про відмову у забезпеченні позову
29 вересня 2025 року Київ № 320/46785/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника 05.09.2025 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований 18.09.2025) до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у нерозгляді заяви та документів ОСОБА_1 від 25.07.2025 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву та документи ОСОБА_1 від 25.07.2025 про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У пункті 3 прохальної частини позовної заяви заявлено про забезпечення позову. Заява зареєстрована 29.09.2025, відповідно до якої заявник просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, вчиняти дії, пов'язані із заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, до набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви зазначає, що згідно абзацу 9 пункту 60 Постанови КМУ № 560, до ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Станом на дату подання позовної заяви рішення не ухвалено, а отже фактично військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу, але будь-яких підтверджуючих документів, які б указували на перебування його заяви на розгляду, у заявника немає.
У цьому випадку, на переконання заявника, можна беззаперечно встановити про наявність протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у нерозгляді заяви про надання відстрочки, а також, на думку заявника, існує очевидне порушення його прав.
На переконання заявника, станом на час звернення з позовом та із цією заявою, існують ймовірні підстави стверджувати, що відповідачем здійснюються заходи щодо призову заявника на військову службу під час мобілізації, відтак йдеться про зміну його статусу з «військовозобов'язаного» на «військовослужбовця».
Зазначає, що оскільки відповідач заяву не розглядає, будь-якого документа про її розгляд не надає, а отже у заявника є всі підстави стверджувати, що незастосування заходу забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у разі його задоволення, оскільки самого предмета позову на той момент вже може не існувати.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи із системного аналізу зазначених положень, убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття таких заходів вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням усіх фактичних обставин справи.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваним діям/бездіяльності, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Крім того, до заяви не надано жодних доказів, що по відношенню до заявника з боку відповідача або інших осіб почали вчинятися дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у т.ч. відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, навчальних (тренувальних) центрів тощо, або доставлення до ТЦК та СП.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Скрипка І.М.