29 вересня 2025 року Київ справа № 320/19955/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану" за період несення служби з 24.02.2022 до 20.01.2023 у розмірі 30 000,00 грн на місяць;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану" за період несення служби з 24.02.2022 до 20.01.2023 у розмірі 30 000,00 грн на місяць.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить службу в Службі судової охорони та перебуває на посаді контролера IІ категорії 1 відділення 2 взводу охорони 1 підрозділу територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області. У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану". Відповідно до цієї постанови співробітникам Служби судової охорони передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, виплата якої здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Вважаючи бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу такої додаткової винагороди, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2024 відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали суду від 07.06.2024 відповідачу у справі було направлено до електронного кабінетe, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 12.06.2024.
Заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в установлений ухвалою строк, від інших відповідачів до суду не надано.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Представником позивача надано суду відповідь на відзив.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
23 листопада 2021 року Наказом Територіального управління Служби судової о м. Києві та Київській області № 329о/с "Про прийом на службу ОСОБА_1 " ОСОБА_1 прийнято на службу до Служби судової охорони та призначено контролером II категорії 1 відділення 2 взводу охорони 1 підрозділу охорони Відповідача з 24 листопада 2021 року.
29 листопада 2021 року Наказом Відповідача № 339о/с "По особовому складу" позивача призначено на посаду контролера II категорії 2 відділення 2 взводу охорони 1 підрозділу охорони Відповідача з 29 листопада 2021 року.
10 січня 2022 року Наказом Відповідача № 13/ос "По особовому складу" позивача призначено на посаду контролера II категорії 1 відділення 2 взводу охорони 1 підрозділу Відповідача з 10 січня 2022 року.
Згідно з довідкою Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 11.04.2024 № 100 позивач проходить службу в ТУ Службі судової охорони та перебуває на посаді контролера ІI категорії територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, загальна сума доходу позивача за період з 01.01.2022 до 31.01.2023 становила 192 356,80 грн.
Згідно з листа Територіальтного управління Служби судової охорони від 11.04.2024 № 41/07-499 на адвокатський запит, у якому повідомлено, що наразі у Служби фінансовий ресурс за фондом оплати праці не дозволяє забезпечити виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Також повідомлено, що наказ про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 не видається.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу належної додаткової винагороди, передбаченої під час дії воєнного стану, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ураховуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись частиною першою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України суд розцінює визнаною обставиною невиплату позивачу з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, а тому ця обставина не потребує доказування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою позивачу, як співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області в період дії воєнного стану в України (з 24.02.2022) додаткової винагороди з підстав відсутності необхідних бюджетних асигнувань.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно зі статтею 160 Закону України від 02 червня 2016 р. № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони здійснює підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу.
Відповідно до статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах; підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України; складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби; територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи; фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Повноваження Служби судової охорони визначені статтею 162 Закону № 1402-VIIІ.
Згідно зі статтею 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.
Схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 р. № 289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони".
На виконання статті 165 Закону № 1402-VIII та постанови Кабінету Міністрів України № 289 Державною судовою адміністрацією України наказом від 26 серпня 2020 р. № 384 було затверджено механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Порядок № 384).
Відповідно до пунктів 4-7 Порядку № 384 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги).
Згідно з пунктами 8 і 10 Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби; грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку № 384.
Пунктами 17-18 Порядку № 384 передбачено, що виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця. 18. Грошове забезпечення співробітнику, прийнятому на службу, нараховується з дня призначення на посаду, у разі звільнення зі служби грошове забезпечення співробітникам виплачується по день звільнення включно.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб було введено в Україні воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався.
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 53/2022 Кабінету Міністрів України постановлено в одноденний строк затвердити план заходів, передбачивши, зокрема забезпечення з 01.03.2022 підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України на 30 відсотків та доведення до 20 відсотків від початку 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України.
На виконання Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Інших постанов щодо зміни складових грошового забезпечення позивача, Кабінетом Міністрів України не приймалось.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови (пункт 3 Постанови № 168).
Таким чином, встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода з 24.02.2022 є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати на період дії воєнного стану в Україні.
07.07.2022 до Постанови № 168 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України № 793, зокрема, в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; доповнено новим абзацом такого змісту: "нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення"; доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Суд ураховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 щодо зразкової справи № 260/3564/22 про те, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, а тому визначена Урядом "пропорційність" із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Зазначені зміни, внесені Постановою № 793, у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції.
Варто зазначити, що наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 р. № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам у період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби. Порядок № 396 набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 24.02.2022.
За приписами пункту 7 Порядку № 396 передбачено, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Адміністративна справа, що розглядається, є типовою, у зв'язку з чим суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 06.04.2023 за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22.
Таким чином, під час визначення розміру належної позивачу додаткової винагороди суд не застосовує пункт 7 Порядку № 396, позаяк за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суд також не застосовує до спірних правовідносин визначені у Порядку № 396 порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком № 384, який належить застосуванню до спірних правовідносин.
Суд також звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168" (редакція діє з 21.01.2023) було внесено зміни до Постанови № 168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, співробітників Служби судової охорони було виключено з переліку осіб, зазначеного у першому реченні абзацу першого пункту 1 Постанови № 168.
З огляду на зазначене, співробітники Служби судової охорони з 21.01.2023 втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі, передбаченому Постановою № 168.
Надаючи оцінку бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо невиконання Постанови № 168, суд зазначає таке.
За змістом пункту 9 частини першої статті 4, статті 5, частини четвертої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивач правильно визначив, що спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі виникли між ним і Територіальним управлінням Служби судової охорони, яке в силу вимог пункту 10 Порядку № 384 виплачує позивачу грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
З огляду на зазначене, на виконання абзацу 2 пункту 1 Постанови № 168 Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області зобов'язане було нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за період з 24.02.2022 до 20.01.2023 у розмірі 30 000 грн на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін "заробітна плата" незалежно від назви й методу обчислення, означає будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою Кабінету Міністрів України № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28.09.2004, заява № 44912/98).
З огляду на невиплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, як належний відповідач у справі, допустило протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах.
Аналогічні висновки викладені в рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, щодо якого ця справи є типовою.
Ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у судовому рішенні у зразковій справі, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає, за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. № 168 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця) за період з 24.02.2022 до 20.01.2023;
- зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 до 20.01.2023.
Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Відповідно до частин першої і другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів і встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Згідно положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження № К/9901/16261/18).
У пункті 86 постанови від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що закріплені у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відтак, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19 та від 23 грудня 2020 року у справі № 704/1167/19.
Суд зазначає, що лише прийняття рішення зобов'язального характеру не є безумовною підставою для встановлення у справі судового контролю, а наявність передумов для встановлення такого контролю має підтверджуватися належними та допустимими доказами. Однак, такі докази позивачем надані не були, а обставини, покладені в основу заявленого клопотання, є непереконливими, оскільки носять характер припущення, внаслідок чого суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю у цій справі.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. № 13, код ЄДРПОУ: 43162533) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. № 168 додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця) за період з 24.02.2022 до 20.01.2023.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. № 13, код ЄДРПОУ: 43162533) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 до 20.01.2023.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.