29 вересня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/1100/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Поліщука Дмитра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 360/1100/24 за адміністративним позовом адвоката Поліщука Дмитра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №360/1100/24 адміністративний позов адвоката Поліщука Дмитра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення перевірки та не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07 серпня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перевірку та розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 серпня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду у справі №360/1100/24 набрало законної сили 21 грудня 2024 року.
З даних КП «ДСС» вбачається, що 20.01.2025 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо «Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перевірку та розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 серпня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні, з урахуванням висновків суду у даній справі».
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 07.02.2025 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77119993 з виконання виконавчого листа №360/1100/24 виданого 20.01.2025.
17.04.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прийнято постанову ВП №77119993 про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн.
Адвокат Поліщук Дмитро Олександрович в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою, в якій просить суд:
-встановити контроль за виконання судового рішення та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 подати звіт про виконання судового рішення протягом 20 календарних днів з моменту встановлення судового контролю, оскільки станом на 16.09.2025 рішення суду у справі №360/1100/24 не виконано.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 вказану заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 в строк до 23 вересня 2025 року надати через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення та докази щодо повного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 360/1100/24.
Витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) повні матеріали виконавчого провадження ВП № 77119993.
Вказану ухвалу боржник та Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) отримали через підсистему «Електронний суд», однак станом на 29.09.2025 відповідні докази не надали.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Розглядаючи по суті подану заяву, суд виходить із такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили, незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в такому рішенні. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безмовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.
Частиною першою вказаної статті визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до положень статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи відсутність доказів виконання рішення суду у цій справі, яке набрало законної сили, та предмет спору, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача у трьох місячний строк подати звіт про повне виконання рішення у цій справі.
Таким чином, заява адвоката Поліщука Дмитра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 360/1100/24 підлягає задоволенню.
Одночасно, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача про те, що рішенням суду зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 провести перевірку та розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 серпня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Лише в цьому випадку рішення суду буде виконано в повній мірі.
Керуючись статтями 256, 294, 295, 382, 382-1 КАС України, суд
Заяву адвоката Поліщука Дмитра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 360/1100/24 за адміністративним позовом адвоката Поліщука Дмитра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати звіт про повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі 360/1100/24.
Звіт разом з доказами реального виконання рішення суду подати через підсистему Електронний суд.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Басова