про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі
без проведення судового засідання
30 вересня 2025 року Київ № 320/47956/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене довідкою №118/17 від 03.06.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;
- зобов'язати військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 провести повторний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності для проходження військової служби, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/47956/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що до позовної заяви позивачем долучено клопотання про витребування доказів у відповідача.
Відповідно до вимог частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з частинами 1, 3 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З метою забезпечення повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання позивача та витребування у відповідача належним чином засвідчених копій доказів, а саме:
- протоколу засідання військово-лікарської комісії від 03.06.2025 року, на підставі якого видано довідку №118/17 від 03.06.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;
- матеріалів (документів), що були враховані військово-лікарською комісією під час прийняття рішення щодо визначення ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби.
Окрім цього, до позовної заяви додано клопотання про призначення експертизи, відповідно до якого позивач просить призначити у справі судово-медичну експертизу, на розгляд якої поставити такі питання:
- чи відповідав стан здоров'я ОСОБА_1 , висновку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ступеня придатності ("придатний до військової служби"), викладеному у довідці №118/17 від 03.06.2025 року?
- чи застосовувався метод індивідуальної оцінки придатності ОСОБА_1 до військової служби при складанні висновку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ступеня придатності ("придатний до військової служби"), викладеному у довідці №118/17 від 03.06.2025 року?
- чи були у військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 в наявності станом на 03.06.2025 року всі незаперечні дані, що здатність ОСОБА_1 до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться у найближчі два місяці?
Вирішуючи клопотання про призначення експертизи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Тобто для призначення, в тому числі судово-медичної експертизи, необхідна наявність певних обставин, які суд не може встановити самостійно без залучення спеціальних знань.
Натомість позивачем не доведено наявність таких обставин.
Додатково суд зазначає, згідно з пунктом 6.9 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 р. №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за №1109/15800, (далі - Положення №402) при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я, тому відповідач при кожному медичному огляді військовослужбовців повинен застосовувати метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, в силу своїх обов'язків, натомість позивачем не надані докази на підтвердження порушення зазначеного методу.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Так, відповідно, підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно з підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Разом з тим, доказів, що позивач звертався до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку відповідача, суду надано не було.
Виходячи із змісту статті 102 КАС України, суд зазначає, що призначення судом експертизи є правом, а не обов'язком.
Згідно зі статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Отже, експертиза це дослідження на вимогу суду об'єктів, яке провадиться експертами на базі спеціальних знань і на науковій основі з метою одержання даних про факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Тобто, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, суд має право, однак не зобов'язаний призначити проведення експертизи.
При цьому, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.03.2018 у справі № 908/464/17.
Предметом спору у даній справі є питання щодо придатності позивача до військової служби за наслідками проходження військово - лікарської комісії.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справі № 804/800/16, від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а.
На думку суду, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв визначення придатності до військової служби є дискреційними повноваженнями відповідних лікарських комісій, та суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача, поставлені позивачем у клопотанні про призначення експертизи питання виходять за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права при вирішенні цього спору.
Разом з тим, для з'ясування обставин, які входять до предмету доказування у справі, що розглядається, відсутня потреба у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, тому суд не вбачає неможливості встановлення фактичних обставин справи без проведення судово-медичної експертизи.
З урахуванням викладено, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні клопотання про призначення судово - медичної експертизи.
Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Частинами 1, 2 статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 3 статті 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд вважає за необхідне розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Керуючись статтями 12, 171, 241, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово.
Витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 засвідчені належним чином копії:
- протоколу засідання військово-лікарської комісії від 03.06.2025 року, на підставі якого видано довідку №118/17 від 03.06.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;
- матеріалів (документів), що були враховані військово-лікарською комісією під час прийняття рішення щодо визначення ступеня придатності ОСОБА_1 до військової служби.
Витребувані документи надати до суду протягом 15 (п'ятнадцяти) днів, з моменту отримання даної ухвали.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, з документом, що підтверджує його надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив до суду, з направленням її копії іншим учасникам справи, а також доказів його направлення (надіслання) вручення.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення до суду, з направленням її копії іншим учасникам справи, а також доказів його направлення (надіслання) вручення.
Попередити відповідача, що відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Парненко В.С.