29 вересня 2025 рокусправа № 380/9582/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,, -
фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00164860901 від 14.04.2025 року.
Позивач у позовній заяві наводить наступні аргументи. Уважає, що факт реалізації алкогольних напоїв не доведений доказами - відсутній фіскальний чек, немає доказів передачі товару чи отримання коштів, не залучено свідків у підтвердження факту раелізації товару. Також, звертає увагу суду на обставини встановлені Бориславським міським судом Львівської області у постанові від 27.02.2025 року справа №438/227/25, якою закрито провадження про притягнення продавця ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП за відсутності в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідач у відзиві на позов просить у задоволенні позову відмовити. Зокрема вважає, що під час проведення фактичної перевірки виялено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями, без наявності ліцензіїна право роздріної торгівлі алкогольними напоями та відсутність марок акцизного податку. За ці порушення, продовжує відповідач, позивача притягнуто до фінансової відповідальності у відповідності до норм чинного законодавства.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 07.07.2025 року, підготовче провадження продовжено на 30 днів.
Ухвалою суду від 01.09.2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено такі обставини.
Наказом відповідача від 10.03.2025 року за №1662-ПП призначено проведення фактичної перевірки позивача з 11.03.2025 року по 20.03.2025 року.
На підставі цього наказу видані направлення на перевірку від 10.03.2025 року за №2736, за №2735 та за №2758.
За результатами фактичної перевірки позивача прицівниками відповідача складено акт за №12691/13-01-09-01/ НОМЕР_1 від 21.03.2025 року.
Згідно висновку згададного акта перевірки встановлено порушення вимог ч.16 ст.62 та ч.7 ст.16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00164860901 від 14.04.2025 року, яким на підставі пунктів 11 та 13 ч.2 ст.73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" до позивача застосовано штраф у сумі 172800 грн. 00 коп.
Змістом спірних правовідносин є відповідність податкового повідомлення-рішення №00164860901 від 14.04.2025 року критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з таких мотивів.
У відповідності до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, продовжується у наведеній нормі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України, визначаються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18 червня 2024 року № 3817-IX, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України № 3817-IX).
Згідно положень ч.1 ст.2 Закону України № 3817-IX законодавство у сфері регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним складається з Податкового кодексу України, Митного кодексу України, цього Закону, закону України, що регулює відносини у сфері виноградарства та виноробства, законів України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", "Про географічні зазначення спиртних напоїв", інших нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання зазначених законодавчих актів.
Частиною 7 статті 16 Закону України № 3817-IX роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб'єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Як передбачено ч.16 ст.62 Закону України № 3817-IX, алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом.
Відповідальність за порушення наведених норм передбачена пунктами 11 та 13 ч.2 ст.73 Закону України № 3817-IX.
Частиною першою статті 72 Закону України № 3817-IX передбачено, що контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи ліцензування та інші органи в межах компетенції, визначеної законом. Контроль за дотриманням вимог щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв дистилятів, малих виробництв пива здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Органами ліцензування, в силу положень ч.1 ст.41 Закону України № 3817-IX, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відтак, у відповідача наявні поноваження щодо здійснення контролю за дотриманням Закону України № 3817-IX.
Функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, визначаються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України).
Згідно підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу передбачено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Зміст наведених норм вказує на те, що правовою основою діяльності відповідача є ПК України.
Як передбачено підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка, продовжується у цій нормі, здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Наведена норма дозволяє суду прийти до висновку, що особливістю фактичної перевірки є здійснення її за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Пунктом 80.10 статті 80 ПК України передбачено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Як передбачено абзацом першим п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень, зазначено у цьому абзаці, складається акт. Якщо такі порушення відсутні, продовжується у абзаці, складається довідка.
Згідно із абзацом третім ціього ж пункту актом перевірки є документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Зміст наведених норм у своїй сукупності вказує на те, що акт перевірки є тим документом, який встановлює та фіксує порушення суб'єкта господарювання.
Згідно положень абзацу першого п.86.5 ст.86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок, продовжується у цьому абзаці, підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Абзацом другим цього ж пункту передбачено, що підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
Як передбачено абзацом третім п.86.5 ст.86 ПК України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови.
В силу положень абзацу четвертого цього згаданого пункту у разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках, продовжується у цьому абзаці, контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Наведені норми у своїй сукупності вказують на те, що акт фактичної перевірки підписується у тому числі особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності); підписання здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу; у разі відмови від підписання складається акт.
В силу положень ч. 1 ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Поряд з цим слід зазначити, що нормативно-правовими актами не затверджено форми акта фактичної перевірки, а тому такий повинен відповідати вимогам наведених норм, а саме:
- за своєю формою вказувати, що перевірки здійснена за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника;
- встановлювати порушення, які виявлені під час проведення перевірки;
- містити інформацію про підписання акта фактичної перевірки за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками.
Оцінюючи акт фактичної перевірки через призму його відповідності наведеним вимогам, суд зазначає таке.
Складення акта у друкованій а не у письмовій формі, як йе робиться зазвичай під час проведення фактичної перевірки, вказує на те. що перевірка здійснена не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Відображені у акті фактичної перевірки порушення стосуються подій 07 лютого 2025 року, які мали місце до прийняття наказу про проведення фактичної перевірки від 10.03.2025 року. Інших порушень не встановлено, що також може вказувати на здійснення перевірки не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Відсутність у акті фактичної перевірки відмітки про його підписання особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками, наявність інформації про вручення такого акт лише 24.03.2025 року позивачу, за наявності у розділі 1 про проведення перевірки в присутності позивача, беззаперечно вказує на те, що перевірка не проводилась за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Зважаючи на наведену оцінку акта фактичної перевірки, як доказу, такий не є допустимим, оскільки не підтверджує факт проведення фактичної перевірки, та, як наслідок, не може підтверджувати порушення зафіксовані у ньому.
Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення не може уважатись правомірним, оскільки підставою його прийняття є акт фактичної перевірки складений із суттєвими порушеннями норм чинного законодавства.
Окремо слід зазначити і про те, що протокол про адміністративне порушення серії ВАД №391022 від 07.02.2025 року не може бути достовірним доказом, оскільки Бориславським міським судом Львівської області постановою від 27.02.2025 року у справі №438/227/25, закрито провадження про притягнення продавця ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП за відсутності в її діях події та складу адміністративного правопорушення на підставі згаданого протоколу.
За викладених обставин, суд уважає, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, позовні вимоги є обгрунтовані, а тому позов належить задовільнити.
Щодо судового збору, то такий в силу положень ст.139 КАС України, належить присудити на користь позивача, оскільки позов задоволено у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 14.04.2025 року за №00164860901.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору при поданні позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович