів. Вказує, що жодним законодавством не передбачено надання уповноваженим органом країни експортера підтверджень офіційного звернення. У ході проведеної перевірки експортер товару не надав жодних доказів або документів, які дозволяли б застосовувати преференції (які підтверджували б преференційне походження товару). Відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.
У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера. Отож, інформація, отримана від уповноважених органів Республіки Польща, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення позивачем надано всі доступні йому документи, визначені чинним законодавством, які надано експортером та підтверджують право позивача на преференцію. Вказує, що незрозумілою залишається позиція відповідача щодо того, чи повинен декларант (позивач) надавати які-небуть додаткові відомості, які слугуватимуть доказами преференційного походження спірних товарів. Відповідач не навів жодних фактичних даних, які б підтверджували те, що позивач мав можливість для дотримання правил та норм митного та податкового законодавства у контексті спірних правовідносин, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання. Не можна стверджувати, що лист Регіонального відділення Податкової палати в Любліні від 22.07.2021 містить документально підтверджені висновки.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 11.08.2025 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 01.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
За результатами проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 13.05.2020 №UA201940/2020/040079, від 04.06.2020 №UA201940/2020/047822, від 07.07.2020 №UA201940/2020/059484, від 12.06.2020 №UA201940/2020/050501, від 11.06.2020 №UA201940/2020/050005 відповідачем складено акт №44/24/7.4-19/42537241 від 05.11.2024 року. Зі змісту вказано акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення вимог:
- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 2 статті 46, частини 1 статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов?язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями від 13.05.2020 №UA201940/2020/040079, від 04.06.2020 №UA201940/2020/047822, від 07.07.2020 №UA201940/2020/059484, від 12.06.2020 №UA201940/2020/050501, від 11.06.2020 №UA201940/2020/050005 на загальну суму 74 592,68 грн.;
- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов?язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями від 13.05.2020 №UA201940/2020/040079, від 04.06.2020 №UA201940/2020/047822, від 07.07.2020 №UA201940/2020/059484, від 12.06.2020 №UA201940/2020/050501, від 11.06.2020 №UA201940/2020/050005 на загальну суму 14 918,54 гривень.
Позивачем було подано заперечення на акт перевірки №44/24/7.4-19/42537241 від 05.11.2024 року, за наслідками розгляду яких відповідачем повідомлено позивача, що документальна невиїзна перевірка проведена відповідно до вимог чинного законодавства України. Надане заперечення не спростовує фактів порушень, які відображені у акті перевірки.
На підставі згаданого акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2024 №UA2090002024108, відповідно до якого згідно із підп.54.3.6 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання (крім лікарських засобів, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну) (код платежу 14070100) на загальну суму 18648 грн. 18 коп. (за податковим та/або іншим зобов'язанням + 14918,54; за штрафними (фінансовими) санкціями 3729,64).
Також на підставі згаданого акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2024 №UA2090002024107, відповідно до якого згідно із підп.54.3.6 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код платежу 15010100) на загальну суму 74592 грн. 68 коп. (за податковим та/або іншим зобов'язанням +74592,68).
Змістом спірних правовідносин є податкові повідомлення-рішення від 27.11.2024 №UA2090002024107 та №UA2090002024108.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 1 ст.1 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - МКУ) передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст.1 МКУ).
Відповідно до ч.1 ст.36 МКУ положення цього Кодексу встановлюють непреференційні правила щодо визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, з метою застосування:1) ставок мита, правил щодо його справляння до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 3) інших заходів відповідно до вимог Світової організації торгівлі, пов'язаних із визначенням країни походження товару.
Відповідно до ч.2 ст.36 МКУ країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (ч.1 ст.41 МКУ).
Згідно із ч.2 ст.36 МКУ країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов'язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.42 МКУ у разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: 1) на товари, до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність"; 2) якщо митним органом встановлено, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України; 3) якщо для цілей визначення країни походження товару це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.43 МКУ перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення.
Згідно із ч.2 цієї норми у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.
Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України, за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України (ч.2 ст.46 МКУ).
Частиною першою ст.257 МКУ передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ст.278 МКУ датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Як передбачено абзацом першим ч.5 ст.280 МКУ ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно із абзацом другим ч.5 ст.280 МКУ до товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
Абзацом третім цієї норми передбачено, що до решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Відповідно до ч.1 ст.351 МКУ предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Пунктом другим ч.2 цієї норми передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПКУ).
Пунктом 54.1 ст.54 ПКУ передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підп.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПКУ).
Згідно із п.54.4 ст.54 ПКУ у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Згідно із підп. «в» п.185.1 ст.185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження» №2187-VIII від 08.11.2017 року Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про панєвро- середземноморські преференційні правила походження (далі- Регіональна конвенція).
Частиною першою статті 15 Регіональної конвенції встановлено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару ЕІЖ. 1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару ЕІЖ-МЕО, зразок якого наведений у Додатку III Ь; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження ЕUR-МЕD), надана експортером до інвойса.
Повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Статтями 31, 32 Доповнення І до Регіональної конвенції передбачено процедуру здійснення перевірки достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що в них міститься.
Відповідно до положень зазначених статей подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Регіональної конвенції.
Таким чином, Регіональна конвенція надає уповноваженим органам право здійснювати перевірки підтверджень походження товарів після закінчення їх митного оформлення у країні імпорту як за наявності обґрунтованих сумнівів, так і вибірково.
Пунктом 2 статті 32 Доповнення І Регіональної конвенції визначено, що з метою реалізації перевірок митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути документ, що підтверджує походження, або його копію органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту.
Відповідно до п.3 статті 32 Доповнення І Регіональної конвенції перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам Конвенції (п.5 ст.32 Доповнення І Регіональної конвенції).
Судом встановлено, що позивачем було придбано в експортера «FHU Logistics Roman Soltys» відповідний товар.
Позивачем при митному оформленні вказаного товару при поданні контролюючому органу митних деклараціях у графі 36 «Преференція» вказано цифровий код « 410000000» та застосовано преференційну ставку ввізного мита. Відтак, ввізне мито було нараховано і сплачено за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм ст.15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження, що сторонами не заперечується.
В подальшому Державною митною службою України, з урахуванням наведених вище норм законодавства, було направлено на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща декларації про походження, складену уже згаданим раніше експортером товару «FHU Logistics Roman Soltys».
Листом №0601-IGC.4331.18.2021.KD Регіональне відділення податкової палати в Любліні, Республіка Польща, повідомило Державну митну службу України, що декларації про виставлення рахунків є справжніми. Експортер не представив достатніх доказів, що підтверджують преференційне походження товару. Отже, ці товари не мають преференційного походження в ЄС відповідно до положень додатку І до Регіональної конвенції.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах для вказаного товару преференційне походження є визначальним для проведення оподаткування.
Натомість, у даному випадку інформація про преференційне походження, зазначена в деклараціях про походження, складених експортером «FHU Logistics Roman Soltys» в інвойсах та поданих контролюючому органу, виявилась непідтвердженою.
Окрім того, у постанові від 11.08.2022 року у справі №460/8509/21 Верховний Суд зазначив наступне: «Суди попередніх інстанцій установили, що після завершення митного оформлення контролюючий орган (відповідач у справі) звернувся до уповноваженого органу Республіки Польща щодо підтвердження автентичності та правильності декларацій інвойс, складених на інвойсах, та сертифікатів з перевезення товару EUR.1, поданих Товариством до митного оформлення. За результатами проведення перевірки цих документів про походження товару, уповноваженим органом Республіки Польща надано відповідь, у якій зазначено, що товари вказані в деклараціях про походження та сертифікатах з перевезення EUR.1 не підпадають під преференційний режим. В ході проведення перевірки експортер товарів не надав жодних доказів чи документів, що дозволяють застосувати преференційні правила походження товарів.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що компанія-експортер товару отримала сертифікати EUR.1 декларативно (повідомивши компетентні органи Республіки Польща про походження товарів з території ЄС), але в ході перевірки документально не змогла підтвердити походження вказаних товарів. Саме з цієї причини у вищевказаному листі-відповіді зазначено, що сертифікати EUR.1 є дійсними (видавалися), але не пройшли перевірку і не можуть застосовуватися для отримання товарами преференційного режиму.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши лист уповноваженого органу Республіки Польща № 2401-ІОА1.4331.78 від 24 вересня 2020 року, визнав, що він є достатнім доказом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, оскільки в матеріалах справи та перевірки не містяться докази походження товару з Європейського Союзу.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, що зазначення Товариством відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (митний орган Республіки Польща), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів.
…
Положення норм, які встановлюють вимоги до запиту митного органу країни імпорту не визначають обов'язкових умов щодо його оформлення в частині обґрунтування сумнівів, що виникли у контролюючого органу, а носять диспозитивний характер.
Крім того, як зазначає відповідач у відзиві на касаційну скаргу, що також підтверджено матеріалами справи, за 2018-2021 роки органами доходів та зборів та митними органами неодноразово направлялися запити до компетентних органів Республіки Польщі щодо перевірки автентичності та правомірності даних зазначених у документах компанії Мila.sp.z.о.о., а компетентні органи Республіки Польщі тричі надавали інформацію щодо не підтвердження преференційного походження товарів з території Польщі, які відправлялися в Україну компанією Мila.sp.z.о.о. На підставі вказаних документів Головним управлінням ДФС в Рівненській області та Поліською митницею Держмитслужби було проведено три документальні перевірки Товариства, за результатами яких встановлено безпідставне застосування преференційного режиму до товарів, як таких що походять з ЄС та, як наслідок, встановлено несплату ввізного мита при імпорті товарів у повному обсязі. Таким чином, відправник товарів компанія Мila.sp.z.о.о. жодного разу не надала митним органам Польщі належних документів про походження товарів з території ЄС та не підтвердила їх преференційне походження. За результатами перевірок позивачу направлялися податкові повідомлення-рішення, які після процедури адміністративного оскарження оплачені позивачем у повному обсязі.
Колегія суддів визнає, що наведені вище обставини обґрунтовують сумніви контролюючого органу щодо походження товару.
…
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в межах спірних відносин митний орган діяв на підставі та в межах своїх повноважень, а також обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог частини другої статті 48, частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281, частини першої статті 257 МК України, вимог пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України».
До аналогічних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 11.04.2022 року у справі №260/2805/20.
В силу положень ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує наведені висновки Верховного Суду.
Беручи до уваги зазначені правові висновки, а також встановлені обставини, суд дійшов висновку, що лист №0601-IGC.4331.18.2021.KD Регіонального відділення податкової палати в Любліні, Республіка Польща, є належним доказом на підтвердження того, що товар, вказаний у поданих деклараціях, не має преференційного походження.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення товару при поданні контролюючому органу митних декларацій занизив митну вартість згаданого товару, зазначаючи, що цей товар має преференційне походження, тобто, походить з країн Європейського Союзу, що у свою чергу не підтвердилось.
Відтак, суд вважає, що контролюючим органом було правомірно проведено документальну невиїзну перевірку позивача, за результатами чого складено акт перевірки №44/24/7.4-19/42537241 від 05.11.2024 року та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Щодо твердження позивача про відсутність інформації про звернення уповноваженого органу до експортера та про те, що лист Регіонального відділення Податкової палати в Любліні від 22.07.2021 не містить документально підтверджені висновки, то такі спростовується уже згаданими правовими висновками Верховного Суду у постанові від 11.08.2022 року у справі №460/8509/21.
Щодо зроблених відповідачем помилок в акті перевірки.
Суд зазначає, що у даному випадку під час складання акту перевірки посадовими особами митного органу було допущено технічну помилку, яка жодним чином не впливає на зміст та суть акту перевірки, не спротсовує встановлених порушень, а тому не може бути причиною необґрунтованості результатів проведеної перевірки.
Інші твердження позивача також не беруться до уваги, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами у даній справі.
Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення на їх відповідність критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не встановлено порушень таких, а тому відсутні правові підстави вважати їх протиправним.
Відтак, у задоволенні позову належить відмовити.
Щодо судового збору, то оскільки у задоволенні позову відмовлено, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий слід присудити з позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович