29 вересня 2025 року Справа № 320/36296/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" (далі - позивач, ТОВ "Агротрейд-2000", товариство) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Київській області від 01.04.2025 № 13632/0709 про застосовано пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1 767 399,67 грн.
Позиції сторін
Вказуючи на друге речення частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» зазначає про те, що перебіг строку сплати зобов'язання при митному оформленні товару розпочинається із дня настання відповідної події, а саме митного оформлення товару та закінчується в день на який припадає останній день визначеного строку.
Товариство вказує на невірний розрахунок відповідачем пені за порушення граничного строку розрахунків по контрактам з нерезидентами у спірному періоді.
Зокрема, по контракту із нерезидентом Чеська республіка від 21.11.2023 №21/11/2023-SFO по поставці олії соняшникової нерафінованої, митне оформлення відбулось 25.12.2023, оплата за товар надійшла 15.02.2024 та 18.03.2024, термін прострочки становить з 24.03.2024 по 03.04.2024 - 11 календарних днів, а не 12, як зазначено в додатку 4 до акту перевірки.
По контракту з нерезидентом Польща №1110R від 11.10.2023 з поставки насіння ріпаку, митне оформлення відбулось 16.10.2023, тому з наступного дня розпочинається перебіг зобов'язання а саме з 17.10.2023, що як наслідок не відповідає відомостям зазначеним в додатку 3 до акту перевірки. В періоді зобов'язання по розрахункам з 17.10.2023 по 13.04.2024 всього 180 календарних днів, перебіг строку на застосування пені розпочинається з 14.04.2024, а не з 13.04.2024 як вказано у додатку 3 до акту перевірки. Додає, що 23.05.2024 товариством було укладено договір про переведення боргу, отже перебіг строку закінчився 22.05.2024, а не 23 як вказано в додатку 3 до акту перевірки. 10.05.2024 позивач звертався до господарського суду із позовом про стягнення із нерезидента коштів та ухвалою суду від 24.06.2024 у справі №911/1214/24 позов було повернуто. Повне погашення боргу відбулось 29.05.2024, тобто до постановлення ухвали господарського суду, що звільняє від нарахування пені з 10.05.2025. Відповідно, квітень-травень 2024 року становить 26 днів, а не 41 як зазначено в додатку 4 до акту перевірки.
По контракту із нерезидентом Польща за 01.02.2024 №0102-24 по поставці кукурудзи, митне оформлення товару відбулось 05.03.2024, тому першим днем початку перебігу граничного строку є 06.06.2024, а не 05.06.2024 як зазначено в додатку 3 до акту. Так, з 06.03.2024 по 03.06.2024 всього 90 календарних днів, останній день відповідно це 03.06.2024, тому перебіг строку має розпочинатись з наступного дня з 04.06.2024, а не з 03.06.2024, що не відповідає додаткам 3 та 4 до акту. Додає, що товариство звернулось 29.07.2024 із позовом до господарського суду про стягнення з даного нерезидента заборгованості (справа №911/1991/24), у зв'язку із чим підлягає зупинення нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, пеня не сплачується.
Позивач зазначає про наявність сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-25-0849 про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання умов контракту у встановлені терміни. Дата настання обставин 31.03.2024 та дата закінчення тривають на час видачі сертифікату - 27.05.2025. Покликаючись на статтю 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», частину 6 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», підпункт 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, судову практику, зазначає, що в разі виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання господарського договору, зупиняється перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також нарахування пені. Відтак, позивач не мав бути притягнутий до відповідальності за порушення строків розрахунків в період форс-мажорних обставин.
Застосовуючи частину 3 статті 13, частину 2 статті 15 Закону України «Про валюту і валютні операції», положення підпункту 112.8.1. пункту 112.8. статті 112 Податкового кодексу України, товариство зазначило, що з рішення ДПС України від 17.06.2025 №17451/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги вбачається інформація Національного банку України про виявлене порушення валютного законодавства зафіксована 17 травня 2024 за вихідним №25-0008/38396БТ (вхідний ДПС 20.05.2024 № 55363/5) та 19 липня 2024 року за вихідним №25-0008/55006БТ (вхідний ДПС від 22.07.2024 №78379/5), вважає, що на час винесення оскаржуваної ППР від 01.04.2025 у відповідача сплинув шестимісячний строк встановлений для застосування заходів впливу за встановленим порушенням.
Позивач вказує, що не може бути притягнутий до відповідальності за порушення строків розрахунків, а висновки акту перевірки є не релевантні до вимог частини 2 статті 12 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення від 01.04.2025 № 13632/0709 протиправним, та таким, що підлягають скасуванню.
Відповідач вказує, що в акті перевірки від 27.02.2025 №11873/10-36-07-09-10/36445855 зафіксовано встановлені порушення ТОВ «Агротрейд-2000» частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункт 142 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18, а саме: порушення граничних строків розрахунків по контракту від 11.10.2023 1110R з нерезидентом VELES TRADING sp. Z.о.о. (Польща) на загальну суму 50 358,00 євро (екв. 2115 992,80 грн), по зовнішньоекономічних контрактах: від 21.11.2023 № 21/11/2023-SFO з нерезидентом DSV.CZ s.r.o. (Чеська Республіка) на суму 28 400,00 доларі США (екв. 1 105 424,56 грн), від 01.02.2024 № 0102-24 з нерезидентом VELES TRADING sp. Z.о.о. (Польща) на загальну суму 218 958,82 доларів США (екв 8 875 999,37 грн) та від 13.03.2024 № 13/03/2024-SFO з нерезидентом DSV.C2 s.r.o. (Чеська Республіка) 48 195,00 доларів США (екв. 1954 331,35 грн. Контролюючий орган зазначає про те, що товариством не було надано до контролюючого органу документів та доказів які звільняли б від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків по контрактам з нерезидентами.
Розрахунки пені зазначені в додатках до акту перевірки відповідач вважає вірними. Зазначає, що відлік граничного строку розрахунків за операціями з експорту товарів банк розпочинає з дати оформлення митної декларації на продукцію, що експортується або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору, а не з наступного дня після дати митного оформлення, як вказує позивач. В даному випадку необхідно також зауважити, що вказані акти Національного банку України (постанови), якими визначено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, мають силу закону.
Вказуючи на частину 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» зауважує, що повернення судом позовної заяви не дає підстави для не нарахування пені. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
Застосовуючи положення статті 11, частину 2 статті 15 Закону України «Про валюту і валютні операції», зазначає про необґрунтовану позицію позивача про закінчення шестимісячного строку застосування заходів впливу та зауважив, що контроль щодо дотримання норм валютного законодавства та застосування відповідних заходів впливу належить центральному органу виконавчої влади, що реалізовує державну податкову політику. Виявлені порушення строків розрахунків за валютними операціями визначені актом перевірки від 27.02.2025, a податкове повідомлення рішення прийнято відповідно 01.04.2025 № 13632/0709 без порушення будь-яких строків.
Щодо форс - мажорних обставин відповідач також зазначив, що сертифікат №3200-25-0849 виданий лише щодо одного з контрактів, а саме з Польща від 01.02.2024, сертифікат не містить ідентифікуючих ознак щодо форс-мажорних обставин, зазначено про протиправність дій третіх осіб. Додав, що наявність форс-мажорних обставин ще не є свідченням того, що така обставина вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку згідно законодавства чи нормативно-правового акту. Окрім сертифікату мають бути надані також інші докази, які підтверджують відповідні обставини та факти. Зауважив, що до перевірки не було надано довідки уповноваженої країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору або третьої сторони із нерезидентом Польща щодо виникнення чи закінчення дії форс-мажорних обставин, як і не було надано до перевірки зазначеного сертифікату.
Щодо строку дії обмежень розрахунків за експортними операціями в період запровадження воєнного стану відповідач зазначив про необґрунтоване застосування позивачем постанови Правління НБУ №67 від 14.05.2019, оскільки підлягає застосуванню постанова Правління НБУ №18 від 24.02.2022, якою визначено граничні строки розрахунків 180 календарних днів та які застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Спірне податкове повідомлення-рішення від 01.04.2025 № 13632/0709 вважає правомірним, винесене у межах наданих повноважень та відповідно до норм діючого законодавства.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 адміністративний позов було залишено без руху через невідповідність статтям 160, 161 КАС України.
29.07.2025 до суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження, та призначено судове засідання на 26.08.2025 о 09:30 год.
13.08.2025 до суду надійшов відзив із письмовими доказами.
За наслідками підготовчих дій у справі 26.08.2025, за участі представника позивача Миколюка М.Д., представника відповідача Басманової О.Ю., ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17 вересня 2025 року о 14:00 год.
17.09.2025 представником позивача в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України долучено до справи докази.
17.09.2025 в судове засідання прибули представник позивача Миколюк М.Д., представника відповідача Басманова О.Ю.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та позов просив суд задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні заявлених вимог.
Встановивши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень сторін, судом на місці оголошено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини
Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі наказу від 29.01.2025 № 437-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ«АГРОТРЕЙД-2000» (податковий номер 36445855) з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактами від 21.11.2023 № 21/11/2023-SFO з нерезидентом «DSV.CZ s.r.o.» (Чеська Республіка), від 11.10.2023 № 1110R з нерезидентом «VELES TRADING sp. zo.o.» (Польща), від 01.02.2024 № 0102-24 з нерезидентом «VELES TRADING sp. zo.o.» (Польща) та від 13.03.2024 № 13/03/2024-SFO з нерезидентом «DSV.CZ s.r.o.» (Чеська Республіка).
За результатами перевірки складено акт від 27.02.2025 № 11873/10-36-07-09-10/36445855 про результати документальної позапланової виїзної Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» (податковий номер 36445855) з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактами від 21.11.2023 № 21/11/2023-SFO з нерезидентом «DSV.CZ s.r.o.» (Чеська Республіка), від 11.10.2023 № 1110R з нерезидентом «VELES TRADING sp. zo.o.» (Польща), від 01.02.2024 № 0102-24 з нерезидентом «VELES TRADING sp. zo.o.» (Польща) та від 13.03.2024 № 13/03/2024-SFO з нерезидентом «DSV.CZ s.r.o.» (Чеська Республіка), за період з 01.01.2024 по 28.11.2024.
До акту перевірки наявні додатки, зокрема, 3 та 4 щодо виконання експортних контрактів та розрахунку пені.
Перевіркою встановлено порушення частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а саме:
- порушено граничні строки розрахунків по контракту від 11.10.2023 № 1110R з нерезидентом VELES TRADING sp. Z.o.o. (Польща) на загальну суму 50 358,00 євро (екв. 2 115 992,80 грн),
та порушено вимоги пункту 12 Постанови Правління Національного банку України від 10.11.2023 № 145 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 14 травня 2019 року № 67», а саме:
- по зовнішньоекономічних контрактах: від 21.11.2023 № 21/11/2023-SFO з нерезидентом DSV.CZ s.r.o. (Чеська Республіка) на суму 28 400,00 доларів США (екв. 1 105 424,56 грн), від 01.02.2024 № 0102-24 з нерезидентом VELES TRADING sp. Z.o.o. (Польща) на загальну суму 218 958,82 доларів США (екв. 8 875 999,37 грн) та від 13.03.2024 № 13/03/2024-SFO з нерезидентом DSV.CZ s.r.o. (Чеська Республіка) 48 195,00 доларів США (екв. 1 954 331,35 грн).
На підставі висновків акту перевірки від 27.02.2025 № 11873/10-36-07-09-10/36445855 ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.04.2025 № 13632/0709 про нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами у сумі 1 767 399,67 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" оскаржувало в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення, та рішенням ДПС України від 17.06.2025 №17451/6/99-00-06-01-03-06 скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення - рішення від 01.04.2025 № 13632/0709 - без змін.
Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням - рішенням, товариство звернулось до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів.
Відповідно, предметом спору у справі є податкове повідомлення-рішення від 01.04.2025 № 13632/0709, яке підлягає перевірці судом на дотримання вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Частинами п'ятою та шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з частиною дев'ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Це Положення затверджено виходячи з повноважень наданих Національному банку України статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Таким чином, Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті затверджене постановою правління Національного банку України № 5 від 02 січня 2019 року регулює порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті і розповсюджується на всіх суб'єктів валютних операцій.
Згідно з пунктами 21, 23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
24 лютого 2022 року відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», пунктом 14-2 якої встановив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Предметом регулювання постанови № 18 від 24 лютого 2022 року є валютні операції, що здійснюються відповідними суб'єктами в період воєнного стану з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи. На банки покладено певні обмеження в особливий період. Діяльність інших суб'єктів валютних операцій, зокрема розрахунків за зовнішньо-економічними контрактами є поза межами регулювання цієї постанови.
Встановлені частиною другою статті 15 Закону № 2473-VIII строки застосовуються тільки до заходів впливу, визначених у статті 14 цього Закону, до яких не відноситься відповідальність за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, яка встановлена статтею 13 цього Закону.
Так, за приписами пункту три частини 1 статті 14 Закону № 2473-VIII, за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 цього Закону) можуть бути застосовані: до юридичних осіб (крім уповноважених установ) заходи впливу у вигляді штрафних санкцій.
Отже, відповідальність за порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів не відноситься до заходів впливу, визначених у статті 14 Закону № 2473, якою саме і визначені заходи впливу до юридичних осіб у вигляді штрафних санкцій і ці заходи впливу є відмінними від пені, передбаченої у статті 13 цього Закону, якою передбачається відповідальність за порушення строків розрахунків.
Виходячи з наведених положень, суд зазначає, що строки, визначені у частині другій статті 15 Закону № 2473-VIII, не розповсюджуються на застосування пені, передбаченої статтею 13 цього Закону, оскільки статтею 14 та частиною першою статті 15 № 2473-VIII чітко визначено, що відповідальність (пеня) за порушення граничних строків розрахунків не відноситься до заходів впливу, визначених статтею 14, тоді як строки у ч. 2 ст. 15 вказаного Закону № 2473-VIII застосовуються саме до заходів впливу, передбачених статтею 14 Закону № 2473-VIII, про що безпосередньо зазначено у частині 1 статті 15 цього Закону № 2473-VIII.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
З аналізу норми частини 2 статті 13 Закону №2473-VIII суд дійшов висновку, що обчислення строку починається з дати митного оформлення, а не з наступного дня, як зазначає в своїх доводах позивач.
Подібний за змістом висновок сформовано Верховним Судом у постанові Касаційного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі №580/4079/23.
Щодо контракту №1110R від 11.10.2023 з нерезидентом "VELES TRADING sp. Zo.o." (Польща), судом встановлено наступне.
ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» (Продавець) укладено контракт від 11.10.2023 № 1110R з нерезидентом VELES TRADING sp. Z.o.o. (Польща) (Покупець), предметом якого було зобов'язання продавця поставити, а покупця прийняти і оплатити насіння ріпаку без ГМО урожаю 2023 року походження - Україна, в кількості 1 860,00 т по ціні 330,00 Євро за одну метричну тону.
На виконання умов контракту від 11.10.2023 № 1110R ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» поставлено насіння ріпаку, рік врожаю 2023, УКТ ЗЕД: 12051090 00 нерезиденту VELES TRADING sp. Z.o.o. (Польща) на суму 613 800,00 євро (еквів. 23 578 041,96 грн.).
Товар відвантажувався декількома партіями. Митні декларації 23UA100250138479U8, 23UA100250138504U8 та 23UA100250138503U9. Остання партія товару по контракту відвантажувалась 16.10.2023.
ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» отримано кошти в сумі 613 800,00 євро (еквів. 23 578 041,96 грн.)., в тому числі від VELES TRADING sp. Z.o.o. (Польща) в розмірі 563 442,00 євро (в еквів. 23 371 763,82 грн) та 50 358,00 євро (екв. 2 140 074,00 грн) від нового боржника BIO-GRAIN Sp. z o.o. (Польща), згідно з умовами Договору про переведення боргу № 1 від 23.05.2024.
Актом перевірки від 27.02.2025 №11873/10-36-07-09-10/36445855 встановлено, що кошти в сумі 50 358,00 євро (екв. 2 115 992,80 грн) отримані з порушенням граничних строків розрахунку (пункт 3.1.1. Акту перевірки від 05.12.2024 №57587/10-36-07-09-10/36445855 та додаток 3 до Акту перевірки).
В додатку 4 до Акту перевірки від 27.02.2025 №11873/10-36-07-09-10/36445855 контролюючий орган обраховує термін прострочення зарахування валютної виручки з 13.04.2024 по 23.05.2024, що становить 41 день та нараховує пеню в сумі 260 267,11 грн., що обраховується: 50 358,00 євро х 42,019 (курс НБУ) х 0,30% пені х 41 день прострочки.
За правилами частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
10.05.2024 ТОВ "Агротрейд-2000" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до VELES TRADING Sp. Z.o.o про стягнення 50 358,00 євро, що дорівнювало 2 134 277, 79 грн., справа №911/1214/24.
Залишок коштів за контрактом від 11.10.2023 № 1110R в сумі 50 358,00 євро був зарахований на рахунок ТОВ «Агротрейд - 2000» 29.05.2024 - до постановлення судом рішення у справі №911/1214/24, що свідчить про втрату предмету спору. У зв'язку з чим ухвалою суду 24.06.2024 позовна заява у справі №911/1214/24 була повернута позивачу.
У постановах від 04 лютого 2020 року у справі № 815/3991/16 та від 21 лютого 2023 року у справі № 826/10651/16 Верховний Суд сформував правову позицію, що дата звернення резидента з позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті та пеня за їх порушення не сплачується.
Така позиція підтримана також Верховним Судом у постанові 13 лютого 2025 року у справі № 440/11092/23.
З огляду на викладене пеня в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів по контракту №1110R від 11.10.2023 з нерезидентом "VELES TRADING sp. Zo.o." (Польща) становить 165 047,43 грн., (50 358,00 євро х 42,019 (курс НБУ) х 0,30% х 26 днів (кількість днів прострочки з 13.04.2024 по 09.05.2024)).
Таким чином, нарахована перевіркою пеня на суму 50 358,00 євро з 10.05.2024 по 23.05.2024 в розмірі 95 219,68 грн. є протиправною, тому податкове повідомлення-рішення від 01.04.2025 №13632/0709 в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо контракту №21/11/2023-SFO від 21.11.2023 з нерезидентом "DSV.CZ s.r.o." (Чеська Республіка) слідує наступне.
ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» (Продавець) укладено контракт від 21.11.2023 № 21/11/2023 SFO, з нерезидентом DSV.CZ s.r.o. (Чеська Республіка) (Покупець), переметом якого було зобов'язання продавця поставити покупцю олію соняшникову нерафіновану Код ТНВЕД 1512119100 в кількості 120 тон наливом у залізничних цистернах, по ціні 770 доларів США за тону.
На виконання умов контракту продавцем 25.12.2024 було відвантажено олію соняшникову нерафіновану код УКТ ЗЕД 1512119100 у кількості 120,00 тон на загальну суму 92 400,00 доларів США, що підтверджується митною декларацією 23UA100250139807U0 від 25.12.2023 року.
Оплата за поставлений товар надійшла від нерезидента DSV.CZ s.r.o. Чешська республіка 15.02.2024 у сумі 54 000,00 доларів США, 18.03.2024 у сумі 10 000,00 доларів США та 28 425,00 доларів.
Актом перевірки від 27.02.2025 №11873/10-36-07-09-10/36445855 встановлено, що ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» отримано кошти від нерезидента DSV.CZ s.r.o. (Чеська Республіка) на суму 28 400,00 доларів США (екв. 1 105 424,56 грн), з порушенням граничних строків розрахунку (пункт 3.1.2. та додаток 3 до акту перевірки).
В додатку 4 до Акту перевірки від 27.02.2025 №11873/10-36-07-09-10/36445855 контролюючий орган обраховує термін прострочення зарахування валютної виручки з 24.03.2024 по 04.04.2024, що становить 12 днів та нараховує пеню в сумі 39 795,28 грн., що обраховується: 28 400,00 доларів США х 38,9234 (курс НБУ) х 0,30% пені х 12 днів прострочки.
Як зазначалося вище обчислення строку починається з дати митного оформлення, а не з наступного дня, як вказує позивач.
Таким чином, контролюючим органом правильно розраховано суму пені по контракту №21/11/2023-SFO від 21.11.2023 з нерезидентом "DSV.CZ s.r.o." (Чеська Республіка) в сумі 39 795,28 грн., з 24.03.2024 по 04.04.2024, тому податкове повідомлення-рішення від 01.04.2025 №13632/0709 в цій частині є правомірним та не підлягає скасуванню.
Щодо контракту №0102-24 від 01.02.2024 з нерезидентом "VELES TRADING sp. zo.o." (Польща) судом встановлено та зазначено наступне.
ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» (Продавець) укладено контракт від 01.02.2024 № 0102-24, укладений з VELES TRADING sp. Z.o.o. (Польща) (Покупець), предметом якого було зобов'язання продавця поставити, а покупця прийняти і оплатити кукурудзу урожаю 2023 року (код УКТ ЗЕД 1005 9000 00), українського походження, насипом, в кількості 2 000 000 тон за ціною 120,00 доларів США за тону.
На виконання умов контракту від 01.02.2024 № 0102-24 ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», згідно митної декларації від 05.03.2024 24UA500050002883U6 відвантажило 1 947 280 кг товару вартістю 249 251.84 Доларів США (еквів. 9 549 7101,37 грн.) товару (Кукурудза не для сівби, врожаю 2023 року, насипом КОД УКТЗЕД 10059000) нерезиденту VELES TRADING sp. Z.o.o. (Польща). Митна декларація 24UA500050002883U6.
ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» отримало кошти від VELES TRADING sp. Z.o.o. (Польща) в сумі 50 000,00 доларів США (еквів. 971 100,00 грн), кошти в розмірі 30 293,02 доларів США (еквів. 1 220 286,06 грн.) - від нового боржника BIO-GRAIN Sp. z o.o. (Польща), згідно з умов Договору про переведення боргу № 1 від 23.05.2024 та не отримано кошти в сумі 168 958,82 доларів США (екв. 6 959 430,69 грн).
Актом перевірки від 27.02.2025 №11873/10-36-07-09-10/36445855 встановлено, що кошти в сумі в сумі 50 000,00 доларів США (еквів. 971 100,00 грн. та 30 293,02 доларів США (еквів. 1 220 286,06 грн.) отримані з порушенням граничних строків розрахунку, кошти в сумі в сумі 168 958,82 доларів США (екв. 6 959 430,69 грн.) не отримані і обліковуються як дебіторська заборгованість (пункт 3.1.3. Акту перевірки від 05.12.2024 №57587/10-36-07-09-10/36445855 та додаток 3 до Акту перевірки.).
В додатку 4 до Акту перевірки від 27.02.2025 №11873/10-36-07-09-10/36445855 контролюючий орган обраховує термін прострочення зарахування валютної виручки:
щодо 218 958,82 доларів США з 03.06.2024 по 19.07.2024, що становить 47 днів та нараховує пеню в сумі 1 251 515,91 грн., що обраховується: 218 958,82 доларів США х 40,5373 (курс НБУ) х 0,30% пені х 47 днів прострочки.
щодо 168 958,82 доларів США з 20.07.2024 по 28.07.2024, що становить 10 днів та нараховує пеню в розмірі 209 958,37 грн., що обраховується: 168 958,82 доларів США х 41,4220 (курс НБУ) х 0,30% пені х 10 днів прострочки.
Як зазначалося вище обчислення строку починається з дати митного оформлення, а не з наступного дня, як вказує позивач.
29.07.2024 ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до VELES TRADING Sp.Z.o.o. про стягнення 8856400,00 грн. заборгованості за контрактом № 0102-24 від 01.02.2024р. Ухвалою від 19.08.2024 відкрито провадження у справі № 911/1991/24. Рішення у справі № 911/1991/24 не винесено.
В акті перевірки від 27.02.2025 №11873/10-36-07-09-10/36445855 (додаток 4 до акту) контролюючий орган обраховує пеню до дня подання позовної заяви у справі № 911/1991/24, що відповідає правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 815/3991/16, від 21 лютого 2023 року у справі № 826/10651/16 та від 13 лютого 2025 року у справі № 440/11092/23, та застосовується судом у даній справі.
Крім того, Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата 27.05.2025 №256/03.23 видала ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» сертифікат №3200-25-0849 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): протиправні дії третіх осіб, що спричинили неможливість виконання зобов'язань за контрактом №0102-24 від 01.02.2024р. Дата настання форс - мажорних обставин 31 березня 2024 року, дата закінчення: тривають на час видачі сертифікату - 27 травня 2025 року.
Згідно частини першої статті 617 ЦК України, статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Рішенням президії ТПП України 15 липня 2014 року № 40(3) (в редакції рішення президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(53)) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.
За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту ТПП регіональні ТПП здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.
Відповідно до 3.1.1. Регламенту ТПП Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Дія таких обставин може бути викликана:
- винятковими погодними умовами і стихійним лихом (Acts of God) (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо);
- непередбаченими обставинами, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго), дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дія суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, обмеження комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту тощо);
- умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами державних органів влади, закриттям морських проток, ембарго, забороною (обмеження) експорту/імпорту тощо.
Відповідно до положень частини шостої статті 13 Закон України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Верховний Суд у постанові від 13 липня 2023 року у справі № 560/9742/22 вказав, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.
У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 620/14203/23 (справа №620/14203/23), від 11 вересня 2024 року (справа №520/21174/23), від 15 серпня 2024 року та від 16 січня 2025 року (справа №580/4079/23) Верховним Судом висловлено наступну правову позицію, яка враховується у даній справі.
Положення Закону України «Про валюту та валютні операції» не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладає на суб'єкта господарювання обов'язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин, а навпаки - вказується лише про необхідність надати довідку (сертифікат) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції. Тобто, частина шоста статті 13 Закону "Про валюту та валютні операції" надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.
Тобто, Верховний Суд у вищенаведених справах констатував, що на підтвердження існування форс-мажорних обставин необхідно (достатньо) надавати відповідну довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), що, у свою чергу, вказує на відсутність у контролюючого органу права вимагати від суб'єкта господарювання інші докази на підтвердження факту існування обставин непереборної сили.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у суб'єкта господарювання доводити існування причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням), зокрема, податкових зобов'язань.
Така позиція підтримана Верховним Судом у постанові Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі №580/4079/23 (адміністративне провадження № К/990/42166/24).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24) дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від попередньо сформованих висновків касаційного суду.
Разом з тим, Судова палата Верховного Суду сформувала узагальнюючі правові висновки про те, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
При цьому сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов'язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов'язання.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання конкретною особою (учасником) в межах укладеного міжнародного договору. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
Так, в розумінні норм частини 6 статті 13 Закону № 2473-VIII передбачається можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статті ст. 617 ЦК України, статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
З аналізу сертифікату ТПП №3200-25-0849 судом встановлено, що 21.05.2025 за фактом протиправних дій третіх осіб щодо заволодіння коштами ТОВ «АГРОТРЕЙД - 2000» за контрактом №0102-24 від 01.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України та зареєстроване кримінальне провадження за №42025112030000220.
Отже, причиною порушення строку повернення валютної виручки за контрактом №0102-24 від 01.02.2024 стали протиправні дії третіх осіб, які призвели до наслідків, що унеможливлюють виконання зобов'язань без вини сторони договору - ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000».
Враховуючи сертифікат №3200-25-0849 Київської обласної (регіональної) торгово-промислова палата, в сукупності із витягом з ЄРДР та листом Білоцерківської окружної прокуратури, суд приходить до висновку про наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити за даних умов завдання шкоди, причинний зв'язок між цими обставинами, а саме протиправним заволодінням коштами і неможливістю виконання зобов'язань та понесеними збитками, що зупинило перебіг строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення у зв'язку з зупиненням виконання договору, яке в наслідок впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.
Отже, зупинення виконання господарської операції зумовлене виникненням форс-мажорних обставин зупинило перебіг строку розрахунків за контрактом №0102-24 від 01.02.2024 і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.
У постановах від 11 вересня 2024 року у справі № 520/21174/23 та від 16 січня 2025 року у справі №580/4079/23 Верховний Суд сформував висновок, що та обставина, що сертифікати про форс-мажорні обставини не були надані до перевірки, не змінюють того факту, що порушення граничних строків розрахунків за операціями відбулося внаслідок настання обставин непереборної сили, які об'єктивно існували та які в подальшому були підтверджені зазначеними сертифікатами.
Вказане відповідає також позиції ДПС України висловленої на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі («ЗІР»), де відповідаючи на питання: «Чи застосовуються штрафні санкції та пеня за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності у період запровадження воєнного стану в Україні?» (https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=39382) ДПС України прямо вказала: «Не застосовуються за умови отримання сертифікату про наявність форс-мажорних обставин від Торгово-промислової палати України із зазначенням періоду дії таких обставин».
У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5- р(II)/2020 з цього приводу акцентовано увагу на тому, що складовим елементом загального принципу юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) також є принцип правомірних (легітимних) очікувань, який, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань.
Отже, жодним нормативно-правовим актом не обмежено платника податків у надані контролюючому органу будь-яких документів та письмових пояснень на його розсуд, які повинні бути прийняті та ретельно перевірені.
Таким чином, відповідно до положень частини 6 статті 13 Закон України «Про валюту і валютні операції» пеня в розмірі 1 461 474, 28 грн., в тому числі 1 251 515,91 грн. та 209 958,37 грн., що на рахована по контракту №0102-24 від 01.02.2024 з нерезидентом "VELES TRADING sp. zo.o." (Польща) нарахована в період дії форс-мажорних обставин є протиправною, тому податкове повідомлення-рішення від 01.04.2025 №13632/0709 в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо контракту №13/03/2024-SFO від 13.03.2024 з нерезидентом "DSV.CZ s.r.o." (Чеська Республіка) вбачається слідуюче.
ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» (Продавець) укладено контракт від 13.03.2024 № 13/03/2024 SFO з нерезидентом DSV.CZ s.r.o. (Чеська Республіка) (Покупець), предметом якого було зобов'язання продавця поставити товар - олію соняшникову нерафіновану (Код ТНВЕД - 1512119100) на суму 45 900,00 доларів США +/- 10%, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити товар.
На виконання умов контракту від 13.03.2024 № 13/03/2024-SFO ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» відвантажило олію соняшникову нерафіновану невиморожену наливом для промислової переробки КОД УКТЗЕД 15121191) нерезиденту DSV.CZ s.r.o. (Чеська Республіка) на суму 52 020,00 доларів США (еквів. 2 046 622,86 грн.).
Актом перевірки від 27.02.2025 №11873/10-36-07-09-10/36445855 (пункт 3.1.4. та додаток 3 до акту перевірки) встановлено, що ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» отримано кошти від нерезидента DSV.CZ s.r.o. (Чеська Республіка) в розмірі 52 020,00 доларів США (в еквів. 2 105 500,26 грн), в т.ч. з порушенням граничних строків розрахунку на суму 48 195,00 доларів США (екв. 1 954 331,35 грн).
В додатку 4 до Акту перевірки від 27.02.2025 №11873/10-36-07-09-10/36445855 контролюючий орган обраховано термін прострочення зарахування валютної виручки в один день 25.06.2024 та нараховує пеню в розмірі 5 862,99 грн., що обраховується: 48 195,00 доларів США х 40,5505 (курс НБУ) х0,30% пені х 1 день прострочки.
Як зазначалося вище обчислення строку починається з дати митного оформлення, а не з наступного дня, як вказує позивач.
Таким чином, контролюючим органом правомірно розраховано суму пені по контракту від 13.03.2024 № 13/03/2024 з нерезидентом "DSV.CZ s.r.o." (Чеська Республіка) в сумі 5 862,99 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 01.04.2025 №13632/0709 в цій частині не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 01.04.2025 №13632/0709 в частині нарахування пені у сумі 1 556 693,96 грн., нарахування пені в сумі 210 705, 71 грн. здійснено контролюючим органом правомірно.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін враховані та не змінюють висновків суду.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Позивачем заявлено до розподілу витрати по справі: на правничу допомогу 15 000,00 грн. по сплаті судового збору 26 511,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову позивач сплатив 26 511,00 грн. судового збору, платіжна інструкція №3318 від 10.07.2025 подана разом з адміністративним позовом.
Враховуючи норму ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 21 208,00 грн.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача під час подання позову зазначався розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивач понесе та зазначав, що акт приймання - передачі правничої допомоги буде подано до закінчення судових дебатів.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач подав до суду договір від 02.07.2025 №23 про правничу допомогу укладений між ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» та АО «МКБ ГРУПП», платіжну про сплату гонорару в сумі 15 000,00 грн., витяг з Єдиного реєстру адвокатів України та акт приймання - передачі правничої допомоги від 17.09.2025.
Договором про правничу допомогу від 02.07.2025 №23 Адвокат оскаржив до суду податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Київській області від 01.04.2025 №13632/0709 та надав наступну правничу допомогу в суді першої інстанції:
1. Підготував та подав позов до Київського окружного адміністративного суду позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Київській області від 01.04.2025 №13632/0709., справа №320/36296/25.
2. Представив інтереси Клієнта у суді першої інстанції на 2-х судових засіданнях у справі №320/36296/25.
3. Здійснив інші процесуальні дії що всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи №320/36296/25.
На підготовку позову, аналіз, систематизацію та подання доказів у справі, підготовку процесуальних документів та представництво інтересів Клієнта Адвокат витратив 20 годин часу. Гонорар згідно договору та акту приймання передачі становить 15 000,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В акті приймання - передачі правничої допомоги від 17.09.2025 надано опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України).
Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу сторона відповідача до суду не заявляла.
Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі №808/1849/18 вказував, що відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Беручи до уваги вищевказані обставини, суд вважає обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини
Враховуючи приписи ч.7 ст. 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04.06.2021 у справі № 160/13273/19, від 25.05.2021 у справі № 640/2076/19.
У рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «... хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».
Також, суд звертає увагу, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.
Враховуючи наслідки вирішення справи судом, суд вважає що співмірним до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу є у розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 01.04.2025 №13632/0709 в частині нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами у сумі 1 556 693,96 грн.
У частині позовних вимог щодо нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами в сумі 210 705, 71 грн. - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» (код ЄДРПОУ: 36445855) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 208,00 грн (двадцять одна тисяча двісті вісім гривень 00 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» (код ЄДРПОУ: 36445855) 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) понесених витрат на правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.