ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" вересня 2025 р. справа № 300/2881/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
Шевченко Наталія Павлівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягають у зменшенні з 01.01.2025 розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , призначеної відповідно до ч.1 ст. 54 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом застосування до розміру його пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених ст. 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності як ліквідатору аварії на ЧАЕС, у розмірі відшкодування фактичних збитків за роботу в зоні відчуження, призначеної відповідно до ч.1 ст. 54 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без застосування до розміру його пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених ст. 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням усіх передбачених чинним законодавством надбавок, доплат та підвищень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, особою з інвалідністю другої групи та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Представник позивача зазначила, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 у справі № 300/3786/24 ОСОБА_1 з 20.03.2024 проведено перерахунок пенсії без будь-яких обмежень у розмірі 78945,50 грн., однак на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» позивачу з 01.01.2025 обмежено виплату пенсії в розмірі 34337,75 грн. Представник позивача вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що Законом «Про Державний бюджет України» не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними - мають використовуватися окремі закони. Таким чином, оскільки Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Ухвалою від 05.05.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.05.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 09.05.2025 за № 0900-0803-7/24895 на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідно до статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України так і іншими актами Кабінету Міністрів України. З метою реалізації норм статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», спрямованих на оптимізацію видатків на виплату пенсій, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, 03.01.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1. Розмір пенсії по інвалідності позивача з 01.01.2025 визначено відповідно до Постанови №1, а тому відповідні дії відповідача є правомірними.
У відзиві від 09.05.2025 за № 0900-0803-7/24895 на позовну заяву представник відповідача просив суд залучити до участі у справі Міністерство соціальної політики України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у цій справі. Необхідність залучення до розгляду цієї адміністративної справи Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) представник відповідача обґрунтовує тим, що у разі винесення рішення про задоволення позовних вимог, його реальне виконання буде залежати від дій Мінсоцполітики, як органу, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами та дефіциту коштів Пенсійного фонду України". Також, на переконання представника відповідача, незалучення Мінсоцполітики до участі у справі позбавить останнє можливості реалізувати свої права, як учасника справи. Участь у розгляді справи Мінсоцполітики сприятиме всебічному та повному дослідженню обставин справи та надасть можливість врахувати позицію державного органу, відповідального за цю сферу правовідносин (а.с. 54-62).
Також відповідач просив суд в порядку статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України зупинити провадження у цій справі до набрання чинності рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25.
До відзиву від 09.05.2025 за № 0900-0803-7/24895 на позовну заяву ГУ ПФ України в Івано-Франківській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 63-193).
Висновки суду щодо заявлених клопотань сторін:
Щодо клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у цій справі, то суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Положеннями частин першої та другої статті 50 КАС України визначено, що якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
З огляду на вищевикладене, за клопотанням учасників справи суд може залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, лише у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Передумовою залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача або відповідача, є правовідносини між стороною та потенційною третьою особою та розгляд судом спору, рішення за яким створює наслідки безпосередньо для цих правовідносин. Зокрема, встановлює факти, які згодом можуть бути використані у спорі між стороною і третьою особою, що бере участь на її стороні. Сама лише зацікавленість у тому чи іншому результаті судового розгляду не свідчить про наявність правовідносин між позивачем або відповідачем та особою, про залучення якої в якості третьої особи подано клопотання. Така зацікавленість не є підставою для участі у справі.
Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.
Доводи органу пенсійного фонду про те, що головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 є Міністерство соціальної політики України, а Пенсійний фонд України відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня, суд вважає необґрунтованими, оскільки не зрозуміло яким чином позовні вимоги в адміністративній справі № 300/2881/25, а саме про зобов'язання ГУ ПФ України в Івано-Франківській області перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум, можуть вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки Міністерства соціальної політики України. Натомість, обов'язки Мінсоцполітики як головного розпорядника бюджетних коштів передбачені законом, а не визначаються судовим рішенням у конкретній справі.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення Міністерства соціальної політики України до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Щодо клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цій справі до набрання чинності рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25, то суд вказує на таке.
В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/2229/25 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Суд звертає увагу на те, що зупинення провадження у справі - це врегульована законом тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. Статтею 236 КАС України визначені підстави обов'язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зазначена норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо. Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета позову. Тобто, для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі та зазначити чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинене.
Отже, зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
В спірному випадку предметом позову у справі № 320/2229/25 є визнання протиправним та скасування абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а на підставі оспорюваних норм постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» позивачу з 01.01.2025 було обмежено пенсію максимальним розміром із застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є правомірність дій відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 розміру виплачуваної пенсії з 01.01.2025 шляхом застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення визначених в пункті 1 Постанови від 03.01.2025 № 1.
Проте, предметом розгляду у справі № 320/2229/25 є визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 1 Постанови № 1 від 03.01.2025 в частині застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII), коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, за змістом частин першої-третьої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19).
З огляду на зазначене вище, суд вважає, що розгляд справи № 300/2881/25 об'єктивно можливий без зупинення провадження у справі, оскільки у випадку встановлення того, що положення Постанови № 1 від 03.01.2025 не відповідають нормам Конституції та законів України, суд вправі не застосовувати вказану Постанову навіть з урахуванням того, що станом на даний час вона є чинною. З огляду на викладене, суд вважає, що нема правових підстав для зупинення провадження у справі № 300/2881/25 до набрання законної сили судового рішення у справі №320/2229/25.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.12.2019 (а.с. 13).
Позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується копіями долучених до відзиву на позов матеріалів пенсійної справи.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 у справі № 300/3786/24 задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області: визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Івано-Франківській області, що полягають в обмеженні ОСОБА_1 загального розміру пенсії, максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, при обчисленні розміру пенсії для її виплати з 20.03.2024; зобов'язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності як ліквідатору аварії на ЧАЕС, у розмірі відшкодування фактичних збитків за роботу в зоні відчуження, призначеної відповідно до ч.1 ст. 54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без обмеження її розміру на рівні десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024, з урахуванням усіх передбачених чинним законодавством, надбавок, підвищень та підвищень, з урахуванням проведених платежів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120487065). Судове рішення набрало законної сили 28.08.2024.
18.09.2024, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 у справі № 300/3786/24, ОСОБА_1 проведено з 20.03.2024 перерахунок пенсії без застосування будь-яких обмежень щодо її розміру при виплаті. До виплати 78945,50 грн. щомісячно.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.01.2025 здійснило перерахунок пенсії позивача з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Так, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 становить: розмір пенсії з надбавками - 78945,50 грн.; максимальний розмір пенсії - 23610,00 грн.; сума, що перевищує 10 розмірів прожиткових мінімумів - 55335,50 грн.; розрахунок суми, яка перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням коефіцієнтів від 0,1 до 0,5, а саме:
до суми перевищення 2361,00 грн. - коефіцієнт 0,5 та сума до виплати становить 1180,50 грн.;
до суми 4722,00 грн. - коефіцієнт 0,4 та сума до виплати - 1880,80 грн.;
до суми 9444 грн. - коефіцієнт 0,3 та сума до виплати - 2833,20 грн.;
до суми 9444 грн. - коефіцієнт 0,2 та сума до виплати - 1888,80 грн.;
до суми 29364,50 грн. - коефіцієнт 0,1 та сума до виплати - 2936,45 грн.
До виплати: 23610 грн. + 10727,75 грн. = 34337,75 грн.
Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів становить 34337,75 грн. та виплачується у період дії воєнного стану.
Не погоджуючись з такими діями органу пенсійного фонду позивач звернувся до відповідача із запитом щодо надання інформації від 07.01.2025 та заявою від 13.01.2025 про перерахунок його пенсії у зниженому розмірі (а.с. 36-37).
Листом від 17.01.2025 № 558-138/А-02/8-0900/25 відповідач надав ОСОБА_1 детальний розрахунок його пенсії, яка нарахована та виплачена з 01.01.2025 (а.с. 38-39).
Листом від 23.01.2025 № 699-315/А-02/8-0900/25 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які б підтверджували безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Росії проти України, на виконання Постанови № 1 проведено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 та з 01.01.2025 її розмір становить 34337,75 грн. (а.с. 40).
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФ України в Івано-Франківській області, що полягають у зменшенні з 01.01.2025 розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , призначеної відповідно до ч.1 ст. 54 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом застосування до розміру його пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених ст. 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», представник позивача звернулася до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов'язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності як ліквідатору аварії на ЧАЕС, у розмірі відшкодування фактичних збитків за роботу в зоні відчуження, призначеної відповідно до ч.1 ст. 54 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без застосування до розміру його пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених ст. 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням усіх передбачених чинним законодавством надбавок, доплат та підвищень.
При прийнятті рішення у цій справі суд керується такими нормами права. Інші релевантні джерела :
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 1 Закону № 796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 49 Закону № 796-XII визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Частину третю статті 54 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024. Частина третя статті 54 утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні“ від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 67 Закону № 796-XII:
Конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Пенсії, передбачені цим Законом, підвищуються відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. {Припис першого речення частини третьої статті 67 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2024 від 20.03.2024. Припис першого речення частини третьої статті 67 утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.}
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 3668-VI внесені зміни, зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Конституційний Суд України 20.03.2024 за результатами розгляду справи № 3-123/2023(229/23) прийняв рішення № 2-р(II)/2024, яким:
1. Визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
2. Припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX Про Державний бюджет України на 2025 рік (далі - Закон № 4059-IX) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до законів України […]«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, прийнятої відповідно до статті 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Постанова № 1), постановлено, що у період воєнного стану у 2025 році:
1) пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Законів України […] «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1) до відповідних сум перевищення;
2) коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) певних категорій осіб, визначених пунктом 2 Постанови № 1, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Приймаючи рішення, суд виходив з таких мотивів. Висновки суду:
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі Указ № 64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
В зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024, ОСОБА_1 25.03.2024 подав заяву до ГУ ПФ України у Івано-Франківській області щодо виплати пенсії по інвалідності як ліквідатору аварії на ЧАЕС І категорії, згідно статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, у повному обсязі, без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 за результатами розгляду його конституційної скарги.
Листом ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 3868-2907/А-02/8-0900/24 від 09.04.2024 позивачу відмовлено у виплаті пенсії по інвалідності у повному нарахованому розмірі, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024, з посиланням на те, що Конституційним Судом України не встановлено порядку та строків його виконання.
Така відмова ГУ ПФ України в Івано-Франківській області була предметом оскарження ОСОБА_1 до суду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 у справі № 300/3786/24 задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області: визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Івано-Франківській області, які полягають в обмеженні ОСОБА_1 загального розміру пенсії, максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, при обчисленні розміру пенсії для її виплати з 20.03.2024; зобов'язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності як ліквідатору аварії на ЧАЕС, у розмірі відшкодування фактичних збитків за роботу в зоні відчуження, призначеної відповідно до ч.1 ст. 54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без обмеження її розміру на рівні десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024, з урахуванням усіх передбачених чинним законодавством, надбавок, підвищень та підвищень, з урахуванням проведених платежів.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 у справі № 300/3786/24 ОСОБА_1 з 20.03.2024 проведено перерахунок пенсії без будь-яких обмежень у розмірі 78945,50 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.01.2025 здійснило перерахунок пенсії позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Після такого перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 становить 34337,75 грн., виходячи з такого розрахунку. Нарахований розмір пенсії з надбавками - 78945,50 грн.; максимальний розмір пенсії - 23610,00 грн.; сума, що перевищує 10 розмірів прожиткових мінімумів - 55335,50 грн.; розрахунок суми, яка перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням коефіцієнтів від 0,1 до 0,5, а саме: до суми перевищення 2361,00 грн. - коефіцієнт 0,5 та сума до виплати становить 1180,50 грн.; до суми 4722,00 грн. - коефіцієнт 0,4 та сума до виплати - 1880,80 грн.; до суми 9444 грн. - коефіцієнт 0,3 та сума до виплати - 2833,20 грн.; до суми 9444 грн. - коефіцієнт 0,2 та сума до виплати - 1888,80 грн.; до суми 29364,50 грн. - коефіцієнт 0,1 та сума до виплати - 2936,45 грн. До виплати: 23610 грн. + 10727,75 грн. = 34337,75 грн.
Суд вважає, що такі дії ГУ ПФ України в Івано-Франківській області щодо обмеження у виплаті вже перерахованої позивачу з 20.03.2024 пенсії, що становить 78945,20 грн., з 01.01.2025 “максимальним розміром» із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, є явно протиправними, оскільки прямо суперечать рішенню Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 визначив, що припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, утратили чинність 20.03.2024.
За таких обставин та норм права суд висновує, що саме після втрати чинності 20.03.2024 норми про обмеження максимальним розміром пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не підлягають застосуванню.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що правомірність обмеження пенсії позивача «максимальним розміром» вже була предметом оцінки суду у справі № 300/3786/24. Івано-Франківський окружний адміністративний суд у рішенні від 19.07.2024 визнав таке обмеження з 20.03.2024 протиправним, оскільки після рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 відсутні правові норми, які б встановлювали таке обмеження для осіб, які утримують пенсійні виплати, передбачені статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.
Таким чином, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 у справі № 300/3786/24, що набрало законної сили, є остаточним судовим рішенням, обов'язковим для виконання та врахування пенсійним органом під час обчислення розміру пенсійних виплат ОСОБА_1 з 20.03.2024 (дати, вказаної в судовому рішенні).
Правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання.
Цей принцип був сформульований ще в Стародавньому Римі: "res judicata pro veritate habetur!" "судове рішення має прийматися за істину" (у більш вільному трактуванні формулюється так: "що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Таким чином, остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.
Європейський суд з прав людини в ухвалі від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" (заява № 43331/12) зауважив, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.
Отже, зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрату актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
В контексті вищевказаного, судом розглянуто доводи відповідача про те, що після набрання законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду 19.07.2024 у справі № 300/3786/24, відбулася зміна правового регулювання в частині розрахунку розміру пенсій для осіб, які отримують пенсію на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, а саме на підставі статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Щодо застосування до спірних правовідносин статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», то суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України 03.01.2025 прийнято постанову №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (далі - Постанова № 1), згідно пункту 1 якої у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу», “Про прокуратуру», “Про статус народного депутата України», “Про Національний банк України», “Про Кабінет Міністрів України», “Про дипломатичну службу», “Про службу в органах місцевого самоврядування», “Про судову експертизу», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», “Про наукову і науково-технічну діяльність», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Згідно з пунктом 2 постанови № 1 від 03.01.2025 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.
Ця постанова набрала чинності з дня опублікування та застосовується з 1 січня 2025 року.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджету України на 2025 рік» та Постановою № 1 встановлено на 2025 рік інше правове регулювання відносин щодо виплати пенсій, призначених, зокрема, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відмінне від того, що встановлене законом № 796-XII. Зокрема вказаним нормативними актами передбачені додаткові підстави для обмеження розміру пенсій шляхом застосування коефіцієнтів до розміру пенсій, призначених, зокрема й на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У рішеннях від 09.07.2007 за №6-рп/2007, від 22.05.2008 за №10-рп/2008 та від 30.11.2010 за №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 за № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
За приписами частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Таким чином, у разі суперечності між правовими нормами закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Судом враховано, що відповідно до частини першої статті 49 Закону № 796-XII особам, віднесеним, зокрема, до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначають державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, після виникнення права на державну пенсію. Як установив законодавець у частині першій статті 54 Закону № 796-XII, державною пенсією особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є пенсія з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва або захворювання, яку можуть призначати за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в
1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначають згідно із законодавством.
Тобто, правовідносини, пов'язані з призначенням державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є предметом регулювання статті 54 Закону № 796-XII, у ній установлено мінімальні розміри пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва або захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, приписи статті 54 Закону № 796-XII як у редакції Закону, чинній на час призначення пенсії ОСОБА_1 , так і в редакції, чинній на час перерахунку пенсії з 01.01.2025, не встановлено обмеження максимального розміру пенсії осіб, на яких поширено дію цієї статті Закону № 796-XII.
Приписами статті 67 Закону № 796-XII, урегульовано порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, визначених Законом № 796-XII. Стаття 67 вказаного Закону у первинній редакції, що запроваджена була Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“» від 19 грудня 1991 року № 2001-ХІІ та була чинною на час призначення ОСОБА_1 пенсії, не містила приписів щодо обмеження максимального розміру пенсії, натомість містила вимогу щорічного підвищення конкретних розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя й зростання мінімальної заробітної плати. Таку вимогу містила і частина перша статті 67 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“» від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР: конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищує Кабінет Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
В згаданому Рішенні у № 2-р(ІІ)/2024 (пункти 5.11-5.13), Конституційний Суд України вказав:
«Зберігши вимогу підвищення для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, законодавець приписами статті 2 Закону 3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII обмежив максимальний розмір державної пенсії цих осіб (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.»
У Рішенні від 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України наголосив, що «держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено“ (абзац двадцять перший підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини).
Згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України законодавцю не дозволено звужувати зміст та обсяг наявних прав і свобод під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних законів
…
На підставі викладеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що запроваджене обмеження максимального розміру пенсії
(з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело до порушення сутності конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб, що є порушенням зобов'язань держави, які випливають зі змісту
статей 3, 16, 50 Конституції України в їх взаємозв'язку.
Наведене свідчить про те, що приписи статті 2 Закону № 3668-VI,
першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, що обмежують максимальний розмір пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідають статтям 1, 3, 16, частині третій статті 22,
частині першій статті 50 Конституції України.»
Вирішуючи питання щодо обрання норми права, що регулює спірні правовідносини, суд застосовує підхід, наведений в рішенні Конституційного Суду України 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020, справа № 3-189/2018(1819/18), який поділяє та вважає за доцільне в цьому рішенні навести такі цитати (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va05p710-20#Text):
«Особливу роль у системі інституційного забезпечення верховенства права (правовладдя) відведено судовій владі загалом, а зокрема - конституційному й адміністративному видам судочинства. Саме ці два види судочинства покликані забезпечувати узгоджений характер усієї юридичної системи в умовах співіснування суперечливих норм, завдяки чому досягається дієвість верховенства права (правовладдя), тобто його ефективність.
Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali).
Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість…»
Судом враховано, що згідно з пунктом 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.
Тобто в спірному випадку існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати якими можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 796-ХІI, а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Досліджуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд дійшов таких висновків:
- спеціальним законом, що визначає розміри державних пенсій громадянам України, які віднесені до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Закон № 796-XII;
- спеціальним законом чітко та недвозначно визначено розмір пенсійних виплат для осіб, віднесених до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок підвищення таких виплат; відсутність будь-яких обмежень максимального розміру таких пенсій;
- запровадження статтею 46 Закону № 4059-IX можливості в 2025 застосування до обчислення пенсій коефіцієнтів, а також запровадження на цій підставі Урядом згідно з Постановою № 1 понижуючих коефіцієнтів до пенсій, призначених на підставі Закону України № 796-XII, призвело до істотно зменшення розміру цих пенсій;
- Закон № 4059-IX не є законом про внесення змін до Закону № 796-ХІІ;
- ні Законом № 4059-IX, ні будь-яким іншим законом у Закон № 796-ХІІ не вносилися зміни щодо запровадження в 2025 році понижуючих коефіцієнтів для зменшення розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 796-ХІІ;
- Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів;
З огляду на наведені мотиви, суд дійшов висновку, що стаття 46 Закону № 4059-ІХ («загальний закон») не регулює спірні правовідносини щодо розміру пенсійних виплат, призначених на підставі Закону № 796-ХІІ («спеціальний закон»).
Таким чином, Постанова № 1, як підзаконний нормативно правовий акт, що прийнятий урядом на реалізацію статті 46 Закону № 4059-ІХ, за своїм змістом (запровадження та визначення розміру понижуючих коефіцієнтів до пенсії) змінює умови і норми пенсійного забезпечення осіб, віднесених до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та які отримують пенсію на підставі Закону № 796-ХІІ, без внесення змін до цього закону, що суперечить нормам спеціального закону (статті 54, 67 Закону № 796-ХІІ).
Окрім цього, до спірної ситуації, на думку суду, є цілком застосовані мотиви та висновок Конституційного Суду України, зроблені в розрізі оцінки законодавчих норм (приписів статті 2 Закону № 3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII), якими встановлено обмеження розміру пенсій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що на них поширюється дія Закону № 796-XII, - щодо невідповідності таких норм принципу верховенства права, зокрема його складовому елементу - правовій визначеності, та у зв'язку з цим: порушенням права особи на «мирне володіння майном», гарантоване приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року, які зводяться до такого:
«Із частини першої статті 8 Конституції України як імперативу правовладдя («в Україні визнається і діє принцип верховенства права“) випливає вимога юридичної визначеності. «Юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов'язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [принцип «правомірного сподівання“]» [Доповідь про правовладдя, схвалена Європейською Комісією «За демократію через право“ (Венеційська Комісія), CDL-AD(2011)003rev, § 48].
Складником принципу юридичної визначеності як вимоги правовладдя є принцип правомірних сподівань (legitimate expectations), який, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержуватись не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] сподівань; згідно з доктриною правомірних сподівань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх правомірних сподівань [Спеціальне Дослідження Венеційської Комісії «Мірило правовладдя“, CDL-AD(2016)007, пункт ІІ.В.5.61].
У контексті цього конституційного провадження юридичну визначеність за доктриною правомірних сподівань слід розуміти як право особи розраховувати не лише на стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків їх застосування, а також на послідовність законодавця в питаннях регулювання соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до їхнього юридичного статусу.
Конституційний Суд України під час розгляду справ ураховує чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, та практику тлумачення й застосування цих договорів відповідними міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна, зокрема Європейським судом із прав людини.
Приписи статті 41 Конституції України щодо права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (частина перша) та заборони протиправного позбавлення права власності (частина четверта) є співвідносними з приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений його/її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, що їх визначено законом і загальними принципами міжнародного права (абзац перший).
Здійснюючи тлумачення статті 1 Першого протоколу до Конвенції як невіддільної її частини, Європейський суд із прав людини виснував, що доктрину правомірних сподівань (legitimate expectations) застосовують у контексті захисту права власності відповідно до гарантій, що їх містить стаття 1 Першого протоколу до Конвенції. Задля того, щоб сподівання було правомірним, воно має бути конкретнішим, ніж лише надія, та має базуватися на нормі права або юридичному акті, наприклад такому, як судове рішення [рішення у справі Kopeckэ v. Slovakia від 28 вересня 2004 року (заява № 44912/98), § 49; у справі Saghinadze and Others v. Georgia від 27 травня 2010 року (заява № 18768/05),
§ 103; у справі Bйlбnй Nagy v. Hungary від 13 грудня 2016 року
(заява № 53080/13), § 75].
За практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не гарантує будь-якого права на пенсію в певному розмірі, хоча коли суму допомоги зменшують - це може становити втручання у власність, яке має бути обґрунтованим [рішення у справі Kjartan Бsmundsson v. Iceland від 12 жовтня 2004 року (заява № 60669/00), § 39; у справі Valkov and Others v. Bulgaria від 25 жовтня 2011 року (заяви №№ 2033/04, 19125/04, 19475/04, 19490/04, 19495/04, 19497/04, 24729/04, 171/05 і 2041/05), § 84; у справі Grudiж v. Serbia від 17 квітня 2012 року (заява № 31925/08), § 72]; «понад те будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном може бути поясненним лише тоді, коли воно відповідає правомірному суспільному (або загальному) інтересу“, «крім того, стаття 1 Першого протоколу вимагає, щоб будь-яке втручання було слушно домірним поставленій меті“ [рішення у справі Bйlбnй Nagy v. Hungary від 13 грудня 2016 року (заява № 53080/13), § 113, §115].
Виходячи з пункту 1 частини першої статті 14, частини першої статті 54
Закону № 796-XII, Конституційний Суд України зазначив, що держава
гарантувала пенсію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1 осіб, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, через погіршення стану здоров'я цих осіб, зокрема інвалідність, спричинену участю в роботах, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Оскільки до осіб з інвалідністю належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати їх повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими (абзац другий статті 1 Конвенції про права осіб з інвалідністю
2006 року), потерпілі від Чорнобильської катастрофи, яких віднесено до категорії 1, протягом усього або частини свого життя залежать від соціального забезпечення, яке їм гарантувала держава.
У Рішенні від 7 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України наголосив, що «соціальні зобов'язання держави перед громадянами, які втратили здоров'я внаслідок того, що держава свого часу зобов'язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища“ (перше речення абзацу дев'ятого підпункту 2.5.1 підпункту 2.5 пункту 2 мотивувальної частини).
Зважаючи на те, що пенсію ОСОБА_1 призначено відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-XII у редакції, яка не допускала
будь-якого обмеження максимального розміру пенсії, а приписом першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII гарантовано щорічне підвищення пенсії без обмеження її максимального розміру, ОСОБА_1 мав усі підстави розраховувати на стабільність законодавства. Якраз відтоді в нього виникли правомірні сподівання, що право на встановлений йому рівень соціального захисту є гарантованим. Унаслідок подальших дій законодавця цю гарантію скасовано: ОСОБА_1 позбавлено права на отримання пенсії без обмеження її максимального розміру, що становило втручання у право власності та спричинило виникнення у заявника відчуття краху правомірних сподівань.»
Суд при вирішенні цього спору керується частиною третьою статті 7 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, зменшення відповідачем з 01.01.2025 розміру пенсії позивача внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених статтею 46 Закону № 4059-ІХ, пунктом 1 Постанови № 1, - суперечить частинам першій, другій статті 8, частині першій статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року, статтям 54, 67 Закону № 796-ХІІ, та не враховує висновків Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024, а тому такі дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області є протиправними.
Оцінюючи аргумент відповідача про те, що застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1, не обмежує максимальний розмір пенсії позивача, суд керується такими мотивами:
- Оскаржені дії відповідача за своєю суттю/змістом є нічим іншим, як обмеженням максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 796-ХІІ. Порівняно з минулими календарними періодами (до 01.01.2025 року) змінився тільки спосіб запровадження такого обмеження: якщо раніше органи ПФУ обмежували визначений відповідно до Закону № 796-ХІІ розмір пенсії шляхом припинення виплати суми, що перевищувала розмір десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, то з 01.01.2025 ця сума перевищення (залежно від її розміру) виплачується із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1), тобто 50%, 40%, 30%, 20%, 10% відповідних сум перевищення. Проте, попри можливу доцільність його запровадження в умовах воєнного стану та обмежених ресурсів Держави, на переконання суду, такий механізм мав бути запроваджений законодавцем шляхом внесення відповідних змін до спеціального законодавства, з чітким, послідовним обгрунтуванням Державою підстав такого обмеження, строку, без дискримінації для тієї чи іншої категорії отримувачів державних пенсій, із механізмом відновлення та відшкодування недотриманих сум після спливу такого строку.
- Застосуванню статті 46 Закону № 4059-ІХ, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 надано оцінку Верховним Судом в постановах від 25.09.2025 у справі № 520/1317/25 (щодо обмеження пенсійної виплати, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру», https://reyestr.court.gov.ua/Review/130513996), від 23.09.2025 у справі № 140/2543/25, від 24.09.2025 у справі № 380/2243/25 (щодо обмеження пенсійної виплати, призначеної на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», https://reyestr.court.gov.ua/Review/130478367, https://reyestr.court.gov.ua/Review/130478533).
Верховний Суд у вказаних постановах виснував, що ГУ ПФУ, застосувавши до пенсій понижувальні коефіцієнти, передбачені статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 постанови № 1, діяло всупереч положенням спеціального законодавства, яке регулює порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій вказаним категоріям їх отримувачів. Такі дії територіальних органів ПФУ щодо виплати пенсій з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови № 1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправними.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи, суд висновує, що в спірному випадку відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача, призначеної на підставі Закону № 796-ХІІ, зменшивши її розмір на шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі статей 9, 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення суд обирає спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.01.2025 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та без її обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Отже, позов належить задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Сторонами не понесено судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 із застосуванням до розміру пенсії, що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.01.2025 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, без застосування до розміру його пенсії, що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, без обмеження пенсії «максимальним» розміром, з урахуванням проведених виплат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.