29 вересня 2025 року Київ справа №320/40478/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ««Епіцентр К» (далі також - ТОВ «Епіцентр К», позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - Укртрансбезпека, відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнання протиправним та скасування постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 096137 від 09.07.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки вважає постанову протиправною, а сама постанова, на думку позивача, складена без належних і допустимих доказів, виключно на припущеннях Відповідача, і такі припущення не відповідають дійсності. Вказує, що під час проведення перевірки транспортний засіб не був обладнаний діючим (повіреним, відкаліброваним) тахографом, при цьому, під час перевірки інспектором відповідача не надано належної оцінки положенням п.6.3 Положення та наданої до перевірки індивідуальної контрольної книжки водія.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві вказує, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив позивача, де відповідач наполягає, що доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а постанова від 09.07.2024 № ПШ 096137 про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2024 на автомобільній дорозі Мої Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 125км о 14:35 год. працівниками відділу державного нагляду (контролю) в Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті здійснено зупинку транспортного засобу, а саме: автомобіль марки Камаз 65117-029, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належать ТОВ «Епіцентр К» (надалі - Позивач) на праві власності. Вказаним транспортним засобом керував водій-експедитор позивача ОСОБА_1 . Після зупинення транспортного засобу, працівниками Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено Акт №АР 056912 від 05.06.2024.
Так, підставою для складання даного Акту є порушення Позивачем ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: «...під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія документами, а саме відсутній протокол повірки та адаптації тахографа на автомобіль повною масою понад 3500 кг (24000кг) не обладнаний тахографом»,
09.07.2024 відповідачем на підставі Акту серії АР №056912 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача за № 096137 (надалі по тексту - Постанова, оскаржувана Постанова) на суму 17 000,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Як вже зазначалось, оскаржувана постанова складена на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) яким встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
При цьому, статтею 48 Закону визначено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, для автомобільного перевізника документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція №385), та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 40) контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
Відповідно до Інструкції контрольні пристрої (тахографи) встановлюються та використовуються на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів (пункти 1.2 та 1.3 Інструкції)
Водночас, статтею 1 Закону встановлено визначення послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, яким є перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Тобто, лише здійснення перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату без протоколу перевірки та адаптації тахографа є порушенням, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що автомобіль марки Камаз 65117-029, згідно свідоцтва про державну реєстрацію ТЗ марки Камаз 65117- 029, державний номерний знак НОМЕР_1 , повною масою 24 ооо кг, керував ОСОБА_1 , з яким позивач перебуває в трудових відносинах. Водієм, під час перевірко надано індивідуальну контрольну книжку водія.
Так, відповідно до Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3 Положення №340) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2024 на автомобільній дорозі Мої Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 125 км о 14:35 год. працівниками відділу державного нагляду (контролю) в Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті здійснено зупинку транспортного засобу позивача - автомобіль марки Камаз 65117-029, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , з яким позивач перебуває в трудових відносинах.
Відповідно до п. 20 Порядку №1567 за результатами перевірки складено Акт №АР 056912 від 05.06.2024, де виявлено порушення позивачем ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: «...«...під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія документами, а саме відсутній протокол повірки та адаптації тахографа на автомобіль повною масою понад 3500 кг (24000кг) не обладнаний тахографом».
Під час проведення перевірки на вимогу інспекторів водієм транспортного засобу було надано зокрема, товарно-транспортну накладну та індивідуальну контрольну книжку водія ОСОБА_1 .
Таким чином, на момент проведення перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, були наявні та пред'явлені працівникам Укртрансбезпеки усі необхідні документи, у відповідності вимогам статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 № 385, та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340.
Отже, в діях позивача було відсутнє порушення, визначене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону однак, незважаючи на це, відповідач всупереч наведеним обставинам та положенням законодавства прийняв оскаржувану постанову, що свідчить про її протиправність та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог щодо її скасування.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №096137 від 09.07.2024 про застосування адміністративно - господарського штрафу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» понесені останнім судові витрати у розмірі 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.