29 вересня 2025 року справа №320/38985/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Міністра оборони України про визнання протиправним та скасування наказу в окремій його частині,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України та Міністра оборони України.
Просив суд визнати протиправним та скасувати пункт 14 наказу Міністра оборони України Умєрова Р.Е. №776 від 20.05.2024 про скасування, як нереалізованого, пункту 5 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 03.08.2023 №985 щодо нагородження відзнакою Міністерства оборони України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - 7,62 мм пістолетом ТТ № ДБ 1890 у комплекті з 3 патронами ОСОБА_1 , інструктора групи підготовки штабу аеромобільного батальйону НОМЕР_1 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України, сержанта, ( НОМЕР_2 ).
Ухвалою суду від 09.09.2024 провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 24.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розгляд адміністративної справи №320/38985/24 за правилами загального позовного провадження. Крім того, клопотання Міністерства оборони України про продовження строку на подання відзиву у справі №320/38985/24 - задоволено, продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву на 10 календарних днів, прийнято відзив на позовну заяву від 28.10.2024 (зареєстрований у суді 29.10.2024) та долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням відповіді на відзив на позовну заяву, ОСОБА_2 зазначав, що єдина підстава для вилучення у нагородженої особи відзнаки Міністра оборони України, передбачена Положенням про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і « ІНФОРМАЦІЯ_2 », затвердженим наказом Міністерства оборони України 23.10.2012 № 693, є засудження за вчинення злочину за вироком суду, який набрав законної сили. Наголошував, що у спірному випадку відсутній вирок щодо позивача. Вказував, що твердження у оскаржуваному наказі про те, що пункт 5 наказу від 03.08.2023 №985 не був реалізований не відповідає дійсності, оскільки такий наказ фактично реалізовано шляхом урочистого вручення пістолета ТТ № ДБ 1890 у комплекті з 3 патронами; врученню передувало оголошення наказу, витяг з якого було йому надано; крім того, було складено і нагородну відомість на вручення відзнаки. Зазначав і те, що в особовій справі та у військовому квитку ОСОБА_1 зроблено відповідний запис про нагородження.
Відповідачами надіслано відзив на позовну заяву, в якому вказано на відсутність порушень прав у межах спірних правовідносин, а також на безпідставність позовних вимог. Зазначали, що спірні відносини виникли з вини позивача, який не виконав вимоги статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки не доповідав своєму безпосередньому командирові про існування щодо нього підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, що зумовило ситуацію за якої позивача нагороджено вогнепальною зброєю за одночасної неможливості її реєстрації та використання останнім. Наголошували, що якби командування військової частини НОМЕР_3 мало б інформацію про підозру стосовно ОСОБА_1 , то клопотання про заохочення відзнакою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не було б порушено перед Міністром оборони України; а військовослужбовець міг отримати інший вид заохочення від Міністра оборони України.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, військовослужбовцем Збройних Сил України, з 12.04.2022 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 на підставі наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 05.04.2022 №32-Р.
Станом на 03.08.2023 (дату прийняття наказу про нагородження) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді інструктора групи підготовки штабу НОМЕР_4 аеромобільного батальйону НОМЕР_1 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
31.01.2024 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 у зв'язку із призначенням наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 11.01.2024 №7-РС на посаду техніка групи підготовки штабу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_5 .
03.08.2023 на підставі статті 33 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктом 5 наказу Міністра оборони України №985 за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України, зміцненні національної безпеки, бездоганну військову службу, зразкове виконання військового обов'язку під час збройної агресії російської федерації проти України та виявлені при цьому високий професіоналізм, честь і доблесть, позивача нагороджено відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя» - 7,62 мм пістолет ТТ № ДБ 1890 у комплекті з 3 патронами.
Як вбачається із матеріалів справи і визнається сторонами, відповідну зброю з набоями вручено позивачу в урочистій обстановці із зачитуванням наказу, копію наказу вручено ОСОБА_1 , за результатами вручення складено нагородну відомість, у військовому квитку позивача та у особовій справі зроблено запис про нагородження.
Як видно із листа заступника Голови Національної поліції України від 21.03.2024 № 43184/57/04-2024, 18.03.2024 до Національної поліції України надійшла заява ОСОБА_1 про отримання дозволу на зберігання та носіння нагородної зброї у зв'язку з нагородженням його відзнакою Міністерства оборони України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » згідно з наказом Міністра оборони України від 03.08.2023 № 985.
20.03.2024 Управлінням контролю за обігом зброї Національної поліції України отримано інформацію про те, що 03.09.2020 Головним слідчим управлінням Національної поліції України громадянину ОСОБА_1 повідомлено про підозру в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, пунктами п'ятим, шостим, одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 115, частиною першою статті 263-1, частиною другою статті 263-2 КК України (витяг ДІ МВС ВР-001691495).
