29 вересня 2025 року справа №320/41986/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Івенрайс» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Івенрайс» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2024 №00425900702, винесене Головним управлінням ДПС у місті Києві.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.05.2024 р. № 00425900702 про застосування до платника податків штрафних санкцій у розмірі 73 919,01 грн. є неправомірним, оскільки, на думку позивача, контролюючим органом неправильно встановлені обставини справи, відсутній склад податкового правопорушення в діях платника та немає підстав для притягнення його до відповідальності за порушення валютного законодавства, у зв'язку з чим накладені санкції є безпідставними, а оскаржуване рішення Державної податкової служби України від 26.07.2024 р. № 22892/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/41986/24 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надійшла уточнена позовна заява позивача, в якій викладено позовні вимоги до Головного управління ДПС у місті Києві.
Таким чином недоліки позову були усунуті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/41986/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки на підставі направлень №8516/26-15-07-02-05 від 11.04.2024 та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 11.04.2024 №2431 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІВЕНРАЙС» за контрактами від 15.07.2021 №150721-1 та 26.07.2021 №26072021-2 за період з 15.07.2021 по 17.04.2024, в ході якої встановлено порушення ч. 3 ст. 13 Закону України №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» у частині повернення валютних коштів із порушенням граничних строків розрахунків, що тягне за собою нарахування пені; фактичне надходження коштів від поручителя відбулося 01.08.2022, що перевищує встановлений строк, а за результатами перевірки складено акт від 24.04.2024 №34708/Ж5/26-15-07-02-05-03/40816031 та винесено податкове повідомлення-рішення №00425900702 від 21.05.2024, що підтверджує наявність порушень та законність застосованих штрафних санкцій, у зв'язку з чим доводи позивача щодо неправомірності рішення є безпідставними.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до матеріалів справи, 15.07.2021 р. між ТОВ «ІВЕНРАЙС» та SAS LABORDE DIDER (Франція) укладено Контракт №150721-1 на суму 185 000 євро, за умовами якого постачальник зобов'язувався продати товар до 31 грудня 2021 року. Номенклатура та кількість товару визначалися Специфікаціями, які погоджувалися окремо для кожної партії, а строк поставки кожної партії не перевищував 50 календарних днів з дати оплати відповідної партії. 30.07.2021 р. позивач перерахував постачальнику суму за контрактом, що підтверджується платіжною інструкцією №10.
26.07.2021 р. між ТОВ «ІВЕНРАЙС» та LADA Rhede e.K. (Німеччина) укладено Контракт №26072021-2 на суму 37 000 євро, за умовами якого останній зобов'язувався поставити складську і сільськогосподарську техніку, обладнання та комплектуючі до 31 грудня 2021 року. Строк поставки визначався Специфікаціями, але не перевищував 180 календарних днів з дати оплати, аванс за контрактом перераховано 30.07.2021 р.
У зв'язку з проблемами поставки комплектуючих та введенням воєнного стану в Україні, SAS LABORDE DIDER та LADA Rhede e.K. не змогли виконати зобов'язання у строки, визначені контрактами, і погодили їх виконання протягом граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, встановлених законодавством. Для забезпечення виконання зобов'язань 01.07.2022 р. укладено договори поруки з AST Commodities Limited, яка зобов'язалася безумовно та своєчасно повернути сплачені Позивачем суми у разі невиконання зобов'язань постачальниками, і 01.08.2022 р. AST Commodities Limited перерахувала Позивачу 222 000 євро.
05.09.2022 р. ДПС України повідомила про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІВЕНРАЙС» щодо дотримання валютного законодавства за контрактами №150721-1 та №26072021-2 за період з 15.07.2021 по 17.04.2024. 24.04.2024 р. складено Акт №34708/5/26-15-07-02-05-03/40816031, яким встановлено нібито порушення частини 3 ст. 13 Закону «Про валюту і валютні операції» у частині повернення валютних коштів із перевищенням граничних строків на 3 дні та нараховано пеню 73 919,01 грн.
На підставі акту 21.05.2024 р. Головним управлінням ДПС у м. Києві видано Податкове повідомлення-рішення №00425900702.
Не погоджуючись з ППР №00425900702, Позивач подав скаргу до Державної податкової служби України, яка рішенням від 26.07.2024 р. залишена без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін.
Позивач вважає, що Контролюючий орган неправильно встановив обставини справи та наявність порушення валютного законодавства, у зв'язку з чим штрафні (фінансові) санкції накладено безпідставно, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України закріплено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність) платника податку , контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (п.109.3 ст.109 ПК України).
Підпунктом 111.1.1. п.111.1 ст.111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується такий вид юридичної відповідальності, як фінансова.
Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Пунктами 112.1 та 112.2 ст.112 ПК України передбачено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.124.1 ст.124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.
Діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання (п.124.2 цієї статті).
