29 вересня 2025 року № 320/53261/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ТОВ «ГГБЕТ» до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, третя особа: ТОВ "МЕГОГО", про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у даній адміністративній справі.
Заява обґрунтовується тим, що при прийнятті рішення судом не було вирішено питання щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 та ч. 3 ст. 168 КАС України судом прийнято рішення про розгляд заяви за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГГБЕТ» з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №410 від 22.08.2024 «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГГБЕТ»».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №410 від 22.08.2024 «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГГБЕТ»».
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГГБЕТ» сплачений судовий збір у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 цієї правової норми для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Частинами 1, 7 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 9 ст. 139 КАС України)
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «ГГБЕТ» та Адвокатським об'єднанням «Ніка» укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 19.08.2024 № 19-01/08.
На підтвердження понесених витрат у розмірі 100 000,00 грн представником позивача надано суду договір про надання професійної правничої допомоги від 19.08.2024 № 19-01/08, додаткову угоду від 26.08.2024 №1 до договору з додатком, акт прийому наданих послуг від 20.06.2025, рахунок-фактуру від 20.06.2025 № INV-0001, платіжну інструкцію від 23.06.2025 № 3051.
Відповідно до акту позивачу надані наступні послуги: збір документів, підготовка та подача до КОАС позову про визнання протиправним та скасування рішення, супроводження справи адвокатами у суді першої інстанції у загальному розмірі 100 000,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
За таких обставин, з урахуванням співмірності витрат, а також задоволення позову, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 10 000,00 грн.
Європейський суд з прав людини присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 520/2915/19.
З огляду на викладене заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 252, 256, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити у даній адміністративній справі додаткове судове рішення.
Стягнути на користь ТОВ «ГГБЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей судові витрати у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Лапій С.М.