30 вересня 2025 року Справа № 280/4927/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000186/2 від 23.05.2025;
визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000191/2 від 29.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 16 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (Покупець) уклало з компанією QINGDAO MAOSHUN INDUSTRIAL CO.,LTD (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №MSH-1-2023M від 28.12.2022 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємними частинами даного Контракту.
В подальшому, компанією Продавцем, відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №5 від 19.12.2024, рахунку-фактури №QDAMT230721-10 від 05.03.2025 було здійснено поставку ТОВ «Мототехімпорт» товарів (тачки ручні).
Товарна партія поставлялась на умовах FOB QINGDAO, China згідно з міжнародними торговельними правилами «ІНКОТЕРМС 2010».
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до відділу митного оформлення №3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці за такими електронними митними деклараціями (ЕМД):
1. ЕМД №25UA403070004502U3 від 23.05.2025, номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД (Тачки (візки) ручні несамохідні - 3100шт.). Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст.58 Митного кодексу України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митному органу документи, передбачені ч.2 та ч.3 ст.53 МК України, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості, Зовнішньоекономічний контракт №MSH-1-2023M від 28.12.2022, Специфікація №5 від 19.12.2024, рахунок-фактура №QDAMT230721-10 від 05.03.2025, пакувальний лист від 05.03.2025, сертифікат походження (декларація про походження товару).
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: Договір перевезення №2712/917/2022 від 27.12.2022, коносамент №BW25030118 від 11.03.2025, залізнична накладна №2151578328 від 16.05.2025, рахунок №L80753 від 12.05.2025, акт виконаних робіт від 22.05.2025, довідка про транспортні витрати від 12.05.2025, Заявка №L80753 від 04.03.2025.
2. ЕМД №25UA403070004667U3 від 29.05.2025, номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД (Тачки (візки) ручні несамохідні - 1676шт.). Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст.58 Митного кодексу України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст.53 МК України, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості, Зовнішньоекономічний контракт №MSH-1-2023M від 28.12.2022, Специфікація №5 від 19.12.2024, рахунок-фактура №QDAMT230721-10 від 05.03.2025, пакувальний лист від 05.03.2025, сертифікат походження (декларація про походження товару).
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємство надало митниці: Договір перевезення №2712/917/2022 від 27.12.2022, коносамент №BW25030118 від 11.03.2025, залізнична накладна №37554892 від 22.05.2025, рахунок №L80753 від 12.05.2025, акт виконаних робіт від 28.05.2025, довідка про транспортні витрати від 12.05.2025, Заявка №L80753 від 04.03.2025.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, товариству було направлено електронне повідомлення від 23.05.2025 наступного змісту:
«За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено розбіжності, а саме: в договорі про транспортно-експедиторське обслуговування від 27.12.2022 №2712/917/2022 де експедитором зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», а в залізничних накладних від 16.05.2025 №2151578328 перевізник - «РКР CARGO CONNET Sp.z.o.0. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa». Інформація, яка б підтверджувала причетність «РКР CARGO CONNET Sp.zo.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім накладної відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA та «PKP CARGO CONNET Sp.z.0.0. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa». У зв'язку з тим, що виявлені розбіжності, прошу відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ надати документи: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. - каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару. Відповідно до ч.6 ст.53 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.».
Також, під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, товариству було направлено електронне повідомлення від 29.05.2025 наступного змісту:
«За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено розбіжності, а саме: в договорі про транспортно-експедиторське обслуговування від 27.12.2022 №2712/917/2022 де експедитором зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», а в залізничних накладних від 22.05.2025 №37554892 перевізник - «Ost-West Logistic Poland Sp.zo.0.». Інформація, яка б підтверджувала причетність «Ost-West Logistic Poland Sp.z0.0.» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім накладної відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA «Ost-West Logistic Poland Sp.z.0.0.». У зв'язку з тим, що виявлені розбіжності, прошу відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ надати документи: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до 4.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. - каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару. Відповідно до ч.6 ст.53 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.».
Листами №001-23/05 від 23.05.2025 та №001-29/05 від 29.05.2025 товариство додатково надало митниці документи: комерційну пропозицію та прайс-лист виробника, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
В подальшому, в обох випадках декларування, відповідачем прийняті Рішення про коригування митної вартості товару:
1. У випадку декларування за ЕМД №25UA403070004502U3 митницею прийнято рішення №UA403070/2025/000186/2 від 23.05.2025, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №25UA403070004510U0 від 23.05.2025. Загальна різниця митних платежів (ПДВ - 028) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 260 361,75 грн.
2. У випадку декларування за ЕМД №25UA403070004667U3 митницею прийнято рішення №UA403070/2025/000191/2 від 29.05.2025, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №25UA403070004681U8 від 29.05.2025. Загальна різниця митних платежів (ПДВ - 028) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 179 608,61 грн.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000186/2 від 23.05.2025, №UA403070/2025/000191/2 від 29.05.2025 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1 та 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами 1 і 2 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини 8 статті 57 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В оскаржуваних Рішеннях про коригування митної вартості №UA403070/2025/000186/2 та №UA403070/2025/000191/2, у графах 33, митниця зазначає схожі підстави, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування:
1. Митний орган в оскаржуваних Рішеннях №UA403070/2025/000186/2 від 23.05.2025 та №UA403070/2025/000191/2 від 29.05.2025 як на одну з підстав для коригування митної вартості посилається на наступне твердження: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.».
За результатами розгляду листів товариства, митниця в обох оскаржуваних рішеннях зазначає додатково: «Окрім цього, не подано митну декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей».
Зазначені підстави для коригування суд вважає необґрунтованими, оскільки для підтвердження транспортних витрат, понесених до митного кордону України, митниці було надано вичерпний пакет документів, зокрема: Договір перевезення №2712/917/2022 від 27.12.2022, укладений з компанією «Global Container Lines Latvija SIA» як з єдиним перевізником, відповідальним за всю доставку; Заявку на перевезення №L80753 від 04.03.2025; Коносамент №BW25030118 від 11.03.2025, що підтверджує морське перевезення; Рахунок (інвойс) за транспортні послуги №L80753 від 12.05.2025, виставлений єдиним перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», який містить загальну вартість послуг за морське та залізничне перевезення; Довідки про транспортні витрати від 12.05.2025, що деталізують вартість транспортування для кожного контейнера окремо; Акти виконаних робіт (від 22.05.2025 та 28.05.2025), що підтверджують надання послуг з мультимодального перевезення та їх вартість на кожному етапі; Залізничні накладні (№2151578328 від 16.05.2025 та №37554892 від 22.05.2025), що підтверджують факт залізничного перевезення.
Надані документи у своїй сукупності підтверджують числові значення транспортних витрат до кордону України (перехід Мостиська - Пшемисль), які були розраховані та включені до митної вартості. Зокрема, рахунок №L80753, довідки та акти чітко розмежовують вартість морського фрахту та вартість залізничного перевезення. Твердження митниці про не підтвердження числових значень є необґрунтованим.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, яка встановлює перелік основних документів, що подаються для підтвердження митної вартості, митна декларація країни відправлення не входить до цього переліку. Вона зазначена лише у ч.3 ст.53 МК України як додатковий документ, який митний орган має право витребувати лише за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості (тобто, якщо основні документи містять розбіжності, ознаки підробки тощо). Митним органом не було наведено обґрунтованого сумніву, який би випливав з наданих первинних документів (контракту, інвойсу, банківських документів, транспортних документів) і який би виправдовував витребування експортної декларації.
Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту №MSH-1-2023M від 28.12.2022 (п.3.6), Продавець зобов'язаний надати Покупцю рахунок-фактуру (інвойс), морський коносамент та пакувальний лист. Перелік є вичерпним, і митна декларація країни відправлення до нього не входить. Таким чином, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» не має договірних підстав вимагати цей документ у Продавця.
Окрім іншого, здійснення експортного митного оформлення в країні відправлення є юридичним обов'язком Продавця (резидента Китаю) відповідно до законодавства КНР та умов поставки FOB. Покупець (ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ») не є стороною цих правовідносин і фізично не може володіти зазначеним документом. Про відсутність у підприємства копії митної декларації країни відправлення та неможливість її надання митний орган було повідомлено у відповідних листах (№001-23/05 від 23.05.2025 та №001-29/05 від 29.05.2025).
Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію з цього питання. Зокрема, у постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 зазначено: «...ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Таким чином, вимога митниці надати митну декларацію країни відправлення є неправомірною, а її відсутність не може бути законною підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості та, як наслідок, для відмови у застосуванні основного методу її визначення. Позивач надав повний пакет первинних документів, передбачених ч.2 ст.53 МК України, які підтверджували заявлену вартість.
2. «До митного оформлення надано договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 27.12.2022 №2712/917/2022 де експедитором зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», а в залізничних накладних від 16.05.2025 №2151578328 перевізник - «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa». Інформація, яка б підтверджувала причетність «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім накладної відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA та «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o. ul.Lezno 12, 01-192 Warszawa». Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.» (Рішення №UA403070/2025/000186/2).
«До митного оформлення надано договір про про транспортно-експедиторське обслуговування від 27.12.2022 № 2712/917/2022 де експедитором зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», а в залізничних накладних від 22.05.2025 №37554892 перевізник - «Ost-West Logistic Poland Sp.z.o.o.». Інформація, яка б підтверджувала причетність «Ost-West Logistic Poland Sp.z.o.o.». до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім накладної відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA «Ost-West Logistic Poland Sp.z.o.o.». Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.» (Рішення №UA403070/2025/000191/2).
Вказані зауваження та висновки митного органу суд вважає необґрунтованими, оскільки по-перше, митний орган невірно класифікує Договір №2712/917/2022 від 27.12.2022 як договір «транспортно-експедиторського обслуговування». Натомість, в обох випадках транспортування спірних товарних партій відбувалось на підставі «Договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту)». Згідно з предметом цього договору (п.1.1, 1.2), «Global Container Lines Latvija SIA» виступає саме як Перевізник, який зобов'язується за плату виконати міжнародне морське перевезення та наземну доставку зовнішньоторговельних вантажів.
Таким чином, укладений Договір №2712/917/2022 за своєю суттю є договором мультимодального перевезення, за яким один оператор («Global Container Lines Latvija SIA») несе відповідальність за організацію та здійснення перевезення вантажу кількома видами транспорту (в даному випадку - морським та залізничним).
По-друге, зазначення в залізничних накладних компанії «Ost-West Logistic Poland Sp.z.o.o.» як перевізника на етапі залізничної доставки не є «розбіжністю».
Закон України «Про мультимодальні перевезення» у статті 13 прямо надає право оператору мультимодального перевезення «залучати до надання послуги... інших учасників мультимодального перевезення вантажів на умовах укладення з ними договорів, відповідаючи перед замовником послуги... за результати їх роботи». У такому випадку оператор («Global Container Lines Latvija SIA») виступає замовником для фактичного перевізника («Ost-West Logistic Poland Sp.z.o.o.»).
Ця норма означає, що основний Перевізник має повне право доручити виконання частини своїх зобов'язань (залізничне перевезення) спеціалізованій компанії, при цьому залишаючись єдиною відповідальною стороною перед ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ».
По-третє, митний орган в обох спірних випадках вимагає надати «рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та «Ost-West Logistic Poland Sp.z.o.o.». Однак, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» не є стороною цих угод та господарських операцій. Договірні та фінансові відносини існують виключно між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» та «Global Container Lines Latvija SIA». Вказані документи є комерційною таємницею перевізника та його субпідрядника. Декларант не має ані законних підстав, ані практичної можливості їх отримати. Митний кодекс України вимагає підтвердження витрат, понесених декларантом. Витрати, понесені декларантом, підтверджуються рахунком, виставленим йому основним Перевізником, а не внутрішніми розрахунками між перевізниками.
По-четверте, твердження митного органу про «не повноту включення витрат» є безпідставним та необґрунтованим, зважаючи на наступне. ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» отримало від «Global Container Lines Latvija SIA» єдиний рахунок №L80753 від 12.05.2025, який включає вартість усіх етапів перевезення. Вартість послуг, наданих «Ost-West Logistic Poland Sp.z.o.o.», вже включена до загальної суми, виставленої «Global Container Lines Latvija SIA». Для митного оформлення були надані Довідки про транспортні витрати та Акти виконаних, де чітко розмежовано вартість морського фрахту та вартість залізничного перевезення до кордону України. Ці документи в обох спірних випадках повністю підтверджують числове значення транспортної складової митної вартості, заявленої декларантом.
3. В обох оскаржуваних Рішеннях митниця зазначає: «Прайс-лист №б/н від 16.09.2024 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB QINGDAO, що обмежує конкурентність.».
Вказані зауваження та висновки митного органу суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.2 ст.53 МК України, прайс-лист не входить до переліку обов'язкових документів, що підтверджують митну вартість. Основними документами є зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунок-фактура (інвойс), які були надані митниці в повному обсязі. Прайс-лист є лише допоміжним, інформаційним документом, який був наданий на вимогу митниці. Його зміст не може ставити під сумнів або скасовувати умови, узгоджені в юридично зобов'язуючих документах (контракті та інвойсі).
Умови поставки FOB QINGDAO не є випадковими чи нав'язаними прайс-листом. Це є ключова комерційна домовленість між Покупцем та Продавцем, яка зафіксована, зокрема у зовнішньоекономічному контракті №MSH-1-2023M від 28.12.2022, Специфікації №5 від 19.12.2024 та у рахунку-фактурі (інвойсі) №QDAMT230721-10 від 05.03.2025.
Твердження митниці, що пропозиція товару на єдиних умовах поставки «обмежує конкурентність», є безпідставним в контексті митного законодавства. Вибір умов INCOTERMS - це суверенне комерційне право двох сторін угоди, яке визначає момент переходу ризиків та розподіл витрат. Продавець має повне право пропонувати свою продукцію на тих умовах поставки, які є для нього комерційно доцільними.
Поняття ж «конкурентності» в економічному сенсі стосується здатності товару конкурувати на ринку за ціною, якістю та іншими характеристиками. Воно не залежить від кількості варіантів умов поставки, запропонованих в одному прайс-листі.
Завдання митного органу - перевірити, чи є заявлена вартість «ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» за товар, а не аналізувати маркетингову чи збутову політику іноземного виробника. Отже, надання ціни на умовах FOB є коректним та достатнім для розрахунку митної вартості.
Враховуючи наведене, суд вважає зауваження митниці щодо змісту прайс-листа формальним, та такими що не мають відношення до правильності визначення митної вартості. Відповідні зауваження не можуть бути обґрунтованою підставою для сумнівів у заявленій вартості, а отже, не можуть бути причиною для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості в оскаржуваних рішеннях.
З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товарів. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішень про коригування митної вартості товару.
Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.
Верховний суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».
Суд зауважує, що в межах розгляду даної справи відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
За положеннями ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018 по справі №813/7903/14, від 18.12.2018 по справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019 по справі №815/6827/17, від 16.04.2019 по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Таке тлумачення зазначеної правової норми повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 по справі №809/453/17.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000186/2 від 23.05.2025, №UA403070/2025/000191/2 від 29.05.2025 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м.Запоріжжя, вул.Штабна, буд.13, прим.19, код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46400, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул.Текстильна, буд.38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000186/2 від 23.05.2025.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000191/2 від 29.05.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 599,56 грн (шість тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 56 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова