29 вересня 2025 року м. Київ справа №320/14933/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2), в якому просить суд
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16 лютого 2024 року № 263040013799;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 19 лютого 1990 року по 30 жовтня 1993 року, період військової служби з 11 листопада 1987 року по 20 листопада 1989 року та призначити пенсію за віком, починаючи з 07 лютого 2024 року.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській з заявою від 07 лютого 2024 року про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності, як вказує позивач, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області йому відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, зокрема, не зараховано до страхового стажу періоди роботи: з 19 лютого 1990 року по 30 жовтня 1993 року та період військової служби з 11 листопада 1987 року по 20 листопада 1989 року.
Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що, на його думку, вона не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення Інструкції заповнення трудової книжки, зокрема, щодо недоліку оформлення трудової книжки.
Крім того, позивач вважає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
З огляду на вказані вище обставини, позивач звернувся до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву послався на те, що 07 лютого 2024 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача та надані ним документами розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 16 лютого 2024 року № 2630400013799, згідно якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача станом на дату звернення становить 30 років 11 місяців 28 днів, в тому числі, стаж особи за Списком № 2 - 5 років 8 місяців 0 днів.
Також, у відзиві на позовну заяву зазначено, що до страхового стажу не зараховані період роботи з 19 лютого 1990 року по 30 жовтня 1993 року, оскільки запис № 5 засвідчує, що заявника прийнято на роботу в Міністерство будівництва УРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ № 10, а згідно запису № 6 з 01 серпня 1990 року дане підприємство реорганізовано в «Орендно-акционерное специализованное строительное управление № 10 орендно-акционерной проектно-строительной формы «Киевинвест» (як в тексті), запис № 8 щодо звільнення заявника з роботи 30 жовтня 1993 року, завірено печаткою Міністерства будівництва УРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ Міністерства будівництва УРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ № 10, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року.
Крім того, не зараховано до страхового стажу період військової служби з 11 листопада 1987 року по 20 листопада 1989 року, оскільки у трудовій книжці зазначено лише серію та номер, а дата видачі військового квитка відсутня.
На підставі вищевикладеного, на переконання представника відповідача 2, позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідач 1 будь-яких письмових пояснень, відзиву або заперечень проти позову до суду не надав.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія ухвали суду від 25 квітня 2024 року направлені на юридичні адреси відповідачів, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07 лютого 2024 року, тобто, після досягнення 55-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, заява позивача разом з доданими до неї документами була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та рішенням від 16 лютого 2024 року № 263040013799 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю у нього необхідного пільгового стажу за Списком № 2 - 10 років.
Згідно вказаного рішення, страховий стаж особи становить 30 років 11 місяців 28 днів, в тому числі стаж особи за Списком № 2 - 5 років 8 місяців 0 днів.
У рішенні вказано, що за даними документами до страхового стажу не зараховано згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 :
- період роботи з 19 лютого 1990 року по 30 жовтня 1993 року, оскільки запис № 5 засвідчує, що заявника прийнято на роботу в Міністерство будівництва УРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ № 10, а згідно запису № 6 з 01 серпня 1990 року дане підприємство реорганізовано в «Орендно-акционерное специализованное строительное управление № 10 орендно-акционерной проектно-строительной формы «Киевинвест» (як в тексті), запис № 8 щодо звільнення заявника з роботи 30 жовтня 1993 року, завірено печаткою Міністерства будівництва УРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ Міністерства будівництва УРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ № 10, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року;
- період військової служби з 11 листопада 1987 року по 20 листопада 1989 року, оскільки у трудовій книжці зазначено лише серію та номер, а дата видачі військового квитка відсутня.
Також у рішенні зазначено, що до пільгового стажу зараховані всі періоди роботи, згідно поданих заявником документів.
Згідно наданої суду копії трудової книжки НОМЕР_1 , трудова книжка 15 грудня 1986 року видана на ім'я (мовою оригіналу) « ОСОБА_2 ».
За даними у трудовій книжці позивач проходив службу у Радянській армії у період з 11 листопада 1987 року по 20 листопада 1989 року на підставі військового квитка НОМЕР_2 .
19 лютого 1990 року на підставі наказу № 36-к від 16 лютого 1990 року позивача прийнято на роботу монтажником зовнішніх трубопроводів 4 розряду Міністерство будівництва КРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ 10.
