30 вересня 2025 року Справа № 280/5488/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у розмірі 337646,76 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідачем не сплачено всупереч вимогам Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженого 31.01.2007 постановою Кабінету Міністрів України №70, заявлену суму адміністративно-господарської санкції і пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що джерелами фінансування діяльності КНП «Запорізькій регіональний протипухлинний центр» ЗОР у 2024 році були кошти державного (НСЗУ) та місцевого бюджету. Також зазначено, що відомості про недотримання КНП «ЗРПЦ» ЗОР у 2024 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не відповідають дійсності оскільки з 06.05.2025 онкодиспансер перебував у процесі припинення, з 08.05.2025 призначена комісія з припинення. Діяльність комісій з припинення не передбачає прийняття працівників, а навпаки відповідно до Розпорядження та чинного законодавства України була зобов'язана вивільнити або перевести працівників. З 10.08.2025 в КНП «ЗРПЦ» ЗОР не обліковувалось жодного працівника, КНП «ЗОКЛ» ЗОР нормативів дотримано, навіть з урахуванням переведених працівників. Тому на думку відповідача, твердження позивача щодо невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з боку КНП «ЗРПЦ» ЗОР у 2024 році не відповідає дійсним обставинам справи. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд установив наступне.
Комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 02006716, зареєстроване як юридична особа 01.06.2004. Основним видом діяльності підприємства за класифікатором видів економічної діяльності є 86.10 Діяльність лікарняних закладів.
З 23.06.1998 Комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради має статус «неприбуткова організація» в категорії «iншi юридичнi особи, дiяльнiсть яких вiдповiдає вимогам, встановленим пунктом 133.4 статтi 133 ПКУ».
Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб склала 400; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб 14; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць 16.
У зв'язку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем нормативу щодо кількості штатних працівників осіб з інвалідністю, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 326229,06 грн та нараховано пеню в розмірі 11417,70 грн.
Відповідачем у добровільному порядку не було здійснено сплату адміністративно-господарських санкції та пені, що зумовило звернення з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України від 21.03.1991 № 875-XII Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон № 875-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII).
Частинами 1, 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
З аналізу положень статті 20 Закону №875-XII слідує, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. При цьому, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Разом з тим, частиною першою статті 20 Закону №875-XII чітко встановлено, що вказані положення не поширюються на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Вказане дає підстави для висновку про те, що підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів звільняються від обов'язку сплати адміністративно-господарських санкцій навіть у випадку не забезпечення визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Судом установлено, що відповідно до Статуту, затвердженого Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 14.04.2025 № 53-ор-св, Комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради є закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги первинної, спеціалізованої медичної та паліативної допомоги дорослому та дитячому населенню Запорізької області та будь-якій особі, яка звернулася до закладу охорони здоров'я, відповідно до порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.
Підприємство створене на базі майна, яке є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області.
Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів, без мети одержання прибутку.
Судом установлено, що Комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 02006716, зареєстроване як юридична особа 01.06.2004. Основним видом діяльності підприємства за класифікатором видів економічної діяльності є 86.10 Діяльність лікарняних закладів. З 23.06.1998 Комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради має статус «неприбуткова організація» в категорії «iншi юридичнi особи, дiяльнiсть яких вiдповiдає вимогам, встановленим пунктом 133.4 статтi 133 ПКУ».
Матеріалами справи підтверджено, що джерелами фінансування діяльності відповідача у 2024 році були кошти державного та місцевого бюджету.
Докази на спростування відповідних обставин позивачем не надані та в матеріалах справи відсутні.
Наведені вище документи очевидно засвідчують, що відповідач є комунальною неприбутковою установою, яка повністю утримується за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, а відтак, в силу приписів ч. 1 ст. 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII, звільняється від обов'язку сплати адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
З огляду на викладені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у розмірі 337646,76 грн.
Як установлено ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд враховує правову позицію, викладену у пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden №36985/97), де Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 75, оф.226, код ЄДРПОУ 20508338) до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (69600, м.Запоріжжя, Оріхівське шосе, буд.10, код ЄДРПОУ 02006716) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова