30 вересня 2025 року Справа № 280/5957/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішен
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення (за формою “Ф») Головного управління ДПС у Запорізькій №0636690-2410-0828-UA23060070000082704 від 29.06.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 613,05 грн.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення (за формою “Ф») Головного управління ДПС у Запорізькій №0346959-2411-0829- UA23060070000082704 від 12.05.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у розмірі 649,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальна площа належної позивачу квартири становить 69,15 кв.м. Посилається на Положення про податок на майно, відповідно до якого, об'єкти нерухомості площею до 120 кв.м. оподатковуються за нульовою ставкою. Оскільки площа квартири не перевищує 120 кв.м., то підстави для визначення позивачці податку - відсутні. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати iндивiдуальнiпiльговi ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб пiдприємцiв i фізичних осіб або звільняти їxвiд сплати таких податків та зборів (підпункт 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу). Cтавки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням мiсцевої ради, залежно вiд місця розташування та типів таких об'єктів, а не вiд бази оподаткування (загальної площі) об'єкта/об'єктiв житлової нерухомості, в тому числі їx часток. Крім того, Кодексом не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктiв житлової нерухомості, в тому числі їx часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Кодексу. Відповідно до бази даних ІКС «Податковий блок» за ОСОБА_1 обліковуються об'єкти житлової нерухомості, розташовані за адресою: - квартира, загальна площа 69,15 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира, загальна площа 65 м2, форма власності - спільна сумісна, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Додатково повідомлено, що листом від 11.08.2021 вих. № 5849/0/20-21 Державної регулятивної служби України було встановлено, що рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 «Про встановлення податку на майно» (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме у підпункті 2.4.1 пункту 2.4 Положення) визнано ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, визначених статтею Закону № 1160. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив зазначено, що Рішення ЗМР від 28.01.2015 №5 (зі змінами) не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим як для Позивача, так і для Відповідача у справі. Відповідачем не надано до суду доказів того, що наведене Рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 щодо податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) не було чинним на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Встановлення нульової ставки податку до таких об'єктів житлової нерухомості не суперечить положенням пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, яким визначено саме граничний (максимальний) розмір ставки податку (1,5% розміру мінімальної заробітної плати), а не її мінімальний розмір. Відповідач у Відзиві зазначає: «Заявою № б/н (вх. №24959/6 від 01.05.2025), гр. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Запорізькій області для звірки даних та визначення платника податку, щодо об'єкту житлової нерухомості, квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_3 ». Зазначена теза є помилковою, адже Позивач не має і не мав у власності, користуванні чи розпорядженні квартири за вказаною адресою. Також зазначено, що квартира за адресою АДРЕСА_2 є власністю чотирьох осіб (співвласників), і не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно для Позивача. Крім того зазначено, що керуючись нормами ПК України, співвласники домовилися вирішити питання платника податків за відповідний об'єкт нерухомості шляхом укладення Угоди про визначення платника податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки від 31.12.2022.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач є власником об'єктів житлової нерухомості, а саме:
квартири загальною площею 69,15 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1 (розмір частки 1/2);
квартири загальною площею 65 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_2 (форма власності - спільна сумісна).
В матеріалах справи міститься угода про визначення платника податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки від 31.12.2022, відповідно до змісту якої:
«Сторона1: ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;
НОМЕР_2 : ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;
НОМЕР_4 : ОСОБА_3 , р.н.о.к.п.л. НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;
НОМЕР_6 : ОСОБА_4 , р.н.о.к.л.л. НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;
разом іменовані Сторони, а кожен окремо Сторона, у відповідності до ст.ст. 202, 205, 368, 369, 626-628, 638 Цивільного кодексу України уклали дану угоду щодо наступного:
У зв'язку з тим, що Сторонам належить на праві спільної сумісної власності об'єкт нерухомого майна - житлова нерухомість, а саме квартира розташована за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 65 кв.м. (далі - Квартира), без визначення часток кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності,
1. Сторони домовилися, що для цілей оподаткування, а саме обкладення податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки (ст. 266 Податкового кодексу України), платником відповідного податку ними визначено одноосібно ОСОБА_3 , який для виконання податкових формальностей буде вважатися одноосібним власником Квартири як об'єкту оподаткування.
2. Зазначена Угода у розумінні абз. «б» п.п.266.1.2 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України є згодою усіх співвласників житлової нерухомості на визначення платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки щодо об'єкту - квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 65 кв.м. одного із співвласників, а саме - ОСОБА_3 .
3. Угода укладена у шести примірниках, що мають однакову юридичну силу: по одному екземпляру для кожної із сторін, а також 2 примірники для контролюючого (податкового) органу.
4. Угода набирає чинності з дня її підписання та діє впродовж трьох років. Якщо жодна із сторін не заявить про намір змінити платника податку на нерухоме майно до закінчення строку її дії, Угода продовжує свою силу на один рік. Угода може пролонгуватися (автоматично продовжувати строк дії) необмежену кількість разів. …».
ГУ ДПС у Запорізькій області винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 29.06.2024 №0636690-2410-0828-UA23060070000082704, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік на загальну суму 613,05 грн. Об'єктом оподаткування є нерухоме майно відмінне від земельної ділянки - житлове приміщення (квартира), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
ГУ ДПС у Запорізькій області винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0346959-2411-0829-UA23060070000082704 від 12.05.2025, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік на загальну суму 649,65 грн. Об'єктом оподаткування є нерухоме майно відмінне від земельної ділянки - житлове приміщення (квартира), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок нарахування податку на майно регулюється Розділом ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пунктом 266.2 статті 266 ПКУ, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ, базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості та обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) платника податків.
Підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ визначено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 м2;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 м2;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 м2.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Податок), є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості. Відтак встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Відповідно до пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПКУ при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки , податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення (абз. 2 пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 ПКУ).
В місті Запоріжжя рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 “Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв.м;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв.м).
Вказане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим для застосування як платниками податків, так і контролюючим органом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 09 серпня 2022 року по справі №808/463/17 (касаційне провадження №К/9901/43365/18) зазначив, що “Наявність у Податковому кодексі України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.».
Враховуючи, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПКУ, Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об'єктів житлової нерухомості, то квартири, що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 120 кв.м, згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 (нуль) відсотків.
Про необхідність врахування контролюючими органами у своїй діяльності рішень органів місцевого самоврядування щодо пільг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, наприклад - від 06.12.2022 у справі №2140/1892/18 (адміністративне провадження №К/9901/15199/19); від 27.06.2023 у справі №804/15401/15 (адміністративне провадження №К/9901/24913/18).
Суд звертає увагу на той факт, що чинність та обов'язковість застосування зазначеного вище рішення ЗМР (органу місцевого самоврядування) щодо встановлення ставок Податку підтверджена відповідачем шляхом розміщення на офіційному сайту ДПС України зведеної інформації щодо об'єктів оподаткування та ставок податку на нерухоме майно (доступно за посиланням: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/zaporizka-oblast/zvedena-informatsiya-2023/), відповідно до якої ГУ ДПС в Запорізькій області повідомляє, зокрема, про такі ставки Податку, встановлені для міста Запоріжжя:
Будинки багатоквартирні масової забудови: для фізичних осіб (ставки податку за 1 кв. метр (відсотків розміру мінімальної заробітної плати):
000,0000 (0 м2- 120 м2 заг.площі квартири/ квартир),
001,0000 (понад 120 м2 заг.площі квартири/квартир);
000,0000 (0 м2- 250 м2 заг.площі будинку/будинків),
001,0000 (понад 250 м2 заг.площі будинку/будинків);
000,0000 (0 м2- 370 м2 заг.площі змішаних типів об'єктів),
001,0000 (понад 370 м2 заг.площі змішаних типів об'єктів).
Крім того, на офіційному сайті ДПС України розміщено “Калькулятор обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб» (https://tax.gov.ua/calculator/realty), для використання якого платникам податків пропонується заповнювати розмір ставки податку на нерухоме майно з числа визначених вище (цитата з Калькулятора): “Інформацію щодо встановлених ставок податку можливо дізнатися на офіційному вебпорталі ДПС, за посиланням: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv». За цим посиланням міститься інформація аналогічного змісту.
За таких обставин, оскільки у власності позивача перебуває квартира, загальна площа якої не перевищує 120 кв.м, ставка податку для таких об'єктів житлової нерухомості у 2023-2024 роках дорівнює нулю, а тому підстави для визначення грошового (податкового) зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо таких об'єктів нерухомості у 2023-2024 роках відсутні, а відповідач, приймаючи спірні ППР, діяв всупереч Закону, нормативно-правовому акту органу місцевого самоврядування та порядку, визначеному ДПС України.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.11.2018 у справі №817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Щодо посилання відповідача на лист Державної регуляторної служби України від 11.08.2021 за вих.№5849/0/20-21, то суд не може прийняти до уваги вказаний лист, оскільки: лист є лише доказом листування між конкретними особами; у листі висвітлюється власна позиція Державної регуляторної служби України; суд не може у межах даної справи перевірити правомірність прийняття Запорізькою міською радою Рішень щодо податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) це не є предметом спору у даній справі.
Водночас, відповідачем не надано до суду доказів того, що наведені Рішення Запорізької міської ради щодо податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) не були чинними на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та зазначених у них податкового періоду.
Щодо посилань відповідача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.205 №280/9407/24, то суд зазначає, що в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Інші доводи та аргументи відповідача не є визначальними для вирішення даної справи.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy» № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, “Moskal v. Poland» № 10373/05).
Наведене у сукупності дозволяє дійти висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення №0636690-2410-0828-UA23060070000082704 від 29.06.2024, №0346959-2411-0829- UA23060070000082704 від 12.05.2025 не відповідають вимогам чинного законодавства та є протиправними.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення в оскаржуваній позивачем частині, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення (за формою «Ф») Головного управління ДПС у Запорізькій №0636690-2410-0828-UA23060070000082704 від 29.06.2024, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 613,05 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення (за формою «Ф») Головного управління ДПС у Запорізькій №0346959-2411-0829-UA23060070000082704 від 12.05.2025, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у розмірі 649,65 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова