справа № 380/13149/25
30 вересня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови у зарахуванні позивачу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 9 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 10 місяців 29 днів; стаж роботи (професійної адвокатської діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці наступні періоди :стаж роботи на посаді судді - 29 років 11 місяців 16 днів (з урахуванням зарахованого стажу 29 років 10 місяців 10 днів), половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 10 місяців 29 днів, період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 9 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу, починаючи з 24 квітня 2025 року, з врахуванням загального стажу роботи позивача на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці - 35 років 9 місяців 24 дні, та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
Ухвалою від 30.06.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 24.04.2025 призначено щомісячне довічне утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Однак, при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було враховано стаж роботи на посаді судді 29 років 10 місяців 10 днів. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не враховано до стажу період проходження строкової військової служби, період навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи адвокатом, загальний стаж 35 років 9 місяців 24 дні. Відтак, звернувся до відповідача із заявою в якій просив зарахувати повністю період проходження строкової військової служби, період навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи адвокатом, загальний стаж 35 років 9 місяців 24 дні. Однак, відповідачем відмовлено у зарахуванні до стажу судді, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, періоду навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи адвокатом.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що частиною 1 статті 116 Закону №1402 визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Статтею 137 Закону №1402, чітко визначено посади, що зараховується до стажу роботи на посаді судді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Згідно з частиною другою цієї статті, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Зазначає, що зазначеним вище переліком не передбачено до стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання у вищому юридичному закладу.
Вказує, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, не передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посаді адвоката. За таких обставин, просить відмовити у задоволення позову.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив ті ж самі мотиви що і у позовній заяві.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
22.04.2025 на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 839/0/15-25 від 22.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» звільнено з посади судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
23.04.2025 на підставі Наказу № 29-к від 23.04.2025 «Про відрахування зі штату Самбірського міськрайонного суду Львівської області судді ОСОБА_1 » відраховано зі штату Самбірського міськрайонного суду Львівської області з 23 квітня 2025 року, як такого, що звільнений із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Самбірським міськрайонним судом Львівської області позивачу було видано Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до якого:
служба в Збройних силах СРСР: дата зарахування - 03.07.1983; дата звільнення - 12.05.1985; тривалість стажу - 01 рік 10 місяців 10 днів;
студент Харківського юридичного інституту ім. Ф.Є. Дзержинського: дата зарахування - 01.09.1985; дата звільнення - 31.07.1987; тривалість стажу - 01 рік 11 місяців 00 днів;
адвокат у Львівській обласній колегії адвокатів: дата зарахування - 20.05.1993; дата звільнення - 19.05.1995; тривалість стажу - 02 роки 00 місяців 00 днів;
суддя Дрогобицького міського суду Львівської області: дата зарахування - 22.05.1995; дата звільнення - 01.03.2001; тривалість стажу - 05 років 09 місяців 08 днів;
суддя, голова Самбірського міського суду Львівської області: дата зарахування - 01.03.2001; дата звільнення - 27.03.2004; тривалість стажу - 03 роки 00 місяців 26 днів;
суддя, в.о. голови, голова Самбірського міськрайонного суду Львівської області: дата зарахування - 27.03.2004; дата звільнення - 23.04.2004; тривалість стажу - 21 рік 00 місяців 28 днів.
Всього тривалість стажу - 35 років 08 місяців 12 днів.
24.04.2025 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Враховуючи те, що відповідачем не було в повному обсязі зараховано усі періоди, що дають позивачу право на призначення довічного грошового утримання, я звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 22 травня 2025. в якій просив зарахувати повністю період проходження строкової військової служби, період навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи адвокатом, загальний стаж 35 років 9 місяців 24 дні.
Листом № 11549-11982/Г-52/8-1300/25 від 05.06.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що ОСОБА_1 , відмовлено у зарахуванні до стажу судді, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, періоду навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи адвокатом.
Позивач вважає таку відмову протиправною, відтак звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи цей спір по суті, суд виходив з такого.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 126 Конституції України встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених цією статтею.
Однією з підстав звільнення судді відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Статус судді у відставці регулюється нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Щомісячне довічне грошове утримання, як зазначено у частині 3 статті 142 Закону 1402-VIII, виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з'ясування стажу роботи особи на посаді судді.
Суд встановив, що позивачу 24.04.2025 призначено щомісячне грошове утримання судді у відставці.
Однак, відповідачем не було враховано до стажу: період проходження строкової військової служби, період навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи адвокатом.
Враховуючи те, що відповідачем не було в повному обсязі зараховано усі періоди, що дають позивачу право на призначення довічного грошового утримання, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 22 травня 2025, в якій просив зарахувати повністю період проходження строкової військової служби, період навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи адвокатом, загальний стаж 35 років 9 місяців 24 дні.
Листом № 11549-11982/Г-52/8-1300/25 від 05.06.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що ОСОБА_1 , відмовлено у зарахуванні до стажу судді, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, періоду навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи адвокатом.
Підстава відмови:
Відповідно до частини 1 статті 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 1. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України: 2) члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України : 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Зарахування до стажу судді, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби, періоду навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи адвокатом, чинним законодавством не передбачено.
Відтак, спірним питанням у цій справі є не зарахування до стажу періоду проходження строкової військової служби, періоду навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду роботи адвокатом.
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідач обгрунтувує свою відмову тим, що виключно зазначена у частині 1 статті 137 Закону №1402-VIII робота може бути зарахована до стажу роботи на посаді судді, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Суд оцінює критично розцінює доводи відповідача, виходячи з такого.
Абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
До набрання чинності Законом №1402-VIII питання обчислення стажу роботи на посаді судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI).
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції чинній до 28 березня 2015 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
Суд встановив, що позивача на посаду судді вперше призначено 22.05.1995, що підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового довічного утримання ОСОБА_1 .
Відповідно до перерахунку пенсії позивача від 19.05.2025 страховий стаж судді становить 42 роки 6 місяців 16 днів. В тому числі стаж судді 29 років 10 місяців 10 днів.
До набрання чинності Законом №1402-VIII та Законом №2453-VI в період роботи позивача на посаді судді, дані правовідносини щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ ).
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Позивач вважає, що до його стажу роботи на посаді судді відповідач при призначенні щомісячного довічного грошового утримання протиправно не зарахував періоди: проходження строкової військової служби з 03.06.1983 по 19.05.1985; половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01.09.1985 по 31.07.1987; роботи на посадах, вимоги щодо яких визначені законом та надавали в 1995 році право для призначення на посаду судді: адвокатська діяльність з 20.05.1993 по 19.05.1995.
Згідно із частиною першою статті 25 Конституційного Договору від 08.06.1995 №1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28.06.1996 року).
Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального заходу суддів» від 10.07.1995 №584/95 (далі - Указ Президента України №584/95) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» від 03.09.2005 №865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, на юридичних факультетах вищих навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби.
Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 13.11.2019 у справі №521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 24.03.2020 у справі №559/512/17, від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а та від 15.11.2021 у справі №580/6051/20 дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Документи, необхідні для призначення щомісячного довічного грошового утримання» Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за №200/14891 (далі Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України №3-1) до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються документи про страховий стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Згідно з пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до архівної довідки Міністерства освіти і науки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 10.04.2025 №125-01-525/205 на №7001/10/9-25 від 08.04.2025 ОСОБА_1 був зарахований студентом І-го курсу денного факультету №1 Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзерджинського з 01.09.1985.
Наказом №96-С від 29.06.1989 його було відраховано з інституту у зв'язку із закінченням навчання і отримання повної вищої освіти за спеціальністю правознавство та здобуттям кваліфікації юриста з 30.06.1989.
29.06.1989 йому було видано диплом НОМЕР_2 , реєстраційний №726.
У постановах від 20.04.2021 у справі №344/5707/19 та від 14.05.2021 у справі №592/3354/17 Верховний Суд зробив висновок про необхідність зарахування половини строку навчання у вищому юридичному учбовому закладі на денній формі навчання до стажу, який враховується для набуття права на відставку і при обчисленні розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці.
Таким чином, суд вважає достатніми підстави вважати, що відповідач протиправно не зарахував до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 половини періоду його навчання у цьому юридичному навчальному закладі з 22.08.1985 по 29.06.1989, що складає 01 рік 10 місяців 29 днів.
Щодо зарахування періоду проходження військової служби.
Окрім цього, статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
За встановленими у абзаці 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII правилами, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Таким чином, зазначені положення законодавства давали право особі на зарахування, зокрема, до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби.
Згідно з пунктом 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток №2).
Військовим квитком ОСОБА_1 . Серія НОМЕР_3 від 17.05.1983 підтверджується, що позивач проходив строкову військову службу у збройних силах СРСР в період з 03.07.1983 по 12.05.1985.
За наведених обставин справи, суд вважає достатніми підстави стверджувати, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, підлягав зарахуванню також період проходження ним військової служби у збройних силах СРСР з 03.07.1983 по 12.05.1985 (01 рік 10 місяців 10 днів), а не як помилково вважає позивач 01 рік 11 місяців 09 днів.
Щодо зарахування стажу періоду роботи адвокатом, суд зазначає таке.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
При цьому абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.
З аналізу наведених норм вбачається, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначається на момент призначення на посаду судді вперше.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді.
Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 9901/2/19.
Відповідно до статті 7 Закону №2862-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді вперше 01.03.1993) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Таким чином, на момент призначення позивача суддею у 1995 році для зайняття такої посади, поряд з іншим, необхідною була наявність стажу роботи в галузі права не менш як два роки.
З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю - 2 роки мають судді, яких було призначено (обрано) на посаду вперше згідно з вимогами, встановленими Законом України №2862-ХІІ на день їх обрання.
З цього питання також висловлювалася Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила, що внесені до статті 137 Закону №1402 зміни дозволили зарахувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на посаду судді (постанова від 30 травня 2019 року у справі №11-1481заі18).
Суд встановив, що на момент призначення позивача суддею Дрогобицького міського суду Львівської області, у такого був наявний стаж роботи адвокатом у Львівській обласній колегії адвокатів, що підтверджується записом в трудовій книжці ОСОБА_1 . Серії НОМЕР_4 .
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання та виплату щомісячного довічного грошового утримання, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, а саме 2 роки стажу роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що відповідно змінює і розмір відсоткового значення суддівської винагороди.
Відтак, суд висновує, що при призначення позивачу 24.04.2025 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій суддів», відповідач мав зарахувати до стажу позивача період проходження строкової військової служби - 1 рік 10 місяців 10 днів; половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 10 місяців 29 днів; стаж роботи (професійної адвокатської діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки, загальний стаж 35 років 08 місяців 12 днів.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови у зарахуванні позивачу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 10 місяців 10 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 10 місяців 29 днів; стаж роботи (професійної адвокатської діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки є протиправними.
Суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці наступні періоди : стаж роботи на посаді судді - 29 років 11 місяців 16 днів (з урахуванням зарахованого стажу 29 років 10 місяців 10 днів), половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 10 місяців 29 днів, період проходження строкової військової служби - 1 рік 10 місяців 10 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу, починаючи з 24 квітня 2025 року, з врахуванням загального стажу роботи позивача на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці - 35 років 9 місяців 24 дні, та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови у зарахуванні позивачу до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 10 місяців 10 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 10 місяців 29 днів; стаж роботи (професійної адвокатської діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці наступні періоди :стаж роботи на посаді судді - 29 років 11 місяців 16 днів (з урахуванням зарахованого стажу 29 років 10 місяців 10 днів), половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 10 місяців 29 днів, період проходження строкової військової служби - 1 рік 10 місяців 10 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), починаючи з 24 квітня 2025 року, з врахуванням загального стажу роботи позивача на посаді судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці - 35 років 9 місяців 24 дні, та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.