29 вересня 2025 року м. Київ справа №320/8388/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов'язання відповідача здійснити з 01.12.2022р. позивачу перерахунок та виплату пенсії без застосування відповідного обмеження з урахуванням щорічної індексації.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправну відмову відповідача у перерахунку пенсії із застосуванням обмеження розміру пенсії максимальним розміром, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788).
Судом встановлено, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/27645/20 здійснено перерахунок пенсії з 21.11.2019 року, проте пенсія виплачується з обмеженням максимального розміру у сумі 20930,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії з листопада 2019 без обмеження максимальним розміром, проте відповідач листом відмовив позивачу у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом, з приводу чого суд зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає таке.
Статтею 2 Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VІ “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (з урахуванням змін, внесених Законами від 24 грудня 2015 року №911-VIII, від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII /надалі Закон № 3668-VI/ визначено, що максимальний розмір пенсії (...) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Закон №3668-VІ набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, як передбачено пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Законом № 3668-VI частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено у такій редакції: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII“Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: “Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно з частинами першою та другою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України».
У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром (10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи) є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 09 лютого 2021 року у справі №1640/2500/18.
Внесені Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої 43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18.
З огляду на викладене, частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.
Окрім того у постанові від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19 Верховний Суд зробив правовий висновок, що обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що положення частини сьомої статі 43, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром та яка втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, не повинні застосовуватися при розрахунку пенсії позивача.
За викладених обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, відмовляючи позивачу у виплаті перерахованої з 01.12.2022 пенсії на підставі рішення суду пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону № 2262-ХІІ.
Виходячи із викладеного, заявлені позивачем позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження з 01.12.2022 року розміру його пенсії максимальним розміром підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, суд зазначає таке
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464- VI та п. 12 розд. III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 №449, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму робі.
Згідно з пп. 8 п.1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
З вищенаведених вимог чинного законодавства слідує, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску встановлює обмеження лише щодо нарахування та сплати єдиного внеску і не може слугувати підставою для обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії, оскільки у випадку отримання доходу, який перевищує максимальну величину бази нарахування, сплата єдиного внеску, розрахованого в межах максимальної величини бази нарахування, вважається належною.
Таким чином, положення частини 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ не передбачає обмеження розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що пенсія позивача як така, що була йому призначена у 2010 році на підставі Закону №2262-ХІІ, обмеженню максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску та максимальним розміром не підлягала, що обумовлює протиправність дій відповідача щодо її обмеження та наявність правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску та десятьма мінімальними прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, виплата відповідачем пенсії у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом, порушує гарантоване ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право позивача мирно володіти своїм майном.
За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскільки законних підстав для обмеження пенсії позивача максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску та десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, не було, то дії відповідача в цій частині є протиправними.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в цій частині є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням розміру щорічної індексації пенсії, суд вважає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки фактично спір у даній справі виник з приводу обмеження пенсії максимальним розміром.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір», питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору вирішенню не підлягає.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 КАС України, cуд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368 вул. Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053) про визнання протиправними дій - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368 вул. Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та без обмеження максимальним розміром пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ вул. Бульварно-Кудрявська, 16) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням з урахуванням нарахованих та виплачених сум, починаючи з 01.12.2022 року.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.