На підставі наказу № 49-к від 25 березня 1991 року позивача з 21 березня 1991 року присвоєно кваліфікацію та переведено електрозварювальником ручного зварювання 4 розряду.
01 серпня 1990 року (мовою оригіналу) «Специализированное строительно-монтажное управление № 10 строительно-монтажного треста № 1 реорганизовано в арендно-акционерное специализированное строительное управление № 10 арендно-акционерной проектно-строительной фирмы «Киевинвест» на підставі наказу будтресту № 1 від 26 липня 1990 року № 192.
Наказом від 18 листопада 1991 року № 189-к позивачу з 15 листопада 1991 року присвоєно кваліфікацію електрозварювальника ручного зварювання 5 розряду.
Згідно наказу № 163-к від 30 жовтня 1993 року позивача звільнено з 30 жовтня 1990 року за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, що завірено печаткою відділу кадрів завірено печаткою Міністерства будівництва УРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ Міністерства будівництва УРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ № 10.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
У частині першій статті 46 Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Вказане право деталізоване у Законах України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV).
Згідно частини першої статті 4 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У абзаці 1 частини четвертої статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV зазначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом частин першої та другої статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).
У абзаці 4 пункту 1.8. Порядку № 22-1 зазначено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Згідно пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
У пункті 4.2. Порядку № 22-1 вказано, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно пункту 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Суд зазначає, що згідно статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16 лютого 2024 року № 263040013799 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу в 10 років.
Згідно статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 № 162 було передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня приймоу на роботу. ? ? : , , .
Аналогічні правила містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 року № 58.
Як вже зазначалось судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 19 лютого 1990 року по 30 жовтня 1993 року, оскільки запис № 5 засвідчує, що заявника прийнято на роботу в Міністерство будівництва УРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ № 10, а згідно запису № 6 з 01 серпня 1990 року дане підприємство реорганізовано в «Орендно-акционерное специализованное строительное управление № 10 орендно-акционерной проектно-строительной формы «Киевинвест» (як в тексті), запис № 8 щодо звільнення заявника з роботи 30 жовтня 1993 року, завірено печаткою Міністерства будівництва УРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ Міністерства будівництва УРСР Ордена Леніна будівельно-монтажний трест № 1 СБМУ № 10, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року; період військової служби з 11 листопада 1987 року по 20 листопада 1989 року, оскільки у трудовій книжці зазначено лише серію та номер, а дата видачі військового квитка відсутня.
Суд наголошує, що вищевказані Інструкції передбачають, що записи до трудової книжки, зокрема щодо найменування підприємства, з яким особа перебувала у трудових відносинах, вносить відповідальний працівник підприємства, а не працівник. Так само, як і відомості про підстави внесення записів до трудової книжки (в даному випадку щодо проходження служби у рядах Радянської армії). Тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Позивач не має можливості та обов'язку здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Так, згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для ви значення права на пенсію.
Враховуючи викладене, на переконання суду, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
З аналізу викладених норм слідує, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте Головним управлінням пенсійного фонду України у Вінницькій області на підтвердження вжиття заходів щодо витребування документів до суду жодних доказів не надано, як і не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16 лютого 2024 року № 263040013799 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 19 лютого 1990 року по 30 жовтня 1993 року та період проходження військової служби за період з 11 листопада 1987 року по 20 листопада 1989 року та призначити пенсію за віком, починаючи з 07 лютого 2024 року, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Пункт 4.7 Порядку № 22-1 визначає, що саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що відповідачем 2 взагалі не було надано жодної оцінки щодо наявності або відсутності підстав для зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, суд вважає передчасними позовні вимоги останньої в частині зобов'язання саме зарахувати періоди роботи та доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та вважає за доцільне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
Щодо позовних вимог, пред'явлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, суд зазначає, що приписами пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 чітко передбачено, що орган визначений за принципом екстериторіальності, який здійснює реєстрацію заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення є органом, який призначає (перераховує) пенсію та формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відтак, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов'язано повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неу24переджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VI. Судові витрати.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, керуючись частиною третьою статті 139 КАС України, вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача понесені ним нею судові витрати у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, Вінницька область, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 7, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії за віком від 16 лютого 2024 року № 263040013799.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 від 07 лютого 2024 року, з урахуванням висновків суду в даній адміністративній справі.
4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.