30 вересня 2025 року Справа № 280/4695/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у направленні документів ОСОБА_1 на розгляд комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 у зв'язку із встановленням 20% втрати працездатності;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 направити документ ОСОБА_1 на розгляд комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 у зв'язку із встановленням 20% втрати працездатності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить службу у війсьовій чстині НОМЕР_1 . Відповілно до довідки Центральної медико-соціальної експертної комісії м.Києва №1 серії 12 ААА №072039 від 09.07.2024 позивачу при первинному огляді встановлено 20% втрати працездатності «захворювання, так пов'язане з проходженням військової служби». Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975. Відповідно до листа відповідача №33 від 13.01.2025 документи позивача відхилено, оскільки у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходження військової служби, виплата одноразової грошової допомоги не передбачена. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 18 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач та його представник не звертались до відповідача з проханням направити його документи на розгляд комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 20% втрати працездатності. У матеріалах справи наявна заява про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності від 30.12.2024, хоча далі за змістом йдеться все-таки не про інвалідність, а втрату працездатності, яка відповідачем розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та надано обґрунтовану відповідь про відсутність підстав для її задоволення. Крім того зазначено, що позивач звернувся до суду з пропуском строку.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки Центральної медико-соціальної експертної комісії м.Києва №1 серії 12 ААА №072039 позивачу встановлено 20% втрати працездатності «захворювання, так пов'язане з проходженням військової служби».
Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив призначити відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, одноразову грошову допомогу у зв'язку з 20% втратою працездатності.
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2025 №33 повідомлено, що документи, які були надані до фінансово-економічної служи Військової частини НОМЕР_1 було відхилено, оскільки виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходження військової служби, законодавством не передбачена.
Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо відмови у направленні документів на розгляд комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 у зв'язку із встановленням 20% втрати працездатності, звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
За правилами частини першої статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Отже норма підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII визначає окремі підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги:
(1) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва);
(2) отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
(3) а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Відповідно до пункту 2 статті 16-1 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
За приписами пункту 2 Порядку №975, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби за умов, визначених Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» та указами Президента України.
За приписами пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
За приписами пункту 18 Порядку №975, у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму:
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Аналіз підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII та Порядку №975 свідчить про те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 16 Закону №2011-XII, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу»; за приписами пункту 2 Порядку №975, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 24 Закону №2232-XII визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби.
За змістом частини 4 цієї ж статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Пунктом 1.1 Положення №402 установлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Абзацом 7 пункту 1.3 Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (пункт 21.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).
Відповідно до пункту 21.2 Положення №402 причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 21.5 цього Положення розмежовано формулювання, в тому числі «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби», які є самостійними підставами встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2024 у справі № 260/2081/23 дійшов наступних висновків:
«Поняття проходження військової служби та виконання обов'язків військової служби є хоч і спорідненими за своєю суттю, однак розмежовуються, зокрема положеннями Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402, за функціональними, територіальними та часовими критеріями, що свідчить про їх самостійність і про відсутність підстав для ототожнення таких понять під час визначення причин встановлення військовослужбовцям інвалідності та/або ступеня втрати працездатності.».
Подібний підхід застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 грудня 2023 року у справі №520/14757/2020 та від 31 січня 2024 року у справі № 160/8219/21, де суд касаційної інстанції вказав про таке:
«Аналіз пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII та абзацу 2 пункту 7 Порядку №975 свідчить про те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби. При цьому, оскільки умовами пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII право на отримання грошової допомоги пов'язується безпосередньо з причинним зв'язком отриманого поранення чи захворювання, а саме з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, для встановлення наявності права на отримання одноразової грошової допомоги ототожнення словосполучень «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби» є безпідставним та необґрунтованим».
Так, згідно з матеріалами справи позивачу органами медико-соціальної експертної комісії встановлено 20% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, що підтверджується Довідкою серії 12 ААА №072039.
Зазначене свідчить про те, що захворювання пов'язане саме з проходженням військової служби, а не з виконанням обов'язків військової служби, що, в свою чергу, і стало підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Таким чином суд погоджується з доводами відповідача про те, що захворювання так, пов'язане з проходженням військової служби, а виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена. Натомість така виплата передбачена у разі встановлення причинного зв'язку захворювання з виконанням обов'язків військової служби.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірність своїх дій доведена, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Підстави для відшкодування судового збору в порядку ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова