про відмову в забезпеченні позову
30 вересня 2025 року 320/47956/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене довідкою №118/17 від 03.06.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;
- зобов'язати військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повторний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності для проходження військової служби, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/47956/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Одночасно із пред'явленням позову до суду позивачем подано заяву про забезпечення позовної заяви, у якій позивач просить суд:
- зупинити дію індивідуального акту, а саме зупинити дію наказу або іншого розпорядчого документа, виданого 9 серпня, на підставі якого ОСОБА_1 фактично переведено до складу 8 корпусу Десантно-штурмових військ України у зону виконання бойових завдань у місті Суми;
- зупинити дію індивідуального акту, а саме зупинити дію наказу або іншого розпорядчого документа, виданого 16 вересня 2025 року, на підставі якого ОСОБА_1 фактично переведено до бойової бригади № НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) до набрання законної сили рішенням суду по справі.
- заборонити вчинення певних дій відповідачем та іншими особами, а саме заборонити командуванню військової частини НОМЕР_4 ; командуванню військової частини НОМЕР_5 ; командуванню військової частини НОМЕР_6 ; командуванню ІНФОРМАЦІЯ_2 у зоні виконання бойових завдань у місті Суми; командуванню бойової бригади № НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ); а також будь-яким іншим командуванням військових частин, батальйонів, підрозділів, формувань та посадовим особам Збройних Сил України і Десантно-штурмових військ України, у підпорядкуванні яких ОСОБА_1 фактично перебуває, вчиняти будь-які дії щодо: переведення ОСОБА_1 , переміщення або направлення до іншої військової частини, підрозділу чи формування; залучення ОСОБА_1 до виконання бойових завдань; переміщення ОСОБА_1 до зони проведення бойових дій до набрання законної сили рішенням суду по справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що у разі відмови у вжитті заходів забезпечення позову, існує реальна загроза завдання непоправної шкоди здоров'ю заявнику, оскільки фактичне перебування у бойовому підрозділі та можливе залучення до виконання бойових завдань здійснюється на підставі довідки військово-лікарської комісії, яка є предметом оскарження в даній справі. Саме ця довідка містить висновок про придатність до військової служби, з яким заявник категорично не погоджуюся.
Таким чином, згідно заяви, подальше перебування у підрозділі, який виконує бойові завдання, у поєднанні з відсутністю належного медичного супроводу, цілком ймовірно, призведе до різкого та незворотного погіршення мого стану здоров'я, відновлення якого згодом буде неможливим або вкрай ускладненим.
Розглянувши дану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).
Доведення наявності підстав визначених частиною 2 статті 150 КАС України або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Таким чином, зі змісту приписів статті 150 КАС України випливає, що обов'язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд зважає на обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Предметом спору у цій справі визнання протиправним та скасування рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене довідкою №118/17 від 03.06.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
У заяві про забезпечення позову позивач просить зупинити дію індивідуального акту, а саме зупинити дію наказу або іншого розпорядчого документа, виданого 9 серпня та виданого 16 вересня 2025 року, а також заборонити вчинення певних дій відповідачем та іншими особами у підпорядкуванні яких заявник фактично перебуває щодо переведення, переміщення або направлення до іншої військової частини, підрозділу чи формування, залучення до виконання бойових завдань, переміщення до зони проведення бойових дій.
Суд звертає увагу заявника, що при забезпеченні позову шляхом зупиненням дії індивідуального акта, заявник повинен зазначити всі наявні реквізити вказаного наказу або іншого розпорядчого документу, зокрема, номеру (у разі наявності), дати його прийняття (видачі), органу, що видав, тощо з метою належного вжиття заходу у разі забезпечення позову.
При цьому, позивач не оскаржує у позовній заяві вказані накази або інші розпорядчі документи від 9 серпня та 16 вересня 2025 року, а також дії відповідача та інших осіб у підпорядкуванні яких заявник фактично перебуває щодо переведення, переміщення або направлення до іншої військової частини, підрозділу чи формування, залучення до виконання бойових завдань, переміщення до зони проведення бойових дій. Такі накази або інші розпорядчі документи та дії відповідача не є предметом заявленого спору.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вказані вище дії не відповідає порушеному праву позивача за захистом якого він звернувся до суду.
Крім того, пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Таким чином, обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається.
Разом з цим, варто зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У контексті наведеного суд зазначає, що обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Як встановлено судом, у позовній заяві заявник зазначає, що відповідно до направлення військової частини НОМЕР_7 від 22 липня 2025 року №6930, солдат за призовом ОСОБА_1 , 1994 р.н., в/ч НОМЕР_8 направляється в Житомирську обласну клінічну лікарню на госпіталізацію, водночас у матеріалах справи відсутні докази, що у випадку фактичного перебування у бойовому підрозділі заявника наслідком є можливе залучення до виконання бойових з урахуванням зазначених обставин.
Суд звертає увагу, що наведені позивачем доводи є припущеннями. Доводи, які обґрунтовують необхідність забезпечення позову, ґрунтуються лише на припущеннях позивача, що без цього буде завдано шкоду його законним правам та інтересам.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2023 року (справа №140/17441/20) зазначив, що заходи забезпечення мають вживатися лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватися поважними підставами й підтверджуватися належними доказами.
Сама лише незгода заявника із діями/бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій/бездіяльності протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт порушення прав позивача потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153 155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Парненко В.С.