20.03.2024 на підставі виявленого обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною зброєю, передбаченого абзацом одинадцятим пункту 5.1 глави 5 розділу І Інструкції, Управлінням прийнято рішення про відмову в надані дозволу на зберігання та носіння нагородної зброї - пістолета марки «ТТ» калібру 7,62 мм, № НОМЕР_6 .
У подальшому, за результатами опрацювання листа з Національної поліції України від 21.03.2024, начальник Кадрового центру Збройних Сил України звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з листом від 30.03.2024 №388/3180 з проханням у разі підтвердження факту відмови в прийняті рішення про надання дозволу на зберігання та носіння нагородної вогнепальної зброї порушити клопотання про скасування пункту наказу про нагородження зазначеного військовослужбовця відзнакою Міністерства оборони України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також повернення зазначеним військовослужбовцем нагородної зброї.
На підставі повідомлення Кадрового центру Збройних Сил України, управління персоналу (G1) штабу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України порушило клопотання перед вищим командуванням щодо скасування пункту 5 наказу Міністра оборони України від 03.08.2023 №985, стосовно нагородження відзнакою Міністерства оборони України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сержанта ОСОБА_1 , у зв'язку з відмовою в наданні дозволу на зберігання та носіння нагородної зброї.
Пунктом 14 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 20.05.2024 №776 скасовано пункт 5 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 03.08.2023 №985 щодо нагородження відзнакою Міністерства оборони України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - 7,62 мм пістолетом ТТ № ДБ 1890 у комплекті з 3 патронами ОСОБА_1 , інструктора групи підготовки штабу аеромобільного батальйону НОМЕР_1 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, як не реалізованого.
Як вбачається із корінця квитанції №000152 на прийняті зброю і боєприпаси, 18.04.2024 інспектором СКОЗ Дніпровського УП НП у м. Києві Сахно С.В. від ОСОБА_1 (адресою якого є АДРЕСА_1 ) зброю ТТ калібру 7,62 на 22, серії ДБ, номер 1890, загальний технічний стан - візуально ззовні технічно справна, - прийнято.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (Дисциплінарний статут), визначено, що заохочення є важливим засобом виховання військовослужбовців і зміцнення військової дисципліни.
Кожний командир у межах прав, наданих йому цим Статутом, зобов'язаний заохочувати підлеглих військовослужбовців за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових обов'язків.
У разі коли командир вважає, що наданих йому прав недостатньо для заохочення військовослужбовців, які відзначилися, він може клопотати про заохочення перед старшим командиром.
Заохочення має бути заслуженим. При визначенні виду заохочення враховується характер заслуг військовослужбовця та його ставлення до служби за попередній час.
Статтею 15 Дисциплінарного статуту передбачено заохочення, які застосовуються до військовослужбовців, у тому числі й відомчі заохочувальні відзнаки.
У статті 33 Дисциплінарного статуту закріплено, що Міністр оборони України, керівники інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, нагороджують відомчими заохочувальними відзнаками «Вогнепальна зброя» і «Холодна зброя». Це почесні відомчі заохочувальні відзнаки, якими нагороджуються військовослужбовці за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного кордону, підтриманні високої бойової готовності військ (сил), зміцненні національної безпеки, боротьбі зі злочинністю, захисті конституційних прав та свобод людини і громадянина, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть.
Наказом Міністерства оборони України від 23.10.2012 №693 затверджено Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і «Холодна зброя» (Положення №693).
У відповідності до пункту 1.1 Положення №693 ним визначається порядок нагородження відомчими заохочувальними відзнаками Міністерства оборони України.
За нормами пункту 1.3 Положення №693 нагородження відзнаками здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Нагородження відзнаками здійснюється наказом Міністра оборони України (по особовому складу).
За приписами пунктів 3.1-3.4 Положення №693 вручення відзнаки проводиться в урочистій обстановці Міністром оборони України або за його дорученням - посадовою особою, яка порушувала клопотання щодо нагородження.
Разом з відзнакою нагородженому вручається витяг із наказу. Перед врученням оголошується наказ Міністра оборони України.
При врученні відзнаки складається нагородна відомість на вручення відзнаки Міністерства оборони України, яка підписується особою, яка її вручила.
В особовій справі нагородженого військовослужбовця робиться відповідний запис із зазначенням дати і номера наказу Міністра оборони України про нагородження відзнакою.
За правилами пункту 3.6 Положення №693 за рішенням Міністра оборони України нагородженого може бути позбавлено відзнаки у зв'язку із засудженням за вчинення злочину за вироком суду, який набрав законної сили. У таких випадках відзнака підлягає передачі до органів внутрішніх справ у встановленому законодавством порядку.
Згідно із пунктом 1.5 Положення №693 реєстрація, зберігання, носіння, використання і застосування зброї здійснюються відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 №622 (Інструкція №622).
Пункт 1.7 Положення №693 передбачає, що відзнаками нагороджуються військовослужбовці, на яких поширюється дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Особи, нагороджені відзнакою, повинні неухильно дотримуватися вимог законодавства в частині зберігання, носіння, використання і застосування зброї.
За нормами пункту 1.8 Положення №693 зброя, що є відзнакою, реєструється відповідно до Інструкції в органах внутрішніх справ за місцем проживання нагородженого.
Пункт 5.1 глави 5 розділу I Інструкції передбачає, що органи (підрозділи) поліції не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій та суб'єктам господарювання на укладення трудових договорів на виконання таких робіт, а також надавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам та проводити їх перереєстрацію (продовження строку дії відповідних дозволів), а раніше дана згода відкликається, наданий дозвіл анулюється у разі, зокрема, надходження від уповноваженого органу до уповноваженого підрозділу контролю за обігом зброї інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через невстановлення її місцезнаходження.
За змістом статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців обов'язок, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок (стаття 11 Статуту внутрішньої служби).
У відповідності до статті 16 цього ж Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За нормами статті 49 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
На підставі наведених правових норм і з'ясованих у справі обставин, суд приходить до наступних висновків.
Так, процедура нагородження військовослужбовців передбачає обрання достойних кандидатур на отримання відповідної винагороди.
Суд погоджується із доводами відповідачів про те, що дійсно нагородження позивача відомчою відзнакою «Вогнепальна зброя» не відповідає статусу особи, якій оголошувалася підозра як такої, яка не може отримати дозвіл на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї і бойових припасів до неї.
У той же час, по-перше, суд відхиляє доводи відповідачів про те, що неповідомлення про існування у минулому стосовно позивача підозри в учиненні кримінальних правопорушень, яке мало місце задовго до початку військової служби ОСОБА_2 , є порушенням статті 12 Статуту внутрішньої служби, оскільки вимога, закріплена цією статтею про необхідність доповідати безпосередньому командиру про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, не стосується іншого періоду життя військовослужбовця, до початку військової служби.
До того ж, законодавством не передбачено такої підстави для вилучення нагородної зброї як подання нагородженою особою недостовірних відомостей або неповідомлення нею даних, які мали значення для вибору заохочення.
Так, єдиною нормою, яка визначає підставу для позбавлення відзнаки є пункт 3.6. Положення №693, який допускає позбавлення відзнаки виключно у зв'язку із засудженням за вчинення злочину за вироком суду, який набрав законної сили.
У досліджуваному випадку, вказана підстава відсутня, адже позивача не було засуджено за вчинення злочину за вироком суду, який набрав законної сили, що не заперечується відповідачами.
Таким чином, у відповідача не було правових підстав для прийняття наказу про позбавлення позивача вказаної відзнаки.
Суд розуміє, що у цьому випадку нагородження позивача вогнепальною зброєю фактично зумовлене помилкою, спричиненою неповнотою даних про нього, яку він намагався усунути шляхом прийняття наказу №776 від 20.05.2024 про скасування, як нереалізованого, пункту 5 наказу Міністра оборони України від 03.08.2023 №985.
У той же час, суд наголошує, що у випадку, який розглядається, пункт 5 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 03.08.2023 №985 фактично був реалізований, оскільки відбулись усі процедури, передбачені пунктами 3.1-3.4 Положення №693.
Так, в урочистій обстановці позивачу вручено пістолет ТТ № ДБ 1890 у комплекті з 3 патронами. Врученню передувало оголошення наказу Міністра оборони України №985, витяг з якого було надано позивачу; складено нагородну відомість на вручення відзнаки. В особовій справі та у військовому квитку ОСОБА_1 зроблено відповідний запис про нагородження.
Такі обставини визнаються сторонами.
Іншого шляху реалізації відповідного наказу законодавством не передбачено.
При цьому, у подальшому, за наслідками відмови у наданні дозволу на зберігання і носіння вогнепальної зброї позивач здав отриману як нагороду зброю уповноваженому органу Національної поліції (підтверджується корінцем квитанції на прийняті зброю і боєприпаси), що і є належним способом дій у обставинах, які склалися.
Також суд звертає увагу і на відсутність у відповідному пункті наказу №776 від 20.05.2024, який оскаржується, будь-якої правової аргументації його прийняття.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведеного, суд резюмує, що оскаржуваний пункт 14 наказу Міністра оборони України №776 від 20.05.2024 прийнятий за відсутності передбачених законом підстав, а фактичні підстави його прийняття не можуть вважатись обґрунтованими.
Отже це свідчить про необхідність визнання його протиправним та скасування.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 14 наказу Міністра оборони України №776 від 20.05.2024 про скасування, як нереалізованого, пункту 5 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 03.08.2023 №985.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.