Згідно з п.124.3 ст.124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Отже, для притягнення до фінансової відповідальності платника податків у вигляді штрафу за п.п.124.2 і 124.3 ст.124 ПК України, необхідним є доведення контролюючим органом вини платника у формі умислу, а саме того, що платник мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, проте умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі п.п.124.2, 124.3 ст.124 ПК України.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі № 520/10963/21.
Судом встановлено, що на підставі направлень №8516/26-15-07-02-05 від 11.04.2024 та наказу Головного управління ДПС у м. Києві №2431 від 11.04.2024 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІВЕНРАЙС» щодо дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів №150721-1 від 15.07.2021, укладеного з SAS LABORDE DIDIER (Франція), та №26072021-2 від 26.07.2021, укладеного з LADA Rhede e.K. (Німеччина), за період з 15.07.2021 по 17.04.2024.
За результатами перевірки складено акт від 24.04.2024 №34708/Ж5/26-15-07-02-05-03/40816031, яким встановлено порушення частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» в частині повернення валютних коштів із перевищенням граничних строків розрахунків. Так, авансові платежі у розмірі 185 000 євро та 37 000 євро за зазначеними контрактами не були забезпечені поставкою товару у встановлені строки, а фактичне повернення коштів від поручителя AST Commodities Limited відбулося лише 01.08.2022, що перевищує граничний строк у 365 днів, встановлений НБУ.
На підставі цього ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №00425900702 від 21.05.2024 про застосування фінансових санкцій, з приводу чого суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами контрактів від 15.07.2021 №150721-1 та від 26.07.2021 №26072021-2 обов'язок поставки товару покладався виключно на контрагентів - нерезидентів SAS LABORDE DIDER (Франція) та LADA Rhede e.K. (Німеччина). Товариство своєчасно виконало свій обов'язок з попередньої оплати, перерахувавши відповідно 185 000 євро та 37 000 євро ще 30.07.2021.
Разом із тим, через проблеми поставки комплектуючих, а також запровадження в Україні воєнного стану та обмежень, нерезиденти не забезпечили належну поставку у визначені контрактах строки.
Водночас сторони домовилися про виконання зобов'язань у межах граничного строку, визначеного законодавством, тобто до 30.07.2022. Так, позивач зазначає, що очікував належного виконання своїми контрагентами зобов'язань у межах 365 днів, встановлених п. 21 розд. ІІ Положення НБУ №5 від 02.01.2019.
Суд зазначає, що постанова НБУ №18 від 24.02.2022, якою передбачено скорочення строків до 180 днів, поширюється лише на операції, здійснені після 05.04.2022, тоді як авансові платежі за контрактами були проведені 30.07.2021, тобто до цієї дати. Отже, до правовідносин між сторонами застосовувався строк у 365 днів, а не скорочений строк у 180 днів.
Так, суд зазначає, що фактичне повернення коштів на користь Товариства відбулося 01.08.2022, що було наслідком невиконання зобов'язань нерезидентами, а не діями ТОВ «ІВЕНРАЙС».
Відсутність будь-яких дій платника, спрямованих на порушення валютного законодавства, та його належна поведінка свідчать про відсутність вини у вчиненні правопорушення.
Таким чином, у діях ТОВ «ІВЕНРАЙС» відсутній склад податкового правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ст. 112 Податкового кодексу України.
Крім того, варто зазначити, що у даному випадку правовідносини між сторонами виникли у період дії воєнного стану в Україні, що є обставиною, яка безпосередньо впливає на перебіг строків виконання податкових та інших обов'язків, контроль за якими покладено на податкові органи.
Так, відповідно до п. 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України законодавець чітко передбачив зупинення перебігу строків для платників податків та контролюючих органів, визначених податковим законодавством, а також іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено саме на контролюючі органи.
З урахуванням системного тлумачення зазначеної норми, дія п. 69.9 поширюється не лише на суто податкові строки, а й на строки, пов'язані з розрахунками в іноземній валюті, адже саме контролюючі органи здійснюють перевірку та контроль за їх дотриманням. Таким чином, у період дії воєнного стану перебіг строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності підлягав зупиненню.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач свідомо чи умисно ухилявся від виконання валютних зобов'язань. Навпаки, спірне порушення, яке контролюючим органом визначене як триденне прострочення, об'єктивно не може розцінюватися як умисне невиконання платником податків своїх обов'язків. При цьому, відповідно до п.109.1, 109.3 та 112.1 Податкового кодексу України, притягнення до фінансової відповідальності можливе виключно за наявності вини платника податків, яка у даній справі не встановлена.
Крім того, у ст. 4 ПК України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, а п.56.21 ст.56 ПК України встановлює, що всі сумніви щодо застосування норм законодавства у справах платника податків мають тлумачитися на його користь. Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 у справі №380/671/20 підтвердив необхідність безумовного врахування цього принципу під час вирішення податкових спорів.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у даній справі позивачем не було порушено граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, оскільки їх перебіг було зупинено у зв'язку з воєнним станом.
Суд зазначає, що положення п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України прямо передбачають застосування відповідальності до платників податків виключно з урахуванням обставин, які можуть звільняти від такої відповідальності. Однією з ключових підстав, визначених підп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПК України, є вчинення дії або бездіяльності внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору). У даній справі такі обставини підтверджені матеріалами справи та мають загальнообов'язковий характер.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у випадку виникнення форс-мажорних обставин перебіг строків розрахунків та нарахування пені зупиняється на весь період їх дії. Такий підхід узгоджується із загальною логікою регулювання податкових та валютних відносин у воєнний час, коли об'єктивно унеможливлюється виконання суб'єктами господарювання своїх зобов'язань у встановлені строки.
Суд бере до уваги, що Торгово-промислова палата України ще 28.02.2022 офіційно засвідчила наявність форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану. Вказані обставини були кваліфіковані як надзвичайні, невідворотні та об'єктивні, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання договірних і законодавчих зобов'язань. При цьому з метою спрощення процедури підтвердження форс-мажору ТПП України дозволила використовувати загальний лист від 28.02.2022, що звільняє платників податків від обов'язкового звернення за індивідуальним сертифікатом у період дії воєнного стану.
Також суд зазначає, що Статтею 13 Закону № 2473 передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Частиною третьою цієї статті визначено, що у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, їх поставка має здійснюватися у строки, передбачені договорами, але не пізніше визначеного НБУ строку з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Відповідно до пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, граничні строки розрахунків за такими операціями становлять 365 календарних днів.
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції № 7, банк розпочинає відлік установлених граничних строків з моменту здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а пункт 9 розділу ІІІ цієї Інструкції визначає момент завершення валютного нагляду після підтвердження ввезення товару або надання відповідного документа.
Порушення резидентами строків, визначених статтею 13 Закону № 2473, тягне нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних коштів (або вартості недопоставленого товару), при цьому загальний розмір пені не може перевищувати суму такої заборгованості.
Згідно з пп. 4 п. 3 розділу І Інструкції № 7, днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого НБУ граничного строку розрахунків за операціями з експорту чи імпорту товарів або строку, визначеного у виданих за цією операцією висновках.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання Контракту № 150721-1 від 15.07.2021 р., укладеного між ТОВ «ІВЕНРАЙС» та SAS LABORDE DIDER (Франція), 30.07.2021 р. Товариство перерахувало на користь останнього 185 000,00 євро.
Крім того, за Контрактом № 26072021-2 від 26.07.2021 р., укладеним між Товариством та LADA Rhede e.K. (Німеччина), 30.07.2021 р. сплачено 37 000,00 євро.
Для забезпечення виконання зобов'язань за цими контрактами 01.07.2022 р. між Товариством та AST Commodities Limited (Поручитель) укладено договори поруки, на виконання яких 01.08.2022 р. Поручитель перерахував на користь Товариства 222 000,00 євро, що повністю відповідає сумі платежів, здійснених Товариством постачальникам.
Відповідно до законодавства, граничний строк розрахунків за імпортними контрактами № 150721-1 та № 26072021-2 становить 365 днів з дати перерахування коштів, тобто останнім днем поставки є 30.07.2022 р. Оскільки станом на цю дату товар не поставлено, то з 31.07.2022 р. по 01.08.2022 р. сплинуло 2 дні прострочення.
Незважаючи на це, ГУ ДПС у м. Києві, на підставі Акта від 24.04.2024 № 34708/X5/26-15-07-02-05-03/40816031, винесло податкове повідомлення-рішення від 21.05.2024 р. № 00425900702 про застосування штрафних санкцій у сумі 73 919,01 грн., розрахованих виходячи з прострочення у 3 дні та курсу НБУ станом на 30.07.2022 р.
Разом з тим, відповідно до постанови Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 160/6138/24, день виникнення заборгованості в імпортних правовідносинах - це день авансового платежу резидента, а не перший день після спливу граничних строків. Лише після спливу встановлених строків заборгованість переходить у стан простроченої, що й зумовлює нарахування пені.
Отже, застосування контролюючим органом курсу валюти станом на перший день після закінчення строку розрахунків, а також визначення прострочення у 3 дні є помилковими, а нараховані штрафні санкції - незаконними.
Відповідно до ч. 2 КАС України обов'язок доведення правомірності рішення покладається на відповідача, який не надав доказів протиправності або необґрунтованості операцій. У матеріалах справи немає належних доказів, що фінансово-господарські операції між Позивачем та його контрагентом не мали реальних наслідків для діяльності позивача або були спрямовані на одержання необґрунтованої податкової вигоди.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДПС у місті Києві.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Івенрайс» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2024 №00425900702, винесене Головним управлінням ДПС у місті Києві.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Івенрайс» (вул. Глибочицька, будинок 13, секція 1, офіс 3, м. Київ, 04052, код ЄДРПОУ 40816031).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.