29 вересня 2025 року Справа № 280/9234/24 ПР/280/20/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
03.10.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частина НОМЕР_2 (надалі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 про визнання водія-механіка евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 особою, яка самовільно залишила військову частину і призупинення військової служби за контрактом;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 поновити ОСОБА_1 на військовій службі з 08 листопада 2022 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за період з 08 листопада 2022 року до дати ухвалення судового рішення по даній справі;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 видати позивачу направлення для проходження медичного огляду ВЛК на базі військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для визначення придатності до військової служби.
Крім того, просить визнати поважними причини пропуску подання адміністративного позову поважними та поновити процесуальний строк на подання позову, витребувати з військової частини НОМЕР_2 : наказ її командира про визнання ОСОБА_1 особою, яка самовільно залишила військову частину і призупинення військової служби за контрактом; відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 01 березня 2023 року. Справу просить розглядати у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що хворіє на цукровий діабет, що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого в/ч НОМЕР_5 №264 від 06.02.2020 року. Зазначає, що звертався до безпосереднього командира якому повідомляв про свій незадовільний стан здоров'я і про те, що йому рекомендовано проходження ВЛК, проте направлення так і не отримав. У зв'язку із поганим самопочуттям перебував на лікуванні з 09.11.2022 по 15.11.2022, та з 25.11.2022 по 09.12.2022. Приймаючи до уваги стан здоров'я, позивач звернувся засобами мобільного зв'язку до батальйонного медика за спрямуванням йому дистанційно направлення на ВЛК. Водночас, останній повідомив, що направлення на ВЛК оформлено, але не буде видано тому, що позивач на підставі рапорту заступника командира батальйону по технічній частині, з 08.11.2022 року рахується, як особа, яка самовільно залишила військову частину. Позивач вважаючи протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_2 про визнання його особою, яка самовільно залишила військову частину і призупинення військової служби за контрактом і, як наслідок, протиправною невиплату належного грошового забезпечення та не видачу позивачу направлення для проходження медичного огляду ВЛК для визначення придатності до військової служби, звернувся до суду з даним позовом.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуваний наказ, оскільки позивач самовільно залишив військову частину, що підтверджується актом службового розслідування.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 07.11.2024 скасована. Справа направлена до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
27.06.2025 матеріали вищезазначеної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 02.07.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.07.2025 визнано поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою та поновити строк для звернення до суду з даною позовною заявою, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2021 року № 290 вважати такими, що зараховані до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 : солдат ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_6 та призначений на посаду ВОДІЯ ТРАНСПОРТНОГО ВІДДІЛЕННЯ ІНЖЕНЕРНО- ТЕХНІЧНОГО ВЗВОДУ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОЇ РОТИ ГРУПИ ІНЖЕНЕРНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 ( НОМЕР_7 ), ВОС - 790037А і вважати таким, що з 07 жовтня 2021 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк "солдат".
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.04.2022 року № 108 нижчепойменованих військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового та старшинського складу, УВІЛЬНИТИ від займаних посад і ПРИЗНАЧИТИ: солдата ОСОБА_2 , водія транспортного відділення інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №69-РС від 15.04.2022 на посаду КОМАНДИРА ВІДДІЛЕННЯ ПОЛЬОВОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОГО ВЗВОДУ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОЇ РОТИ ГРУПИ ІНЖЕНЕРНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 , ВОС - 174182А486 (3870), вважати таким, що з 16 квітня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 3000 гривень на місяць, шпк «молодший сержант».
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.09.2022 року № 272 нижчепойменованих військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового та старшинського складу, УВІЛЬНИТИ від займаних посад і ПРИЗНАЧИТИ: солдата ОСОБА_3 , командира відділення польового водопостачання інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) Призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 №292-РС від 23.09.2022 на ПОСАДУ ВОДІЯ-МЕХАНІКА ЕВАКУАЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ ВЗВОДУ ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1 МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 , ВОС - 790037А/256 (808), вважати таким, що з 24 вересня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк «солдат».
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.11.2022 року № 318 нижчепойменованих військовослужбовців зняти з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини: солдат ОСОБА_4 , водій- механік евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . Зняти з грошового забезпечення з 09 листопада 2022 року. Зняти з продовольчого забезпечення з 10 листопада 2022 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.11.2022 року № 327 нижчепойменованих військовослужбовців зарахувати на всі види забезпечення у зв'язку з поверненням до частини після самовільного залишення частини: солдат ОСОБА_4 , водій-механік евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . Зарахувати на грошове забезпечення з 18 листопада 2022 року. Зарахувати на продовольче забезпечення з 19 листопада 2022 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.11.2022 року № 331 нижчепойменованих військовослужбовців зняти з усіх видів забезпечення у зв'язку із самовільним залишенням частини: солдат ОСОБА_4 , водій- механік евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . Зняти з грошового забезпечення з 21 листопада 2022 року. Зняти з продовольчого забезпечення з 23 листопада 2022 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2023 року № 167 відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", УВІЛЬНИТИ від займаної посади, ПРИЗУПИНИТИ військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України:
солдату ОСОБА_5 , водію-механіку евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, який самовільно залишив військову частину 21 листопада 2022 року (дезертирував), увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України з 30 травня 2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №124-РС від 16.06.2023 року.
Облікові документи направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 , витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.05.2023 року № 62023050010001613.
Позивач вважаючи протиправними накази командира військової частини НОМЕР_2 про визнання його особою, яка самовільно залишила військову частину і призупинення військової служби за контрактом і, як наслідок, протиправною невиплату належного грошового забезпечення та не видачу позивачу направлення для проходження медичного огляду ВЛК для визначення придатності до військової служби, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до вимог ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
При цьому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Згідно з вимогами пункту 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Пунктом 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
За змістом пункту 144-2 Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 144-4 Положення у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно зі статтею 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту серед іншого передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за № 1503/31371.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зокрема, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
На підставі пунктів 1-4 розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
За результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 2 розділу VI Порядку). Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Отже, за змістом вказаних норм у випадку самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, з метою встановлення вини такого військовослужбовця, а також уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню таких дій, відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, має бути проведено службове розслідування.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 09.03.2023 №1293 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_6 в ході проведення службового розслідування встановлено:
«21 листопада 2022 року командиром НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_7 виявлено, що водій-механік евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 самовільно залишив розташування 1 механізованого батальйону поблизу м. Бахмут, Донецької області.
На підставі чого були здійснені пошукові заходи направлені на встановлення місцезнаходження військовослужбовця, але позитивного результату отримано не було.
За даним фактом командиром 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_8 було подано рапорт від 22.11.2022 № 30056 за наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.12.2022 № 6330 було призначено проведення службового розслідування.
Згідно чинного законодавства України в діях водія-механіка евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення за ч. 5 статті 407, 408 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також не з'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану».
Факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 водієм- механіком евакуаційного відділення: взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_6 21 листопада 2022 року та незаконної відсутності на службі, підтверджуються поясненнями військовослужбовців 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , а саме; офіцера штабу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_9 та офіцера штабу НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_10 . Дані військовослужбовці пояснили наступне, що 21 листопада 2022 року солдат ОСОБА_4 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_3 , зброю він залишив в розташуванні підрозділу, На підставі чого, були проведені пошукові заходи направлені на встановлення місцезнаходження даного військовослужбовця, але позитивного результату отримано не було».
Разом з тим, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 10.03.2023 №1307 за результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_6 в ході проведення службового розслідування встановлено:
« Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2021 № 290, солдата ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_6 та призначено на посаду водія транспортного відділення інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_7 ), ВОС - 790037А І вважати таким, що з 07 жовтня 2021 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк "солдат".
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.09.2022 № 272, солдата ОСОБА_3 , командира відділення польового водопостачання інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) Призначено наказом командира військової частини НОМЕР_2 №292-РС від 23.09.2022 на посаду водія-механіка евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 790037А/256 (808), вважати таким, що з 24 вересня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк «солдат».
09 листопада 2022 року водій-механік евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 самовільно залишив розташування 1 механізованого батальйону поблизу м.Бахмут, Донецької області.
На підставі чого були здійснені пошукові заходи направлені на встановлення місцезнаходження військовослужбовця, але позитивного результату отримано не було.
16.11.2022 водій-механік евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 самостійно повернувся до свого підрозділу.
Заданим фактом командиром НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_11 , було подано рапорт від 09.11.2022 № 27843 за наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.11.2022 № 5718 було призначено проведення службового розслідування.
Згідно чинного законодавства України, в діях водія-механіка евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення за ч. 5 статті 407 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також не з'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану».
Факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 саме 09 листопада 2022 року та незаконної відсутності на службі водія- механіка евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 , підтверджуються поясненнями військовослужбовців 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , а саме: офіцера штабу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_12 та офіцера штабу НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_10 . Дані військовослужбовці пояснили наступне, що 09 листопада 2022 року було виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 на місці розташування підрозділу, поблизу м. Бахмут, Донецької області. На підставі чого, були проведені пошукові заходи направлені на встановлення місцезнаходження даного військовослужбовця, але позитивного результату отримано не було. 16.11.2022 солдат ОСОБА_4 самостійно повернувся в розташування підрозділу.
Під час проведення службового розслідування було встановлено, що солдат ОСОБА_4 , 09 листопада 2022 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_3 . Солдат ОСОБА_4 являючись військовослужбовцем військової служби, діючи умисно в умовах воєнного стану порушив вимоги статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ст. ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою ухилитись від військової служби та виконання службових обов'язків військової служби 09 листопада 2022 року самовільно залишив військову частину та незаконно відсутній за місцем служби в умовах воєнного стану.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.11.2022 № 318 солдата ОСОБА_2 , водія- механіка евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 зняти з грошового забезпечення з 09 листопада 2022 року та з продовольчого забезпечення з 10 листопада 2022 року у зв'язку з самовільним залишенням військової частини.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.11.2022 № 339 солдата ОСОБА_2 , водія- механіка евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 відповідно до підпункту 14 пункту 116 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" увільнити від займаної посади та зарахувати у розпорядження командира, у зв'язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину, з 27.11.2022.
Виходячи з вищезазначеного встановлено, що дані правопорушення військовослужбовцем вчинені в умовах воєнного стану, внаслідок своєї недисциплінованості. Таким чином являючись військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, діючи умисно в умовах воєнного стану, порушив вимоги статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою тимчасово ухилитись від військової служби. В діях військовослужбовця вбачаються ознаки кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також не з'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану».
16.11.2022 водій-механік евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 , повернувся до розташування 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Згідно пояснень водія-механіка евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення НОМЕР_8 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 з'ясовано, що 09.11.2022 він у зв'язку із сімейними обставинами прийняв рішення самовільно залишити місце розташування підрозділу поблизу АДРЕСА_3 і відправився до місця проживання. 27.11.2022 водій-механік евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 самовільно повернувся до місця розташування свого підрозділу.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.11.2022 року № 327 солдата ОСОБА_2 , зараховано на грошове забезпечення з 18.11.2022 року та на продовольче забезпечення з 19.11.2022 у зв'язку з поверненням до частини після самовільного залишення частини».
Отже, витягом із наказу командира військової частини (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 » від 10.03.2023 року №1307 підтверджено відсутність позивача на військовій службі у період з 09.11.2022 по 16.11.2022 року, а витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_1 » від 09.03.2023 року №1293 факт самовільного залишення частини підтвердився в період з 21.11.2022 року по теперішній час.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що хворіє на цукровий діабет, що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого в/ч НОМЕР_5 №264 від 06.02.2020 року. 15.10.2022 року позивач звернувся до батальйонного медика з проханням ініціювати надання направлення на ВЛК, після чого позивача було направлено до військового госпіталя у АДРЕСА_3 . Після повернення до розташування підрозділу, позивач в той же день доповів своєму безпосередньому командиру про свій незадовільний стан здоров'я і про те, що йому рекомендовано проходження ВЛК. Після цього передав наявні після проходження обстеження, медичні документи та рапорт батальйонному медику для оформлення направлення на ВЛК. 04.11.2022 року від батальйонного медика позивачу стало відомо, що направлення на ВЛК було подано на підписання командиру військової частини НОМЕР_2 , але загубилось. 06.11.2022 року позивач знову подав батальйонному медику медичні документи з рапортом для отримання направлення на ВЛК. 07.11.2022 року позивача було направлено на першу лінію оборони. 08.11.2022 року позивач повернувся з бойового чергування і дізнався, що в той же день загинув його рідний брат. Позивачу стало погано і він самостійно викликав собі швидку допомогу. Після цього позивача було доставлено до лікарні у м. Дружківку, далі до госпіталю там же, після цього до Міської клінічної лікарні №16 м.Дніпро, де позивач перебував на стаціонарному лікуванні до 15.11.2022 року. Після цього 15.11.2025 о 20 годині позивач повернувся до розташування підрозділу. зазначає, що його бачив командир взводу та інші військовослужбовці підрозділу. Позивачем було надано всі наявні в нього та підтверджуючі поважність причин відсутності, медичні документи. 16.11.2022 року позивачем на гарячу лінію ОК Схід повідомлено, де він перебував в період з 08 по 15.11.2022 року. Після цього його «на словах» було вилучено зі списків осіб, що вчинили самовільне залишення військової частини, але документально це проведено не було. Далі, в період з 18 по 20.11.2022 року, з дозволу командування батальйону, позивач був на похороні брата. 21.11.2022 року заступник командира батальйону по технічній частині в усному порядку повідомив позивача про тимчасове переведення його до іншого підрозділу 1 -го батальйону, яке було розташоване в іншому місці. Позивач зазначає, що на власному автомобілі в той же день виїхав у напряму цього підрозділу. Проте, в дорозі йому стало зле, він зупинився, при здійсненні вимірів, рівень цукру у крові на глюкометрі сягнув позначки 20 мілімоль. Далі позивач погано пам'ятає, що відбувалося, як йому розповідали - позивач подзвонив знайомим волонтерам, які привезли його непритомного до м. Запоріжжя. 24.11.2022 року позивач звернувся за медичною допомогою до сімейного лікаря, а в подальшому, за погодженням з начальником Запорізького військового госпіталя, в період з 25.11.2022 по 09.12.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня №4» ЗМР. Після виписки із зазначеного лікувального закладу, почував себе так само погано, але поїхав до військової частини НОМЕР_4 , де у госпіталізації та проходженні ВЛК без направлення з військової частини НОМЕР_2 позивачу було відмовлено.
Суд зазначає, що загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 №548 (далі - Статут).
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначаються загальні обов'язки військовослужбовців. Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;… виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
Відповідно до ст.12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Згідно зі ст.40 Статуту військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з лікування, відпустки тощо.
На підставі ст.254-256 Статуту військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини. Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Після огляду лікарем (фельдшером) хворі залежно від характеру хвороби направляються для лікування.
Як визначено пунктом 260 Статуту, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
Суд зазначає, що матеріалами службового розслідування встановлено відсутність позивача в період з 09.11.2022 по 16.11.2022 року та з 21.11.2022 року по теперішній час, однак в порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, позивач не повідомив про захворювання безпосередньому начальникові, а на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини не отримував висновку лікаря військової частини, що свідчить про самовільне залишення військової частини, а його доводи про зворотне спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Як вбачається з наданої до суду медичної документації, а саме відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №14700 позивач перебував на лікуванні з 09.11.2022 по 15.11.2022, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3477 позивач перебував на лікуванні з 25.11.2022 по 09.12.2022. Тобто, позивач мав достатньо часу поза періодами перебування на стаціонарному лікуванні, які дозволяли йому подати рапорти у встановлений законом спосіб та вчинити дії направлені на контроль за прийнятими відповідачем рішеннями.
Докази направлення рапорту та документів на підтвердження необхідності перебувати на лікуванні, позивач до суду не надав.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що із рапортом в якому позивач просив визнати поважними причини неявки до місця проходження служби в період з 21 листопада 2022 року до моменту повернення у військову частину НОМЕР_2 ; вважати цей рапорт моїм поясненням, долучити його до матеріалів службового розслідування за фактом залишення мною військової частини чи місця служби з 21 листопада 2022 року та врахувати його при прийнятті виваженого рішення позивач звернувся лише 06.03.2023 (дата отримання рапорту військовою частиною, рапорт датований 01.03.2023). Слід звернути увагу, що доказів де перебував позивач з 21.11.2022 по 25.11.2022, суду надано не було.
Матеріали справи не містять доказів перебування позивача безперервно на стаціонарному лікуванні, що унеможливлювало звернення позивач з рапортом раніше. За таких обставин, позивач не дотримався обов'язку подачі рапорту щодо необхідності лікування, не довів суду, що вчиняв дії щодо своєчасного повідомлення командира про знаходження на стаціонарному лікуванні.
Як визначено пунктом 15 Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Таким чином, оскільки 09.11.2022 та 21.11.2022 позивач самовільно залишив пункт постійної дислокації підрозділу, тому відповідачем правомірно винесено наказ від 09.11.2022 №318, яким позивача з 09.11.2022 знято з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини та наказ від 22.11.2022 №331, яким позивача з 21.11.2022 знято з усіх видів забезпечення у зв'язку із самовільним залишенням частини.
Необхідно зазначити, що наказом від 09.11.2022 №318 та від 22.11.2022 №331 не вирішувалось питання щодо призупинення військової служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.06.2023 року №167 позивачу призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на підставі частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.05.2023 року №62023050010001613. Облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, дії відповідача відповідають вимогам частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача поновити позивача на військовій службі з 08.11.2022 року не підлягає задоволенню, оскільки, позивача не було звільнено з військової служби, а спірним наказом було знято з усіх видів забезпечення.
Крім того, враховуючи те, що суд дійшов висновку про правомірність прийняття спірних наказів, вимога про нарахування та виплату невиплаченої суми грошового забезпечення та зобов'язання відповідача видати позивачу направлення для проходження медичного огляду ВЛК на базі військової частини НОМЕР_4 (Запорізький військовий госпіталь) для визначення придатності до військової служби є безпідставною та необґрунтованою.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності, позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 29.09.2025.
Суддя О.В. Конишева